Постанова

від 05.05.2010 по справі 15/139-2164

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2010 р. Справа № 15/139-2164

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді ОСОБА_1

суддів Скрипчук О.С.

ОСОБА_2

При секретарі судового засідання Ніколайчук С.В.

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_3 підприємства « Продторг- Тернопіль» за № 25 від 02. 02. 10 р.

на рішення господарського суду Тернопільської області від 13 січня 2010р.

у справі № 15/139-2164

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Л. Л. К. » м. Бориспіль

до відповідача ОСОБА_3 підприємства «Продторг-Тернопіль» м. Тернопіль

про стягнення 22 646, 22 грн. заборгованості

за участю представників

від позивача - ОСОБА_4 - представник (дов. у справі);

від відповідача - не з'явився (належно повідомлений).

Відповідач належним чином повідомлений про час та місце засідання суду, докази чого наявні у справі.

Права та обов'язки згідно ст.22 ГПК України роз'яснено, заяв про відвід суддів не поступало.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 13 січня 2010р. у справі №15/139-2164 (суддя Бучинська Г.Б.) задоволено позов ТзОВ «Л.Л.К.» до ПП «Продторг-Тернопіль» та стягнено з відповідача на користь позивача 22 646,22 грн. заборгованості за поставлений товар, 346,54 грн. пені, 101,43 грн. 3% річних, 230,94 грн. державного мита та 214,63 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 2300 грн. витрат на правову допомогу в позові відмовити.

Рішення судом в частині задоволених позовних вимог мотивовано ст.129 Конституції України, ст.ст.11, 16, 509, 526, 546- 551, 625, 638, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 173, 180, 193, 231, 232, 265 Господарського кодексу України, на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок про підставність вимог позивача, оскільки відповідач не виконав умов договору поставки товарів №21/08 від 21.08.09р., укладеного між сторонами, в частині оплати поставлених позивачем товарно-матеріальних цінностей, в результаті чого у нього виникла заборгованість 22646,22 грн., на яку позивачем правомірно нараховано 101,43 грн. три відсотки річних та пеню в сумі 346,54 грн.

В задоволенні позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача вартості адвокатських послуг, понесених позивачем в сумі 2300 грн., судом відмовлено з тих підстав, що позивачем не подано суду доказів їх надання та оплати.

З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, ПП «Продторг-Тернопіль» оскаржило рішення суду, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, стверджуючи, що договір поставки товарів №21/08 від 21.08.09р. зі сторони відповідача підписаний особою, посадове становище якої не встановлено, також не має ніяких даних, які б свідчили про те, що дана особа діяла від імені підприємства на основі довіреності, тому апелянт, посилаючись на норми цивільного законодавства, вважає даний договір нечинним, оскільки порядок його укладення суперечить чинному законодавству.

Також апелянт наполягає на безпідставності посилань позивача про те, що у відповідача виникла заборгованість у зв'язку з невиконанням даного договору, адже такий не може породжувати будь-яких прав та обов'язків; не заперечуючи сам факт поставки йому позивачем товару, апелянт вказує на відсутність у матеріалах справи документів, які б підтверджували настання кінцевого терміну виконання зобов'язання по оплаті цього товару та нарахування штрафних санкцій.

На підставі вищевикладеного, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає законним та обґрунтованим оскаржуване рішення суду, а доводи апеляційної скарги безпідставними, посилаючись на те, що договір зі сторони відповідача підписано його директором, що підтверджується копією наказу про прийняття директора на роботу, який долучено відповідачем до договору.

Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, судом встановлено наступне:

ТзОВ «Л.Л.К.» подало позов про стягнення на його користь з ПП «Продторг-Тернопіль», враховуючи заяву про збільшення позовних вимог, 22 646,22 грн. заборгованості за поставлений товар, 346,54 грн. пені, 101,43 грн. три відсотки річних, 2300 грн. витрат на правову допомогу.

13.01.10р. місцевим господарським судом прийнято оскаржуване судове рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості та штрафних санкцій і про відмову в задоволенні вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу.

Судом першої інстанції з'ясовано, що 21.08.09р. між ТзОВ «Л.Л.К.» (постачальник) та ПП «Продторг-Тернопіль» (покупець) укладено договір на поставку товарів №21/08, згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцю товар згідно заявки, а покупець зобов'язався його прийняти та оплатити на умовах, що визначенні цим договором .

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.10р.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, 180 ГК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови які визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Місцевим господарським судом зроблено висновок, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, підписали такий, а тому згідно ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Однак, апелянт вважає, що даний договір укладений з порушенням вимог ст.203 ЦК України і є нечинним, зокрема, що договір підписаний від імені відповідача не уповноваженою на те особою.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (ст.92 ЦК України).

Як вбачається зі справи, гр.ОСОБА_5, який підписав від імені відповідача договір, на момент підписання цього договору працював на підприємстві відповідача виконуючим обов'язки директора, про що свідчить наказ від 11.12.07р.

Згідно вказаного вище наказу на гр.ОСОБА_5, як виконуючого обов'язки директора підприємства, покладено обов'язок згідно Статуту ПП «Продторг-Тернопіль» по розпорядженню майном та коштами підприємства, представляти підприємство у відношеннях з іншими юридичними особами, укладати договори та інші угоди від імені та в інтересах підприємства.

Таким чином, судова колегія не вбачає підстав вважати даний договір нечинним і таким, що не породжує жодних зобов'язань для сторін, які його уклали.

Докази визнання недійсним договору в установленому законом порядку у справі відсутні.

Крім того, такі дії відповідача, як прийняття від позивача товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується видатковими накладними № РН-009825 від 09.09.2009р. та №РН-010458 від 23.09.2009р., стверджують про подальше схвалення юридичною особою підписання цього договору.

Доказів анулювання довіреностей №129 від 09.09.09р. відповідачем не подано.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), (ст.530 вказаного Кодексу).

За отримані товари відповідач у строки встановленні договором не розрахувався з позивачем, в результаті чого заборгував йому 22646,22 грн.

Пунктом 6.1 договору, сторони передбачили, що у разі прострочення покупцем строків оплати вартості отриманого товару, він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі облікової ставки НБУ від розміру заборгованості, за кожен день прострочення.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст.625 ЦК України).

Позивачем на підставі умов договору та норм матеріального права правомірно нараховано відповідачу пеню в сумі 346,54 грн. та 101,43 грн. три відсотки річних.

Також, місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено позивачу в задоволенні вимоги про стягнення 2300 грн. правової допомоги, понесення позивачем витрат на яку не підтверджено належними доказами.

Суд апеляційної інстанції не вбачає порушень норм процесу судом першої інстанції при прийняті оскаржуваного судового рішення, оскільки в матеріалах справи наявні докази належного повідомлення відповідача про час та місце засідання суду, зокрема, поштові повідомлення про вручення ухвали суду про відкладення розгляду справи відповідачу (арк.сп.27).

З огляду на вищенаведене, оскаржуване рішення суду прийняте з дотриманням норм процесуального та матеріального права і не підлягає скасуванню.

Таким чином, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст.103, 105 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Тернопільської області від 13.01.10р. у цій справі - без змін.

2. Судові витрати покласти на ПП «Продторг-Тернопіль».

3. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена згідно ст.ст.107, 109 ГПК України.

4. Справу повернути в місцевий господарський суд.

ОСОБА_6 ОСОБА_1

суддя О.С.Скрипчук

суддя Т.С.Процик

Постанова підписана 20.05.2010р.