Рішення

від 11.12.2006 по справі 17261-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

17261-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 418

РІШЕННЯ

Іменем України

11.12.2006Справа №2-28/17261-2006

За позовом Агропромислової торгової фірми «Агросервіс», с. Мазанка Сімферопольського району

до відповідача – Сільськогоподарського виробничого кооперативу “Росія”,                      смт. Багерове Ленінського району,

про стягнення 46 730,14 грн.

                                                                                                     Суддя С.М. Альошина

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Дикая Н.М. -  юрист юридичної компанії «Правозахист”, довіреність № 8 від 02.10.2006 р.  

Від відповідача – Дремайлов М.Є. – предстанвик по довіреності № 168 від                  12.05.2006 р.

Суть спору:  

Агропромислова торгова фірма “Агросервіс”, с. Мазанка Сімферопольського району, звернулась до господарського суду АР Крим із позовом до Сільськогоподарського виробничого кооперативу “Росія”, смт. Багерове Ленінського району, про стягнення 46 730,14 грн., у тому  числі боргу з урахуванням інфляції в сумі 35 900,54 грн., 7 415,65 грн. пені, 3 % річних в розмірі 1 188,95 грн., збитків у сумі 2 225 грн., понесених позивачем за юридичні послуги, які були надані йому  юридичною компанією “Правозахист”.

Представник позивача  у судовому засіданні надав суду клопотання про уточнення позовних вимог, в яких позивач від позовних вимог в частині стягнення з Сільськогоподарського виробничого кооперативу “Росія” 3% річних в сумі                             1 188,95 грн., 3 012,74 грн. індексу інфляції, 5 247,27 грн. пені та 2 225,00 грн. збитків, відмовився на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

Представник Агропромислової торгової фірми «Агросервіс» у засіданні суду підтримав дане клопотання позивача щодо часткової відмови позивача від позову (про що зазначено у протоколі судового засідання).

Наслідки часткової відмови від позову представнику позивача у засіданні суду роз'яснені.

В частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 32 887,80 грн., пені в розмірі 2 168,38 грн., за період з 15.11.2005 р. по 15.05.2006 р., а також державного мита та витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу, Агропромислова торгова фірма «Агросервіс» у вищевказаному клопотанні позов просила задовольнити.

Представник відповідача у засіданні суду, на виконання вимог ухвали господарського суду від 01 грудня 2006 року, надав суду, зокрема, акт звірки взаємних розрахунків від 13.11.2006 р., підписаний обома сторонами, а також відзив на позовну заяву № 356 від 05.12.2006 р., в якому відповідач повністю визнав основний борг перед Агропромисловою торговою фірмою «Агросервіс» в сумі 32 887,80 грн., та зобов'язався погасити його за рахунок коштів отриманих від врожаю 2007 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  суд       

В С Т А Н О В И В :

14 вересня 2004 року між Агропромисловою торговою фірмою «Агросервіс» та Сільськогоподарським виробничим кооперативом “Росія” був укладений договір купівлі-продажу № 244, згідно з яким позивач відпустив відповідачеві товар (засоби захисту рослин – Аммофос) в кількості 22,65 т. на загальну суму 32 887,80 грн., що підтверджено накладною № 217 від 16.09.2004 р. та податковою накладною № 179 від 16.09.2004 р.  (арк. справи – 10, 12).

Товар був одержаний представником відповідача Пчельник Олександром Володимировичем по довіреності № ЯІД - 553169 від 16.09.2004 р. (арк. справи - 11).

Відповідно до додатку № 1 до договору № 244 від 14.09.2004 р. Сільськогоподарський виробничий кооператив “Росія” зобов'язувався проводити оплату за отриманий товар наступним чином: до 01.11.2004 р. – 10 000 грн., до 15.11.2005 р. – 22 887,80 грн.

Однак, всупереч умовам вищевказаного договору, відповідач свої зобов'язання не виконав, оплату за отриманий товар не здійснив.

Вищевикладене свідчить про наявність зобов'язання у відповідача перед позивачем.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується приймати майно  (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем становить 32 887, 80 грн.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 року № 543/96-ВР та п. 6.1. вищевказаного договору відповідач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, згідно розрахунку позивача, відповідачу нарахована пеня за період з 15.11.2005 р. по 05.10.2006 р. у сумі 7 415,65 грн.

Однак, як було зазначено вище, представник позивача надав  суду клопотання, в якому позивач частково відмовився, зокрема,  від стягнення пені в сумі 5 247,27 грн. та просив стягнути з відповідача пеню за період з 15.11.2005 р. по 15.05.2006 р. у розмірі   2 168,38 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача.

В частині стягнення з відповідача 5 247,27 грн. пені провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.4 ст. 80 ГПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми боргу.

Згідно розрахунків позивача, з 01.11.2004 р. по 05.10.2006 р. сума інфляції склала 1 921 грн., а з 15.11.2005 р. по 05.10.2006 р. - 1 091,47  грн., всього 3 012,74 грн.

Розмір 3 % річних за ті самі періоди, від простроченої суми  складає                   1 188,95 грн.

Однак, як було вказано вище, представник позивача  уточнив позовні вимоги, а саме, від стягнення з Сільськогоподарського виробничого кооперативу “Росія”                            3% річних в сумі 1 188,95 грн. та 3 012,74 грн. індексу інфляції відмовився на підставі  п. 4 ст. 80 ГПК України.

У зв'язку з відмовою позивача в цій частині від позову, провадження у справі, в цій частині, підлягає припиненню, відповідно до вимог п. 4  ст. 80 ГПК України.

Крім того, представник позивача у вищевказаному клопотанні від 2 225,00 грн. збитків, понесених позивачем за юридичні послуги, надані йому юридичною компанією “Правозахист”, також відмовився на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

У зв'язку з відмовою позивача в цій частині від позову, провадження у справі, в цій частині, також підлягає припиненню, відповідно до вимог п. 4  ст. 80 ГПК України.

Наслідки часткової відмови від позову представнику позивача у засіданні суду роз'яснені.

Часткова відмова від позову не суперечить закону та інтересам сторін і тому може бути прийнята судом.   

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 35 056,18 грн., у тому числі 32 887,80 грн. основного боргу та 2 168,38 грн. пені, документально встановлений та підтверджений матеріалами справи, а в частині стягнення основного боргу визнаний відовідачем.

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення            судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представників сторін, згідно зі ст. 85 ГПК України,  у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення  оформлене  у  відповідності  до  ст.  84  ГПК  України  і  підписане 29.12.2006 року.

Керуючись ст. ст. 49, п. 4 ст. 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1).  Позов задовольнити частково

2). Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Росія” (98227, АР Крим, Ленінський район, с. Багерове, вул. Шосейна, 28, р/р 260033013921 в  ПІБ м. Керч, МФО 324548, ідентифікаційний код 30993263) на користь Агропромислової торгової фірми «Агросервіс» (97530, АР Крим, Сімферопольський район, с. Мазанка, вул. Миру, 9, р/р 260093000733 в «Кредит банк Україна» м. Сімферополь, МФО 324913, ідентифікаційний код 30645722) 35 056,18 грн. заборгованості, у тому числі  32 887,80 грн. основного боргу та 2 168,38 грн. пені, а також 350,56 грн. державного мита та 88,52 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3) В іншій частині  провадження у справі припинити.

Видати наказ після набрання рішенням господарського суду АР Крим  законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Альошина С.М.