Рішення

від 06.05.2015 по справі 452/1941/14-ц

САМБІРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 452/1941/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"06" травня 2015 р. м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Карнасевич Г.І.,

секретаря Страхоцької Т.А.,

з участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Швеця Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення невиплаченої заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), в особі свого представника ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (далі - відповідач, Самбірське ВУВКГ) про стягнення невиплаченої заробітної плати у розмірі 15000 грн., який під час судового розгляду збільшив до 80 207, 83 грн., та 1000 грн. моральної шкоди, посилаючись на те, що у відповідності до умов трудового договору працює на посаді начальника абонентського відділу. Відповідачем в період 2010 - 2014 р.р. в порушення ст. 43 Конституції, ст.ст. 2, 96, 97 КЗпП України, ст. 6 Закону України "Про оплату праці" проводилось нарахування заробітної плати із розрахунку нижче встановленої мінімальної тарифної ставки робітника першого розряду, зокрема, позивачу при встановленні посадового місячного окладу проводиться розрахунок нижче законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати відповідно до Законів України "Про державний бюджет".

Крім того, роботодавцем не проводиться донарахування до мінімальної тарифної ставки робітника першого розряду коефіцієнта співвідношення 1.2 до мінімальної тарифної ставки, встановленої територіальною угодою між Львівською ОДА і об'єднанням роботодавців та профспілковими об'єднаннями Львівської області на 2012-2014 р. р.

Зазначив, що вказані порушення законодавства про працю виявлені територіальною державною інспекцією з питань праці у Львівській області Державної інспекції, що підтверджується листами інспекції праці.

Посилаючись на зазначені обставини та поданий розрахунок, просить стягнути з відповідача вказану заборгованість по заробітній платі за період з травня 2010 року по червень 2014 року.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 підтримали заявлені вимоги щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, зіставшись на обставини, викладені у позові та письмових відзивах на заперечення відповідача. Від позову про стягнення моральної шкоди відмовились.

Представники відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_3 позову не визнали та пояснили, що Самбірське ВУВКГ є підприємством по наданню послуг з водопостачання та водовідведення населенню та організаціям і установам м. Самбора. За період 2009 - 2014 р. р. фінансова-господарська діяльність підприємства була збитковою у зв'язку із введенням мораторію на підняття тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до Указу Президента України № 1046/2008 р., який втратив свою чинність в червні 2014 року. Крім того, збільшувались розміри витрат підприємства, пов'язаних з оплатою за енергоносії, паливно-мастильні матеріали і.т.д.

Посадові оклади працівників Самбірського ВУВКГ формувались відповідно до вимог Регіональної угоди, виходячи з фінансових можливостей підприємства, і посадовий оклад ОСОБА_1 не є нижчим законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати.

Середньомісячна заробітна плата позивача без урахування додаткових виплат (оклад) за період 2010 - 2014 р.р. є значно вищою за розмір мінімальної заробітної плати у відповідний період, а тому вважають, що оплата праці позивача проводилась з дотриманням вимог ст. ст. 2, 94, 95 КЗпП України, закону України "Про оплату праці".

Крім того, представник відповідача ОСОБА_3 зазначив, що первинна профспілкова організація Самбірського ВУВКГ не була зареєстрована як юридична особа відповідно до вимог Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (№ 045-XIV від 15 вересня 1999 року) і тому в період 2010 - 2014 р. р. при укладенні колективного договору її діяльність, як сторони у договорі, не слід вважати законною, а відтак Самбірське ВУВКГ дотримувалось державного регулювання оплати праці щодо позивача, заробітна плата якого була вищою за рівень мінімальної заробітної плати встановленої державою.

Покликаючись на вказані обставини, просять відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін та перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КЗпП України право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включає в себе право на вільний вибір професії, роду занять і роботи забезпечується державою.

Частиною 3 ст. 6 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Згідно з ч. 3 ст. 96 КЗпП України формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про оплату праці" організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на національному рівні; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів.

Частиною 2 ст. 97 КЗпП України передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, Генеральною та Галузевими (регіональними) угодами.

Згідно з ч. 4 ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами, як це передбачено ч. 4 ст. 97 КЗпП України.

Судом встановлено, що позивач на підставі наказу № 104 від 01.09.1987 року прийнятий на роботу в Самбірський ВУВКГ на посаду майстра по реалізації. На даний час працює на посаді начальника абонентського відділу Самбірського ВУВКГ.

15 квітня 2010 року на зборах трудового колективу Самбірського ВУВКГ був укладений за участю керівника ВУВКГ та погоджений головою профкому даного підприємства колективний договір на 2010 - 2012 р.р.

30 жовтня 2012 року між Львівською обласною державною адміністрацією, об'єднаннями роботодавців та профспілковими об'єднаннями Львівської області укладена територіальна угода на 2012 - 2014 роки.

Даними угодами визначені умови оплати праці працівників Самбірського ВУВКГ і працівників підприємств житлово-комунального господарства області та встановлені відповідні коефіцієнти співвідношень мінімальної тарифної ставки. Змін до колективного договору в 2010 - 2012 роках не вносилось.

Відповідач з травня 2010 року при визначенні місячного посадового окладу робітника першого розряду проводив оплату заробітної плати позивачу з розрахунку нижче законодавчо - встановленої мінімальної заробітної плати, що убачається із нарахованих сум, довідки про заробітну плату та розміру мінімальної заробітної плати встановленої Законами України "Про державний бюджет" на 2010-2014 р.р.

Крім того, йому не проводилось донарахування до мінімальної тарифної ставки робітника першого розряду коефіцієнтної ставки, визначеної територіальною угодою на 2012-2014 р. р.

Вказані обставини підтверджуються копіями колективного договору Самбірського ВУВКГ на 2012-2014 р. р., територіальної угоди на 2012-2014 р. р., довідками відповідача про заробітну плату позивача на займаній посаді, копіями листів територіальної інспекції з питань праці у Львівській області № 02-1131/07, 02-3205.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про колективні договори та угоди", положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

У своїх додаткових поясненнях проти позову відповідач посилається на нечинність колективного договору з огляду на відсутність у первинної профспілкової організації Самбірського ВУВКГ повноважень на представлення інтересів працівників відповідача при укладенні колективного договору, нездійснення вказаною вище профспілковою організацією своєї діяльності в розумінні положень Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" через відсутність відомостей про її легалізацію та реєстрацію як юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Однак, з такими твердженнями відповідача суд не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 15 Статуту професійної спілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України , організації профспілки легалізуються шляхом повідомлення про своє утворення органів легалізації.

Ця ж норма передбачена і статтею 16 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Представником позивача до матеріалів справи долучено лист № 02.03-03/5 від 02.03.2015 року, адресований реєстраційною службою Самбірського МРУЮ Львівської області голові первинної профспілкової організації Самбірського ВУВКГ ОСОБА_5, згідно з яким відповідно до відомостей, викладених у журналі обліку організаційних ланок профспілкових організацій 29 березня 2000 року за реєстраційним номером № 12 внесено запис про легалізацію профкому Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (легалізація проведена 26 квітня 2000 року).

Крім того, легалізація первинної профспілкової організації Самбірського ВУВКГ підтверджується наявними в матеріалах справи листами - відповідями Головного управління юстиції у Львівській області та його територіальних підрозділів.

Відтак, зважаючи на вищевказане, первинна профспілкова організація Самбірського ВУВКГ легалізована у встановленому чинним в Україні законодавством порядку 26 квітня 2000 року шляхом повідомлення про своє утворення Самбірському міськрайонному управлінню юстиції ГУЮ у Львівській області.

Первинна профспілкова організація Самбірського ВУВКГ при укладенні колективного договору діяла в інтересах трудового колективу працівників Самбірського ВУВКГ, рішення про укладення колективного договору прийнято на зборах трудового колективу Самбірського ВУВКГ, а сама первинна профспілкова організація Самбірського ВУВКГ діє як організаційна ланка Всеукраїнської профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України (01012, місто Київ, Майдан Незалежності, будинок № 2, код ЄДРПОУ: 02605322) та у складі Львівської обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України, що у передбаченому чинному в Україні законодавств порядку зареєстрована як юридична особа (код ЄДРПОУ: 02607798, адреса реєстрації місця знаходження: 79005, місто Львів, проспект Т.Шевченка, будинок № 7).

Відповідно до частини 9 статті 16 Закону України "Професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", профспілка, об'єднання профспілок набувають права юридичної особи з моменту затвердження статуту (положення). Статусу юридичної особи набувають також організації профспілки, які діють на підставі її статуту.

Судом встановлено, що професійна спілка працівників Самбірського ВУВКГ діє на основі Статуту профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України, що зареєстрований Міністерством юстиції України 28.01.2000 року.

Суд приходить до висновку про повноважність статусу первинної профспілкової організації Самбірського ВУВКГ із застосуванням до правовідносин позиції Конституційного Суду України, викладеної у Рішенні від 18.10.2000 року у справі № 11-рп/2000 та Верховного Суду України, викладеної у постанові від 21 березня 2012 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/22207317).

Колективний договір приймався та підписувався за участі як представників працівників відповідача, так і самим керівником підприємства, що підтверджується як матеріалами справи, так і не заперечувалось ні представниками відповідача, ні його керівником.

Суд вважає необгрунтованими посилання відповідача на збитковість його діяльності як підстави для відмови у задоволенні позовних вимог позивача про належне виконання умов Територіальної угоди з огляду на наступне:

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", умови угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Відповідно до частини 5 статті 97 Кодексу Законів про працю України (надалі-КЗпП України), оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Згідно з пунктами 4 - 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" № 13 від 24.12.1999 року (надалі-Постанова), державне регулювання оплати праці полягає, зокрема, у встановленні розміру мінімальної заробітної плати та інших зазначених у законодавстві норм і гарантій оплати праці працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету (статті 8, 12 Закону "Про оплату праці").

За цими межами здійснюється договірне регулювання оплати праці на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях відповідно до Закону "Про колективні договори і угоди".

Крім того, відповідно до пункту 5 постанови необхідно враховувати, що норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, є мінімальними державними гарантіями і тому при договірному регулюванні вони не можуть бути погіршені. Йдеться, зокрема, і про мінімальний розмір заробітної плати.

Як вірно зазначено відповідачем, згідно з пунктом 5 постанови у будь-якому випадку оплата праці при виконанні працівником місячної (годинної) норми праці (обсягу робіт) не може бути нижчою від встановленої законом мінімальної заробітної плати. При визначенні, чи не є заробітна плата нижчою від мінімальної, до неї не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Отже, зважаючи на вказані вище положення постанови, суд приходить до висновку, регулювання розмірів заробітної плати здійснюється на двох рівнях:

1) державному , що полягає у встановленні розміру мінімальних державних гарантій оплати праці, зокрема, мінімальної заробітної плати;

2) договірному, тобто на основі системи угод, що укладаються на певних рівнях, в тому числі, регіональному (Територіальна УГОДА) та виробничому (колективний договір).

Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, наголошуючи на відсутності у нього можливості виконувати умови Територіальної угоди у зв'язку із збитковістю його діяльності, обумовленою тим, що тарифи на послуги, які надає відповідач не відшкодовують стовідсотково витрати на виробництво послуг. Однак з такими твердженнями відповідача суд повністю погодитись не може у зв'язку із наступним:

Відповідно до частини 3 пункту 5 Постанови, мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, визначені як мінімальні гарантії оплати праці генеральною, галузевою або регіональною угодами, можуть бути зменшені (але не нижче від державних норм і гарантій) колективними договорами лише тимчасово на період подолання підприємством фінансових труднощів терміном не більше ніж на шість місяців.

Аналогічна вказаній вище позиції ВСУ норма міститься, як вірно зазначено відповідачем у запереченнях, у статті 14 Закону України "Про оплату праці", відповідно до положень якої, норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою або регіональною угодами, але не нижче від державних норм та гарантій в оплаті праці можуть застосовуватись тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більш як шість місяців.

Відповідач мав можливість скористатись своїм правом на відтермінування виконання мінімальних розмірів ставок (окладів) заробітної плати, встановлених Територіальною угодою до рівня колективного договору, прийнявши відповідний наказ чинністю 6 місяців. Однак таким правом не скористувався.

Відтак, у суду наявні підстави вважати, що подолання фінансових труднощів відповідачем і не вимагалось.

Такої ж позиції притримувався і апеляційний суд Львівської області у справі 1309/8944/12 (ухвала апеляційного суду Львівської області від 23.01.2013 року, залишена без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 23.10.2013 року),апеляційний суд Миколаївської області у справі №483/2263/14-ц (ухвала апеляційного суду Миколаївської області від 05.02.2015 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42624769).

Представником відповідача до матеріалів справи долучено довідку про фінансово-господарську діяльність Самбірського ВУВКГ на 2013 рік як документ, що підтверджує збитковість діяльності відповідача.

Однак, суд, повно, об'єктивно і всебічно провівши аналіз вказаної вище довідки, та з огляду на відомості, що у ній містяться, приходить до висновку про те, що збитковість діяльності відповідача виникла у зв'язку із самими ж його діями, а не у зв'язку із низькою вартістю тарифів на надані ним послуги. Вказане вище підтверджується, тим, що відповідач протягом 2008-2013 року за порушення строків сплати податків сплатив штрафних санкцій в загальному розмірі 2 336 040,00 грн.

Зокрема, збитки за 2011 рік становили 24,8 тис грн., а штрафів сплачено 80,2 тис грн. За 2012 рік збитки становили 945,6 тис грн., а штрафів сплачено 928,1 тис грн.

У своїх запереченнях відповідач посилається на те, що його збитковість пов'язана у зв'язку із введенням мораторію на підняття тарифів на житлово-комунальні послуги, що встановлений Указом Президента України № 1046/2008 р. "Про додаткові заходи що подолання фінансової кризи в Україні".

Однак, відповідач не вказує на те, що для покриття різниці в тарифах Законами України про Державний бюджет на відповідні роки передбачалось надання в передбаченому чинним в Україні законодавством порядку субвенцій на покриття вказаної вище різниці.

Як встановлено судом, cтаном на 01.01.2014 року відповідачу не відшкодована з Державного Бюджету України дотація з різниці в тарифах (субвенція в різниці в тарифах згідно з БК України) становить 1 929 000,00 грн.

Крім того, згідно з відомостями, викладеними у довідці, відповідач визнав, що нарахування заробітної плати проводиться з розрахунку мінімальної заробітної плати значно нижчому від мінімальної заробітної плати, затвердженої чинним в Україні законодавством. Конкретизовано, що станом на 2013 рік заробітна плата розраховується з мінімальної заробітної плати у розмірі 907,00 грн., тоді як Держбюджетом на 2013 рік встановлено мінімальний розмір заробітної плати з 01.01.2013 року у розмірі 1147,00 грн., внаслідок чого працівники відповідача, зокрема, і позивач, недоотримують значну суму заробітної плати.

Відповідачем самостійно спростовано його твердження про ймовірність переходу на неповний робочий графік діяльності, адже згідно з відомостями, викладеними у довідці, нормативна чисельність працівників відповідача згідно із розрахунками становить 146 чоловік, що на 52 працівники більша від фактичної. Отже, станом на 01.01.2013 року у відповідача працювало на 35 % менше чисельного штату працівників, ніж це передбачено відповідними нормативами.

Крім того, у матеріалах справи наявні два листи Територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області про порушення відповідачем умов трудового законодавства, а саме:

1) лист № 02-1131/07 від 14.03.2014 року, адресований заступником начальника ТДІзПП у Львівській області ОСОБА_6 ОСОБА_5

2) лист № 02-3205 від 07.07.2014 року, адресований заступником начальника ТДІзПП у Львівській області ОСОБА_6 заступнику директора Департаменту контрольно-наглядової діяльності з питань праці-начальнику відділу нагляду за додержанням законодавства про працю ОСОБА_7

Додаткове підтвердження визнання відповідачем заборгованості перед його працівниками у аналогічних справах, що вже розглядались Самбірським міськрайонним судом Львівської області (копія ухвали від 23.10.2014 року про затвердження Самбірським міськрайонним судом Львівської області мирової угоди, укладеної між відповідачем та ОСОБА_8, яка набрала законної сили так як не оскаржувалась, знаходиться в матеріалах справи).

Розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем якраз і здійснювався на основі відомостей відповідно до тої формули та із застосуванням тих норм чинного в Україні законодавства (зокрема, і положень Територіальної угоди), що були визначені вказаними вище листами ТДІзПП у Львівській області.

Задовольняючи позов частково, суд виходить з наступних розрахунків:

1) Згідно з положеннями Колективного договору, позивач у період з травня 2010 року по жовтень 2012 року включно - начальник абонентського відділу з посадовим окладом 3222 грн. (650 X 2,93 X 1,692).

ПЕРІОД НАРАХОВАНО ПО КОЛ.ДОГ. НЕДОПЛАЧЕНО

травень 2010 року 2215 грн. 3222 грн. 1007 грн.

червень 2010 року 2215 3222 1007

липень 2010 року 2215 3222 1007

серпень 2010 року 2215 3222 1007

вересень 2010 року 2215 3222 1007

жовтень 2010 року 1687,62 2447,04 759,42

листопад 2010 року 1711,59 2481,80 770,21

грудень 2010 року 2215 3222 1007

січень 2011 року 2215 3222 1007

лютий 2011 року 2215 3222 1007

березень 2011 року 1404,94 2037,16 632,22

квітень 2011 року 2215 3222 1007

травень 2011 року 2215 3222 1007

червень 2011 року 2215 3222 1007

липень 2011 року 2215 3222 1007

серпень 2011 року 2215 3222 1007

вересень 2011 року 1160,24 1682,34 522,10

жовтень 2011 року 2215 3222 1007

листопад 2011 року 2215 3222 1007

грудень 2011 року 2215 3222 1007

січень 2012 року 2215 3222 1007

лютий 2012 року 2215 3222 1007

березень 2012 року 2215 3222 1007

квітень 2012 року 2215 3222 1007

травень 2012 року 2215 3222 1007

червень 2012 року 2215 3222 1007

липень 2012 року 1251,96 1815,34 563,38

серпень 2012 року 1113,83 1615,05 501,22

вересень 2012 року 1107,5 1611 503,5

жовтень 2012 року 2215 3222 1007

Враховуючи вказані вище розрахунки, загальна заборгованість з недоплаченої позивачу заробітної плати за умовами Колективного договору- 27 413,05 грн. (двадцять сім тисяч чотириста тринадцять гривень 05 коп.).

1) При обчисленні заборгованості по заробітній платі за умовами Територіальної угоди суд виходить з наступної формули розрахунку:

Посадовий оклад = мін. з/плата * 1,2 * Z (коефіцієнт співвідношення по підгалузях та за видами робіт) * X (коефіцієнт співвідношення по професії, посаді) (Додаток № 6 до Територіальної угоди);

Z (коефіцієнт співвідношення по підгалузях та за видами робіт)= 1,3 (експлуатація устаткування систем водопостачання та водовідведення-Додаток № 1 до тарифної частини Територіальної угоди);

X (коефіцієнт співвідношення по професії, посаді)= 2,93 (начальники: виробничих, технічних та інших основних функціональних відділів- Додаток № 6 до тарифної частини Територіальної угоди);

Посадовий оклад ОСОБА_1.= мін. з/плата * 1,2 * 1,3 * 2,93.

ПЕРІОД НАРАХОВАНО ПО ТЕР.УГОДІ НЕДОПЛАЧЕНО

листопад 2012 року 2215 грн. 5110,15 грн. 2895,15 грн.

грудень 2012 року 2215 5183,28 2968,28

січень 2013 року 2657 5242,7 2585,70

лютий 2013 року 2657 5242,7 2585,70

березень 2013 року 2657 5242,7 2585,70

квітень 2013 року 2657 5242,7 2585,70

травень 2013 року 2657 5242,7 2585,70

червень 2013 року 2657 5242,7 2585,70

липень 2013 року 2657 5242,7 2585,70

серпень 2013 року 1400,10 2758,19 1358,09

вересень 2013 року 1265,24 2492,52 1227,28

жовтень 2013 року 2657 5242,7 2585,70

листопад 2013 року 2657 5242,7 2585,70

грудень 2013 року 2657 5567,23 2910,23

Враховуючи вказані вище розрахунки, загальна заборгованість з недоплаченої позивачу заробітної плати за умовами Територіальної угоди- 34 630,33 грн. (тридцять чотири тисячі шістсот тридцять гривень 33 коп.).

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з недоплаченої заробітної плати за умовами Територіальної угоди у період з січня по червень 2014 року включно, суд виходить з наступного.

Згідно листа № 11 від 09.02.2015 року, адресованого Львівською обласною організацією профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України голові первинної профспілкової організації Самбірського ВУВКГ ОСОБА_5, на черговому засіданні Львівської обласної організації профспілки працівників ЖКГ, МП, ПОНУ, яке відбулось 30 грудня 2013 року, одним з питань порядку денного було "Порушення виконання статутних вимог, щодо перерахування профспілкових внесків окремими профорганізаціями".

Згідно витягу з протоколу засідання виконавчого комітету ЛООП, ЖКГ, МП, ПОНУ № ВК-17.3 від 30.12.2013 року, первинну профспілкову організацію Самбірського ВУВКГ 30.12.2013 року позбавлено прав на захист її інтересів Львівською обласною організацією профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на підставі частини 4 статті 49 Статуту професійної спілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України, а саме у зв'язку із несплатою профспілкових внесків вказаній вище обласній організації.

Відповідно до частини 4 статті 49 Статуту професійної спілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України, організація Профспілки (організаційні ланки профспілки, визначені статутом профспілки, що діють у межах повноважень, наданих статутом та Законом), яка без поважних причин не сплачує в установленому розмірі профспілкових внесків протягом більше, як трьох місяців, за рішенням вищих за рівнем виборних органів може бути позбавлена права на захист інтересів її членів на період до погашення заборгованості.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", положення Генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про соціальний діалог в Україні", на територіальному рівні для участі у колективних переговорах з укладення територіальних угод та для делегування представників до органів соціального діалогу репрезентативними є професійні спілки та їх об'єднання і організації роботодавців та їх об'єднання, які:

- легалізовані (зареєстровані) відповідно до закону;

- є обласними, місцевими профспілками, їх організаціями та об'єднаннями, створеними за територіальною ознакою, членами яких є не менше двох відсотків зайнятого населення у відповідній адміністративно-територіальній одиниці;

- є організаціями роботодавців, їх об'єднаннями, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на підприємствах членів яких працюють не менше п'яти відсотків зайнятого населення у відповідній адміністративно-територіальній одиниці.

Згідно з частиною 1 статті 34 Статуту професійної спілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України, міські, територіальні організації профспілки представляють і захищають трудові, соціально-економічні права та інтереси членів профспілки на відповідному рівні в органах державної влади, місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, їх організаціями та об'єднаннями, здійснюють координацію дій первинних організацій профспілки, спрямованих на реалізацію профспілкою своєї мети і завдань, використовуючи при цьому законні форми та методи переконання і боротьби, міські та регіональні угоди, а при необхідності - різні акції протесту; у своїй діяльності керуються чинним законодавством України, Статутом Профспілки, рішеннями вищих профспілкових органів.

Зважаючи на те, що згідно відомостей, викладених вище, профспілку Самбірського ВУВКГ позбавлено захисту Львівською обласною організацією профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України через несплату профспілкових внесків, а вказане рішення ніким станом на момент розгляду та вирішення справи не оскаржувалось, суд приходить до висновку про непоширення положень Територіальної угоди на спірні правовідносини за вказаний вище період.

Отже, загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 62 043,38 грн. (шістдесят дві тисячі сорок три гривні 38 коп.), що складається з заборгованості з недоплаченої позивачу заробітної плати за умовами колективного договору у розмірі 27 413,05 грн. (двадцять сім тисяч чотириста тринадцять гривень 05 коп.) та заборгованості з недоплаченої позивачу заробітної плати за умовами територіальної угоди у розмірі 34 630,33 грн. (тридцять чотири тисячі шістсот тридцять гривень 33 коп.).

Стягнення середньомісячної заробітної плати позивача, яка становить 2717 грн. 90 коп., підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути із Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату у розмірі 62043 грн. 38 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із Самбірського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства в дохід держави судовий збір 620 грн. 43 коп.

Рішення в частині стягнення заробітної плати ОСОБА_1 за один місяць в розмірі 2717 грн. 90 коп. допустити до негайного виконання.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області через Самбірський міськрайонний суд Львівської області на протязі десяти днів з дня його проголошення.

Суддя