Ухвала

від 08.09.2015 по справі 820/1670/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2015 р.Справа № 820/1670/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управлінння Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2015р. по справі № 820/1670/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управлінння Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Технологія", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000072212 від 03.02.2015 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2015р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення за № 0000072212 від 03.02.2015 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2015р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Технологія", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 20.03.1995 року, код - 21238651. (а.с.60).

На обліку як платник податків підприємство перебуває у Західній ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів.

На підставі наказу від 25.11.2014 р. №2624, виданого Західною ОДПІ м. Харкові ГУ Міндоходів, відповідачем проведена документальна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія", код ЄДРПОУ - 21238651, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Техно-Промкомлекс" (код ЄДРПОУ 38381673) за серпень 2014 року.

Результати перевірки оформлені актом №4392/20-33-22-01-07/21238651 від 08.12.2014 року. (а.с.7-13).

За висновками перевірки, позивачем - ТОВ "Технологія", порушено п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 - ІV (із змінами і доповненнями), п.3 ст.5 та п.1 ст.7 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436 -ІV, п.2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІV "про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зі змінами та доповненнями. п. 1.2, п.2.7 наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", п.3.1, п.4.1, п.8 розділу ІІІ, п.3.1 розділу V наказу ДПА України від 25.01.2011 р. №41 "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" по ТОВ "Технологія" за серпень 2014 р., встановлено заниження ПДВ в сумі 82199,77 грн., за рахунок завищення сум податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Техно-Промкомплекс" (код ЄДРПОУ 38381673). (а.с.12-13).

З посиланням на вказаний вище акт перевірки, Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0000072212 від 03.02.2015 року, яким ТОВ "Технологія" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 123300,00грн., з яких 82200,00 грн. - основний платіж, 41100,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції. (а.с.6).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідачем не було доведено правомірності мотивів винесення спірного податкового повідомлення - рішення, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія".

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач у перевіреному періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Техно-Промкомплекс" (код ЄДРПОУ 38381673).

Так, згідно договору купівлі-продажу №010714 від 01.07.2014 р., продавець (ТОВ "Техно-Промкомплекс") зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ "Технологія") товаро-матеріальні цінності: будівельні матеріали, а покупець зобов'язуються прийняти та своєчасно оплатити ці товаро-матеріальні цінності на умовах вказаного договору. (а.с.68-70).

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій за правочином платник податків подав до суду складені контрагентом:

- копії видаткових накладних: №68 від 04.08.2014 р. на суму 51871,56 грн. (у т.ч. ПДВ 8645,26 грн.), №69 від 04.08.2014р. на суму 56222,00 грн. (у т.ч. ПДВ 9370,33 грн.), №70 від 05.08.2014 р. на суму 54121,70 грн. (у т.ч. ПДВ 9020,29 грн.); №71 від 07.08.2014 р. на суму 58593,75 грн. (в т.ч. ПДВ 97565,63 грн.); №74 від 08.08.2014 р. на суму 50896,84 грн. (у т.ч. ПДВ 8482,81 грн.); №76 від 12.08.2014 р. на суму 56222,00 грн. (у т.ч. ПДВ 9370,33 грн.); №82 від 26.08.2014 р. на суму 56222,00 грн. (у т.ч. ПДВ 9370,33 грн.); №83 від 26.08.2014 р. на суму 57177,22 грн. (у т.ч. ПДВ 9529,54 грн.); №85 від 29.08.2014 р. на суму 51871,56 грн. (у т.ч. ПДВ 8645,26 грн.); (а.с.71-79);

- копії товаро-транспортних накладних: № 51 від 04.08.2014 р. на суму 108093,56 грн. (у т.ч. ПДВ 18015,59 грн.); №52 від 05.08.2014 р. на суму 54121,70 грн. (у т.ч. ПДВ 9020,29 грн.); №54 від 08.08.2014 р. на суму 50896,84 грн. (у т.ч. ПДВ 8482,81 грн.); №55 від 07.08.2014 р. на суму 58993,75 грн. (у т.ч. ПДВ 9765,63 грн.); №57 від 12.08.2014 р. на суму 56222,00 грн. (у т.ч. ПДВ 9370,33 грн.); №62 від 26.08.2014 р. на суму 57177,22 грн. (у т.ч. ПДВ 9529,54 грн.); №63 від 26.08.2014 р. на суму 56222,00 грн. (у т.ч. ПДВ 9370,33 грн.); №67 від 29.08.2014 р. на суму 51871,56 грн. (у т.ч. ПДВ 8645,26 грн.); (а.с.80-97);

- оборотно-сальдову відомість по рахунку 205 за серпень-2014 р. - вересень 2014 р. (а.с.150-156);

- картки рахунку 205 за серпень-вересень 2015 року (а.с.157-189)

- копії розрахунків на оплату: №91 від 26.08.2014 р. на суму 51871,56 грн. (у т.ч. ПДВ 8645,26 грн.); №71 від 01.08.2014 р. на суму 51871,56 грн. (у т.ч. ПДВ 8645,26 грн.); №75 від 06.08.2014 р. на суму 58593,75 грн. (у т.ч. ПДВ 9765,63 грн.); №74 від 06.08.2014 р. на суму 50896,84 грн. (у т.ч. ПДВ 8482,81 грн.); № 72 від 01.08.2014 р. на суму 56222,00 грн. (у т.ч. ПДВ 9370,33 грн.); №78 від 11.08.2014 р. на суму 56222,00 грн. (у т.ч. ПДВ 9370,33 грн.); № 90 від 22.08.2014 р. на суму 57177,22 грн. (у т.ч. ПДВ 9529,54 грн.); №92 від 24.08.2014 р. на суму 56222,00 грн. (у т.ч. ПДВ 9370,33 грн.); №73 від 04.08.2014 р. на суму 54121,70 грн. (у т.ч. ПДВ 9020,29 грн.); (а.с.217-225).

Придбані у ТОВ "Техно-Промкомплекс" будівельні матеріали були отримані водієм підприємства позивача ОСОБА_1, що підтверджується довіреностями (а.с.230-238) та наказом від 01.10.2008 р. №008-к про прийняття на роботу (а.с.131), які містяться в матеріалах справи, та перевезені на склад ПП "Донстальбуд".

Згідно договору на складське зберігання, укладеного ТОВ "Технологія" з ПП "Донстальбуд" 01.07.2014 р., ПП "Донстальбуд" (зберігач) зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем (ТОВ "Техгологія") і повернути цей товар поклажедавцеві у схоронності. (а.с.226-227).

Згідно пункту 1.2. вказаного договору, на зберігання передається наступний товар: електроди, долото, труби стальні, труби стальні безшовні, долото гідромоторне, стиснутий кисень, будівельні матеріали в асортименті, фільтри для артезіанських свердловин.

Відповідно пункту 1.4. договору, місце зберігання товару: м.Харків, вул. Крупської, буд.38.

Придбаний товар був використаний позивачем для здійснення господарської діяльності підприємства, а саме: для розвідувально-експлуатаційного буріння 1-ої артезіанської свердловини, що підтверджується договором про виконання роботи №05/14 від 08.05.2014 р. з ПРАТ "Кримська фруктова компанія" (а.с.132-136) та актом приймання виконаних будівельних робіт. (а.с.137-146а).

Суд апеляційної інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, відповідності спірних правочинів вимогам закону відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось.

На час укладання та виконання зазначених вище договорів позивач та його контрагенти були зареєстровані як юридичні особи та є платниками податку на додану вартість.

Як підтверджено матеріалами справи, правочин укладений між позивачем та ТОВ "Техно-Промкомплекс" виконано кожною стороною цього договору, що підтверджується первинними документами, а саме податковими накладними. Сторони претензій одна до одної не мали.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні відповідають вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та не оспорюються відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товарів у свого контрагента відповідач не подав.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договору.

Крім того, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Підприємством позивача правомірно відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаним суб'єктом господарювання.

Разом з цим колегія судів зазначає, що в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Тобто позивач не може нести наслідків невиконання постачальниками їх зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, відповідачем не було доведено наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Колегія судів зазначає, що матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірної фінансово-господарської операції та встановлено відсутність підстав для зменшення позивачу суми податкового кредиту.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управлінння Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2015р. по справі № 820/1670/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С. Судді Зеленський В.В. П’янова Я.В.