Рішення

від 18.01.2007 по справі 18715-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

18715-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

18.01.2007Справа №2-7/18715-2006

За позовом Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій (03680, м. Київ, Солом'янський район, вул. Клименка, 5/2)

До відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю „Кримінвестгруп” (98635, м. Ялта, вул. Володарського,1А)

Про стягнення 174841,00 грн.

Суддя Дворний І. І.

                                        представники:

Від позивача – Лихошва В. І., предст., дов. №507-251 від 07.02.2006 р.

Від відповідача –  Христенко В. І., ген. Директор, протокол від 07.08.2006 р.  

         Суть справи: Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кримінвестгруп” про стягнення 174841,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті виконаних позивачем робіт за договором №1357 від 04.03.2005 р. у сумі 137400,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з ТОВ „Кримінвестгруп” 3% річних у розмірі 3091,00 грн., 24732,00 грн. пені та 9618,00 грн. штрафу.

Відповідач відзив на позов не надав.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

          Слухання справи відкладалось у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

    Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

04.03.2005 р. між Державним науково-дослідним інститутом будівельних конструкцій (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Кримінвестгруп” (Замовник) був укладений договір на створення та передачу науково-технічної продукції №1357, згідно з п. 1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе виконання робіт за темою: „Науково-технічний супровід проектування лікувально-оздоровчого комплексу по вул. Дражинського, 39-б в м. Ялті”.

П. 2.1 Договору передбачено, що за створену продукцію згідно з договором Замовник перераховує Виконавцеві відповідно до протоколу про договірну ціну 374028,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 62338,00 грн. Після підписання Договору Замовник зобов'язаний протягом 5 календарних днів перерахувати на рахунок Виконавця аванс у розмірі 30% вартості робіт на суму 112200,00 грн. з урахуванням 20% ПДВ 18700,00 грн. (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 2.3 Договору оплата проводиться поетапно, відповідно до календарного плану, й оформлюється у вигляді актів здачі-приймання виконаних робіт. Остаточна оплата проводиться по закінченню роботи на підставі акту здачі-приймання робіт (п. 2.4 Договору).

Порядок здавання та приймання робіт передбачений розділом 3 Договором. Так, згідно з п. 3.1 Договору після завершення робіт (етапів) Виконавець представляє Замовнику акт здачі-приймання продукції в 3-х примірниках та продукцію, що передбачена умовами Договору. Замовник протягом 10 днів з дня одержання акту здачі-приймання робіт та звітних матеріалів, зазначених календарним планом цього Договору, зобов'язаний направити Виконавцю підписаний акт здачі-приймання продукції і оплатити його протягом 20 днів.

На виконання вказаного договору позивачем були виконані роботи на загальну суму 314148,00 грн., про що свідчать наступні акти здачі-приймання науково-технічної продукції, які були підписані обома сторонами:

- акт №308 від 04.05.2005 р. на суму 112200,00 грн.;

- акт №722 від 12.09.2005 р. на суму 64548,00 грн.;

- акт №1068 від 12.12.2005 р. на суму 137400,00 грн.

Отже, з моменту підписання вказаних актів у відповідача виникло зобов'язання щодо оплати виконаних робіт протягом 20 днів.

З матеріалів справи вбачається, що роботи, виконані позивачем за актом №308 були сплачені ТОВ „Кримінвестгруп” авансовим платежем, перерахованим платіжним дорученням №122 від 01.04.2005 р. на суму 112200,00 грн.; роботи за актом №722 – платіжним дорученням №28 від 19.09.2005 р. Проте, до часу подачі позову до суду заборгованість відповідача за виконані роботи по акту №1068 від 12.12.2005 р. на суму 137400,00 грн. не була погашена, а тому позивач просить стягнути її в примусовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

У судовому засіданні 18.01.2007 р. представник відповідача надав суду платіжне доручення від 18.01.2007 р. з відміткою установи банку, яке свідчить про часткове погашення заборгованості в розмірі 37400,00 грн. За таких обставин, враховуючи часткову сплату боргу, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Кримінвестгруп” заборгованості за договором від 04.03.2005 р. у розмірі 100000,00 грн. Крім того, сума заборгованості не оспорюється відповідачем по суті, що підтверджується листом №2 від 16.01.2007 р., наявним в матеріалах справи.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

П. 4.4 Договору зазначено, що за затримку оплати за виконані роботи Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості виконаних робіт за кожний день прострочення.

Отже, штрафні санкції за неналежне виконання сторонами своїх обов'язків передбачені Договором, а тому посилання позивача при розрахунку пені на ч. 2 ст. 131 суд визнає необгрунтованим.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, вказана норма права передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції.

Приймаючи до уваги те, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України), а також те, що відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, стягенню з відповідача підлягає пеня у наступних размірах:

-          з 03.01.2006 р. по 09.06.2006 р. – 11300,68 грн. (137400,00 грн. х 19% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 158 дн.);

-          з 10.06.2006 р. по 03.07.2006 р. – 1535,87 грн. (137400,00 грн. х 17% : 365 дн. х 24 дн.).

Таким чином, загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача, складає 12836,55 грн.

Проте, враховуючи те, що в Договорі від 04.03.2005 р. не передбачена відповідальність сторін за порушення зобов'язань у вигляді штрафу, посилання позивача на ч. 2 ст. 231 ГК України при розрахунку штрафу у розмірі 7% суд визнає правомірними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України умовою для застосування штрафу за порушення строків виконання зобов'язання у розмірі 7% вартості робіт є віднесення хоча б однієї із сторін зобов'язання до суб'єктів господарювання, що належать до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Згідно з п. 1 Методики визначення питомої ваги державного сектору в економіці, затвердженої Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Державного комітету статистики України, Фонду державного майна України №307/375/1963 від 04.11.2003 р., до суб'єктів господарювання державного сектору економіки належать:

суб'єкти, які діють на основі виключно державної власності;

суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків;

суб'єкти, діяльність яких з питань, що належать до компетенції загальних зборів, безпосередньо або опосередковано контролюється державою.

Згідно з довідкою Головного управління статистики у м. Києві про включення позивача до ЄДРПОУ №18093, Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій є державним підприємством, форма власності підприємства – державна.

          Таким чином, у розумінні норм чинного законодавства України, позивач відноситься до державного сектору економіки, а тому застосування штрафу за порушення строків виконання зобов'язання у розмірі 7% вартості робіт у сумі 9618,00 грн. (7% від 137400,00 грн.) є правомірним.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі ст. 536 ЦК України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Проте, заявлена позивачем до відшкодування сума 3% річних підлягає наступному коригуванню:

за період з 03.01.2006 р. по 13.09.2006 р. – 2868,46 грн. (137400,00 грн. х 3% : 365 дн. х 254 дн.).

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84  ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Кримінвестгруп” (98635, м. Ялта, вул. Володарського,1А, код ЗКПО 33017498) на користь Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій (03680, м. Київ, Солом'янський район, вул. Клименка, 5/2, код ЗКПО 02495431)  суму заборгованості у розмірі 100000,00 грн., 12836,55 грн. пені, штраф у розмірі 9618,00 грн., 3% річних у сумі 2868,46 грн., 1627,23 грн. державного мита та 109,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.