Рішення

від 13.03.2007 по справі 19099-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

19099-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

13.03.2007Справа №2-29/19099-2006

за позовом – Оріхівського управління комунальної служби в Сакському районі (Сакський район, с.Оріхове, вул..Садова,1).

до відповідача – Оріхівської сільської ради (Сакський район, с.Оріхове, вул.Виноградна,23).

про стягнення 312 286,98 грн.

          Суддя О.І. Башилашвілі

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – не з'явився.

Від відповідача – Омельченко В.А. – представник, довіреність від 12.02.07р. б/н.

          Сутність спору: Оріхівське управління комунальної служби Сакського району звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Оріхівської сільської ради про   стягнення кредиторської заборгованості у сумі 312 286,98 грн.

          Заявою від 09.01.2007р. позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати грошові вимоги кредиторів боржника – Оріхівського управління комунальної служби, затверджені постановою ГС АРК від 25.04.2006р. у розмірі 312 286,98 грн., збитками боржника по невиплаті заробітної плати у сумі 80224,97 грн. та неоплаті послуг, наданих ВАТ «Крименерго» у сумі 200 916,78 грн. та несплаті податків та зборів у сумі 31145,23 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача збитки у сумі 312 286,98 грн.

          Суд приймає дану заяву.

          Розгляд справи відкладався в порядку ст..77 ГПК України.

          В судовому засіданні, яке почалось 22.02.2007р. відповідно до ч.3 ст.77 ГПК України оголошувалась перерва в проведенні судового засідання.

          В продовженому судовому засіданні позивач підтримав раніше надані ним уточнення позовних вимог.

          Відповідач згідно відзиву на позову заяву проти позову заперечує та вважає вимоги позивача необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.

          Строк розгляду справи продовжувався в порядку ст..69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення сторін, суд -

встановив:

          12.03.1996р. Управлінням економіки Сакської районної державної адміністрації було зареєстровано Оріхівське управління комунальної служби (код ЄДРПОУ 24033582) (свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 №443655 від 12.03.1996р. – а.с. 10).

          Відповідно до довідки ГУС за №09-2-5-6/274 органом управління Оріхівського управління комунальної служби є селищні та сільські ради та їх виконавчі комітети.

          П.1.1 Розділу I статуту Оріхівського УКС встановлено, що підприємство «УКС», іменуємо в подальшому «Підприємство» є державним комунальним підприємством та знаходиться у власності Оріхівської сільської ради.

          Ухвалою господарського суду АРК від 06.01.06р. за заявою ВАТ „Крименерго” було порушено провадження про банкрутство Оріхівського управління комунальної служби (вул..Садова,1, с.Оріхове, Сакський район, ЗКПО 24033582).

Відповідно до ухвали підготовчого засідання від 06.02.06р. відносно боржника було введено судову процедуру банкрутства – розпорядження майна. Розпорядником майна був призначений арбітражний керуючий Акулінічев А.М.

Ухвалою від 25.04.06р. було затверджено реєстр вимог кредиторів Оріхівського управління комунальної служби на загальну суму 312 286,98 грн.

Постановою ГС АРК від 05.06.2006р. по справі №2-8/4208-2006 Оріхівське управління комунальної служби було визнано банкрутом та відносно нього була відкрита ліквідаційна процедура строком до 05.06.2007р. Ліквідатором банкрута був призначений арбітражний керуючій Акулінічев А.М.

Позивач звернувся до господарського суду АР Крим та просить суд визнати грошові вимоги кредиторів боржника збитками та стягнути з відповідача суму збитків - 312 286,98 грн.

При цьому в обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач вилучив усе майно та грошові кошти боржника, які знаходились на його балансі та таким чином позбавив позивача можливості погасити заборгованість; встановлював, регулював та контролював ціни та тарифи на комунальні послуги; не надавав позивачу дотації з місцевого бюджету, тоді як позивач був включений у перелік суб'єктів природних монополій; відповідач не контролював оплату комунальних послуг платниками, у зв'язку з чим зростала відповідна заборгованість перед позивачем та він не доотримував певні суми коштів; відповідачем не велась претензійна робота по заборгованості до МСК «Саки», що утворило дебіторську заборгованість, чим самим, на думку позивача, відповідач довів його до стану банкрутства.

Суд не приймає доводи позивача та не знаходить підстав для задоволення позову. При цьому суд виходить з наступного.

П.1.1 I Розділу Статуту Оріхівського УКС встановлює, що підприємство «УКС» є державним комунальним підприємством та знаходиться у власності Оріхівської сільської ради.

П.3.1 Розділу III Статуту  позивача передбачає, що майно підприємства складають основні фонди та оборотні засоби, а також інші цінності, які знаходяться у підприємства в оперативному управлінні.

Стаття 137 Господарського кодексу України встановлює, що правом  оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається    майном,    закріпленим    за    ним   власником (уповноваженим   ним   органом)   для   здійснення   некомерційної господарської  діяльності,  у межах,  встановлених цим Кодексом та іншими  законами,  а  також  власником  майна  (уповноваженим  ним органом); власник   майна,   закріпленого   на   праві  оперативного управління  за  суб'єктом  господарювання,  здійснює  контроль  за використанням  і  збереженням  переданого  в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має  право вилучати  у  суб'єкта  господарювання  надлишкове  майно,  а також майно,  що не використовується,  та майно, що використовується ним не за призначенням.

Пунктом 3.2 Розділу III Статуту  позивача передбачено, що здійснюючи право оперативного управління підприємство володіє та користується вказаним майном за своїм розсудом, приймаючи відносно нього дії, які не суперечать діючому законодавству та даному Статуту.

Пункт 3.6 Розділу III Статуту Оріхівського УКС встановлює, що відчуження комунальної власності, закріпленої за підприємством, здійснюється за рішенням власника в особі виконкому ради.

Таким чином в статуті Оріхівського УКС закріплено, що він не є власником майна, яке йому передано та не має права ним розпоряджатись.

Як вбачається з матеріалів справи власником майна є відповідна територіальна громада.

Згідно ч.5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997р. органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють повноваження по володінню, користуванню та розпорядженню об'єктами права комунальної власності для реалізації задач самоврядування.

Таке ж саме положення закріплено у п.2 ст.32 Закону України «Про місцеве самоврядування», згідно до якого суб'єктами    права     комунальної     власності     є адміністративно-територіальні  одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Відповідно до п.1 ст.316 Цивільного кодексу України правом  власності  є право особи на річ (майно),  яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею,  незалежно від  волі інших осіб.

Пункт 1 ст.319 ЦК України встановлює, що власник  володіє,  користується,   розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Таким чином посилання позивача на те, що Оріхівська сільська рада вилучила усе майно позивача, тим самим позбавивши його можливості погасити заборгованість є безпідставною, оскільки Оріхівська сільська рада здійснювала свої права у відповідності до вимог чинного законодавства.

Щодо посилань позивача на те, що у 2000р. будівля котельні здавалась у оренду безоплатно, та у 2002р. згідно рішення Оріхівської сільської ради №14 від 28.05.2002р. з балансу Оріхівського УКС була вилучена баня – прачечна, котельня строком на 2 роки, то як вже зазначалось, Оріхівська сільська рада самостійно за своєю волею розпоряджається майном територіальної громади. Крім того, договір безоплатної оренди міг бути оскаржений керівником Оріхівського УКС до суду, та відповідні рішення Оріхівської сільської ради щодо вилучення бані – прачечної та котельні також могли бути оскаржені до суду у відповідності до ст..15 ЦК України, як такі, що порушують права та інтереси Оріхівського УКС. Проте це здійснено не було.

Щодо посилання позивача на те, що Оріхівська сільська рада встановлювала, регулювала та контролювала ціни та тарифи на комунальні послуги, суд  не приймає дане посилання, як підставу для задоволення позову, виходячи з наступного.

Пункт 5.8 Статуту Оріхівського УКС передбачає, що підприємство надає послуги по цінам та тарифам, встановленим самостійно або на договірних засадах, а у випадках, передбачених діючим законодавством, по державним.

          Стаття 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення» (від 1990р.) встановлює, що вільні ціни і тарифи встановлюються на  всі  види  продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких  здійснюється  державне регулювання цін і тарифів.

          Стаття 9 даного Закону встановлює, що державні  фіксовані  та    регульовані    ціни    і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють  визначальний  вплив  на загальний рівень і динаміку цін, на товари  і  послуги,  що  мають вирішальне соціальне значення, а  також  на  продукцію,  товари  і послуги,  виробництво  яких  зосереджено  на  підприємствах,    що займають  монопольне  (домінуюче)  становище  на  ринку.

          Частина 3 ст.9 Закону України «Про ціни і ціноутворення» передбачає, що ціни і тарифи на житлово-комунальні  послуги  (в  тому  числі  на  електроенергію і природний  газ для комунально-побутових потреб населення України), послуги громадського транспорту і зв'язку встановлюються Кабінетом Міністрів  України  за  погодженням  з  Верховною  Радою  України.

          Пункт 1 ст.10 Закону України «Про природні монополії» встановлює, що суб'єкти природних монополій зобов'язані дотримуватися встановленого порядку ціноутворення, стандартів і показників безпеки та якості  товару,  а  також  інших  умов  та правил   здійснення   підприємницької   діяльності,  визначених  у ліцензіях  на  здійснення  підприємницької  діяльності  у   сферах природних монополій та на суміжних ринках.

          Оскільки Оріхівське УКС є суб'єктом природної монополії, що підтверджується відповідним листом Антимонопольного комітету України від 22.11.2005р. за вих..№02/1952 та не заперечується самим позивачем, то Оріхівське УКС при встановленні цін та тарифів на послуги повинно було керуватись у першу чергу діючими законодавчими актами України, зокрема ЗУ «Про ціни та ціноутворення», оскільки Закон України має вищу юридичну силу та є обов'язковим для виконання на всій території України.

          Щодо посилання позивача на те, що відповідач не надавав йому дотацій з місцевого бюджету, то суд не вбачає з матеріалів справи, що позивач звертався до відповідних органів влади із клопотанням щодо отримання відповідних дотацій.  

          Так позивач посилається на лист Фінансового управління Сакської районної державної адміністрації від 22.11.2006р. за №2-03/902, згідно якого за період з 2000р. по 2006р. з районного бюджету Оріхівській сільській раді було виділено субвенцій по програмі «Підтримка ЖКГ» та на забезпечення населення питною водою 233, 1тис. грн., в тому числі на забезпечення населення питною водою 68,100 тис. грн.; по програмі «Підтримка ЖКГ» Оріхівській сілській раді виделено 165,0 тис. грн.: у 2005 році – 62,00 тис. грн.., з яких на реконструкцію системи водопостачання с.Червоне – 30 000 грн., на реконструкцію системи водопостачання с.Оріхове – 32 000 грн.; у 2006 році – 103,000 тис. грн.., з них на установку автоматизованої системи підтримки тиску у системі водопостачання с.Оріхове – 27,0 тис. грн., с.Михайлівка – 27,0 тис. грн., с.Червоне – 27,0 тис. грн..; на реконструкцію системи водопостачання с.Михайлівка – 22,0 тис. грн..

          Крім того, позивач в обгрунтування своїх вимог посилається на лист арбітражного керуючого Акулінічева А.М. від 11.12.2006р. за №71, згідно якого останній просить Оріхівську сільську раду надати певну інформацію, а саме які дотації, субвенції та в яких сумах та на які цілі були отримані Оріхівською сільською радою; чи виділялись Оріхівською сільською радою субвенції, дотації для Оріхівського УКС, в яких сумах та на які цілі. Так арбітражний керуючий посилається на те, що відповідь на даний лист ним не отримана, що свідчить про те, що Оріхівська сільська рада не надавала відповідних дотацій Оріхівському УКС.

          Слід зазначити, що певні дотації визначаються Законом України «Про державний бюджет» на відповідний рік, якій затверджується Верховною Радою України, та відповідно закладаються по строкам бюджету та у відповідності до певного коду.

          Таким чином сума субвенції виділялась конкретно - визначеному суб'єкту - Оріхівській сільській раді на конкретні цілі, які вже були викладені, та не могла бути передана позивачу – Оріхівському УКС.

          Посилання позивача на те, що відповідач не контролював оплату комунальних послуг платниками, у зв'язку з чим зростала відповідна заборгованість перед позивачем та він не доотримував певні суми коштів, не обгрунтовано з посиланням на норми права, зокрема на Закон України «Про місцеве самоврядування». Тобто позивач не довів суду, що Оріхівська сільська рада повинна контролювати оплату комунальних послуг платниками.

          Щодо посилання позивача на те, що Оріхівською сільською радою не велась претензійна робота по заборгованості до МСК «Саки» та у зв'язку з цим утворилась дебіторська заборгованість, то суд встановив, що Прокурор Сакського району в інтересах держави в особі Оріхівської сільської ради звертався до суду з позовом до відповідачів: 1. Багатофункційного СГК «Саки», 2. Сільськогосподарського підприємства «Оріхове» про стягнення заборгованості в сумі 154 950 грн. (справа №9110-2001р.). За результати розгляду даної справи позов було залишено без розгляду у відповідності до п.5 ст.81 ГПК України.

          Також в обгрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що згідно довідки ГУС за №09/2-5-6/274 форма фінансування останнього – змішана та позивач посилається на норми ст..211 Господарського кодексу України, згідно до яких органи місцевого самоврядування зобов'язані надавати комунальним підприємствам – боржникам дотації, фінансову допомогу з місцевого бюджету у розмірі, достатньому для погашення його зобов'язань.

          Пункт 1 ст.211 ГК України встановлює, що засновники  (учасники)  суб'єкта  підприємництва,  власник майна,  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені  господарською  компетенцією,  у  межах своїх повноважень зобов'язані  вживати  своєчасних  заходів  щодо  запобігання  його банкрутству.

          Пункти 2,3 ст.211 ГК України передбачають, що власники  майна  державного  (комунального) або приватного підприємства,  засновники (учасники) суб'єкта  підприємництва,  що виявився  неплатоспроможним  боржником,  кредитори та інші особи в межах заходів  щодо  запобігання  банкрутству  вказаного  суб'єкта можуть  подати йому фінансову допомогу в розмірі,  достатньому для погашення   його   зобов'язань   перед   кредиторами,    включаючи зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), та  відновлення   платоспроможності   цього   суб'єкта   (досудова санація); подання   фінансової  допомоги  боржнику  передбачає  його обов'язок взяти на себе відповідні зобов'язання перед особами, які подали допомогу, в порядку, встановленому законом.

          Таким чином, згідно вищенаведених статей, засновники (учасники) суб'єкта підприємництва мають право, а не зобов'язанні надати йому відповідну фінансову допомогу та надання цієї допомоги передбачає взяття боржником на себе відповідних зобов'язань перед особами, які надали цю допомогу (тобто така допомога не є безоплатною та обумовлена зобов'язанням взяти на себе відповідні обов'язки).

          Так, згідно зі статутом Оріхівського УКС (п.1.2), довідкою ГУС в АРК Оріхівське управління комунальної служби є юридичною особою.

          Відповідно до п.1 ст.96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

          Пункт 1 ст.176 Цивільного кодексу України встановлює, що Держава,  Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними  юридичних  осіб, крім випадків, встановлених законом.

          Проте позивач просить суд визнати кредиторську заборгованість у сумі 312 286,98 грн. збитками та просить суд стягнути з відповідача дану суму збитків.

          Однак дана кредиторська заборгованість виникла за позивачем в результаті невиконання останнім своїх зобов'язань перед кредиторами, що підтверджується відповідними документами, та як вже зазначалось раніше юридична особа самостійно відповідає по своїм зобов'язанням та дана обставина підтверджується наявним провадженням у справі про банкрутство Оріхівського управління комунальної служби в Сакському районі.

          Таким чином позивач не має права вимагати стягнути з відповідача суму кредиторських вимог до позивача, які він самостійно визначив як збитки, завдані йому відповідачем.

          Відповідно до п.2 ст.22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати,  яких  особа  зазнала  у  зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі,  а також витрати,  які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи,  які  особа  могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

          Згідно п.2 ст.224 Господарського кодексу України Під  збитками  розуміються  витрати,  зроблені  управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,   які  управнена  сторона  одержала  б  у  разі  належного виконання   зобов'язання   або   додержання   правил    здійснення господарської діяльності другою стороною.

          Пункт 1 ст.225 Господарського кодексу України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість   втраченого,  пошкодженого  або  знищеного   майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів  тощо), понесені   стороною,  яка  зазнала  збитків  внаслідок   порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона,  яка зазнала   збитків,  мала  право  розраховувати  у  разі  належного виконання зобов'язання другою стороною;      матеріальна   компенсація   моральної   шкоди   у   випадках, передбачених законом.

          Згідно роз'яснення ВАСУ від 01.04.1994р. при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою.

          Крім того, позивач не довів суду, що між діями відповідача – Оріхівської сільської ради та наявною за ним кредиторською заборгованістю є причинний зв'язок і що цю заборгованість можна визнати збитками, завданими Оріхівською сільською радою позивачу.

          Крім того, суд вважає необгрунтованою вимогу позивача про визнання грошових вимог боржника збитками, оскільки як сам зазначив позивач дана вимога розглядалась у справі про банкрутство відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Башилашвілі О.І.