Постанова

від 15.10.2009 по справі 14/182-пд-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

14/182-ПД-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 жовтня 2009 р.                                                                                    № 14/182-ПД-07  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

    Дерепи В.І. –головуючого (доповідача),Грека Б.М.,Подоляк О.А.,

за участю повноважних представниківпозивача – відповідача –  

розглянувши у відкритому засіданні           касаційну скаргу                           Антонівської селищної ради

на рішення                                      від 21 травня 2007 року господарського                                                           суду     Херсонської області                                                                                                                                                           

у справі

№  14/182-пд-07

за позовомПриватної фірми "Давид"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс-Юг-Сервіс"

про визнання договору  дійсним та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2007 року позивач звернувся до господарського суду Херсонської області  з позовом до відповідача про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на  споруди під ринок за адресою вул.Східна 2 м.Херсон на земельній  ділянці 437 кв.м, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору.

Рішення господарського суду  Херсонської області від 21 травня 2007 року позов задоволено.

У касаційній скарзі Антонівська селищна рада просить вказане рішення місцевого господарського суду скасувати, як прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права. Окрім того, господарський суд  прийняв рішення, що стосується її прав і обов'язків, але рада не була залучена до участі у справі.

Відзиви на касаційну скарги від сторін до суду не надходили.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом при прийнятті рішення у справі норм матеріального і процесуального права суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи,  25 квітня 2007 року між приватною фірмою "Давид" та товариством з обмеженою відповідальністю  "Оазіс-Юг-Сервіс" було укладено договір купівлі-продажу  нерухомого майна, а саме: споруд під ринок за адресою вул. Східна, 2 м.Херсон на земельній ділянці площею 437 кв.м.

Договір був укладений у вигляді розписки та письмового договору між приватною фірмою "Давид" та товариством з обмеженою відповідальністю  "Оазіс-Юг-Сервіс".

Вартість відчужуваних споруд становить 10000 грн. Проте позивач сплатив відповідачу аванс у сумі 5000 грн.

Приймаючи рішення  про визнання договору дійсним та визнання права власності за позивачем на зазначені споруди, місцевий господарський суд  виходив з того що, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. При цьому, наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Проте, з вказаними висновками погодитись не можна враховуючи наступне.

Розглядаючи даний спір та приймаючи рішення у справі місцевий господарський суд не звернув уваги та не дав належної правової оцінки тій обставині, що відповідно до вимог ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки єдиного  майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого  нерухомого  майна укладається у письмовій  формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній  реєстрації.

При цьому, господарський суд  не врахував, також, вимоги ст. 658 ЦК України, згідно яких право продажу товару, крім випадків примусового  продажу та інших випадків, встановлених  законом належить власникові товару. Матеріали справи  не містять будь-яких даних про право власності ТОВ "Оазіс-Юг-Сервіс" на  відчужуванні споруди та з протоколу судового

засідання не вбачається, що вказані обставини  досліджувались у судовому засіданні.

Тобто, визнаючи право власності на спірне майно за позивачем господарський суд не з'ясував, на яких правових підставах зазначені в договорі купівлі-продажу споруди належать відповідачу і чи мав він право і відповідні повноваження на його відчуження позивачу.

Поряд з цим, відповідно до приписів ст. 12 ЗК  України, п. 34 ст. 26 Закону України  "Про місцеве самоврядування" розпорядження землями територіальних громад здійснюють місцеві ради, до  виключної компетенції яких належить вирішення питань регулювання земельних відносин. Як видно з матеріалів касаційної скарги земельна ділянка за адресою вул. Східна, 2 м.Херсон ТОВ "Оазіс-Юг-Сервіс" під забудову чи інші цілі не надавалась.

Тому, прийняте  господарським судом рішення безпосередньо стосується прав та обов'язків Антонівської селищної ради, оскільки спірні об'єкти знаходяться на земельній  ділянці Антонівської селищної ради, яка не була залучена до справи, що  відповідно до вимог п.3 ч.2 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України  є  безумовною підставою для скасування рішення у справі.

Окрім того, враховуючи зазначені обставини при прийнятті рішення у справі господарським судом було порушено вимоги ст. 376 ЦК України, оскільки споруди збудовані на земельній ділянці, що не була  відведена для цієї мети або без належного дозволу, є самочинним будівництвом.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.п. 1, 6 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Рішення місцевого господарського суду  за своїм змістом це відповідає цим вимогам, як і вимогам ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, тому не може залишатись без змін і підлягає скасуванню.

При новому розгляді справи господарському суду  необхідно врахувати наведене,більш повно і всебічно з'ясувати обставини справи, суть позовних вимог і заперечень, їх обґрунтованість, зібраним доказам дати правову оцінку, та відповідно до вимог закону вирішити спір.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду  Херсонської області від 21 травня 2007 року скасувати, частково задовольнивши касаційну скаргу.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Херсонської області в іншому складі суду.

Головуючий                                                                       В.Дерепа

Судді                                                                                   Б. Грек

                                                                                          О.Подоляк