Рішення

від 22.01.2007 по справі 71-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

71-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

22.01.2007Справа №2-15/71-2007

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фіто-Лек”( 61002 Харківська область, м. Харків, вул. Гіршмана, 16) ЄДРПОУ 21194014

До відповідача Приватного підприємства „Нью – Фарма” ( Красно гвардійський район, с. Восход, вул. Ювілейна, 12) ЄДРПОУ 32814265

Про стягнення 13195, 35 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – не з'явився

Від відповідача – не з'явився

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю „Фіто-Лек” звернулось до ГС АР Крим з позовом до Приватного підприємства „Нью – Фарма” про стягнення 13195, 35 грн., у тому числі: 10670, 19 грн. – основного боргу, 1650,38 грн. – 18 % річних, 874, 78 грн. – індекс інфляції заборгованості за договором № 1005 від 15.10.2004 р., а також судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.10.2004 р. між сторонами було укладено договір № 1005  про постачання продукції. Позивач зобов'язався поставити продукцію, а відповідач прийняти та сплатити її на умовах, передбачених договором. Але відповідачем умови договору не були виконанні і сплата за отриману продукцію проведена часткова. Таким чином за відповідачем склалась заборгованість на суму 10670, 19 грн.

Позивач явку представника у судове засідання не забезпечив.

18.12.2007 р. від нього надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності його представника. Також від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог. Просить стягнути з відповідача суму інфляційних збитків у розмірі 874, 78 грн., прийняти відмову від позову в порядку п.4 ст.80 господарського процесуального кодексу України в частині стягнення 1650, 38 грн. 18% річних, а також припинити провадження по справі в частині стягнення 10670, 19 грн. основного боргу в порядку п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з погашенням заборгованості відповідачем, що підтверджується виписками надходжень грошевих коштів на поточний рахунок позивача у матеріалах справи.

Суд приймає відмову відповідача від позову в частині стягнення 1650,38 грн. 18 % річних, оскільки така відмова не суперечить пункту 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був проінформовано належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Справа розглядається в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

    Розглянувши матеріали справи, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

15.10.2004 р. між Товариства з обмеженою відповідальністю „Фіто-Лек” (позивач) та Приватного підприємства „Нью – Фарма”( відповідач) був укладений договір № 1005 на постачання фармацевтичної продукції. (а.с. 22-25)

Позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач прийняти та оплатити його в асортименті та кількості відповідно накладних.

Відповідно до пунктів 3,2., 3,5. договору поставка товару здійснюється окремим партіями, оформленими відповідними розхідними накладними. Розрахунки за отриманий товар здійснюється за сумами, вказаними у розрахункових накладних шляхом відстрочення платежу на 30 календарних днів з моменту отримання товару відповідачем.

Згідно розрахунковим накладним у матеріалах справи (а.с.) позивач виконав умови договору та поставив відповідачеві медичні препарати, а відповідач прийняв їх.

Однак, порушуючи умови договору, здійснив лише часткову сплату за отриманий товар.

Таким чином за відповідачем уклалась заборгованість у розмірі 10670, 16 грн., що стало підставою для звернення до суду та нарахування штрафних санкцій.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До початку слухання справи відпозивача надійшла заява від 18.01.2007 р. про припинення провадження по справі в частині стягнення осовного боргу у розмірі 10670, 19 грн. на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу Укарїни узвязку з погашенням заборгованості відповідачем, що підтверджується виписками надходжень грошевих коштів на поточний рахунок позивача у матеріалах справи. (а.с. 59-62)

Згідно випискам по рахунку від 22.11.2006 р. № 294/870/33, від 23.11.2006 р. № 79/664/375, від 24.11.2006 р. № 328/872/33 сума у 580, 00 грн. була сплачена відповідачем до подання позовної заяви до господарського суду АР Крим (позовна заява надійшла до господарського суду АР Крим 28.11.2006 р. вх. № 17464)

Беручи до уваги, що  заборгованість відповідачем погашена, тобто врегульовано самими сторонами шляхом погашення боргу провадження у справі в частині стягнення 15000, 00 грн. підлягає припиненню на підставі  пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу  України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Однак згідно статті 49 господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав — на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку з тим, що заборгованість частково сплачена відповідачем до подання позову до ГС АР Крим,тобто в частині стягнення 580, 00 грн. були відсутні підстави для звернення зі стягненням до суду, провадження в цій частині підлягає припиненню,однак державне мито пропорційно сплаченої суми з відповідача не стягується.

До дня судового засідання від позивача надійшла заява про відмову від позову в порядку пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення 1650, 38 грн. 18% річних.

Суд приймає відмову позивача в частині стягнення 1650, 38 грн., оскільки така відмова не суперечить статті 22 Господарського процесуального кодексу України та ці дії не суперечать законодавству, не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, та припиняє провадження по справі в частині стягнення 1650, 38 грн. 18 % річних на підставі пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зявзку з відмовою позивача від позову та прийнятття цієї відмови судом.

За явою від 18.01.2007 р. позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних витрат у розмірі 874, 78 грн.

Відповідно до статті 20  Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема,присудження до виконання обов'язку в натурі, застосування штрафних санкцій.

Відповідно до частин 1, 2 статті 625 боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно цієї статті грошове зобов'язання складається також із грошової суми, яку боржник зобов'язаний сплатити кредитору і на інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством, у зв'язку з чим грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних, тобто індекс інфляції є компенсацією у зв'язку зі знеціненням грошових коштів, а річні – платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Приватного підприємства „Нью – Фарма” інфляційних витрат в розмірі 874, 78 грн. суд визнає правомірними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті держмита інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача згідно до статті   49  Господарського процесуального кодексу   України.  

Яу вбачається з платіжного доручення № 12 від 10.10.2006 р. , наданим позивачем до позовної заяви, сума сплаченого дкржавного мита складає 160, 13 гн.

Відповідно до підпункту ”а” пункту 2 статті 3 Декрету в новій редакції із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка державного мита у розмірі 1 % ціни позову.

Ціна позову складає 13195, 35 грн., отже позивачу слід було уплатити 131, 95 грн. державного мита.

Відповідно до статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Таким чином, державне мито у розмірі 28,18 грн. підлягає поверненю з Державного бюджету України позивачу як внесенне в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

          З урахуванням викладеного, керуючись статтями 49, 77, пунктами 1-1, 4 частини першої статті 80, статями 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Нью – Фарма”, Красно гвардійський район, с. Восход, вул. Ювілейна, 12 ( р/р 26008000141001 у філії „Кримської дирекції  „Акціонерного товариства „Індустріально – експортний банк”, м. Сімферополь, МФО 384845, ЄДРПОУ 32814265) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фіто-Лек”, 61002 Харківська область, м. Харків, вул. Гіршмана, 16 (п/р 26005013495 в ХАК „Зембанк”, м. Харків, МФО 351652, ЄДРПОУ 21194014) 874, 78 грн. інфляційних витрат, 109, 65 грн. державного мита та 98, 058 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог провадження по справі припинити.

4.          Повернути з Державного бюджету України (р/р 31118095600002 у банк одержувач: Управління Державного казначейства в АР Крим, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 22301854) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фіто-Лек”, 61002 Харківська область, м. Харків, вул. Гіршмана, 16 (п/р 26005013495 в ХАК „Зембанк”, м. Харків, МФО 351652, ЄДРПОУ 21194014) 28,18 грн. – суму переплаченого державного мита платіжним дорученням № 12 від 10.10.2006 р.

5.          Видати накази після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.