Постанова

від 14.06.2010 по справі 2-а-1394/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2010 р. Справа № 2-а-1394/10/0270

м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича ,

при секретарі судового засідання Афанасьєвій Зінаїді Володимирівні ,

за участю представників сторін:

прокурора: Сокольвяк Я.А.,

позивача : ОСОБА_1,

відповідача : ОСОБА_2,

свідка: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : прокурора Шаргородського району в інтересах держави та органу державної влади, який уособлює - кредитора Державної податкової інспекції у Шаргородському районі

до : фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про : стягнення активів у рахунок погашення податкового боргу

ВСТАНОВИВ :

прокурором Шаргородського району в інтересах держави та органу державної влади, який уособлює кредитора - Державної податкової інспекції у Шаргородському районі (далі - ДПІ у Шаргородському районі) заявлено позов до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2О.) про стягнення активів у рахунок погашення податкового боргу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що посадовими особами позивача проведено перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 01.10.2008 по 30.06.2009, за наслідками якої складено акт від 23.11.2009 №232/80/17/НОМЕР_1. У вказаному акті перевірки відображено інформацію про порушення позивачем п.п. 19.1.а п. 19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". На підставі акта перевірки від 23.11.2009 за №№232/80/17/НОМЕР_1, ДПІ у Шаргородському районі прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.11.2009 №0002081701/0 і №0002061701/0. Крім того, за відповідачем в органах державної податкової служби рахується заборгованість за основним платежем в сумі 2243,03 грн., яка виникла внаслідок подання уточнюючих декларацій по податку на додану вартість, та по сплаті за торговий патент на роздрібну торгівлю за жовтень-грудень 2009 року на загальну суму 447,39 грн., чим порушено п. 3 ст. 2 і п. 4 ст. 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності". Внаслідок вищевказаного відповідачу направлено першу податкову вимогу форми "ФІ" від 28.10.2009 №1/1455 і другу податкову вимогу форми "ФІ" від 04.12.2009 №2/1654.

У зв’язку з тим, що ФОП ОСОБА_2 не сплатив податковий борг по платежах до бюджету та не здійснив оскарження в адміністративному чи судовому порядку вищезазначених податкових повідомлень-рішень та податкових вимог, прокурор Шаргородського району в інтересах держави та органу державної влади, який уособлює кредитора - ДПІ у Шаргородському районі, та керуючись ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із зазначеними позовними вимогами.

Згідно ст.121 Конституції України та ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді. Відповідно до ч. 5 ст. 36-1 згаданого Закону прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення та може здійснювати представництво на будь-якій стадії судочинства.

Частиною 2 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (діяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У судовому засіданні представники прокуратури та позивача підтримали заявлені вимоги та просили задовольнити їх у повному розмірі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надавши суду письмові заперечення, в яких вказав, що вони не підлягають задоволенню, оскільки, в жовтні 2009 року, в ході проведення слідчих дій капітаном міліції СО ОМУ МВС України в Одеській області ОСОБА_4 у ФОП ОСОБА_2 вилучено всю документацію, в тому числі прибутково-видаткові накладні. Вказане призвело до того, що працівниками податкової служби не враховані всі документи, підтверджуючі фінансово-господарські операції і оскільки інформація зазначена у деклараціях, поданих до ДПІ у Шаргородському районі не відповідала наявним документам, включено до акту перевірки, як порушення податкового законодавства.

Свідок ОСОБА_3 зазначила, що порушення, вказані в акті від 23.11.2009 №232/80/17/НОМЕР_1, мали місце під час проведення перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.06.2009 в ФОП ОСОБА_2 Для проведення об'єктивної перевірки вжито всіх заходів, зокрема: дослідженні надані документи, вивчено рух по банківським рахункам, направлено звернення для отримання необхідних документів, що вилучені слідчим та для підтвердження дійсності операцій, на які документи відсутні, надано запити до контрагентів відповідача тощо. Досліджені документи та отримана інформація явно вказували на допущені відповідачем порушення. Окремі документи, що вилучені посадовою особою СО ОМУ МВС України в Одеській області могли підтвердити лише питання правильності розрахунку податкового кредиту та зобов'язань з податку на додану вартість, однак отримана інформація від контрагентів була достатньою для завершення перевірки.

Дослідивши матеріали адміністративної справи суд встановив.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії В01 №233062 (а.с. 4) ФОП ОСОБА_2 зареєстрований Шаргородською районною державною адміністрацією 24.04.1996 з присвоєнням ідентифікаційного номеру - НОМЕР_1. Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків №1 від 16.10.2009 (а.с. 5) відповідач узятий на облік в органах державної податкової служби 24.04.1996 за №1.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

На виконання вказаної норми Закону України "Про державну податкову службу в Україні", відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання та на підставі направлень, виданих ДПІ у Шаргородському районі, посадовими особами позивача проведено документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, за період з 01.10.2008 по 30.06.2009, про що складено акт від 23.11.2009 №232/80/17/НОМЕР_1.

В ході вказаної перевірки посадовими особами позивача констатовані порушення законодавства, допущені відповідачем, які зазначені в акті перевірки від 23.11.2009 №232/80/17/НОМЕР_1. Зокрема, вказано про порушення :

- п.п. 19.1.а п. 19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та ст. 13 розділу ІV Декрету кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок громадян", що призвело до недотримання податку з доходів фізичних осіб протягом періоду, що підлягав перевірці на загальну суму 138416,0 грн., внаслідок заниження сум оподаткованого доходу в загальному розмірі 922769,0 гривень;

- п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість за період, який підлягав перевірці, на загальну суму 168683,0 гривень.

Враховуючи вищевикладене, керуючись п.п. б п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивачем прийнято до відповідача податкові повідомлення-рішення від 25.11.2009 №0002081701/0 щодо донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 138416,0 грн. та №0002061701/0 щодо нарахування податку на додану вартість за основним платежем в сумі 168683,0 грн. та, керуючись п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", застосовано до ФОП ОСОБА_2 штрафну санкцію в сумі 84342,0 гривень.

Поряд з тим, за відповідачем в органах державної податкової служби рахується заборгованість за основним платежем в сумі 2243,03 грн., яка виникла внаслідок подання уточнюючих декларацій по податку на додану вартість №14468 від 28.10.2009 (а.с. 19), №13959 від 20.10.2009 (а.с. 18-19) та №15930 від 20.11.2009 (а.с. 16-17).

Крім того, згідно облікової картки платника (а.с. 22-24) в ДПІ у Шаргородському районі рахується заборгованість ФОП ОСОБА_2 по сплаті за торговий патент на роздрібну торгівлю за жовтень-грудень 2009 року на загальну суму 447,39 гривень.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Прикінцевими положеннями Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено, що до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, діє розділ IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень п. 9.12 ст. 9 цього Закону.

Згідно з п.п.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Відповідно до п.п.4.2.8 п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", до складу загального місячного оподатковуваного доходу, який входить до складу річного оподатковуваного доходу платника податків, включаються: оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом.

Статтею 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів "Про прибутковий податок з громадян" передбачено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

ФОП ОСОБА_2 до суду не надав жодних документів, підтверджуючих витрати, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу у загальній сумі 922769,0 гривень.

Свідок у судовому засіданні вказала на те, що інформація вказана відповідачем у деклараціях не відповідала дійсності, а саме з рухом коштів по банківському рахунку відповідача.

У судовому засіданні відповідач погодився з висновками позивача стосовно виявлених порушень по податку з доходів фізичних осіб, зазначивши що порушення було допущено через необізнаність із законодавством.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає висновок податкового органу про порушення ФОП ОСОБА_2 вимог п.п. 19.1.а п. 19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та ст. 13 розділу ІV Декрету кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок громадян", та донарахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 138416,0 грн. правомірним.

Згідно з п.1.6 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді , визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.1. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 вказаного Закону визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яких платник податків зобов’язаний дотримуватися, за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно ж до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №166 від 30.05.1997, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації.

Згідно п. 3.4. вказаного Порядку, дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що до податкового кредиту платників податку на додану вартість, можливе включення сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням товарів, за умови використання таких засобів в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності та наявності належним чином документального оформлення та підтвердження відповідних витрат і їх відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

В порушення вказаних норм, ФОП ОСОБА_2 занижено податок на додану вартість шляхом включення непідтверджених витрат.

Свідок у судовому засіданні вказала на те, що для підтвердження здійснення розрахункових операцій за період з 01.10.2008 по 30.06.2009 до підприємств, у яких ФОП ОСОБА_2 здійснив придбання товарів (робіт, послуг) згідно додатку №5 до декларацій з податку на додану вартість, в ході перевірки направлено звернення для отримання необхідних документів. У результаті встановлено, що ФОП ОСОБА_2 здійснив придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств, які мають ознаки "фіктивності", зокрема: у ТОВ "Плаза Констракшн" (код ЄДРПОУ 34531287), ПП "Інжторгсервіс-Плюс" (код ЄДРПОУ 36289134), ТОВ "Вестком Н" (код ЄДРПОУ 35769341), ТОВ "Овімекс" (код ЄДРПОУ 35566499), ТОВ "Арткас" (код ЄДРПОУ 33146740), ПП "Тіра-2007" (код ЄДРПОУ 35140646), ПП "Універсальна технічна компанія ТП" (код ЄДРПОУ 36154106).

Суд не бере до уваги пояснення ФОП ОСОБА_2 щодо неможливості надання підтверджуючих документів внаслідок вилучення всіх документів слідчим СО ОМУ МВС України в Одеській області, оскільки, з наданих відповідачем доказів не вбачається, що вилучені документи могли вплинути на результати перевірки, а також, що відповідач у встановленому законодавством порядку не міг отримати належним чином завірені їх копії та надати для перевірки.

Відповідно до п.п. б п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає висновок податкового органу про порушення ФОП ОСОБА_2 вимог п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", донарахування відповідачу податку на додану вартість за основним платежем 168683,0 грн. правомірним.

Поряд з тим, за відповідачем в органах державної податкової служби рахується заборгованість за основним платежем в сумі 2243,03 грн., яка виникла внаслідок подання уточнюючих декларацій по податку на додану вартість №14468 від 28.10.2009 (а.с. 19), №13959 від 20.10.2009 (а.с. 18-19) та №15930 від 20.11.2009 (а.с. 16-17).

Крім того, суд погоджується з позицією позивача щодо застосування до ФОП ОСОБА_2 штрафних санкцій в сумі 84342,0 грн. згідно п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", оскільки, відповідно до п.п. 17.1.3 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до п.4 ст. 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" вартість торгового патенту на здійснення торгівельної діяльності встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та асортиментованого переліку товарів. Згідно з рішенням Шаргородської районної ради від 27.11.2008 №275, розмір вартості патентів, придбаних ФОП ОСОБА_2 на 2009 рік склала 150,0 грн. на місяць.

За обліковою карткою платника (а.с. 22-24) в ДПІ у Шаргородському районі рахується заборгованість ФОП ОСОБА_2 по сплаті за торговий патент на роздрібну торгівлю за жовтень-грудень 2009 року на загальну суму 447,39 гривень.

У судовому засіданні відповідач визнав наявний борг за торговий патент.

ФОП ОСОБА_2 до суду не надано підтвердження сплати податкового боргу перед місцевим бюджетом по податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності, по податку на додану вартість та по платі за торгові патенти на загальну суму 394131,42 грн. нарахованого за результатами перевірок та не надано підтвердження звернення для проведення процедури апеляційного оскарження.

Згідно наданого в судовому засіданні пояснення представника позивача, заходи щодо стягнення боргу з відповідача (податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги) не дали результатів. Тому, відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", якою передбачено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна, ДПІ у Шаргородському районі звернулась до суду для стягнення вищезазначеного податкового боргу з відповідача.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних осіб або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податку контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Пунктом 1.2 вищезазначеного Закону передбачено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Так, відповідно до п.п. 5.2.1 та п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", передбачено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до п. 4.2 та п. 4.3 ст. 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених п.п. 5.2.2 цього пункту.

Згідно п.п. 5.2.2 п. 2 ст. 5 вищезазначеного Закону, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати, скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Оскільки, відповідачем до суду не надано підтвердження сплати податкового боргу, згідно податкових повідомлень-рішень від 25.11.2009 №0002061701/0 і №0002081701/0, податкових вимог від 28.10.2009 №1/1455 і від 04.12.2009 №2/1654 та звернення до контролюючого органу або суду із скаргою про перегляд вищезазначених рішень, суд прийшов до висновку, що податкове зобов'язання у загальній сумі 394131,421 грн. є узгодженим і підлягає сплаті ФОП ОСОБА_2

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позов прокурора Шаргородського району в інтересах держави та органу державної влади, який її уособлює - кредитора ДПІ у Шаргородському районі до ФОП ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу необхідно задовольнити повністю.

Що стосується розподілу судових витрат, то згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов прокурора Шаргородського району в інтересах держави та органу державної влади, який уособлює - кредитора Державної податкової інспекції у Шаргородському районі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення активів у рахунок погашення податкового боргу задовольнити повністю.

Стягнути активи з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідент. код НОМЕР_1), в рахунок погашення податкового боргу перед місцевим бюджетом по податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 138416,0 грн. (сто тридцять вісім тисяч чотириста шістнадцять гривень 00 копійок) на розрахунковий рахунок в установі банку УДК у Вінницькій області, МФО 802015, р/р 33213801700689, перед державним бюджетом по податку на додану вартість у сумі 255268,03 грн. (двісті п'ятдесят п'ять тисяч двісті шістдесят вісім гривень три копійки), на розрахунковий рахунок в установі банку УДК у Вінницькій області, МФО 802015, р/р 31118029700687, перед місцевим бюджетом по сплаті за торгові патенти на роздрібну торгівлю з фізичних осіб в сумі 447,39 грн. (чотириста сорок сім гривень тридцять дев'ять копійок) на розрахунковий рахунок в установі банку УДК у Вінницькій області, МФО 802015, р/р 31416514700689.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 18.06.10

Суддя Загороднюк Андрій Григорович

14.06.2010