Постанова

від 09.07.2010 по справі 2-а-2270/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2010 р. Справа № 2-а-2270/10/0270

м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича ,

при секретарі судового засідання: Афанасьєвій Зінаїді Володимирівні

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1,

відповідача : не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до : селянського (фермерського) господарства "Лісове"

про : стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ :

до Вінницького окружного адміністративного суду заявлено позов Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) до селянського (фермерського) господарства "Лісове" (далі - СФГ "Лісове") про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Позов мотивовано тим, що відповідачем, всупереч вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не забезпечено встановленого нормативу 1 робочого місця, призначеного для працевлаштування інвалідів; самостійно не розраховано та не сплачено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів у розмірі 9817,65 грн. За порушення вимог даного Закону відповідачеві нарахована пеня в сумі 141,6 гривень.

Оскільки, підприємцем кошти в добровільному порядку не сплачено, Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з позовом до суду з зазначеними вимогами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити. Заявлені вимоги мотивувала обставинами, наведеними в адміністративному позові.

Відповідач в судове засідання не з’явився без поважних причин та без повідомлення про причини неприбуття, хоча належним чином неодноразово повідомлений про місце та час розгляду справи. Відповідно до вимог статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі. Судом прийнято всі міри для належного повідомлення відповідача про час, день і місце розгляду справи. Таким чином, враховуючи дані обставини, судом прийнято рішення продовжити розгляд справи у відсутність відповідача, і вирішити справу на підставі наявних доказів.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача по справі, дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення з наступних підстав.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Крім того, ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним.

Представник позивача підтвердила, що відповідно до ч. 2 Порядку надання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.207 №70, відповідач подав до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік за формою 10-ПІ, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 №42. У даному звіті відповідач зазначив, що на його підприємстві в 2009 році середньооблікова кількість штатних працівників становила 17 осіб, про те не зазначив у звіті, середньооблікову кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (код рядка звіту 02) та кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону (код рядка звіту - 03). Відповідач у звіті також зазначив фонд оплати праці штатних працівників - 166,9 тис. грн., середньорічну заробітну плату штатного працівника - 9818,0 грн., однак, суму коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (код рядка звіту 05) не зазначив.

Позивачем відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлена сума заборгованості відповідача зі сплати адміністративно-господарський санкцій у сумі 9817,65 грн., що підтверджується доданим до матеріалів справи розрахунком (а.с. 8).

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Частиною 4 ст. 20 Закону встановлено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Тобто, ч.ч. 1, 4 ст. 20 Закону пов'язують настання відповідальності саме з кількістю працюючих інвалідів, а не лише з кількістю створених для них робочих місць.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. З урахуванням вищенаведеної норми відповідачеві нараховано пеню в розмірі 141,6 грн. (а.с. 9).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Поряд з тим, абз.3 п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 31.01.2007 №70, передбачено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

На підставі вищезазначеного можна зробити висновок про те, що підприємство повинно виділити і створити робочі місця для інвалідів та повідомити державну службу зайнятості про те, яку категорію інвалідів воно може прийняти на такі створені ним місця. А державна служба зайнятості направляє на ці створені підприємством робочі місця зареєстрованих у ній інвалідів з врахуванням їх побажань, рекомендацій МСЕК та професійних навичок.

Доказів на підтвердження факту виділення та створення робочих місць для інвалідів СФГ "Лісове" та подання ним до Хмільницького міськрайонного центру зайнятості звітів про наявність вакансій протягом 2009 року не надано.

Частиною 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством.

Згідно наданого в судове засідання листа Хмільницького міськрайонного центру зайнятості №05-12/975 від 14.05.2010 року СФГ "Лісове" протягом 2009 року звіти 3-ПН про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів не подавало, чим порушено ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", в якій передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Згідно наданого в судове засідання листа №01-08/46-23/21 від 17.03.2010 року (а.с. 5) Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів зверталось до відповідача з повідомленням про необхідність сплати адміністративно-господарських санкцій до 15.04.2010, як передбачено ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Відповідачем не надано до суду доказів в підтвердження створення робочих місць, призначеного для працевлаштування інвалідів, та сплату адміністративно-господарських санкцій до 15.04.2010.

Суд погоджується з позивачем, що за таких умов відповідачем в порушення ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не виділялися і не створювалися робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, в порушення п. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" щомісячно не подавалась інформація до Хмільницького міськрайонного центру зайнятості та в порушення ч. 4 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" самостійно не розраховано та не сплачено у встановлені строки адміністративно-господарські санкції в сумі 9817,65 грн., що зумовило нарахування пені у сумі 141,6 гривень.

Згідно ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

В силу ч.1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пункт 4 п.п. 3 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 №1434 передбачає, що Фонд, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

Відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів відповідно до ч.2 ст. 19 цього Закону покладається на керівників підприємств. А в разі, коли кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то відповідальність покладається на підприємства у вигляді щорічної сплати штрафних санкцій, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. ст. 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за свої внутрішнім переконання, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

На підставі викладеного та з урахуванням того, що на день розгляду справи відповідач адміністративно-господарські санкції та пеню, які підтверджується матеріалами справи не сплатив, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Що стосується розподілу судових витрат, то згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до селянського (фермерського) господарства "Лісове" про стягнення адміністративно-господарських санкцій задовольнити повністю.

Стягнути з селянського (фермерського) господарства "Лісове", 22022, с. Сальниця, Хмільницький район, Вінницька область (код ЄДРПОУ 31346475, банківські реквізити: р/р НОМЕР_1, ФВД АТ "Індекс банк", МФО 302537) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет Хмільницький район, р/р 31216230700624, код ЄДРПОУ 34701015, банк одержувача: ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: "платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2009 рік") адміністративно-господарські санкції в розмірі 9817,65 грн. (десять тисяч вісімсот сімнадцять гривень шістдесят п'ять копійок), пеню в розмірі 141,6 грн. (сто сорок одна гривня шістдесят копійок).

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 14.07.10

Суддя Загороднюк Андрій Григорович

09.07.2010