Постанова

від 16.02.2007 по справі 652-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

652-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 318

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.02.2007Справа №2-22/652-2007А

За позовом - ТОВ “Техномаркетбуд”( м.Сімферополь, вул..пров. Задорожний/вул.Вуз-

лова, 3/4)

До відповідача  -ДПІ  у м.Сімферополь ( м. Сімферополь, вул. М.Залки, 1/9)

Про визнання незаконним та скасуванню  податкового повідомлення-рішення

                                                                                                  Суддя   Яковлєв С.В.

                                                                                               За участю  секретаря  Дулімової В.І.

                     Представники:

Від позивача –  Костенко М.М. – пред-к. Дов. від 12.01.2006 р.  

Від відповідача – Рибалко Ю.Л.-  стар. держ. подат. ін-р, дов. від 05.04.2006 р.

За участю представника ДПІ Кутасіна О.Ю. – посв. УКР № 023177.                                

Сутність спору:  ТОВ “Техномаркетбуд”( далі позивач)  звернулось   до суду  з позовом, в якому просило визнати незаконним та скасувати  податкове повідомлення-рішення ДПІ  у м.Сімферополь ( далі відповідач)  № 0009252301/0 від 21.07.2006 р. Вимоги мотивовані тим, що працівники  відповідача під час проведення перевірки 26.07.2006 р.  склали акт перевірки, в якому  зробили помилкові висновки про  порушення позивачем Закону України “Про оподаткування  прибутку підприємств” , що призвело на думку відповідача до  заниження подтку на прибуток на суму 31233,30 грн. Позивач вважає, що висновки відповідача не відповідають дійсним обставинам справи.

               Під час судового засідання. яке відбулось 06.02.2007 р., позивач уточнив позовні вимоги, просив визнати  протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення  відповідача  № 0009252301/0 від 21.07.2006 р.

              Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

              Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 22.01.2007 р., надав відзив на позов ( вих.№ 489/9/100 від 22.01.2007 р.) , в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши, що під час проведення перевірки позивача було встановлено заниження ним  податку на прибуток  у I кварталі 2004 р. на суму 31233,30 грн., що сталося в наслідок невірного визначення характеру правочину,   укладеного з СПД Лукьянец Г.С.

                  Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, свідків,  суд

встановив:

                     Позивач  зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності  рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради   від 23.05.2002 р.

                     Згідно з планом- графіком  проведення документальних перевірок та на підставі  направлення № 1074/23-6 від 22.06.2006 р.  працівники відповідача   провели  планову  документальну перевірку  фінансово-господарської  діяльності позивача з питань  дотримання ним  вимог податкового, іншого законодавства  за період з01.10.2003 р.  по 31.03.2006 р.                      За результатами вказаної перевірки 13.07.2006 р.  був складений акт № 4191/23-6/31945645 , в якому зроблений  висновок , зокрема,  про порушення  позивачем  п.4.1.6 п.4.1. ст.4 Закону України “Про оподаткування  прибутку підприємств”, встановлено  заниження податку на прибуток  за I квартал 2004 р на суму 31233,30 грн.

                       На підставі вказаного акту відповідач  21.07.2006 р. прийняв  податкове повідомлення рішення № 0009252301/0 , відповідно до якого  визнано суму податкового зобов'язання позивача по податку на прибуток  у сумі 15616,65 грн.

                      Ст.19 Конституції України визначає, що  органи державної влади та органи місцевого самоврядування  зобов'язани діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

                     Ст. 4 Закону України “Про державну податкову службу в України” визначає, що  Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, якому підпорядковуються,   зокрема, Державна податкова інспекція в АРК . До прав органів державної податкової служби відноситься згідно з п. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в України”  здійснення документальних невиїзних перевірок,  а також планових та позапланових  виїзних перевірок  своєчасності , достовірності  повноти нарахування  і сплати податків  та зборів ( обов'язкових  платежів ) ,  додержання  валютного законодавства юридичними  особами, їх філіями, відділеннями іншими відокремленими підрозділами, що не мають статус  юридичної особи а також фізичними  особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності.  У ст. 11-1 вказаного закону  визначені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок. Плановою виїзною перевіркою вважається  перевірка  платника податків , яка передбачена  у плані роботи органу державної податкової служби  і проводиться за місцезнаходженням платника податків . Право на проведення  планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку , коли йому не пізніше ніж за десять днів  до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

        Ст. 2 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає , що платниками  потачку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності , бюджетні, громадські та інші  підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання  прибутку.

                  Відповідно до п.3.1 зазначеного закону  об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податків  та суму амортизаційних відрахувань.

                   Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход- це  загальна  сума доходу  платника податку від усіх видів  діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу  валового доходу не включаються суми коштів, визначені  п.п. 4.2.1-4.2.16 п.4.2. ст. 4 Закону, а також  інші надходження , прямо визначені  нормами цього Закону.

                    У п.п. 7.9.2. п.7.9 ст. 7 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платнику податків  на підставі договорів концесії, комісії, консигнації, довірчого управління , схову або  згідно з іншими  цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно іншої особі.

                     Надані позивачем матеріали свідчать про те, що  він 22.12.2003 р. уклав  з СПД Лукьянец Г.С. договір №14/12-03 , відповідно до умов якого  перший від свого імені  по дорученню останньої  мав  проводити роботу  , направлену на придбання (постачання)  узгодженої між сторонами продукції(п. 1.1).

                     Згідно з п. 2.1.2  зазначеного договору СПД Лукьянец Г.С. була зобов'язана  перерахувати  грошові кошти  позивачу у розмірі, визначеному у специфікації   у термін не більш  2 банківських днів від дати підписання цієї специфікації.  

                     Відповідно до п.2.2.3 договору № 14/12-03 позивач мав  виконувати свої обов'язки у термін, вказаний у специфікації.

                      Розмір винагороди та порядок її отримання позивачем сторони визначили у п. 4.1 договору.

                       Відповідальність сторін за невиконання (неналежне виконання) умов договору була узгоджена сторонами у ст.5 договору № 14/12-03.

                       Термін дії договору був встановлений сторонами до 01.06.2004 р. (п.8.1).

                       Сторони 22.12.2003 р. оформили Спеціфікацію № 1 , в який визначили, що позивач мав придбати для СПД Лукьянец Г.С. у термін до 15.03.2004 р. 806 т цементу на загальну суму 124933,22 грн.

   У відповідності зі ст. 173 Господарського  кодексу України (далі ГК України)  господарським визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин в сфері господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний зробити певну дію господарського чи управлінсько -господарського характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію та ін.) або утриматись від виконання певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі і кредитор) має право  вимагати від зобов'язаної сторони  виконання її обов'язку.

Майново-господарські зобов'язання , які виникають між суб'єктами господарювання  на підставі  господарських договорів є господарсько-договірними зобов'язаннями (ст. 179 ГК України).

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі  ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана зробити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші та ін.) або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Зобов'язання  повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимогам ЦК України (ст. 526 ЦК України).

           Відповідно до ст. 202 ЦКУкраїни  правочином є дія особи , спрямована  на набуття, зміну  або припинення  цивільних прав та обов'язків . Правочин є  правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

                    За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст.1011 ЦК України).

                     Вивчивши матеріали справи , суд прийшов до висновку, що за свєю природою , укладенний між позивачем та СПД Лукьянец Г.С.  22.12.2003 р.  правочин № 14/12-03 є договором коміссії, відповідно до умов якого  перший був  зобов'язаний  за доученням СПД Лукьянец Г.С.  та  за її рахунок придбати  806 т цементу  на суму 124933,22 грн.  

                     В силу викладеного суд вважає, що отримані позивачем від СПД Лукьянец Г.С.    124933,22 грн.  є коштами останньої, які вона перерахувала відповідно до умов договору комісію № 14/12-03 для компенсування передбачуваних витрат позивача, пов'язаних з виконанням умов зазначеного договора.

                      Відповідачем у порядку , встановленому у ст. 71 КАСУ , не надані докази того, що укладений 22.12.2003 р. між позивачем та СПД Лукьянец Г.С.   правочин № 14/12-03, в  передбаченном законом порядку визнаний  недійсними або удаваним, в силу чого згідно зі ст.204, 236  ЦК України відсутні підстави вважати , що зазначений правочин не є договором комісії. За таких обставин у відповідача на підставі ст. 235 ЦК України  були відстуні підстави вважати зазначений правочин не договором комісії та робити висновок про необхідність застосування позивачем положень п. .4.1.6 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” під час розрахування податкового зобов'язання по податку на прибуток за I квартал 2004 р.

                       При цьому суд бере до уваги те, що ані у договорі комісії № 14/12-03 від 22.12.2003 р., ані у листі СПД Лукьянец Г.С. від 19.03.2004 р. не були вказані терміни повернення позивачем  отриманийх ним 124933,22 грн. , а відповідачем не надані докази можливості їх поверення позивачем  ранійше, ніж він це зробив.

                        Вивчивши вказані документи,  пояснення  представників сторін , суд вважає, що висновки, які зроблені відповідачем у акті перевірки № 4191/23-6/31945645 не  відповідають дійсним обставинам справи, в силу чого згідно зі ст. 70 КАСУ цій акт не може бути доказом  виявлення відповідачем порушень позивачем Закону України  “Про оподаткування прибутку підприємств”.

                    За таких обставин, беручи до уваги те, що податкове повідомлення - рішення № 0009252301/0 від 21.07.2006 р.  прийнято відповідачем  на підставі  акту № 4191/23-6/31945645 , суд вважає , що воно не може бути визнано правомірним ,  тому підлягає скасуванню.

                       Під час судового засідання, яке відбулось 15.02.2007 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ  постанову складено 21.02.2007 р.

                        Керуючись ст. 94,98    160-163 КАС України, суд  

                                              п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити.

           2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ  у м.Сімферополь ( м. Сімферополь, вул.. М.Залки, 1/9)   № 0009252301/0 від 21.07.2006 р

            3.Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ “Техномаркетбуд”(

(м.Сімферополь, вул.пров. Задорожний/вул.Вузлова, ѕ, ЗКПО 31945645, п/р 26000945120271 у СФ АКБ “Укрсоцбанк” МФО 324195) 3,40 грн. судового збору.

         У разі неподання  заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання  постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ -  з дня складення у повному обсязі).

Якщо після подачі заяви  про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу  через 20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.  

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Яковлєв С.В.