Рішення

від 14.09.2015 по справі 425/2063/15-ц

РУБІЖАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2015 року Провадження №2/425/935/15

Справа №425/2063/15-ц

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області, у складі: головуючого - судді Коваленка Д.С., секретар - Кравченко Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Рубіжанського міського суду Луганської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанської міської ради Луганської області, третя особа: Державний нотаріус Рубіжанської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 про визнання засновником приватного підприємства,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовною заявою до Рубіжанської міської ради Луганської області, якою, після зміни позовних вимог просила, у порядку спадкування, визнати її засновником приватного малого підприємства «Електросервіс».

У судове засідання для розгляду справи по суті, сторони не з'явились. Всі особи, які беруть участь у справі, подали заяви про розгляд справи без їх участі.

Позиція позивача полягала у тому, що після смерті її чоловіка: ОСОБА_3, який був єдиним засновником приватного малого підприємства «Електросервіс», відкрилась спадщина, у тому числі у вигляді його прав та обов'язків засновника названого підприємства. І оскільки ніхто окрім неї спадщину її чоловіка не прийняв, до неї у порядку спадкування перейшли права та обов'язки засновника у вказаному підприємстві.А оскільки у видачі свідоцтва про право на таку спадщину, державний нотаріус Рубіжанської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 відмовив, це створює умови не визнання її права на спадкування, яке потребує судового захисту.

Відповідач та третя особа не заперечували проти задоволення позову.

А суд, на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, кожного наявного у матеріалах справи доказу окремо, а також у їх сукупності, встановив наступні обставини:

У лютому 1960 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 одружились. При цьому, ОСОБА_5 змінила прізвище з «Кочкіна» на «Висоцька» (а.с.10,11,13).

У червні 2000 року, ОСОБА_3 заснував приватне мале підприємство «Електросервіс», державну реєстрацію якого було проведено 09 червня 2000 року (а.с.21,22-25,79-80).

А у квітні 2012 року, за рішенням названого засновника було проведено державну реєстрацію змін до статуту приватного підприємства «Електросервіс» (а.с.14-20,79-80).

П'ятого вересня 2014 року, ОСОБА_3 помер (а.с.36), внаслідок чого відкрилась спадщина, для прийняття якої звернулась ОСОБА_1 (а.с.37,74-75).

Третього квітня 2015 року, ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом у вигляді автомобіля марки ГАЗ моделі 31105121, 2006 року (а.с.74).

Однак, у видачі їй свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_3 у вигляді прав та обов'язків засновника приватного малого підприємства «Електросервіс», державним нотаріусом Рубіжанської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 було відмовлено (а.с.37).

А 01 липня 2015 року, ОСОБА_1 звернулась до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовною заявою до Рубіжанської міської ради Луганської області, якою, просить у порядку спадкування визнати її засновником приватного малого підприємства «Електросервіс» (а.с.3-8).

Із встановлених обставин вбачається вступ ОСОБА_1 у цивільно-правові відносини в сфері спадкування, в межах яких виник спір щодо переходу до неї прав та обов'язків спадкодавця, як засновника приватного малого підприємства.

Враховуючи визначені судом правовідносини, для вирішення спору, суд застосовує такі норми матеріального і процесуального права, виходячи з наступних мотивів:

Положеннями статті 92 Конституції України передбачено, що права людини і громадянина, а також його основні обов'язки визначаються виключно законами України.

А відповідно до частини 1 статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

При цьому, згідно з частиною 1 статті 1218 вказаного кодексу, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що на момент відкриття спадщини, ОСОБА_3 належали права та обв'язки єдиного засновника приватного малого підприємства «Електросервіс» (а.с.36,14-20,79-80), які згідно положень пунктів 8.1.,8.2., та 8.3. статуту названого підприємства увійшли до складу його спадщини і могли бути успадкованими його спадкоємцями (а.с.14-20).

Суд враховує і те, що на момент відкриття спадщини ОСОБА_3, діяли положення статті 1219 Цивільного кодексу України, які не передбачали що права та обов'язки засновника приватного підприємства не входять до складу спадщини, а також і те, що підприємство за своєю організаційно-правовою формою як юридична особа, не являється товариством.

Таким чином, до складу спадщини ОСОБА_3 увійшли його права та обов'язки, як засновника приватного малого підприємства «Електросервіс», які могли бути успадковані його спадкоємцями.

Право на спадкування, у першу чергу, мають особи визначені заповітом (стаття 1223 Цивільного кодексу України). Але у разі його відсутності, визнання недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього ж Кодексу, до яких, у першу чергу, відноситься і дружина померлого.

При цьому, з огляду на положення частини 3 статті 1268 та частини 1 статті 1269 Цивільного кодексу України, якщо спадкоємець, постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, він вважається таким, що прийняв її, якщо протягом шести місяців з часу відкриття спадщини, він не заявив про відмову від неї; а якщо спадкоємець, постійно не проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, такий спадкоємець має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що після відкриття спадщини ОСОБА_3, з метою її прийняття за законом, із письмовою заявою до нотаріуса звернулась тільки ОСОБА_1 (а.с.74), яка на момент відкриття спадщини постійно проживала із померлим у квартирі 8 в будинку №42, розташованому по вулиці Визволителів у місті Рубіжне Луганської області (а.с.37,10-11). І хоча разом з ними, у цій же квартирі проживала онука померлого: ОСОБА_6, вона не має статусу особи, що претендує на отримання спадщини, оскільки відмовилась від неї (а.с.74).

Тому, ОСОБА_1, суд вважає такою, що успадкувала після смерті ОСОБА_3, його права та обов'язки, як засновника приватного малого підприємства «Електросервіс».

Відповідно до положень частини 3 статті 8 та частини 1 статті 55 Конституції України, держава гарантує будь-якому громадянину право звернутись до суду за захистом свого права чи інтересу.

Згідно з положеннями частини 1 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. При цьому, згідно із статтею 4 цього ж кодексу, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Але, положеннями статті 16 Цивільного кодексу України, які визначають способи захисту прав та інтересів фізичних осіб, не передбачено такого способу захисту, як обрав позивач.

Проте, застосовуючи вказану норму матеріального права, суд, у порядку виконання частини 1 статті 360-7 ЦПК України, враховує висновки Верховного Суду України, надані ним у постанові від 21 травня 2012 року у справі №6-20цс11. Зокрема в тій частині, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. І оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу, а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 Цивільного кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Тому, виходячи саме з наведених міркувань, а також враховуючи положення статуту приватного малого підприємства «Електросервіс» з якого вбачається, що померлий був єдиним засновником цього підприємства (а.с.14-15) та положення Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», суд вважає, що спосіб захисту свого порушеного права на спадкування, позивач обрав правильно.

Оскільки у ситуації що виникла, визнання ОСОБА_1 засновником названого підприємства, буде ефективним способом захисту її права на спадкування прав і обов'язків її померлого чоловіка ОСОБА_3.

Отже, керуючись статтями 158-198,208,209,212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Рубіжанської міської ради Луганської області, третя особа: Державний нотаріус Рубіжанської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 про визнання засновником приватного підприємства, задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, паспорт серії ЕК №556429, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) засновником приватного малого підприємства «Електросервіс» (ідентифікаційний код юридичної особи: 30944090).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Луганської області через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя - Д.С. Коваленко