Постанова

від 22.02.2007 по справі 1246-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1246-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 318

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.02.2007Справа №2-19/1246-2007

За позовом – Сакського міськрайонного центра зайнятості, м. Саки.

Довідповідача – СВК “Росія”, с. Воробйове Сакського району.

Про стягнення 4371,89 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Алієва Н.Ф., ю/к, довіреність № 1412 від 19.10.2006 р.

Від відповідача  – не з'явився

Суть спору:  

Позивач заявив позов про стягнення з відповідача 4371,89 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач повинен сплатити суму несплачених страхових внесків на випадок безробіття.

Відповідач правом на участь у судовому засіданні не скористувався, відзив на позовну заяву не представив, повідомлявся належним чином: замовленою кореспонденцією.

Провадження по справі здійснювалося відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача відмовився від послуг перекладача.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст.10 Закону України «Про судоустрій» (від 07.02.2002 року № 3018), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350), ст.15 Кодексу адміністративного судочинства України та клопотанням представника позивача він давав пояснення по справі на російській мові.

Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України, п.2-1 Прикінцевих положень  Кодексу адміністративного судочинства України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.                                                               

Відповідно до ст.130 Кодексу адміністративного судочинства України перед початком слухання справи представнику позивача була вручена пам'ятка про права та обов'язки сторін.

Розглянув матеріали справи,  суд –

В С Т А Н О В И В :

СВК “Росія” зареєстровано 03.03.2000 р. Управлінням економіки Сакської районної державної адміністрації АР Крим у якості юридичної особи, що підтверджує довідка № 54-01-27/7 від 01.02.2007 про  (а.с.17).

Згідно із ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідно до п.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини (ратифікована Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Попередні положення, однак, ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожний зобов'язаний сплачувати податки та збори у порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст.14 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне  соціальне страхування (від 14.01.1998 року № 16 із змінами та доповненнями) страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (від 02.03.2000 року № 1533 із змінами  та доповненнями) джерелами формування коштів Фонду є, зокрема, страхові внески страхувальників - роботодавців, застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (від 02.03.2000 року № 1533 із змінами  та доповненнями) фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Відповідно до ст.92 Конституції України (від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР) передбачено, що виключно Законами України встановлюється система оподаткування, податки та збори.

Відповідно до п.16 ч.1 ст.14 Закону України «Про систему оподаткування» (від 18.02.1997 року № 77 із змінами та доповненнями) збір на обов'язкове соціальне страхування віднесений до загальнодержавних зборів.

Види збору на соціальне страхування встановлені, зокрема, ст.4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне  соціальне страхування (від 14.01.1998 року № 16 із змінами та доповненнями) та нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (від 02.03.2000 року № 1533 із змінами  та доповненнями).

Таким чином, такий вид збору на соціальне страхування як збір на випадок безробіття є збором, який встановлений Законом України, передбачений та відповідає Конституції України і повинен сплачуватися на всій території України страхувальниками.

Відповідно до розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за дев'ять місяців 2006 року недоїмка за платником збору – відповідачем складає 22261,00 грн. (а.с.7).

Позивач просить стягнути з відповідача суму несплачених страхових внесків на випадок безробіття у розмірі 4371,89 грн., згідно розрахунку. ( а.с. 8).

Відповідно до ст.38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (від 02.03.2000 року № 1533 із змінами  та доповненнями) роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність реєстрації як платник страхових внесків, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками, у тому числі через ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню. Не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку. Строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені, та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (від 02.03.2000 року № 1533 із змінами  та доповненнями) спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ст.12 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (від 14.01.1998 року № 16 із змінами та доповненнями) спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду.

Таким чином всі спори, які виникають з правовідносин, пов'язаних із збором на соціальне страхування на випадок безробіття вирішуються у судовому порядку.

Несвоєчасна сплата збору на соціальне страхування на випадок безробіття порушує права та інтереси позивача, які охороняються, зокрема, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (від 02.03.2000 року № 1533 із змінами  та доповненнями).  

Право на звернення до суду для поновлення своїх прав фактично є універсальним правом згідно із ст.124 Конституції України (від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР).

Згідно із п.3 ст.18 Закону України «Про зайнятість населення» (від 01.03.1991 року № 803-XII із змінами та доповненнями) діяльність державної служби зайнятості фінансується за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного  соціального страхування України на випадок безробіття, передбачених на ці цілі.

Згідно із ст.19 Закону України «Про зайнятість населення» (від 01.03.1991 року № 803-XII із змінами та доповненнями) державна служба зайнятості має право: розпоряджатися в установленому законодавством порядку коштами Фонду загальнообов'язкового державного  соціального  страхування України на випадок безробіття; стягувати з підприємств, установ і організацій, незалежно від форм  власності, суми прихованих або занижених обов'язкових зборів та  недоїмок до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування  України на випадок безробіття.

Суду не надано доказів сплати відповідачем заборгованості по збору на соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з чим суд задовольняє позовні вимоги.

На підставі викладеного та керуючись ст.17,  18, 70, 76, 86, 162 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями), суд

П О С Т А Н О В И В :

·          А адміністративний позов задовольнити.

·          Стягнути з СВК “Росія”, с. Воробйове Сакського району  (96513, АР Крим, Сакський район, с. Воробйове, вул. Гагаріна, 21, р/р 260044485024131 УСБ м. Євпаторія, ЄДРПОУ 03759642) на користь Сакського міськрайонного центра зайнятості, м. Саки (96500, АР Крим, м. Саки, вул. Курортна, 27, р/р 3717830190002 в Управлінні держказначейства АР Крим, МФО 824026, ЄДРПОУ 20708681) заборгованість по сплаті збору у сумі 4371,89 грн.

Постанова може бути оскаржена у апеляційному порядку відповідно до ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова проголошена у судовому засіданні 22.02.2007 року у 10 год. 30 хв.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Мокрушин В.І.