Рішення

від 27.02.2007 по справі 1957-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1957-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

27.02.2007Справа №2-15/1957-2007

За позовом Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Центру електрозв'язку № 1 в м. Євпаторії (97400, м. Євпаторія, пр-т Перемоги, 34, код ЄДРПОУ 22236588)

До  відповідача Роздольненського дочірнього підприємства „Побутрадіотехніка” Відкритого акціонерного товариства „Кримпобутрадіотехніка” (96250, смт. Роздольне, пр. Перемоги, 22, код ЄДРПОУ 30618023)

Про стягнення 1155, 43 грн.

                                                                                   Суддя ГС АР  Крим І.А.Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Волкова Ж.М., довіреність №8205 від 15.08.2005 р. у справі

Від відповідача  - не з'явився.

         Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” звернулось в особі Центру електрозв'язку № 1 в м. Євпаторії до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Роздольненського дочірнього підприємства „Побутрадіотехніка” Відкритого акціонерного товариства „Кримпобутрадіотехніка” про стягнення 1155,43 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті наданих послуг за договором №333 від 19.03.2003 р. на суму 1007,19 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 128,44 грн., 3% річних у розмірі 19,80 грн.

Позивачем вимоги суду щодо надання обґрунтованого розрахунку ціни позову з вказівкою періодів утворення заборгованості не виконані. Наданий у судовому засіданні представником позивача розрахунок ціни позову не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки позивачем чітко не визначено за який саме  період та яка саме сума пені повинна бути стягнута  з відповідача.

Відповідач у судове засідання двічі не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцію.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

               Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

19.03.2003 р. між Відкритим акціонерним товариством „Укртелеком” в особі цеху №3 Центру електрозв'язку №1  (Підприємство звязку) та Роздольненським дочірнім підприємством „Побутрадіотехніка” Відкритого акціонерного товариства „Кримпобутрадіотехніка” (Споживач) був укладений договір №333 про надання послуг електрозв'язку, згідно пункту 1 якого Підприємство зв'язку надає послуги електрозв'язку, що передбачені в Додатку 1 до Договору, та безкоштовні послуги, передбачені в Додатку 2 до Договору.(а.с. 14-19)

Відповідно до пунктів 3.2.8 та 4.3 Договору Споживач повинен своєчасно оплачувати за надані послуги.

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожен попередній місяць проводяться Споживачем протягом 10 днів з моменту отримання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до розділу 7 Договір вважається діючим з моменту підписання та діє протягом п'яти  років. Якщо за місяць до спливу терміну дії Договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення, Договір вважається продовженим на той же строк відповідно до пункту 7.2 Договору.

Відповідач не представив доказів розірвання вказаного договору або зміни його умов, у той час як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.

Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідач  відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів оплати за надані йому послуги.  При таких обставинах  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих йому послуг за договором №333 від 19.03.2003 р., через що  вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1007,19 грн. станом на 01.12.2006р. підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлена вимога щодо стягнення 3% річних у розмірі 19,80 грн. та пені у розмірі 128,44 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 5.8 Договору передбачено, що при несплаті за надані послуги електрозв'язку у встановлений термін Споживач сплачує пеню за кожну добу затримки в розмірі 1% від вартості нарахованих платежів.

Відповідно до частини 2 статті 36 Закону України „Про телекомунікації” №1280-IV від 18.11.2003 р.  , у разі затримки плати за надані послуги, споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг в розмірі облікової ставки Національного Банку України, що діяла за період, за який нараховується пеня. Отже, законодавством встановлений граничний розмір пені, який може бути стягнений з боржника у разі порушення ним зобов'язань.

Однак, вказані вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 19,80 грн. та пені у розмірі 128,44 грн. підлягають залишенню без розгляду на підставах пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем не були виконані вимоги суду, викладені в ухвалах господарського суду від 19.01.2007р. та від 12.02.2007р., та не був наданий обґрунтований розрахунок вказаних сум окремо з вказівкою періодів нарахування з урахуванням норм чинного законодавства.

Пунктом 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України передбачено,  якщо позивач  без  поважних  причин  не   подав    витребувані господарським  судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник  позивача  не  з'явився  на   виклик у  засідання господарського  суду  і  його  нез'явлення  перешкоджає  вирішенню спору по суті, позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду.

Витрати по оплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Роздольненського дочірнього підприємства „Побутрадіотехніка” Відкритого акціонерного товариства „Кримпобутрадіотехніка” (96250, смт. Роздольне, пр. Перемоги, 22, код ЄДРПОУ 30618023, п/р 26006152246801 МФО 324485 в ВАТ ОКБ м. Сімферополь) на користь центру електрозв'язку №1 Кримської філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (м. Євпаторія, пр. Перемоги, 34, код ЗКПО 22236588, п/р 2600910513 в КРД АППБ „Аваль” м. Сімферополя, МФО 324021) суму заборгованості у розмірі 1007,19 грн., 88,91 грн. державного мита та 102,86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позов залишити без розгляду

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.