Постанова

від 13.08.2009 по справі 2-а-5668/08

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Cправа № 2-а-5668/08

Cправа №  2-а-5668/08

Ряд стат. звіту №  2.19

Код -  06

ЗАКАРПАТСЬКИЙ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13

серпня 2009 р.                                                                                                         

м. Ужгород

Закарпатський окружний

адміністративний суд   в складі :

головуючої судді Большакової

О.О., 

при секретарі  Совга Н.В. ,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні в залі суду в місті Ужгороді адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду

України в Ужгородському районі  про

поновлення пропущеного строку звернення до суду та зобов”язання нарахувати

щомісячну державну соціальну допомоги як дитині війни за 2006-2007 роки в сумі

2733 гривні 30  копійок

встановив:

16 

грудня 2008 року ОСОБА_1  

звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом

до управління Пенсійного фонду України про нарахування недоплаченої допомоги

дитині війни, посилаючись на те, що згідно ст.6 Закону України «Про соціальний

захист  дітей війни»з 1 січня 2006 року

по 31 грудня 2007 року має право на отримання соціальної  допомоги в розмірі 30% від мінімального

розміру пенсії за віком. Разом з тим, ця допомога у встановлені строки у

вищезазначеному розмірі не виплачувалась, в той час як Рішенням Конституційного

Суду України  від 9 липня 2007 року були

визнані  такими, що не відповідають

Конституції окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на

2007 рік», якими було зупинено норми Закону України «Про соціальний захист

дітей війни», а так просив зобов»язати відповідача нарахувати невиплачену

соціальну допомогу в розмірі 2733 гривень 30 копійок.

Позивач подав суду письмове

клопотання про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового

провадження у відповідності до положень ч.3 ст.122 КАС України, що наявне в

тексті позовної  заяви  (абзац 3 прохальної  частини) .

Представник відповідача УПФ України

в Ужгородському районі в судове засідання не з”явився, будучи належним чином

повідомленим про час та місце  слухання

справи ,  про причини неявки  в судове засідання суду не повідомив.

Так,  судом у відповідності до вимог ч.4 ст.128 КАС

України було ухвалено провести судовий розгляд справи  у відсутності представника відповідача .

Від відповідача до суду надійшли письмові

заперечення  щодо задоволення

позовних  вимог в повному обсязі.

Відповідач зазначає , що законодавством не визначено механізму нарахування  підвищення до пенсії  в розмірі, 

встановленому  ст. 6 Закону

України  «Про соціальний захист  дітей 

війни», а так дії управління Пенсійного Фонду України були

правомірними  й підстав для нарахування

підвищення до пенсії у зазначеному позивачем розмірі немає. Крім того,

відповідач вказав, що зазначені позивачем причини пропуску річного строку,

встановленого ст.99 КАС України не є поважними. Просив відмовити у поновленні

строку та у задоволенні позовних  вимог

повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи,

дійшов висновку про часткове задоволення позовних  вимог з 

наступних  підстав .

ОСОБА_1  народився 

ІНФОРМАЦІЯ_1 й згідно ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей

війни», оскільки на час закінчення Другої світової війни  йому було менше 18 років, має право на

отримання передбачених пільг та державної соціальної  підтримки .

Статтею 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей

війни»передбачено  право цих громадян на

отримання  державної соціальної підтримки

-підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії 

за віком. Дію ст. 6 Закону №2195-ІУ було зупинено на 2006 рік згідно

п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від

20.12.2005р.. Однак, Законом України «Про внесення змін до Закону України

"Про Державний бюджет України на 2006 рік"»від 19.01.2006  №3367-ІУ, який набрав чинності з 01.04.2006,

п. 17 статті 77 було виключено, тобто відновлено дію ст. 6 Закону №2195-ІУ.

Статтю 110 Закону №3235-ІV було викладено в новій редакції, відповідно до якої

пільги дітям війни, що передбачені ст.6 Закону №2195-ІУ- запроваджуються у 2006

році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку,

визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної

Ради України з питань бюджету. Отже, з моменту набрання чинності Закону

№3367-ІУ, тобто з 01.04.2006 року, право Позивача на отримання підвищення до

пенсії було пов`язане з виконанням Закону України «Про Державний бюджет України

на 2006 рік».Однак, Кабінет Міністрів України у 2006 році за результатами

виконання бюджету України на 2006 рік не визначив відповідний порядок . Таким

чином, у суду немає підстав для задоволення позовних вимог в частині підвищення

до пенсії за 2006 рік.

Пунктом 12 ст.71 Закону України

«Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 р. також було зупинено

дію статті 6 Закону №2195-ІУ на 2007 рік, та відповідно до ст. 111 Закону

№489-V- у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового

утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії,

відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей

війни" виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50 відсотків від

розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду  України від 9 липня 2007 року № 6-рп\2007

визнано такими, що не відповідають Конституції України положення, зокрема,

пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007  рік», яким було зупинено дію ст.6 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни». Рішення Конституційного Суду

України є  обов»язковими для виконання.

Разом з тим, згідно ч.2. ч.3 ст.

152 Конституції  України закони,  інші 

правові акти  або їх окремі

положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення

Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи

моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особами актами і діями, що

визнані неконституційними, 

відшкодовується державою у встановленому законом порядку. Таким чином,

рішення Конституційного Суду України зворотної  

сили не мають .

Доводи щодо відсутності

законодавчого регламентування механізму нарахування вищевказаного підвищення до

пенсії  суд відхиляє, оскільки  це не може бути підставою для  невиконання державою взятих на себе зобов”язань

згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни».

Як зазначено в Рішення

Європейського суду у справі Уvonne van Duyn v.Нome office, принцип юридичної

визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на

зобов»язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов»язання містяться у

законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія

зазначеного принципу пов»язана з принципом відповідальності держави.

Частиною 1 ст.28 Закону України

«Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» передбачено мінімальний

розмір  пенсії за віком за наявності у

чоловіків 25, а у жінок-20 років страхового стажу, який встановлено в розмірі

прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому, ч.3

ст.28 цього ж Закону  передбачено, що

мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті,

застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з

цим Законом. Разом з тим, ч.2 ст.5 Закону України «Про загальнообов»язкове  державне пенсійне страхування»встановлено, що

виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Таким чином, оскільки Закон України

«Про загальнообов'язкове державне пенсійне 

страхування»є єдиним законодавчим актом, що визначає розмір мінімальної

пенсії за віком, суд вважає, що слід застосувати саме цю норму для

визначення  підвищення до пенсії  Дітям війни .

Разом з тим, ст.99 КАС України

передбачено річний строк звернення до суду з моменту, коли особа  дізналася або повинна була дізнатися про

порушення її прав.

Позивач звернулася до суду з

адміністративним позовом 16  грудня   2008

року.

Строк звернення до суду таким чином

в частині вимог про нарахування недоплаченої 

щомісячної  соціальної  допомоги з 

2007 рік  пропущений частково,

оскільки Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року було

офіційно опубліковано 27 липня 20007 року, 

позивач звернувся  до суду з

позовом 16  грудня 2008 року (згідно

відбитку штампу вхідної кореспонденції суду ), тобто період, на який не

поширюється річний строк, встановлений ст.99 КАС України, починає  свій перебіг з 16  грудня 2007 

року.

Відповідач у запереченнях заявив,

що наполягає на відмові у позові у зв'язку з пропуском позивачем строку

звернення до суду.

У позовній заяві позивач не навів

поважних  причин, що зумовили пропуск ним

строку звернення до суду, зокрема, 

хвороба, тощо. Наведена у позовній заяві причина пропуску строку

звернення до суду,  а саме юридична

необізнаність позивача не являється поважною.

Згідно ч.1 ст.100 КАС України

пропущення строку звернення до адміністративного суду є  підставою для відмови у задоволенні  адміністративного позову за умови, якщо на

цьому наполягає  одна із сторін.

Таким чином, у задоволенні позовних

вимог про здійснення нарахування  за

період  з 9 липня 2007 року  до 16  

грудня 2007 року слід відмовити  у

зв”язку з пропуском позивачем річного строку звернення до суду.

На підставі вищевикладеного, суд

дійшов висновку про необхідність зобов»язати відповідача  здійснити перерахунок пенсії позивача за

період з 16 по 31 грудня 2007 року (включно) з підвищенням її розміру на 30%

розміру мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати.

Згідно ч.2 ст.11  КАС України передбачено право суду вийти за

межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод

та інтересів сторін чи третіх  осіб,  про захист яких  вони просять.

Таким чином, оскільки позивач

посилається на неправомірність ненарахування та невиплати відповідачем

передбаченої законом соціальної допомоги, суд вважає необхідним з метою повного

захисту прав та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог, визнавши

бездіяльність управління Пенсійного фонду України щодо невиплати позивачу

соціальної допомоги у розмірі, встановленому ст.6 Закону України „Про

соціальний захист дітей війни”, протиправною та зобов”язавши відповідача

провести відповідні виплати.

Щодо позовних вимог про зобов»зання

відповідача нарахувати невиплачену щомісячну державну соціальну допомогу у

визначеній позивачем конкретній сумі не підлягають задоволенню, оскільки

предметом спору є право на отримання відповідачем підвищення до пенсії, а не

розмір нарахування, й суд не може перебирати на себе функцію  органу, 

на який законом покладено  такі

повноваження .

Судові витрати слід стягнути з

Державного бюджету України на користь позивача пропорційно до задоволених  позовних 

вимог  у відповідності до  ст.  94

КАС України.

На підставі вищевикладеного,

керуючись ст.ст.7-11,71, ст..ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства

України, 

постановив :

Позовні вимоги   ОСОБА_1  

задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління

Пенсійного фонду України в  Ужгородському

районі щодо невиплати позивачу соціальної допомоги у розмірі, встановленому ст.

6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” , протиправною.

Зобов»язати управління Пенсійного

фонду України в  Ужгородському районі

провести нарахування та виплату з 16 

грудня по 31 грудня 2007 року включно ОСОБА_1 підвищення до пенсії  у розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком на підставі  положень статті 6 Закону України „Про

соціальний захист дітей війни”, з урахуванням проведених  виплат.

У задоволенні інших  позовних 

вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету

України на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 гривня

70  копійок .

Постанова може бути оскаржена до

Львівського апеляційного адміністративного суду через  Закарпатський окружний адміністративний суд

шляхом подання заяви про  апеляційне

оскарження  в 10 денний термін з дня її складання  та подання 

апеляційної  скарги у 20 -денний

термін після подання заяви про апеляційне оскарження, в порядку,  визначеному ст.186 КАСУкраїни .

Постанова  відповідно до ч.1 ст.254 КАС України  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про

апеляційне оскарження, встановленого цим 

Кодексом,  якщо таку заяву не  було подано .

Головуюча                                                   О.О.

Большакова

Повний текст постанови виготовлено

та підписано 21   серпня  2009 року .

Суддя                                                           

О.О. Большакова