Постанова

від 22.09.2009 по справі 2а-24026/09/1270

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія

2.32

ЛУГАНСЬКИЙ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 вересня 2009 року                                 Справа

№2а-24026/09/1270

Луганський окружний адміністративний

суд у складі

головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання         Ігнатович О.А.

та

представників

сторін:

від позивача -                       Мілоградський О.О.

(довіреність від 01.06.2009 № 1)

від

відповідача -                   головний

спеціаліст

                        Лобачевський А.В.

(довіреність від 14.10.2008 № 782-к)

розглянувши

у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за

адміністративним позовом

товариства з

обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Согдіана»

до Інспекції

державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області

про

скасування постанови від 09 червня 2009 року № 2.3.16-2 про накладання штрафу

за

правопорушення у сфері містобудування,

ВСТАНОВИВ:

01 липня

2009 року товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма

«Согдіана» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з

позовом, в якому просить скасувати постанову Інспекції державного

архітектурно-будівельного контролю у Луганській області від 09 червня 2009 року

№ 2.3.16-2 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудування.

В

обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.

Постановою

Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області

від 09 червня 2009 року № 2.3.16-2 на товариство з обмеженою відповідальністю

виробничо-комерційна фірма «Согдіана» накладено штраф за порушення статті 29

Закону України від 20 квітня 2000 року № 1699-III «Про планування і забудову

територій» - виконання робіт по будівництву сховища згідно з договором

будівельного підряду від 15 травня 2006 року без дозволу Інспекції державного

архітектурно-будівельного контролю.

Статтею 32

Закону України від 20 квітня 2000 року № 1699-III «Про планування і забудову

територій» визначені правопорушення, за які винні особи несуть

відповідальність, встановлену законом. Фактично цей закон не передбачає

відповідальність товариства за відсутність дозволу Інспекції державного

архітектурно-будівельного контролю на початок робіт.

У постанові

Інспекції також є посилання на Закон України від 14 жовтня 1994 року         № 208/94-ВР «Про відповідальність

підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері

містобудування» , однак у преамбулі цього Закону чітко зазначено, що цей Закон

встановлює відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій

всіх форм власності за правопорушення у сфері містобудування, а будівництво

сховища здійснювалося за межами населених пунктів, таким чином цей Закон не

може бути застосований до цих правовідносин.

Крім

цього, позивач зазначає, що це адміністративні правовідносини, а виконання

будівних робіт без відповідного дозволу на початок робіт є адміністративним

правопорушенням. Згідно із статтею 38 Кодексу України про адміністративні

правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як

через два місяці з дня вчинення правопорушення. Фактично будівництво було

звершено у 2006 році.

На підставі

вищевикладеного позивач вважає, що у посадової особи Інспекції державного

архітектурно-будівельного контролю у Луганський області не було правових

підстав для винесення постанови від 09 червня 2009 року № 2.3.16-2 про

накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудування.

В

запереченнях на відзив відповідача від 21.09.2009 б/н (арк. справи 49-50),

позивач зазначив, що штраф, накладений відповідачем на позивача, є

адміністративно-господарською санкцією. Статтею 250 Господарського кодексу

України встановлено, що штраф як адміністративно-господарська санкція може бути

застосований до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення

порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом

встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Роботи,

які були виконані без дозволу на початок робіт за умовами договору підряду від

15 травня 2006 року № 15-05-2006, були закінчені до 01 серпня 2006 року, а

штраф відповідачем накладено 09 червня 2009 року, тобто через 2 роки та 10

місяців. Так, фактично відповідач не мав правових підстав для застосування до

позивача адміністративно - господарської санкції у вигляді штрафу.

У судовому

засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні

викладеним у позові та запереченнях на відзив відповідача.

Відповідач

позов не визнав, про що подав суду відзив на позовну заяву від 06.08.2009 б/н

(арк. справи 28-29). У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у

задоволенні позову з таких підстав.

Відповідно

до п. 6 Положення про інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у

Луганській області, інспекція проводить у встановленому порядку перевірки

відповідності виконання будівельних робіт, будівельних матеріалів, виробів і

конструкцій вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічним

умовам, затвердженим проектним рішенням; своєчасності та якості проведення

передбачених нормативно-технічною і проектною документацією замірів,

випробувань, а також ведення журналів робіт та іншої виконавчої документації;

наявності у виконавця будівельних робіт у передбачених законодавством випадках,

сертифікатів на будівельні матеріали, вироби і конструкції; додержання

встановленого порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом

об'єктів.

Закон

України від 20 квітня 2000 року № 1699-III «Про планування і забудову

територій» встановлює правові та організаційні основи планування, забудови та

іншого використання територій і спрямований на забезпечення сталого розвитку

населених пунктів з урахуванням громадських і приватних інтересів.

Частиною 2

статті 32 Закону України від 20 квітня 2000 року № 1699-III «Про планування і

забудову територій», на яку посилається позивач, передбачено, що законами може

бути встановлена відповідальність і за інші види правопорушення під час

планування, забудови та іншого використання територій. Таке правопорушення

передбачено статтею 29 зазначеного Закону України, а саме, здійснення

будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання

будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі

будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою

відповідальність згідно з законодавством. Відповідальність за вказане

правопорушення передбачена статті 1 Закону України «Про відповідальність

підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері

містобудування» та передбачає накладення штрафу у розмірі 50 % вартості

виконаних робіт.

Що

стосується будівництва сховища за межами населеного пункту, відповідач

зазначає, що діюче законодавство не відокремлює проведення будівництва на

території населеного пункту та за його межами. В рамках Закону України від 16

листопада 1992 року № 2780-XII «Про основи містобудування» та постанови

Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 № 489 «Про затвердження Порядку

надання вихідних даних для проектування об'єктів містобудування»

правопорушенням є саме самочинне будівництво, незалежно від того де воно

здійснено.

Відносно

статті 38 КпАП відповідач пояснив, що при тривалому правопорушенні початок

перебігу строку давності визначається з моменту виявлення правопорушення. Це

пояснюється характером тривалих правопорушень. Вони вчиняються протягом

більш-менш тривалого часу, характеризуються безперервним здійсненням єдиного

діяння. До них відноситься самовільне будівництво. Тобто, штрафні санкції

повинні бути накладені не пізніш двох місяців з моменту виявлення

правопорушення. В даному випадку самочинне будівництво було виявлене

29.05.2009, а штрафні санкції накладені 09.06.2009, що в межах строків

передбачених законодавством.

Враховуючи

вищевикладене, відповідач вважає позов необґрунтованим, незаконним та просить

відмовити у його задоволені.

В

поясненнях від 15.09.2009 № 7/12-792сс (арк. справи 61-63), відповідач

зазначив, що застосовані штрафні санкції не є адміністративно-господарськими

санкціями в розумінні норм Господарського кодексу України та підстави для

застосування статті 250 Господарського кодексу України відсутні, оскільки

Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у Луганській області

в даних правовідносинах не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, а

також безпосередньо не здійснює організаційно - господарських повноважень щодо

суб'єкта господарювання - товариства з обмеженою відповідальністю

виробничо-комерційна фірма «Согдіана» .

У судовому

засіданні представник відповідача позов не визнав, навів заперечення,

аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву від 06.08.2009 б/н та

поясненнях від 15.09.2009 № 7/12-792сс.

Заслухавши

пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що

позов підлягає задоволенню повністю з огляду на таке.

Згідно із

частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням

адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб,

прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від

порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування,

їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних

управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання

делегованих повноважень.

У справах

щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень

адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу

адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на

підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та

законами України;

2) з

використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для

прийняття рішення (вчинення дії);

4)

безсторонньо (неупереджено);

5)

добросовісно;

6)

розсудливо;

7) з

дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій

дискримінації;

8)

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими

несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на

досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з

урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)

своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19

Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на

засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не

передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого

самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно

до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні

справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної

влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи

зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх

учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого

усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із

частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна

сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та

заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В

адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності

суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого

рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу

адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він

заперечує проти адміністративного позову.

Як

вбачається з матеріалів справи, на виконання припису Лисичансько-Рубіжанського

міжрайонного природоохоронного прокурора від 27 травня 2009 року № 732-вих

(арк. справи 65) посадовою особою Інспекції державного

архітектурно-будівельного контролю у Луганській області 29 травня 2009 року

проведено перевірку об'єкта будівництва - сховища для екологічно безпечного

зберігання контейнеризованих у спеціальні контейнери непридатних та заборонених

до використання хімічних засобів захисту рослин, яке розташовано на території

Красноріченської селищної ради у Кремінському районі Луганської області.

В ході

проведення перевірки було встановлено, що товариство з обмеженою

відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Согдіана» згідно договору підряду

від 15 травня 2006 року № 15-05-2006 виконала роботи по будівництву сховища для

екологічно безпечного зберігання контейнеризованих у спеціальні контейнери

непридатних та заборонених до використання хімічних засобів захисту рослин, не

маючи на це дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю,

тобто самовільно, чим порушила статтю 29 Закону України від 20 квітня 2000 року

№ 1699-III «Про планування і забудову територій», про що складено протокол від

29 травня 2009 року про правопорушення у сфері містобудування (арк. справи 64).

На підставі

протоколу від 29 травня 2009 року про правопорушення у сфері містобудування

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області

винесла постанову від 09 червня 2009 року № 2.3.16-2 про накладання на

товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Согдіана»

штрафу за правопорушення у сфері містобудування у розмірі 25557,00 грн. (арк.

справи 5).

Згідно із

статтею 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених

законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів

господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади

або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції,

тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення

правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види

адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування

визначаються статтею 239 Господарського кодексу України, іншими законодавчими

актами.

Штрафи за

правопорушення у сфері містобудування, передбачені Законом України від 14

жовтня 1994 року № 208/94-ВР «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань,

установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування», у розумінні

статей 238, 239 Господарського кодексу України є адміністративно-господарськими

санкціями, отже, повинні застосовуватись у межах строків, визначених статтею

250 цього Кодексу.

Статтею 250

Господарського кодексу України визначено, що адміністративно-господарські

санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести

місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня

порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення

господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Застосування

адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення норм у

сфері містобудування після одного року з дня його вчинення є неправомірним.

При розгляді

справи судом встановлено, що штраф за правопорушення у сфері містобудування

застосований до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна

фірма «Согдіана» після одного року з дня його вчинення (правопорушення вчинено

у 2006 році, штраф за правопорушення накладений 09 червня 2009 року).

Відповідач

як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу

адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування

правомірності свого рішення, не довів суду правомірність свого рішення, що є

підставою для задоволення адміністративного позову.

Відповідно

до частини 2 статті 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки

в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін

чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Зважаючи на обставини справи, суд

вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і визнати постанову Інспекції

державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області від 09

червня 2009 року № 2.3.16-2 про накладання штрафу за правопорушення у сфері

містобудування протиправною.

Згідно із

частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове

рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень,

суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з

Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою

стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі

частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 22 вересня 2009 року

проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у

повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України

повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у

судовому засіданні.

Керуючись

статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного

судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний

позов задовольнити повністю.

Визнати

протиправною та скасувати постанову Інспекції державного

архітектурно-будівельного контролю у Луганській області від 09 червня 2009 року

№ 2.3.16-2 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудування.

Стягнути з

Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю

виробничо-комерційна фірма «Согдіана» (ідентифікаційний код 21805943,

місцезнаходження: 92900, Луганська область, м. Кремінна, вул. Соснова роща,

буд. 1) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 03 грн. 40 коп. (три

гривні сорок копійок).

Постанова

набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була

подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після

закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її

не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду

справи.

Постанова

може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного

адміністративного суду.

Про

апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів

оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній

скарзі.

Заява про

апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного

адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія

апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду

апеляційної інстанції.

Заява про

апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти

днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі

відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом

двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна

скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне

оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про

апеляційне оскарження.

Постанова

складена у повному обсязі 28 вересня 2009 року.

Суддя                                           Т.І. Чернявська