Постанова

від 08.09.2015 по справі 805/2026/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2015 р. Справа № 805/2026/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

08 вересня 2015 року справа № 805/2026/15-а

Приміщення суду за адресою м. Слов'янськ, вул. Добровольського, 2,

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Христофоров А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Костянтинівського державного хімічного заводу до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень - рішень від № 0001242201-3164 від 08.08.2014 року, № 0006231703-3141 від 11.08.2014 року, № 0000232100-3193 від 11.08.2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Костянтинівський державний хімічний завод звернувся до суду з адміністративним позовом до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень - рішень № 0001242201-3164 від 08.08.2014 року, № 0006231703-3141 від 11.08.2014 року, № 0000232100-3193 від 11.08.2014 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у період з 06.06.2014 року по 27.06.2014 року відповідачем проведена виїзна позапланова документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.03.2014 року, за результатами якої складено акт від 07.07.2014 № 232/05-14-22-01-13-05766362 та прийняті спірні податкові повідомлення - рішення.

По податковому повідомленню - рішенню № 0001242201-3164 від 08.08.2014 року щодо завищення податкового кредиту за січень 2014 року позивач зазначає, що стверджуючи про відсутність господарських операцій, здійснення господарської діяльності без настання реальних правових наслідків податківці вийшли за рамки своїх повноважень. Позивач також вказує, що жодним нормативно - правовим актом не передбачений перелік документів, які потрібно надавати податківцям у разі проведення ними перевірки підприємства, тому не погоджується із твердженням податкового органу про відсутність первинних документів, підтверджуючих здійснення господарської діяльності.

По податковому повідомленню - рішенню № 0000232100-3193 від 11.08.2014 року позивач зазначає, що встановлений перевіряючими начебто факт операцій з готівкою насправді є операціями з видачі водіям під звіт талонів на отримання/видачу паливно - мастильних матеріалів та звіт водіїв з бухгалтерії КДХЗ. Вважає що податковий орган помилково визначив талони на паливо готівкою.

Крім того, 21.08.2014 року позивач письмово повідомив відповідача про оскарження податкових повідомлень - рішень до Головного управління Міндоходів у Донецькій області. 21.08.2014 року ним було направлено скаргу на податкові повідомлення - рішення до Головного управління Міністерства доходів і зборів у Донецькій області. Однак, 24.09.2014 року скарга повернута з ВПЗ Костянтинівка -14 до КДХЗ із зазначенням причин невручення - в зв'язку з проведенням АТО. В зв'язку з тим, що відповідач знав про скаргу на податкові повідомлення - рішення, позивач вважає, що скарга була подана до контролюючого органу відповідно до закону.

Посилається на приписи ст. 56 ПК України та вважає, що до теперішнього часу а ні рішення керівника про продовження розгляду скарги, а ні вмотивованого рішення керівника про результати розгляду скарги до КДЗХ не надходило, відповідно скарга вважається повністю задоволеною на користь КДХЗ, а спірні податкові повідомлення - рішення скасовані.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 наполягав на задоволенні позовних вимог виходячи з того, що відповідачем не розглянута скарга підприємства від 21.08.2014 року і не надана відповідь, а тому така скарга вважається повністю задоволеною на користь КДХЗ, а спірні податкові повідомлення - рішення скасовані. Інших пояснень представник позивача ОСОБА_1 суду не надав.

Представник позивача ОСОБА_2 (головний бухгалтер підприємства) в судовому засіданні зазначила, що частково погоджується із порушеннями податкового законодавства, встановленими актом перевірки. Пояснила, що частково погоджується із порушеннями законодавства з податку на додану вартість, зазначила, що фактично були проведені певні роботи на КДХЗ його контрагентами, за які були сплачені грошові кошти та сформовано податковий кредит, проте які саме роботи і в якому обсязі, суду не пояснила.

Стосовно встановлення порушення податкового законодавства з податку на доходи фізичних осіб, пояснила що погоджується із встановленими порушеннями, зазначила, що дійсно мало місце несвоєчасне перерахування до бюджету цього податку із порушенням граничних строків сплати.

Стосовно встановлення порушення податкового законодавства в частині порядку ведення касових операцій, пояснила, що не погоджується із встановленим порушенням, адже податковий орган помилково визначив талони на паливо як готівку, і тому не повинні бути оприбутковані як готівка до каси підприємства.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях від 05.06.2015 року № 3706/10/05-14-16-13-5 (т.1 а.с. 206-217).

В судовому засіданні представники відповідача надавали пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях, просили відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Ухвалою суду від 08.09.2015 року допущено процесуальне правонаступництво у справі та замінено Костянтинівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області на Костянтинівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач, Костянтинівський державний хімічний завод (КДХЗ) зареєстрований виконавчим комітетом Костянтинівської міської ради Донецької області 22.09.1993 за № 1 269 120 0000 000458 та є юридичною особою. КДХЗ знаходиться на обліку в Костянтинівській ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області з 22.09.1993 за № 6 та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 06201898, виданого 09.07.1997. (т.1 а.с. 16-30)

Судом встановлено, що Костянтинівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.03.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.03.2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 07.07.2014 № 232/05-14-22-01-13-05766362 (т1 а.с. 40-177), яким встановлені, зокрема:

порушення пп. 129.1.1 «а» пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в зв'язку з чим підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем - 714,08 грн., штрафними санкціями - 1377666,67 грн.

порушення п. 198.1, 198.2, 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України що призвело до заниження податку на додану вартість за січень 2014 року в сумі 960640 грн., в зв'язку з чим підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 960640 грн., штрафними санкціями - 480320 грн.;

порушення п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, що призвело до неоприбуткування готівки до каси підприємства на суму 59008,67 грн. в зв'язку з чим до підприємства застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 295043,35 грн.

На підставі Акту перевірки Відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення - рішення від № 0001242201-3164 від 08.08.2014 року, № 0006231703-3141 від 11.08.2014 року, № 0000232100-3193 від 11.08.2014 року. (т1 а.с. 8-10)

Стосовно встановлених актом перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

У межах спірних відносин підлягають застосуванню положення статті 198 Податкового кодексу України.

Як зазначалося раніше, відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з Акту перевірки, підставою для формування податкового кредиту позивачем за січень 2014 року стали господарські правовідносини з контрагентами ТОВ «МНДЦ «Промресурс» (ЄДРПОУ 38310230) на суму ПДВ 447333,33 грн., та ТОВ «Укрпромтранс» (ЄДРПОУ 35711160) на суму ПДВ 513306,35 грн. При цьому, податковий орган робить висновок, що в зв'язку з відсутністю первинних документів фінансово - господарської діяльності КДХЗ, документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин КДХЗ з ТОВ «МНДЦ «Промресурс» та ТОВ «Укрпромтранс».

В обґрунтування фактичного здійснення господарських операцій позивачем до суду надані копії документів: податкова накладна № 3 від 31.01.2014 року, виписана ТОВ «МНДЦ «Промресурс» на адресу позивача на загальну суму 2684000 грн., у т.ч. ПДВ - 447333,33 грн., договірна ціна, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2014 року, акти приймання виконаних робіт за січень 2014 року, дефектні акти, локальні кошториси, розрахунки загальновиробничих витрат, (т.2 а.с. 205 - т.4 а.с 137) при цьому, суд зазначає, що більшість документів, наданих позивачем не мітить печаток підприємств (ані позивача, ані контрагента ТОВ «МНДЦ «Промресурс») що унеможливлює їх ідентифікацію та належність до відповідної господарської операції. Інших документів на підтвердження здійснення господарських операцій із контрагентами, позивачем до суду не надано.

Крім того, позивачем не надано до суду жодного первинного документа по взаємовідносинам з ТОВ «Укрпромтранс».

При цьому, суд неодноразово пропонував представникам позивача надати письмові пояснення із викладенням правової позиції по кожному спірному правопорушенню та докази на їх підтвердження, проте вказані вимоги виконані не були.

З акту перевірки вбачається, що під час здійснення перевірки податковим органом витребувалися, але не надані підприємством:

- акти - допуску на виконання робіт на території Замовника, в якому обговорюються особливості виконання робіт, обов'язковість яких передбачена п.5.1 Договору від 03.01.2014 р. № 03-1/14, чим порушено ст.1, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV, пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704 (далі - Положення);

- наряди - допусків на роботи підвищеної небезпеки, який складається щоденно перед початком робочого дня, обов'язковість яких передбачена п.5.3 Договору від 03.01.2014 р. № 03-1/14, чим порушено ст.1, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV, пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704 (далі - Положення);

- копії ліцензії на право здійснення підрядних, будівельних робіт - підприємством ТОВ «МНДЦ «Промресурс», чим порушено Закон України «Про ліцензування окремих видів діяльності» № 1775 - ІІІ від 01.02.2000 року та/або інших дозвільних документів;

- не надано документів, які підтверджують транспортування матеріальних ресурсів та ввезення їх на територію КДХЗ, які підтверджують факт поставки матеріальних ресурсів ТОВ «МНДЦ «Промресурс» для виконання робіт, а саме: договорів на перевезення, заявок, ТТН, актів виконаних робіт, чим порушено ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV, Наказ Міністерства транчим порушено спорту України від 14 жовтня 1997 року N 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», ст.1, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV, пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704 (далі - Положення)

- актів приймання-передачі майна для виконання робіт.

Також, до перевірки не надано журнали реєстрації транспортних засобів та громадян, які допускаються на територію підприємства КДХЗ, документи, які підтверджують призначення відповідальної особи на підприємстві КДХЗ, відповідно до п.5.2 та п.5.3 Договору від 03.01.2014 року № 03-1/14.

Суд зазначає, що законодавче визначення поняття «первинний документ» закріплене положеннями ст. 1 «Визначення термінів» Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.1999 року, відповідно до яких первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Водночас ч. 1, 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.1999 року, встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що постачання товарів будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Підпунктом 14.1.202 цього пункту ПК України визначено, що продаж (реалізація) товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Наслідки в податковому обліку платника створюють тільки реально здійснені господарські операції, тобто такі, які пов'язані з рухом активів, зміною обставин або власного капіталу платника та відповідають змісту відображеному в складених платником податків договорах.

Тобто у разі фіктивності операцій нарахування податкового кредиту варто визнати безпідставним, незважаючи на наявність у платника податків доказів сплати продавцю вартості товару/послуг з ПДВ.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд також зазначає, що згідно позиції Вищого адміністративного суду України, яку доведено до Голів апеляційних адміністративних судів листом від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «..відсутність реального вчинення господарських операцій та як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ПКУ не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податків - учасників відповідних операцій».

Таким чином, суд вважає, оскільки реальність вчинення господарських операцій між КДХЗ та ТОВ «МНДЦ «Промресурс», ТОВ «Укрпромтранс» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином, у КДХЗ не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Отже, суд приходить до висновку про правомірність висновків акту перевірки щодо порушення позивачем КДХЗ п.п.198.3, п.п. 198.2, п.п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України в частині включення до податкового кредиту сум по господарських операціях, які не здійснювались, не пов'язані з господарською діяльністю та не підтверджені первинними документами, обов'язковість ведення яких передбачена чинним законодавством України, що призвело до штучного завищення податкового кредиту за січень 2014 року у сумі 447333,33 грн., а тому позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення - рішення № 0001242201-3164 від 08.08.2014 року задоволенню не підлягають.

Стосовно встановлених актом перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства з податку на доходи фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем допущено порушення пп. 129.1.1 «а» пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України.

Так, на порушення пп.169.2.2 п.169.2 ст. 169 Податкового кодексу України занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі 714,08 грн., в т.ч. за листопад 2012 року в сумі 80,47 грн., за січень - травень 2013 року в сумі 430,16 грн., за жовтень 2013 року в сумі 173,62 грн., за грудень 2013 року 29,83 грн., на порушення п. 176.2 ст. 176 розділу ІV Податкового кодексу України та п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку надано звіт за 3 квартал 2013 року та 1 квартал 2014 року про суми доходів, нарахованих (виплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку з недостовірними відомостями, на порушення пп.168.1.5 п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України у перевіреному періоді з 01.10.2012 року по 31.03.2014 року податок на доходи фізичних осіб нарахований та не перерахований у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду, у сумі 939090,02 грн.; податок на доходи фізичних осіб нарахований в сумі 1048856,72 грн. перераховано до бюджету несвоєчасно, з порушенням граничних строків сплати, встановлених цим Кодексом для місячного податкового періоду, на порушення п.п 129.1.1 «а», пп.129.1.3 п.129.1, ст.129 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року щодо сум податку на доходи фізичних осіб за період з 01.10.2012 року по 31.03.2014 року у розмірі 1987946.74грн., які перераховані до бюджету несвоєчасно та не перераховані до бюджету станом на 31.03.2014 року, з порушенням граничних строків сплати узгодженого грошового зобов'язання, здійснено розрахунок пені за ставками, передбаченими п.129.4 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року, загальна сума нарахованої пені становить 56540,29 грн.

Відповідно пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, визначені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

За даними позапланової перевірки по даним бухгалтерського обліку та податкового обліку( відомості нарахування заробітної плати, відомості на виплату заробітної плати, касові документи, виписки банку) та довідки підприємства від 25.06.2014 року № 269 про заборгованість по податку на доходи фізичних осіб станом на 31.03.2014 року( рахунок 6411) підтверджена заборгованість по податку на доходи фізичних осіб становить 939090,02 грн.

За даними позапланової перевірки по даним бухгалтерського обліку та податкового обліку( відомості нарахування заробітної плати, відомості на виплату заробітної плати, касові документи, виписки банку) за перевірений період податок на доходи фізичних осіб несвоєчасно перерахований до бюджету станом на 31.03.2014 року становить 1048856.72 грн.

Отже, перевіркою встановлено, що на порушення пп.168.1.5 п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України Костянтинівським державним хімічним заводом у перевіреному періоді з 01.10.2012 року по 31.03.2014 року ( без нарахування за березень 2014 року) податок на доходи фізичних осіб нарахований та не перерахований у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду, становить 939090,02 грн.; податок на доходи фізичних осіб перерахований до бюджету несвоєчасно, з порушенням граничних строків сплати, встановлених цим Кодексом для місячного податкового періоду, становить 1048856.72 грн.

Відповідно п.п 129.1.1 «а», пп.129.1.3 п.129.1, ст.129 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010р. щодо сум податку на доходи фізичних осіб за період з 01.10.2012 року по 31.03.2014 року у розмірі 1987946,74грн., які перераховані до бюджету несвоєчасно з порушенням граничних строків сплати узгодженого грошового зобов'язання, та не перераховані до бюджету станом на 31.03.2014 року, з порушенням граничних строків сплати узгодженого грошового зобов'язання, здійснено розрахунок пені за ставками, передбаченими п.129.4 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010р., загальна сума нарахованої пені становить 56540,29 грн.

Будь - яких пояснень та доказів на спростування наявності вказаних порушень позивачем до суду не надано. До того ж, суд бере до уваги пояснення представника позивача ОСОБА_2 (головний бухгалтер підприємства), яка підтвердила факт порушення вищезазначених норм податкового законодавства, а тому суд погоджується із висновками податкового органу та вважає, що позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення - рішення № 0006231703-3141 від 11.08.2014 року задоволенню не підлягають.

Стосовно встановленого актом перевірки порушення п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем допущено порушення п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, що призвело до не оприбуткування готівки до каси підприємства на суму 59008,67 грн. в зв'язку з чим до підприємства застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 295043,35 грн.

Податковий орган дійшов такого висновку з огляду на те, що підприємством згідно звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, не зроблено відповідні записи в касовій книзі, а саме: № 383 від 31.10.2012 на суму 3534,36 грн., № 390 від 31.10.2012 на суму 2571,02 грн., № 386 від 31.10.2012 на суму 2860,42 грн., № 127 від 31.10.2013 на суму 3593,35 грн., № 106 від 30.09.2013 на суму 1796,78 грн., № 35 від 28.02.2014 на суму 1718,69 грн., № 430 від 31.12.2012 на суму 1299,37 грн., № 434 від 31.12.2012 на суму 1465,33 грн., № 437 від 31.12.2012 на суму 6788,33 грн., № 438 від 31.12.2012 на суму 3045,00 грн., № 429 від 31.12.2012 на суму 2583,86 грн., № 52 від 30.06.2013 на суму 1524,81 грн., № 44 від 31.03.2014 на суму 2425,50 грн., № 42 від 31.03.2014 на суму 1510,66 грн., № 412 від 30.11.2012 на суму 1983,11 грн., № 413 від 30.11.2012 на суму 2193,04 грн., № 425 від 30.11.2012 на суму 15980,00 грн., № 414 від 30.11.2012 на суму 2135,04 грн.

Відповідно до п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Позивачем до суду надані копії звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та видаткові касові ордери, з яких вбачається, що водіям позивача видавалися під звіт не грошові кошти, а талони для отримання паливно - мастильних матеріалів, копії яких також містяться в матеріалах справи.( т.2 а.с.114-204)

Відповідно до п. 1.2. Положення, готівка (готівкові кошти) - грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі розмінні, обігові, пам'ятні монети, які є дійсними платіжними засобами. Оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Суд вважає, що податковий орган, ототожнюючи талони на паливно - мастильні матеріали із готівкою дійшов хибного висновку про необхідність проведення їх обліку в касі підприємства, а тому суд вважає що позивач не повинен був здійснювати облік вартості цих талонів, адже вони не відповідають поняттю готівки, та не містять ознак банкнот і монет у розумінні п. 1.2 Положення.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення - рішення № 0000232100-3193 від 11.08.2014 року підлягають задоволенню.

В позовній заяві позивач також із посиланням на приписи ст. 56 ПК України зазначав, що до теперішнього часу а ні рішення керівника про продовження розгляду скарги, а ні вмотивованого рішення керівника про результати розгляду скарги до КДЗХ не надходило, відповідно скарга вважається повністю задоволеною на користь КДХЗ, а спірні податкові повідомлення - рішення скасовані.

Разом з тим, суд не погоджується із такою позицію позивача. Відповідно до п. 56.1, 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Пунктом 56.3 ст. 56 ПК України встановлено, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Пунктом 56.8 ст. 56 ПК України встановлено, що контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Судом встановлено, що дійсно позивачем направлена поштою до Головного управління Міндоходів і зборів у Донецькій області скарга на спірні податкові повідомлення - рішення від 20.08.2014 року № 303 (т.1 а.с. 37-39). Проте відповідно до копії повідомлення про вручення поштового відправлення, конверт із скаргою було повернуто в зв'язку з проведенням антитерористичної операції. (т.1 а.с. 35)

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що контролюючий орган вищого рівня фактично не отримував скаргу позивача на податкові повідомлення - рішення і був позбавлений можливості її розглянути по суті, тому, в даному випадку не підлягають застосуванню приписи абз. 3 п. 56.9 ст. 56 ПК України, відповідно до яких скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову Костянтинівського державного хімічного заводу до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень - рішень від № 0001242201-3164 від 08.08.2014 року, № 0006231703-3141 від 11.08.2014 року, № 0000232100-3193 від 11.08.2014 року та скасовує податкове повідомлення - рішення № 0000232100-3193 від 11.08.2014 року.

На підставі ст. 94 КАС України суд присуджує до стягнення з Костянтинівського державного хімічного заводу на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2760,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов Костянтинівського державного хімічного заводу до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень - рішень від № 0001242201-3164 від 08.08.2014 року, № 0006231703-3141 від 11.08.2014 року, № 0000232100-3193 від 11.08.2014 року, - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 0000232100-3193 від 11.08.2014 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Костянтинівського державного хімічного заводу (код ЄДРПОУ 05766362, 85114, Донецька область, м. Костянтинівка, вул.. Шмідта, 1) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2760 (дві тисячі сімсот шістдесят) грн 80 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Христофоров А.Б.