Постанова

від 14.09.2015 по справі 802/1681/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 вересня 2015 р. Справа № 802/1681/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Слободонюка М.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом: управління Пенсійного фонду України у Теплицькому районі Вінницької області

до: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес"

про: стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось управління Пенсійного фонду України у Теплицькому районі Вінницької області (далі - УПФУ у Теплицькому районі, позивач) з адміністративним позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (далі - СТОВ "Прогрес", відповідач) про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Позов обґрунтовано тим, що за відповідачем рахується заборгованість по відшкодуванню до Пенсійного фонду України фактичних витрат по виплаті пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в сумі 9407,65 грн. Вказану заборгованість відповідач добровільно не сплатив, а тому позивач звернувся до суду щодо її примусового стягнення.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте подав заяву вх. №25629 від 11.09.2015 року, у якій просить здійснювати розгляд справи без його участі зазначивши, що заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання призначене на 14.09.2015 року не з`явився, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлений вчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Разом з тим, 30.06.2015 року за вх. №17068 на адресу суду надійшли письмові заперечення проти позову, у яких відповідач зазначив, що СТОВ "Прогрес" було платником фіксованого сільськогосподарського податку та відповідно до вимог Закону України "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування" звільнялося від сплати фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

На підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIIІ відбулося перейменування "фіксованого сільськогосподарського податку" на "єдиний податок четвертої групи", при цьому, як зазначив представник СТОВ "Прогрес", ані сама пільга, ані вимоги до підприємств, які можуть нею скористатися, змінені не були.

Оскільки з 2015 року СТОВ "Прогрес" зареєстроване в фіскальній службі платником єдиного податку четвертої групи, тому, на думку представника відповідача, відсутні підстави для відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 4 статті 122 та частин 4, 6 статті 128 КАС України, суд вважає, що неявка представника відповідача не є перешкодою в розгляді справи, а тому вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що СТОВ "Прогрес" перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Теплицькому районі Вінницької області, та є платником єдиного податку ІV групи.

Абзацом 4 п.1 ст.2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону (п.1 - суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; п.2 - філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади), об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"- "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", абзацу 4 пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", пункту 6.1 Розділу 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція), відшкодуванню підлягають фактичні витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які працювали або працюють на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 у розмірі 100 відсотків.

Відповідно до підпункту 6.4 пункту 6 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.

За правилами встановленими пунктом 6.7 Розділу 6 Інструкції, підприємства та організації зобов'язані щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Як встановлено судом, за відповідачем рахується заборгованість з невідшкодованих фактичних витратах на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах відповідно до п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з січня по травень 2015 року включно по пенсіонерам ОСОБА_1, ОСОБА_2 на загальну суму 9407,65 грн., що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій з січня 2015 року та доказами їх направлення відповідачу (а.с. 4-8), розрахунком боргу (а. с. 11). Станом на день розгляду справи в суді доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем не надано.

Надаючи оцінку запереченням представника відповідача про те, що СТОВ "Прогрес" не є суб'єктом господарювання, яке зобов’язане відшкодовувати Пенсійному фонду фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, то суд зазначає наступне.

З 01 січня 2015 року змінилось законодавче регулювання оподаткування сільськогосподарських підприємств. До 01 січня 2015 року сільськогосподарські підприємства сплачували фіксований сільськогосподарський податок, особливості обкладення яким встановлювались статтею 307 ПК України.

Податки і збори, не зазначені у пункті 307.1 цієї статті, сплачуються платником податку в порядку і розмірах, установлених цим Кодексом, а єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - в порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до п.1 ст.2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Разом з тим, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок. Сформовано 4 групи платників єдиного податку. До 4 групи таких платників віднесено відповідача.

Конституційний Суд України в Рішенні від 03.10.1997 р. №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є і те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Суд зауважує, що заборгованість, про стягнення якої подано позов, виникла у відповідача за період з січня по травень 2015 року. Тому, застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми, які діяли станом на січень-травень 2015 року, тобто норми ПК України в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014 року, а також п.1 ст.2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Водночас, положення п.1 ст.2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" звільняють від сплати збору саме платників фіксованого сільськогосподарського податку, до яких, з урахуванням положень ПК України в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014 року, відповідач не відноситься.

Таким чином, з врахуванням змін до Податкового кодексу України, у відповідності до вимог Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" з 01.01.2015 року відповідач зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги відповідають дійсним обставинам справи, та сума, відображена в позовній заяві, підтверджується належними доказами, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (вул. Радянська, 68, с. Мала Мочулка, Теплицький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 30808030, р/р №26002536 в Райффайзен банк "Аваль", МФО 302247) на користь управління Пенсійного фонду України у Теплицькому районі Вінницької (вул. І. Франка, 1, смт. Теплик, Вінницька область, код ЄДРПОУ 24903066, р/р №25609323600103 в ОПЕРВ Ощадбанку, МФО 302076) заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах в сумі 9407 (дев'ять тисяч чотириста сім) гривень 65 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Слободонюк Михайло Васильович