Постанова

від 01.02.2010 по справі 12024/09/1570

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

"01" лютого 2010 р.Справа № 2а-12024/09/1570 Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Завальнюка І.В.,

при секретарі -Катеренчук І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Дункар»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом та просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватного підприємства «Дункар», викладене в формі Акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №1785 від 29.09.2009 року з моменту його прийняття та зобов'язати Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси поновити приватне підприємство «Дункар»в Реєстрі платників податку на додану вартість в якості платника податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідачем зазначено п.3 Розпорядження Кабінету Міністрів України №1120-р «Деяки питання адміністрування податку на додану вартість»та п.п. в п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» -інші випадки, передбачені законодавством, а саме у зв'язку з встановленням факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість не задекларував податкові зобов'язання, що не передбачено в якості підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Законом України «Про податок на додану вартість». Зважаючи на протиправність рішення податкового органу, позивач звернувся до суду.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Відповідно до поданого клопотання позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд розглянути справу без участі представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в задоволенні позову просив відмовити, пояснивши, що реєстрація позивача як платника податку на додану вартість була анульована відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №1120-р від 09.09.2009 та Закону України «Про податок на додану вартість». Зважаючи на відповідність прийнятого рішення чинному законодавству, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та підлягаючим задоволенню. Судом встановлено, що на підставі п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»співробітником ДПІ у Приморському районі м. Одеси ОСОБА_1 проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість за період січень-серпень 2009 року Приватного підприємства «Дункар».

Перевіркою встановлено, що згідно даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів по підприємству ПП «Дункар», платником виписувались податкові накладні, але не задекларовано податкові зобов'язання у відповідному періоді, чим порушено вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України № 1120-р від 09.09.2009 року, відповідно до якого органи державної податкової служби, в разі встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість - постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання, мають право вжити заходів для анулювання реєстрації такого платника відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вищевказаного податковим органом винесено рішення від 29.09.2009 року, викладене у формі акту №1785, яким анульована реєстрація ПП «Дункар»в якості платника податку на додану вартість.

Однак, суд вважає зазначене рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Порядок реєстрації осіб як платників податку на додану вартість та порядок її анулювання визначено Законом України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон).

Виключний перелік підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість передбачений п. 9.8 ст. 9 Закону. Даною нормою передбачено, що реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо: а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні двадцять поточних календарних місяців обсяги оподаткованих операцій, менше за визначені зазначеним підпунктом; б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання); в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин; г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону; ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом двадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий рахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподаткованих поставок протягом такого періоду, а також у випадку, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Правомірність застосування приписів розпорядження Кабінету Міністрів України №1120-Р від 09.09.2009 року «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість»відповідач обґрунтовує посиланням на підпункт «в»пункту 9.8 статті 9 Закону, а саме на слова «...або з будь-яких інших підстав».

Комплексний аналіз п. 9.8 Закону приводить до висновку, що слова "...або з будь-яких інших підстав" не мають самостійного смислового навантаження, а повинні застосовуватися разом з частиною речення "..., чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших підстав". Тобто законодавцем розширено лише перелік підстав, які звільняють особу від сплати податку на додану вартість, а не випадків, у яких анулюється реєстрація платника податку на додану вартість.

Так, анулювання реєстрації на підставах, визначених у п.п. б-ґ п. 9.8 ст. 9 Закону, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

Порядок анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість також передбачений Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 року №79.

Так п.п. 25.2.1 вищезазначеного Положення передбачає, що органи державної податкової служби приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах «б»-«ґ» п. 25 цього Положення. Зокрема, рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпункті «в» можуть бути прийняті за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей): Свідоцтва або корінця Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою за ставкою єдиного податку 10 відсотків чи документа про застосування інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом; судового рішення про анулювання податкової реєстрації чи Свідоцтва, про звільнення від сплати податку на додану вартість; документа, який свідчить, що згідно з відповідним законодавчим актом особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, звільняється від сплати цього податку, не є платником податку або не має права на збереження статусу платника податку; інформації органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру щодо смерті фізичної особи - підприємця; судового рішення про оголошення фізичної особи - підприємця померлою, про визнання фізичної особи - підприємця безвісно відсутньою, про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності, або інформації щодо такого рішення органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру; - Свідоцтва або корінця Свідоцтва, яким підтверджується закінчення терміну дії Свідоцтва; документа, який підтверджує закінчення строку, на який було створено платника податку, укладено договір про спільну діяльність, угоду про розподіл продукції.

Відтак, зазначена норма містить вичерпний перелік документів, за наявності яких податковим органом може буде прийнято рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.

Таким чином, суд не знаходить обґрунтованим посилання відповідача на акт від 29.09.2009 року №12687/15-2, яким, зокрема встановлено факт виписки податкових накладних, за якими не задекларовано податкові зобов'язання, обсяг яких за оподатковуваними операціями перевищує суму 300000,00 гривень, як на підставу для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. При цьому, суд враховує, що п. 9.8 ст. 9 Закону є нормою прямої дії та не передбачає надання органам державної податкової служби функцій, які перевищують їх повноваження, встановлені цією нормою Закону.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Відповідно до п. 11.4 ст. 11 Закону зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі, якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону. Це правило не поширюється на міжнародний договір (угоду), згода на обов'язковість якого (якої) надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 2, 3 ст. 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»у формі розпоряджень видаються акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань, тоді як акти нормативного характеру видаються у формі постанов.

Відповідно до ст. 92 Конституції України, податки і збори (у тому числі механізми їх розрахування та сплати) встановлюються виключно законами України.

При викладених вище обставинах, суд вважає, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси безпідставно та неправомірно застосовано до позивача норми розпорядження Кабінету Міністрів України №1120-р від 09.09.2009 року.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватного підприємства «Дункар, викладене в формі Акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №1785 від 29.09.2009 року, необґрунтовано та з підстав, не передбачених п. 9.8 ст. 9 Закону, а тому воно є протиправним та підлягає скасуванню, а позов -задоволенню у повному обсязі.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що рішення податкового органу є актом індивідуальної дії. Оскільки у разі визнання незаконним (протиправним), індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватного підприємства «Дункар», викладене в формі Акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №1785 від 29.09.2009 року, втрачає чинність з моменту його прийняття, після набрання судовим рішенням законної сили. У зв'язку із цим, зазначення в постанові суду, що рішення суб'єкта владних повноважень підлягає скасуванню з моменту його прийняття, як того просить позивач, є зайвим.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11,69,71,86,159-162 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства «Дункар»задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватного підприємства «Дункар»(код ЄДРПОУ 33312102), викладене в формі Акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №1785 від 29.09.2009 року.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси поновити приватне підприємство «Дункар»(код ЄДРПОУ 33312102) в Реєстрі платників податку на додану вартість в якості платника податку на додану вартість.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано «05»лютого 2010 року.

Суддя