Постанова

від 10.09.2015 по справі 816/2170/15

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/2170/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Довгопол М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кулик-Куличок О.Л.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислово - технічна проектна група" до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

12 червня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська промислово - технічна проектна група" (надалі - позивач, ТОВ "Українська промислово - технічна проектна група") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - відповідач, ОСОБА_3 ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0006632202 від 24.11.2014.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на незгоду із висновками акту позапланової виїзної перевірки від 07.11.2014 № 2584/16-03-22-02-12/35939305 про те, що ТОВ "Українська промислово - технічна проектна група" неправомірно сформовано податковий кредит з ПДВ за результатами господарських взаємовідносин з ТОВ "Інфоторія". Вказував, що господарські операції із цим контрагентом мали реальний характер, оформлені належними первинними документам та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках. Зауважував, що не може нести відповідальність за невиконання контрагентом зобов'язань по сплаті ПДВ до бюджету .

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Протокольною ухвалою суду від 25 серпня 2015 року замінено відповідача ОСОБА_3 об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Полтавській області на належного відповідача - ОСОБА_3 об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області /т. 1 а.с. 169/.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, встановлені в акті перевірки від 07.11.2014 № 2584/16-03-22-02-12/35939305. Також звертала увагу на те, що первинні документи, якими оформлено господарські операції позивача із ТОВ "Інфоторія", не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки не дають можливості встановити зміст та обсяг господарських операцій.

Заслухавши представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська промислово - технічна проектна група", ідентифікаційний код 35939305, зареєстроване як юридична особа 23.05.2008, перебуває на податковому обліку в ОСОБА_3 ОДПІ /т. 1 а.с. 56 - 58/.

У період з 27.10.2014 по 31.10.2014 державним інспектором Кременчуцької ОДПІ на підставі направлення №2854/16-03-22-02 від 24.10.2014, наказу від 24.10.2014 №3118 проведено документальну виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислово - технічна проектна група" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Інфоторія" (код 37898685) за червень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 07.11.2014 № 2584/16-03-22-02-12/35939305 /т. 1 а.с. 8-12/, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість на загальну суму 98000,04 грн., в т.ч. за червень 2014 року - 16333,34 грн.

На підставі акту перевірки ОСОБА_3 об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення №0006632202 від 24.11.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 16333,34 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4083,34 грн. /том 1 а.с. 13/

Зазначене податкове повідомлення - рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку.

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №5898/6/99-99-10-01-01-25 від 20.03.2015 скаргу позивача на вказане податкове повідомлення - рішення залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 ОДПІ №0006632202 від 24.11.2014 - без змін /т. 1 а.с. 102-106/.

Позивач не згоден із податковим повідомленням-рішенням №0006632202 від 24.11.2014, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню, суд виходить із наступного.

Зі змісту акту перевірки від 07.11.2014 № 2584/16-03-22-02-12/35939305 слідує, що підставою для висновку відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 16 333,34 грн послугував встановлений перевіркою факт завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських операцій із ТОВ "Інфоторія" за червень 2014 року.

Податковим органом зафіксовано, що із наданих на перевірку актів прийому-передачі робіт неможливо встановити вид та об'єм робіт, кількість задіяного персоналу, при цьому у виконавця робіт ТОВ "Інфоторія" відсутні наймані працівники (звіт за формою 1 ДФ у 2014 році підприємством до контролюючого органу не подавався) та основні фонди.

Відповідачем також враховано податкову інформацію Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області, а саме висновки акту від 29.09.2014 № 194/11-23-22-02/37898685 "Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Інфоторія" (код ЄДРПОУ 37898685) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Перший час" (код ЄДРПОУ 374439140) за період з 01.05.2014 по 30.06.2014, ТОВ "Софтпро-Технолоджі" (код ЄДРПОУ 31079924) за період з 01.05.2014 по 31.05.2014, ТОВ "Теміс Кепітал" (код ЄДРПОУ 38606607) за період з 01.06.2014 по 30.06.2014.

За таких обставин контролюючий орган дійшов висновку про неможливість підтвердити реальність здійснення ТОВ "Інфоторія" послуг з прибирання приміщення та розвантажувально-навантажувальних послуг.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця, та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В силу приписів пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до вимог пункту 201.4. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пунктом 201.6. статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З огляду на викладені положення Податкового кодексу України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати належно оформлені податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Враховуючи те, що згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Матеріалами справи підтверджено, що 05.05.2014 між ТОВ "Інфоторія" (виконавець) та ТОВ "Українська промислово - технічна проектна група" (замовник) укладено договір про надання послуг №86, згідно з яким замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з організації виконання комплексу робіт по прибиранню приміщення замовника, що знаходиться за адресою м. Кременчук, вул. 50 років СРСР, буд. 29 /т. 1 а.с. 109/.

Також 05.05.2014 між ТОВ "Інфоторія" (виконавець) та ТОВ "Українська промислово - технічна проектна група" (замовник) укладено договір про надання послуг №87, за умовами якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги навантаження або розвантаження в порядку та на умовах, визначених цим договором /т. 1 а.с. 110/.

Відповідно до п. 2.2. договору від 05.05.2014 № 87 виконавець зобов'язаний протягом доби з моменту отримання заявки розглянути її і дати відповідь; інформувати замовника не пізніше ніж за 1 день до початку навантаження-розвантаження про кількість працівників, які будуть виконувати послуги згідно із заявкою замовника; здійснювати навантаження-розвантаження згідно із заявкою; нести відповідальність за збереження вантажу замовника та ін.

По закінченню кожного місяця сторонами складається акт здачі-приймання робіт (пункт 3.2. договору).

В ході виконання вказаних договорів ТОВ "Інфоторія" виписано позивачу податкову накладну від 27.06.2014 №138 щодо надання послуг з прибирання приміщення на загальну суму 58 000 грн, в т.ч. ПДВ 9666,67 грн. /т.1 а.с. 117/ та податкову накладну від 27.06.2014 №139 щодо надання розвантажувально - навантажувальних послуг на загальну суму 40 000 грн., в т.ч. ПДВ 6666,67 грн. /т. 1 а.с.120/,

Як встановлено перевіркою та підтверджено наявним у матеріалах справи реєстром отриманих податкових накладних за червень 2014 року, суму ПДВ в розмірі 16 333,34 грн. на підставі податкових накладних ТОВ «Інфоторія» позивачем включено до складу податкового кредиту за червень 2014 року /т.1, а.с. 135/.

Оплату придбаних послуг позивачем здійснено у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ "Інфоторія", про що свідчать копії платіжних доручень та банківських виписок /т. 1 а.с. 111-114/.

Факт приймання - передачі послуг оформлено позивачем та ТОВ «Інфоторія» актами надання послуг від 27.06.2014 № 138 до договору №86 від 05.05.2014 та №139 від 27.06.2014 до договору №87 від 05.05.2014 /т. 1 а.с. 116, 119/.

Згідно акту надання послуг від 27.06.2014 № 138 сторони договору засвідчили, що виконавцем були здійснені наступні роботи (послуги) - "послуги з прибирання приміщення" на загальну суму 58 000 грн, в тому числі ПДВ - 9666,67 грн.

Відповідно до акту надання послуг від 27.06.2014 № 139 сторони договору засвідчили, що виконавцем були здійснені наступні роботи (послуги) - "розвантажувально-навантажувальні роботи" на загальну суму 40 000 грн, в тому числі ПДВ - 6666,67 грн.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити : назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зауважує, що акти надання послуг від 27.06.2014 № 138 та від 27.06.2014 №139 не дають можливість визначити зміст послуг (конкретні види робіт із прибирання та навантаження - розвантаження), об'єми наданих послуг ( термін, протягом якого такі послуги надавалися, кількість задіяних працівників та інші обставини), а також калькуляцію таких послуг.

Таким чином вказані акти надання послуг носять загальний характер, фактично відтворюють умови договорів і не містять даних про обсяг та зміст господарських операцій, у зв'язку з чим не є належними первинними документами, що фіксують здійснення господарських операцій.

Інших первинних документів, в яких було б чітко визначено, які саме послуги надані ТОВ «Інфоторія», які б містили відомості про обґрунтування вартості, спосіб вчинення дій та свідчили б про те, що виконавець ТОВ «Інфоторія» в процесі надання послуг проводив певну роботу, до перевірки та під час судового розгляду справи позивачем не надано.

Позивачем також не надано до суду документи, що дали б змогу відстежити результат замовлених робіт (послуг), зокрема, докази використання результатів замовлених послуг у власній господарській діяльності позивача.

Згідно пояснень представника позивача послуги з прибирання приміщення та розвантажувально-навантажувальні роботи використовувалися позивачем під час проведення ремонту приміщення (торгівельної площі), яке належить товариству та знаходиться за адресою: м. Кременчук, вул. 50 років СРСР, 29 /том 1 а.с. 185-188/.

При цьому представник позивача у судовому засіданні зазначав, що послуги навантаження-розвантаження, які надавалися ТОВ «Інфоторія», полягали у переміщенні товарів, стелажів із одного торгівельного залу до іншого під час почергового проведення ремонту у цих торгових залах, а послуги прибирання були необхідні для приведення торгових залів у належний вигляд після проведеного ремонту. Вказував, що послуги прибирання та навантажувально-розвантажувальні послуги надавалися одночасно сімома працівниками ТОВ «Інфоторія» під час проведення ремонту приміщення за адресою: м. Кременчук, вул. 50 років СРСР, 29 .

Разом з тим, позивачем не надано до суду доказів фактичного проведення у червні 2014 року ремонтних робіт вказаного приміщення, зокрема, актів виконаних робіт тощо. Подане позивачем рішення засновника ТОВ «Українська промислово-технічна проектна група» від 20.05.2014 про проведення ремонту приміщення /т. 2 а.с. 18/ свідчить лише про намір провести ремонт, а не фактичне його здійснення.

Також документально не підтверджено участь семи працівників ТОВ «Інфоторія» у наданні послуг. Заявки позивача про необхідність проведення розвантажувально-навантажувальних робіт, направлені до ТОВ «Інфоторія», та інформація останнього про кількість працівників, які будуть виконувати послуги згідно із заявкою позивача, складених відповідно до умов договору від 05.05.2014 № 87, відсутні.

Суд бере до уваги, що згідно пояснень представника відповідача ТОВ «Інфоторія» не подано до податкового органу звітів за формою за формою № 1-ДФ за 2 квартал 2014 року, відтак неможливо підтвердити наявність у вказаного товариства працівників за трудовими або цивільно-правовими договорами на час господарських операцій із позивачем.

Крім того, на час господарських взаємовідносин із позивачем ТОВ «Інфоторія» мало місцезнаходження: м. Кіровоград, вул. Медведева, 1-а, офіс 703, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /т.1, а.с.59 - 61/, в той час як позивач розташовувався за адресою: м. Кременчук, вул.50 років СРСР, 29 /т.1, а.с. 56 - 58/. За таких обставин надання ТОВ «Інфоторія» послуг позивачу вимагало направлення у відрядження працівників, забезпечення їх необхідними матеріалами та засобами, а також створення для них умов проживання. Водночас документально не підтверджено можливість здійснення ТОВ «Інфоторія» відповідних дій. У свою чергу позивачем не обґрунтовано наявність розумної економічної причини (ділової мети) щодо залучення підприємства з іншого міста для виконання послуг із прибирання та навантаження-розвантаження.

Суд зазначає, що відповідно до положень підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської діяльності, кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків і лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише ті господарські операції, які здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

З огляду на положення підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Таким чином, з визначеного у Податковому кодексі України поняття ділової мети випливає, що обов'язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не можуть бути відображені в податковому обліку.

Позивачем не надано доказів використання послуг ТОВ «Інфоторія» в межах господарської діяльності та отримання відповідного ефекту у результаті такої господарської діяльності, не зазначено обставин, які б унеможливили діяльність підприємства позивача без отримання вказаних послуг.

Отже, враховуючи недоведеність фактичного вчинення ТОВ «Інфоторія» на користь позивача господарських операцій з надання послуг з прибирання та розвантажувально-навантажувальних послуг, відсутність належних первинних документів, якими зафіксовано факт здійснення господарських операцій, а також видимих розумних економічних та організаційно-адміністративних причин для укладання договорів про надання послуг, суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту з ПДВ у червні 2014 року за вищезазначеними господарськими операціями в розмірі 16333,34 грн.

За таких обставин, суд вважає правомірним висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, наслідком чого є заниження останнім зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суму 16333,34 грн.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0006632202 від 24.11.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 16333,34 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4083,34 грн., прийнято ОСОБА_3 об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, з урахуванням обставин, що мали значення для його прийняття.

Відтак, позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на час звернення позивача до суду) під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Беручи до уваги те, що позивачем заявлено майнову вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення та при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 10 відсотків від його розміру (182,70 грн.), то, зважаючи на відхилення позовних вимог у повному обсязі, з позивача підлягає стягненню до Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 644,30 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислово - технічна проектна група" до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислово - технічна проектна група" (ідентифікаційний код 35939305) до Державного бюджету України на р/р 31213206784002, отримувач коштів УДКСУ у м. Полтаві, код ЄДРПОУ 38019510, банк отримувача ГУДКСУ у Полтавській області, код класифікації доходів бюджету 22030001, судовий збір в розмірі 1 644 грн 30 коп. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 15 вересня 2015 року.

Суддя М.В. Довгопол