Постанова

від 24.02.2012 по справі 2а/1770/5688/2011

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/5688/2011

24 лютого 2012 року 14год. 50хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Маньковського Д.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1;

відповідача: представник ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Рівнеспецбудінвест" до Державна податкова інспекція у м.Рівне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2011р. № НОМЕР_1 ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Рівнеспецбудінвест» (далі - ТОВ «Управляюча компанія «Рівнеспецбудінвест») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівне (далі - ДПІ у м. Рівне) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 19 грудня 2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. В обґрунтування позову зазначив, що податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Астана К» позивачем сформовано відповідно до вимог Податкового кодексу України. Пояснив, що на виконання умов договору на постачання товару № б/н від 23 березня 2011 року, укладеного між ТОВ «Управляюча компанія «Рівнеспецбудінвест» та ТОВ «Астана К», останнім для позивача було поставлено товарно-матеріальні цінності, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами. Розрахунки за отриманий товар між позивачем та контрагентом проведено в безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Зазначає, що на час існування взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Астана К», останнє мало цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податку на додану вартість та не було позбавлено права укладати будь-які угоди у відповідності із вимогами чинного законодавства України. Також зазначив, що відповідачем безпідставно в акті перевірки заперечується факт отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Астана К», оскільки вони наявні на складі позивача як на день проведення перевірки, так і на день судового розгляду справи. Крім того, представник позивача зазначив, що посилання відповідача в акті перевірки на матеріали документальної невиїзної перевірки ТОВ «Астана К» та пояснення засновника і директора контрагента є некоректними, оскільки на час розгляду справи в суді відсутній не лише факт порушеної кримінальної справи по факту фіктивного підприємництва ТОВ «Астана К», а й обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що позбавляє доказової сили висновку податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Астана К». В зв'язку наведеним представник позивача вважає висновки акта перевірки про порушення ТОВ «Управляюча компанія «Рівнеспецбудінвест» положень п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.14, п. 201.15 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України безпідставними і такими, що ґрунтуються на припущеннях перевіряючих, а податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 19 грудня 2011 року таким, що підлягає скасуванню. З таких підстав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав. В обґрунтування заперечень пояснив суду, що за результатами планової виїзної документальної перевірки позивача встановлено порушення ТОВ «Управляюча компанія «Рівнеспецбудінвест» вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.14, п. 201.15 ст. 15 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України, а саме: встановлено проведення операцій між позивачем та ТОВ «Астана К», що не спричиняють реального товарного характеру та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди ТОВ «Управляюча компанія «Рівнеспецбудінвест» та відповідно несплати податку на додану вартість до бюджету, в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2011 року на суму 203600 грн..

Даний висновок податковим органом було зроблено на підставі аналізу господарських операцій між позивачем та ТОВ «Астана К». Зазначив, що договір, укладений між позивачем та ТОВ «Астана К», не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а первинні документи, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит не відповідають встановленим вимогам законодавства. Крім того, перевіркою встановлено відсутність у позивача документів щодо транспортування товарно-матеріальних цінностей (не надання для перевірки товарно-транспортних накладних). На думку представника відповідача ТОВ «Астана К» було створене для здійснення конвертаційної діяльності, господарська та інші види діяльності, передбачені установчими та статутними документами товариства не проводилася. У зв'язку з наведеним, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.02.2009 року ТОВ «Управляюча компанія «Рівнеспецбудінвест» зареєстроване юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, виданим виконавчим комітетом Рівненської міської ради. Видами діяльності позивача є: управляння нерухомим майном, організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду, купівля та продаж власного нерухомого майна, здавання в оренду власного нерухомого майна, функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З матеріалів справи вбачається, що з 11.11.2011 року по 24.11.2011 року посадовими особами ДПІ у м. Рівне на підставі направлень на перевірку № 1531/23-100 від 11.11.2011 року, № 1532/23-200 від 11.11.2011 року, № 1533/24-11 від 11.11.2011 року, № 1529/17-100 від 11.11.2011 року, № 1530/17-100 від 11.11.2011 року було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Управляюча компанія «Рівнеспецбудінвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт «Про результати планової перевірки ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Рівнеспецбудінвест», код ЄДРПОУ 36349821 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010р. по 30.09.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 30.09.2011р.» № 1396/23-100/36349821 від 01.12.2011 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 19 грудня 2011 року, яким ТОВ «Управляюча компанія «Рівнеспецбудінвест» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 203601 грн., у тому числі за основним платежем - 203600 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн..

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню ДПІ у м. Рівне № НОМЕР_1 від 19 грудня 2011 року, суд виходить з наступного.

В основу визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 203601 грн. за податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 19 грудня 2011 року, покладені наступні нарахування: 203600 грн. - основного платежу та 1 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, на основі висновків про встановлення перевіркою заниження податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 203600 грн. через безпідставне включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні за отримані від ТОВ «Астана К» товарно-матеріальні цінності.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій позивача по придбанню у ТОВ «Астана К» будівельних матеріалів та ґрунтуються на порушеннях ТОВ «Управляюча компанія «Рівнеспецбудінвест» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.14, п. 201.15 ст. 15 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України.

Зазначені операції оформлені первинною документацією позивача, яка була надана під час перевірки, копії якої долучені до матеріалів справи і досліджені судом.

Так, з наявних у матеріалах справи доказів, вбачається, що на виконання договору на постачання товару № б/н від 23 березня 2011 року, укладеного між ТОВ «Управляюча компанія «Рівнеспецбудінвест» та ТОВ «Астана К», останнім для позивача було поставлено 11 травня 2011 року та 16 травня 2011 року будівельні матеріали (далі - товарно-матеріальні цінності). ТОВ «Астана К» для ТОВ «Управляюча компанія «Рівнеспецбудінвест» виписано видаткові накладні за № 1105-268 від 11.05.2011 року, № 1605-270 від 16.05.2011 року, податкові накладні за № 268 від 29.03.2011 року, № 270 від 30.03.2011 року. Оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності здійснювалася в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями № 33 від 29.03.2011 року, № 36 від 30.03.2011 року. Актом перевірки встановлено відсутність у позивача кредиторської/дебіторської заборгованості по розрахунках з ТОВ «Астана К».

З описової частини акта перевірки вбачається, що для підтвердження правильності формування податкового кредиту за договором на постачання товару № б/н від 23 березня 2011 року позивачем не надано товарно-транспортних накладних, які засвідчили б факт передачі товарів від продавця до покупця. Відтак, в ході проведення перевірки згідно наявних документів, не виявлено документи, по яких відбувався б рух товарів від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця.

Крім того, в акті перевірки податковим органом зазначено, що ДПІ у Шевченківському районі була проведена перевірка ТОВ «Астана К» (код ЄДРПОУ 37270449) за наслідками якої складено акт перевірки № 1404/23-08/37270449 від 08.06.2011 року. За висновками даного акту перевірки податковим органом зроблено висновок, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Астана К» здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної правоздатності ТОВ «Астана К» та контрагентами, а правочини є фіктивними та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. У зв'язку з чим, на думку податкового органу, діяльність ТОВ «Астана К» носила фіктивний характер, а господарські операції між ТОВ «Управляюча компанія «Рівнеспецбудінвест» та ТОВ «Астана К» по поставці останнім товарно-матеріальних цінностей, здійснені без мети реального настання правових наслідків, лише з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

З перелічених вище підстав, податковим органом зроблено висновок про те, що позивачем порушено вимоги п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.14, п. 201.15 ст. 15 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок додану вартість за травень 2011 року на суму 203600 грн..

З вказаними висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

З 01.01.2011 року з набранням чинності Податковим кодексом України відносини, що виникають у сфері справляння податку на додану вартість регулюється розділом V цього кодексу.

Так, пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вичерпний перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування, визначений ст. 196 Податкового кодексу України. Серед даного переліку операції з придбання будівельних матеріалів - відсутні.

В акті перевірки відповідачем безпідставно розширено ряд документів (доказів), якими повинен підтверджуватись факт поставки товарно-матеріальних цінностей, зокрема, в акті зазначено, що для перевірки не надано товарно-транспортних накладних, які засвідчили б факт передачі товарів від продавця до покупця.

Вимога податкового органу підтвердити отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, які постачалися ТОВ «Астана К», товарно-транспортними накладними, є протиправною, оскільки законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. А тому, безпідставним є твердження відповідача про те, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювалися).

Відповідно до п. 6 розділу 1, п. 5.2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зокрема зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується представником відповідача, позивачем в ході проведення перевірки було надано: видаткові накладні за № 1105-268 від 11.05.2011 року, № 1605-270 від 16.05.2011 року, податкові накладні за № 268 від 29.03.2011 року, № 270 від 30.03.2011 року, платіжні доручення № 33 від 29.03.2011 року, № 36 від 30.03.2011 року. Вказані податкові накладні були включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за травень 2011 року та на підставі них здійснювалося формування податкового кредиту за даний період.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року за № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення № 168/704).

Пунктом 2.4 Положення № 168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 Положення № 168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Наявні в матеріалах справи видаткові й податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи, в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення № 168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні. Відтак, віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні за товарно-матеріальні цінності, передані за видатковими накладними, відповідає вимогам п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, суд вважає, протиправним виключення відповідачем сум ПДВ, сплачених позивачем ТОВ «Астана К» в ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей зі складу податкового кредиту.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит в травні 2011 року не відповідають встановленим вимогам законодавства, оскільки в даних документах вказано прізвище, ім'я та по батькові особи, яка не підписувала податкову накладну, з огляду на таке.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Даний перелік обов'язкових реквізитів податкової накладної є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Пунктом 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за № 1401/18696 (далі - Порядок № 969) встановлено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

З системного аналізу даних правових норм вбачається, що на законодавчому рівні не закріплений обов'язок платника податків зазначати прізвище, ім'я та по батькові особи, яка підписала податкову накладну, оскільки для надання податковій накладній юридичної сили достатньо підпису особи, уповноваженої платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та відтиску печатки такого платника податку.

Відтак, твердження відповідача про невідповідність виписаних ТОВ «Астана К» для ТОВ «Управляюча компанія «Рівнеспецбудінвест» податкових накладних вимогам законодавства, у зв'язку з відсутністю в даних документах обов'язкових реквізитів, суд вважає безпідставними.

Також судом критично оцінюються доводи відповідача про те, що господарські операції між ТОВ «Астана К» та ТОВ «Управляюча компанія «Рівнеспецбудінвест» не мали реального характеру та не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Про реальність господарських операцій між ТОВ «Астана К» та ТОВ «Управляюча компанія «Рівнеспецбудінвест» та використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у даного контрагента товарно-матеріальних цінностей свідчать наявні в матеріалах справи та досліджені судом первинні документи (акт № 1 контрольної перевірки інвентаризації цінностей на складу матеріальний від 01.11.2011 року, акт № 2 контрольної перевірки інвентаризації цінностей від 01.11.2011 року), які підтверджують факт наявності товарно-матеріальних цінностей на складі позивача. Так, представником відповідача не заперечуються факт наявності на складі позивача, на день проведення перевірки, товарно-матеріальних цінностей отриманих від ТОВ «Астана К». Аналогічні твердження зафіксовані і перевіряючими у самому акті перевірки, а саме: на підприємстві проводиться інвентаризація товарно-матеріальних цінностей станом на 1-ше число кожного місяця згідно наказу по підприємству та вимог посадової інструкції матеріально-відповідальних працівників, за наслідками якої не встановлено лишків та нестач.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що господарські операції ТОВ «Управляюча компанія «Рівнеспецбудінвест» з ТОВ «Астана К» мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару у ТОВ «Астана К», до податкового кредиту в травні 2011 року.

Одночасно суд критично оцінює висновки податкового органу про те, що договір на постачання товару № б/н від 23 березня 2011 року, укладений між ТОВ «Управляюча компанія «Рівнеспецбудінвест» та ТОВ «Астана К» є нікчемним з огляду на наступне.

Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Згідно з ч. 2 цієї ж статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

ДПІ у м. Рівне жодних доказів того, що ТОВ «Управляюча компанія «Рівнеспецбудінвест» та/або ТОВ «Астана К» під час укладання договору купівлі-продажу завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяли всупереч інтересам держави і суспільства суду не надано.

Відповідно до ст. 205 Кримінального кодексу України - фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Отже, факт фіктивного підприємництва встановлюється в порядку кримінального судочинства.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З системного аналізу даної норми вбачається, що обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

Податковим органом обвинувальний вирок суду в кримінальній справі щодо фіктивного підприємництва ТОВ «Астана К» суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ТОВ «Управляюча компанія «Рівнеспецбудінвест» та ТОВ «Астана К» - необґрунтованими, а посилання відповідача на пояснення, що відібрані працівниками ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 13.05.2011 року як на матеріали досудового слідства в обґрунтування висновків, викладених в акті перевірки - безпідставними.

З урахуванням встановлених в ході судового розгляду обставин, суд приходить до висновку, що твердження ДПІ в м. Рівне щодо заниження податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 203600 грн. є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне № НОМЕР_1 від 19 грудня 2011 року, яким ТОВ «Управляюча компанія «Рівнеспецбудінвест» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 203601 грн., у тому числі за основним платежем - 230600 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 19 грудня 2011 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб визначений чинним законодавством, а тому вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, таким, що прийняте без урахуванням всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 19 грудня 2011 року.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне від 19.12.2011р. № НОМЕР_1.

Присудити на користь позивача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Рівнеспецбудінвест" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 28,23грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Щербаков В. В.