Рішення

від 07.09.2015 по справі 451/998/15-ц

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №451/998/15-ц

Провадження № 2/451/393/15

РІШЕННЯ

іменем України

07 вересня 2015 року

м.Радехів

Радехівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Крет А.І.

при секретарі судового засідання Загайській І.В.

з участю представників позивача ОСОБА_1, представника відповідача Мандовського А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Радехові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «ТІК» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації втрати частини доходу у вигляді заробітної плати у зв»язку з порушенням строків її виплати та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до Радехівського районного суду Львівської області із позовом до Комунального підприємства «ТІК» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації втрати частини доходу у вигляді заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 22 лютого 2011 року була прийнята на посаду головного бухгалтера комунального підприємства «ТІК». Зазначає, що переважно заробітна плата їй за виконану роботу виплачувалася своєчасно. Однак відзначає, що починаючи з серпня 2012 року, час від часу щомісячна заробітна плата не виплачувалася взагалі. І за деякий час така заробітна плата не є виплаченою по день подання позовної заяви. Вказує, що не отримуючи того регулярного доходу у вигляді заробітної плати, на який позивач заздалегідь розраховувала, змушена була постійно відмовляти собі у задоволенні багатьох первинних людських потреб - як своїх, так і членів своєї сім'ї. Окрім того, неотримання регулярного доходу позивачем інколи не залишало їй іншого на той час виходу для фізичного виживання, інакше як звертатися до знайомих друзів, колег чи родичів з метою позичити їй певні суми грошових коштів. Тим самим такі прохання щоразу принижували честь і гідність позивача та, відповідно, усвідомлення таких обставин завдавали позивачу чималих душевних страждань.

Просить суд стягнути з комунального підприємства «ТІК» на її користь суму боргу у розмірі 19867,60 грн.: з яких 10938,91 грн. заборгованість із заробітної плати, 6928,69 грн. компенсації втрати частини доходу у вигляді заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та 2000,00 грн. моральної шкоди.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, з підстав, що викладені в позовній заяві, та просили їх задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково. Заперечив проти задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, дослідивши обставини матеріалів справи та перевіривши їх належними та допустимими доказами, суд приходить до висновку про те, що заявлений позов є підставним та підлягає до задоволення частково з огляду на таке.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач перебуває на посаді головного бухгалтера комунального підприємства «ТІК» з 22 лютого 2011 року на підставі наказу № 11-к від 22 лютого 2011 року.

З довідки відповідача виданої Комунальним підприємством «Тік» вбачається, що з серпня 2012 року по травень 2013 року позивачу була нарахована та не була виплачена заробітна плата в наступному порядку: 1) за серпень 2012 року в розмірі 1499,00 грн.; 2) за вересень 2012 року в розмірі 1499,00 грн.; 3) за жовтень 2012 року в розмірі 1525,00 грн.; 4) за листопад 2012 року в розмірі 1525,00 грн.; 5) за грудень 2012 року в розмірі 770,00 грн.; 6) за січень 2013 року в розмірі 780,00 грн.; 7) за лютий 2013 року в розмірі 390,00 грн.; 8) за березень 2013 року в розмірі 390,00 грн.; 9) за квітень 2013 року в розмірі 390,00 грн.; 10) за травень 2013 року в розмірі 2170,91 грн.

Отже, на час розгляду даної справи розмір заборгованості відповідача перед позивачем щодо нарахованої, але невиплаченої заробітної плати становить 10938,91 грн. Суд вважає розрахунок відповідача щодо нарахованої, але не виплаченої заробітної плати обґрунтованим. А позовні вимоги в цій частині підставними та такими, що підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

В силу вимог ч. 1 ст. 21 Кодексу Законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У відповідності до ч.5 ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Аналогічні положення зазначені і в ч.3 ст.15 ЗУ «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР.

В силу вимог ч.ч. 1,2 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

З даною нормою також кореспондується і норма ч.ч. 1,2 ст.24 ЗУ «Про оплату праці».

Відповідно до ст. 34 ЗУ «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Статтею 3 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Суд перевірив та погоджується із правильністю розрахунку позивача компенсації втрати частини доходу у вигляді заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, наведеним у позовній заяві у розмірі 6928,69 грн. та вважає позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають до задоволення повністю. Відповідачем ані контррозрахунку, ані будь-яких належних та допустимих доказів, які спростовують такий розрахунок позивача суду надано не було.

Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Як роз'яснив пленум Верховного Суду України у п. 6 своєї постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при застосуванні норм Кодексу законів про працю України ( 322-08 ) (далі - КЗпП) щодо порядку розгляду трудових спорів у справах про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові у зв'язку з виконанням трудових обов'язків, суди повинні виходити з того, що за змістом ст. 124 Конституції ( 254к/96-ВР ) потерпілий має право звернутися з такими вимогами до суду безпосередньо. Суддя не вправі відмовити особі у прийнятті заяви з такими вимогами лише з тієї підстави, що вона не розглядалася комісією по трудових спорах.

Суд, беручи до уваги характер спірних правовідносин сторін та їх тривалість, а також характер правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань позивача, погіршення здібностей позивача як потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, та враховуючи інші обставини, які мають істотне значення приходить до висновку, що порушення строків виплати заробітної плати позивачу завдало останній моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.

Водночас суд, керуючись вимогами розумності та справедливості, оцінює завдану позивачу неправомірною бездіяльністю відповідача моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн. Таким чином позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення частково.

Суд приходить до висновку, що в системному зв»язку ч.2 ст.233 КЗпП України та рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 до вимог позивача про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації втрати частини доходу у вигляді заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати позовна давність не застосовується.

Суд під час задоволення позову бере також до уваги часткове визнання позову уповноваженим представником відповідача. При цьому, на думку суду, визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. А тому суд не вбачає жодних правових підстав для постановлення ухвали про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовження судового розгляду.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Суд при розподілі судових витрат у вигляді судового збору бере до уваги пільги позивача по сплаті судового збору з позову, що виникає з трудових правовідносин. Та присуджує до стягнення з відповідача в дохід держави 487,20 грн. судового збору.

Згідно ч.1 п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

В силу вимог ч.1 ст.84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Присуджуючи до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу, суд бере до уваги наявність в матеріалах даної справи копії договору про надання правової допомоги № 03/08-15 від 03.08.2015, а також розрахунковий документ - квитанцію до прибуткового касового ордеру на суму 1000,00 грн. Таким чином з огляду на те, що проект позовної заяви складено та підписано представником позивача - адвокатом ОСОБА_1, а також з огляду на участь останнього в судовому засіданні у даній справі, суд приходить до висновку, що понесені витрати позивача на правову допомогу адвоката є документально підтвердженими на суму 1000,00 грн. А тому під час розподілу даних судових витрат їх слід присудити до стягнення з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.43 Конституції України, ст. ст. 21, 94, 97, 115, 233, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 15, 24, 34 ЗУ «Про оплату праці», ст. ст. 1-3 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», ст.ст.10,11,60,79,84,88,209,212-215,218, 223 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «ТІК», 80220, Львівська область, Радехівський район, с.Стоянів, вул.Стуса,2, на користь ОСОБА_3 заборгованість із заробітної плати в сумі 10938 грн. 91 коп.

Стягнути з Комунального підприємства «ТІК», 80220, Львівська область, Радехівський район, с.Стоянів, вул.Стуса,2, на користь ОСОБА_3, 6928 грн. 69 коп. компенсації втрати частини доходу у вигляді заробітної плати у зв»язку з порушенням строків її виплати.

Стягнути з Комунального підприємства «ТІК», 80220, Львівська область, Радехівський район, с.Стоянів, вул.Стуса,2, на користь ОСОБА_3 1000 грн. витрат на правову допомогу.

Стягнути з Комунального підприємства «ТІК», 80220, Львівська область, Радехівський район, с.Стоянів, вул.Стуса,2, на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 1000 грн.

У задоволені інших позовних вимог відмовити

Стягнути з Комунального підприємства «ТІК», 80220, Львівська область, Радехівський район, с.Стоянів, вул.Стуса,2, у користь держави 487 грн. 20 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області, шляхом подання через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГоловуючийКрет А. І.