Постанова

від 16.09.2015 по справі 826/13848/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 вересня 2015 року № 826/13848/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Гарника К.Ю., суддів: Кобилянського К.М., Кузьменка В.А., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ-Веста» До третя особа Державної фіскальної служби України Державна податкова інспекція в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БЦ-Веста» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі по тексту - відповідач) в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо неприйняття рішення відносно поданої скарги ТОВ «БЦ-Веста» від 15 травня 2015 року (вих. № 16);

- зобов'язати Державну фіскальну службу України задовольнити скаргу ТОВ «БЦ-Веста» від 15 травня 2015 року, скасувати наказ ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві № 252 від 04 лютого 2015 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, акт ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві від 19 лютого 2015 року № 186/26-54-22-02/37423099 та лист ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві від 06 березня 2015 року № 4468/10/26-54-22-02

- зобов'язати Державну фіскальну службу України вилучити з інформаційних баз даних інформацію про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «БЦ-Веста», оформлені у вигляді акту № 186/26-54-22-02/37423099 від 19 лютого 2015 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «БЦ-Веста» (код ЄДРПОУ 37423099) та відновити інформацію відповідно до податкової звітності ТОВ «БЦ-Веста» за червень 2014 року» суд зазначає, що будь-яка інформація про внесення в бази даних інформації про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «БЦ-Веста», оформлені у вигляді акту № 186/26-54-22-02/37423099 від 19 лютого 2015 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «БЦ-Веста» (код ЄДРПОУ 37423099).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 12 серпня 2015 року.

У судовому засіданні 12 серпня 2015 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві, у зв'язку з необхідністю належного повідомлення третьої особи про дачу, час та місце розгляду справи, судове засідання відкладено на 20 серпня 2015 року.

У судовому засіданні 20 серпня 2015 року представник позивача підтримав позов, представник відповідача заперечив.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що у період з 09 лютого 2015 року по 13 лютого2015 року, на підставі наказу Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві від 04 лютого 2015 року № 252 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», повідомлення від 05 лютого 2015 року № 2363/10/26-54-22-02, згідно із статтею 20, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, Державною податковою інспекцією в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ-Веста» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «КЖВХ» (код ЄДРПОУ 32209851) за період з 01 травня 2014 року по 31 травня 2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 19 лютого 2015 року № 186/26-54-22-02/37423099, в якому встановлені порушення вимог податкового законодавства.

Не погоджуючись із встановленими порушеннями, позивачем 27 лютого 2015 року (відповідно до відмітки вхідної кореспонденції) подані заперечення № 05 від 27 лютого 2015 року.

За результатом розгляду яких, листом ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві від 06 березня 2015 року № 4468/10/26-54-22-02 заперечення позивача залишені без задоволення, висновки акту перевірки від 19 лютого 2015 року № 186/26-54-22-02/37423099 - без змін.

20 березня 2015 року (відповідно до відмітки вхідної кореспонденції ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві) позивачем подано скаргу на акт від 19 лютого 2015 року № 186/26-54-22-02/37423099.

Листом Головного управління ДФС у місті Києві від 29 квітня 2015 року № 7252/10/26-15-22-08-15 повідомлено позивача, що акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Відтак, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні Податкового кодексу України та не підлягає оскарженню в порядку статті 56 Податкового кодексу України.

Аналогічна відповідь надана на скаргу позивача від 15 травня 2015 року листом Державної фіскальної служби України від 18 червня 2015 року № 12799/6/99-99-22-02-02-15.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, позивач звернувся із відповідними позовними вимогами до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Вирішуючи справу по суті, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Аналіз вищезазначеної норми свідчить, що рішення контролюючого органу можуть бути оскаржені в адміністративному порядку шляхом подання скарги платника податків. При цьому, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги.

Тобто, стаття 56 Податкового кодексу України встановлює порядок та строки оскарження рішень, прийнятих контролюючим органом.

В даному випадку, позивачем подавались скарги на акт перевірки від 19 лютого 2015 року № 186/26-54-22-02/37423099 та наказ на проведення перевірки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини 2 стаття 17 Кодексу адміністративного судочинства України ).

Отже, предметом оскарження є рішення, дії чи бездіяльність службових осіб, якщо вони обмежують чи порушують права, свободи чи законні інтереси особи.

Згідно з частиною 1 пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (п. 3 р. І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772).

З огляду на зазначене, акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки. Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податку порушень.

Таким чином, акт перевірки є лише носієм певної інформації та може бути доказом у адміністративній справі відповідно до норм статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наведене дає підстави вважати, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для платника податків.

З огляду викладене, акт перевірки не підлягає оскарженню в порядку, визначеному статтею 56 Податкового кодексу України.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що подана позивачем скарга від 15 травня 2015 року розглянута відповідачем, зокрема, розглянута як звернення громадян в порядку та строки Закону України «Про звернення громадян» та надана відповідь, копія якої міститься в матеріалах справи.

Разом з тим, слід зазначити, позивачем подавалась скарга як на акт перевірки так і на наказ про проведення перевірки, який на відміну від акту перевірки підлягає оскарженню в порядку статті 56 Податкового кодексу України.

Таким чином, відповідачем не розглянута у встановленому порядку скарга позивача на наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, що свідчить про допущення бездіяльності в цій частині та про обґрунтованість позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Державної фіскальної служби України щодо неприйняття рішення відносно поданої скарги ТОВ «БЦ-Веста» від 15 травня 2015 року в частині оскарження наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 04 лютого 2015 року № 252.

Також, обґрунтованими є посилання позивача на порушення відповідачем двадцяти денного строку розгляду скарги в частині оскарження наказу, оскільки як вбачається із самого листа відповідача відповідь на скаргу надано в строк встановлений Законом України «Про звернення громадян», а не в строк, встановлений статтею 56 Податкового кодексу України.

При цьому, доказів продовження строку розгляду скарги суду не надано.

Щодо вимоги про зобов'язання Державної фіскальної служби України задовольнити скаргу ТОВ «БЦ-Веста» від 15 травня 2015 року, скасувати наказ ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві № 252 від 04 лютого 2015 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, акт ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві від 19 лютого 2015 року № 186/26-54-22-02/37423099 та лист ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві від 06 березня 2015 року № 4468/10/26-54-22-02 суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо розгляду скарг платників податків є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу, в даному випадку - Державної фіскальної служби України.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду -тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень -ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Таким чином, позовна вимога про зобов'язання Державної фіскальної служби України задовольнити скаргу ТОВ «БЦ-Веста» від 15 травня 2015 року, скасувати наказ ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві № 252 від 04 лютого 2015 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, акт ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві від 19 лютого 2015 року № 186/26-54-22-02/37423099 та лист ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві від 06 березня 2015 року № 4468/10/26-54-22-02 розцінюється Окружним адміністративним судом м. Києва саме втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому, на думку суду, задоволена бути не може.

Разом з тим, враховуючи встановлену бездіяльність відповідача щодо розгляду скарги в частині оскарження наказу № 252 від 04 лютого 2015 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, колегія суддів вважає за необхідним вийти за межі позовних вимог, з метою повного захисту порушеного права позивача, та зобов'язати Державну фіскальну службу України розглянути скаргу ТОВ «БЦ-Веста» від 15 травня 2015 року в частині оскарження наказу № 252 від 04 лютого 2015 року про проведення документальної позапланової невиїзної в порядку та строки встановлені статтею 56 Податкового кодексу України.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання Державної фіскальної служби України вилучити з інформаційних баз даних інформацію про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «БЦ-Веста», оформлені у вигляді акту № 186/26-54-22-02/37423099 від 19 лютого 201 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «БЦ-Веста» (код ЄДРПОУ 37423099) та відновити інформацію відповідно до податкової звітності ТОВ «БЦ-Веста» за червень 2014 року» суд зазначає, що будь-яка інформація про внесення в бази даних інформації про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «БЦ-Веста», оформлені у вигляді акту № 186/26-54-22-02/37423099 від 19 лютого 201 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «БЦ-Веста» (код ЄДРПОУ 37423099) відсутня.

Згідно пункту 74.1 статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України , зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Згідно пункту 66.1 статті 66 Податкового кодексу України, підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є:

- інформація органів державної реєстрації;

- інформація банків та інших фінансових установ про відкриття (закриття) рахунків платників податків;

- документально підтверджена інформація, що надається платниками податків;

- інформація суб'єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків;

- рішення суду, що набрало законної сили;

- дані перевірок платників податків.

Суд наголошує, що ані позивачем ані відповідачем доказів внесення до інформаційних баз інформації про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «БЦ-Веста», оформлені у вигляді акту № 186/26-54-22-02/37423099 від 19 лютого 201 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «БЦ-Веста» (код ЄДРПОУ 37423099) не надано.

В даному випадку, саме ДПІ в Оболонськму районі ГУ ДФС у місті Києві, як контролюючий орган, а не Державна фіскальна служба України може змінити задекларовані платником податків дані податкової звітності лише шляхом визначення суми грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, у випадках, передбачених пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.

Таким чином, вимога про зобов'язання Державної фіскальної служби України вилучити з інформаційних баз даних інформацію про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «БЦ-Веста», оформлені у вигляді акту № 186/26-54-22-02/37423099 від 19 лютого 201 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «БЦ-Веста» (код ЄДРПОУ 37423099) та відновити інформацію відповідно до податкової звітності ТОВ «БЦ-Веста» за червень 2014 року», з огляду на відсутність доказів внесення відповідних змін та звернення вимоги до неналежного відповідача (замість ДПІ в Оболонськму районі ГУ ДФС у місті Києві звернена вимога до ДФС України), не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своїх дій у відповідності до вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи за межі позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «БЦ-Веста» підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ-Веста» задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльності Державної фіскальної служби України щодо неприйняття рішення відносно поданої скарги ТОВ «БЦ-Веста» від 15 травня 2015 року в частині оскарження наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 04 лютого 2015 року № 252.

3. Зобов'язати Державну фіскальну службу України розглянути скаргу ТОВ «БЦ-Веста» від 15 травня 2015 року в частині оскарження наказу № 252 від 04 лютого 2015 року про проведення документальної позапланової невиїзної в порядку та строки встановлені статтею 56 Податкового кодексу України.

4. В решті вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя К.Ю. Гарник

Судді: К.М. Кобилянський

В.А. Кузьменко