Постанова

від 15.09.2015 по справі 910/3603/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 року Справа № 910/3603/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Борденюк Є.М., Кондратова І.Д., Могил С.К. (доповідач ) ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2015 у справі № 910/3603/15-г господарського суду міста Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "НП "Сіті Бост"

допублічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" простягнення 229 146, 50 грн., за участю представників

позивача: Жога О.В.,

відповідача: Яціва О.Р.,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "НП "Сіті Бост" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про стягнення 229 146, 50 грн., з яких: 205 467, 67 грн. основного боргу, 10 729, 52 грн. пені, 12 949, 31 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне виконання умов договорів підряду № 12/06-14 від 19.06.2014, № 04/08-14 від 15.08.2014, № 24/07-14 від 15.08.2014, № 19/08-14 від 01.09.2014 та № 20/08-14 від 01.09.2014, укладених до договору генерального підряду № 1/14 від 23.04.2014.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.04.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2015, позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 205 467, 67 грн. основного боргу, 10 729, 52 грн. пені та 12 949, 31 грн. інфляційних втрат.

Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати і прийняти нове рішення про відмову в позові.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між товариством з обмеженою відповідальністю "НП "Сіті Бост" (підрядником) та публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" (замовником) 23.04.2014 укладено договір генерального підряду № 1/14, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати на свій ризик, власними силами і засобами, або силами субпідрядних організацій ремонтно-будівельні та проектні роботи на об'єктах нерухомого майна Акціонерного банку "Укргазбанк", згідно з вимогами замовника, які будуть визначені окремими договорами підряду до договору, а замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх вартість.

Відповідно до п .2.1. договору генерального підряду загальна вартість робіт складає 7 933 250, 00 грн., крім того ПДВ 20% - 1 586 650, 00 грн., разом з ПДВ - 9 519 900, 00 грн. Фактична вартість договору визначається за окремими договорами підряду на підставі ДСТУ Б Д.1.1-1:2013.

В подальшому між товариством з обмеженою відповідальністю "НП "Сіті Бост" (підрядником) та публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" (замовником) укладено договори № 12/06-14 від 19.06.2014, № 04/08-14 від 15.08.2014, № 24/07-14 від 15.08.2014, № 19/08-14 від 01.09.2014 та № 20/08-14 від 01.09.2014 до договору генерального підряду № 1/14 від 23.04.2014, за умовами яких замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати на свій ризик, власними силами і засобами ремонтно-будівельні роботи в приміщеннях Акціонерного банку "Укргазбанк", передбачені дефектними актами (додатками до договорів) за адресами: 1) м. Харків, вул. Космічна, 20; 2) м. Черкаси, вул. Смілянська, 38; 3) м. Київ, вул. Артема, 10Б; 4) м. Запоріжжя, вул. Леніна, 95; 5) м. Жовті Води, Дніпропетровська область, вул. Заводська, 1-111 відповідно, а замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх вартість.

Відповідно до п.п. 2.2. договорів підряду документи про виконані роботи (акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в, довідка про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3) та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику з 10-го по 15-е число поточного місяця. Замовник зобов'язаний підписати подані підрядником документи, що підтверджують виконання робіт, або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 10-ти робочих днів з дня одержання. Якщо письмові зауваження від замовника не надійшли в зазначений термін, то роботи вважаються виконаними відповідно до вимог та прийнятими замовником.

Пунктами 2.3. договорів підряду встановлено, що протягом 10-ти банківських днів з дати підписання договорів замовник перераховує підряднику аванс у розмірах, встановлених договорами.

Відповідно до п.п. 2.4. договорів підряду, кінцеві платежі у розмірах 179 365, 85 грн. (договір № 12/06-14 від 19.06.2014), 16 793, 79 грн. (додаткова угода № 1 до договору № 04/08-14 від 15.08.2014), 5 090, 80 грн. (додаткова угода № 2 до договору № 24/07-14 від 15.08.2014), 5 711, 75 грн. (договір № 19/08-14 від 01.09.2014), 12 823, 93 грн. (договір № 20/08-14 від 01.09.2014) замовник перераховує підряднику протягом 10 банківських днів після підписання сторонами актів КБ-2, КБ-3, що підтверджують виконання робіт згідно з п.п. 1.1. договорів.

На підтвердження виконання робіт позивачем долучено до матеріалів справи довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат та акти приймання виконаних будівельних робіт, підписані повноважними представниками сторін без зауважень та скріплені печатками підприємств сторін. Всього позивачем виконано робіт на загальну суму 747 783,01 грн.

У свою чергу, відповідач неналежним чином виконав зобов'язання з оплати виконаних робіт, розрахувавшись з позивачем частково, з огляду на що у нього утворилась заборгованість у розмірі 205 467,67 грн.

Позивачем направлялись відповідачу претензії з вимогами оплатити заборгованість у розмірі 205 467, 67 грн., однак станом на день подання позову зазначена сума заборгованості не оплачена відповідачем.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договорами, а відповідач зобов'язання з оплати виконаних робіт не виконав, у зв'язку з чим вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює обов'язковість виконання договору сторонами.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене та встановивши, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання з виконання робіт, а відповідач належним чином та у встановлені договорами строки їх не оплатив, суди дійшли правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 205 467, 67 грн. основного боргу.

Крім цього, судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідно до п.п. 7.3. договорів підряду, замовник несе відповідальність за порушення грошових зобов'язань (несвоєчасну оплату виконаних робіт, перерахунок авансу) і сплачує на користь підрядника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого грошового платежу за кожен день прострочення.

Враховуючи встановлений факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з кінцевої оплати виконаних робіт у розмірі та у строк, визначені договорами, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 10 729, 52 грн. пені на підставі ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та п.п. 7.3. договорів підряду, а також 12 949, 31 грн. інфляційних втрат на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Доводи скаржника щодо неврахування апеляційним господарським судом меморіальних ордерів від 22.04.2015, від 24.04.2015, від 27.04.2105, від 29.04.2015 про перерахування позивачеві грошових коштів обґрунтовано не прийняті апеляційним судом та не враховані при встановленні заборгованості, оскільки ці платежі здійснені після прийняття рішення у справі судом першої інстанції.

Твердження відповідача про те, що господарський суд, не відклавши розгляд справи, позбавив його можливості надати докази на підтвердження часткової сплати боргу також обґрунтовано відхилені апеляційним господарським судом, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які обґрунтування або докази, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин для подання відповідачем до суду необхідних доказів, а також докази того, що відповідач не мав можливості вчасно здійснити відповідні процесуальні дії, оскільки можливість вчасного подання доказів залежала виключно від волевиявлення самого відповідача, тобто мала суб'єктивний характер.

Інші доводи скаржника вичерпно спростовані судами попередніх інстанцій.

Згідно з ч. 2 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішень господарських судів у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та/або процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи повторюють доводи апеляційної скарги, які вичерпно спростовані апеляційним господарським судом.

Керуючись ст.ст. 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 - без змін.

Головуючий суддя Борденюк Є.М. Судді: Кондратова І.Д.

Могил С.К.