Рішення

від 03.09.2015 по справі 905/1167/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.09.2015 Справа № 905/1167/15

Господарський суд Донецької області у складі: судді Овсяннікової О.В.,

при секретарі судового засідання Степанян К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СМУ 4», смт. Андріївка, Донецька область

до Комунального лікувально-профілактичного закладу «Пологовий будинок», м. Слов'янськ

про стягнення 10 108,13 гривень, -

за участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_1 (довіреність б/н від 18.08.2015)

від відповідача : не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю «СМУ 4» звернулось з позовом до Комунального лікувально-профілактичного закладу «Пологовий будинок» про стягнення 40 868,23 гривень з яких: 9 808,70 гривень боргу, 16 205,74 гривень пені, 6 396,85 гривень 3% річних, 8 456,94 гривень інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що зобов'язання за договором ним були виконані, але в порушення умов договору відповідач за виконані роботи не розрахувався, тому за ним налічується борг за прострочку оплати якого нараховуються інфляційні та річні на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.

18 серпня 2015 року через канцелярію господарського суду Донецької області надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого, відповідач визнає наявність заборгованості, але не визнає свої дії порушенням зобов'язання.

31 серпня 2015 року від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ст. 22 ГКП України позивач має право до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За змістом означеної заяви, позивач повідомляє про невірність первісного розрахунку щодо 3% річних та інфляційних втрат, просить стягнути з відповідача 9 808,70 гривень основного боргу, 43,53 гривень річних, 255,89 гривень інфляційних втрат.

Вказану заяву позивача долучено до матеріалів справи, розглянуто у судовому засіданні та задоволено.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та пояснення представника позивача, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

20 грудня 2012 року між сторонами був укладений договір підряду № 70, згідно з п.1.1. якого Замовник (відповідач) доручив, а Підрядник (позивач) прийняв на себе зобов'язання з виконання робіт по об'єкту Капітальний ремонт Комунального лікувально-профілактичного закладу «Пологовий будинок», м. Слов'янськ (далі-роботи). (а.с. 14-15)

Строк дії договору встановлений з моменту підписання і до 31.12.2012 року або до повного виконання сторонами зобов'язань (п.п. 12.1, 12.2 договору).

За правовою природою укладений договір є договором підряду і підпадає під правове регулювання глави 61 (ст.ст. 837-864) Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Ціна договору становить 198 408,70 гривень, у тому числі ПДВ 33,07 гривень. (п.2.1. договору)

Оплата виконаних робіт за цим договором здійснюється на підставі підписанних актів складених за формою КБ-2в та довідки форми КБ-3, на протязі 10 днів з моменту пред'явлення вимоги Підрядником. (п.2.5 договору)

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач виконав передбачені договором роботи, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року на суму 198 408,70 гривень. (а.с. 35-41)

Акти підписаний Замовником без зауважень, а тому суд вважає, що роботи були виконані належним чином.

На виконання умов договору відповідачем частково сплачено заборгованість в розмірі 188 600,00 гривень (27.12.2013 в сумі 185 000,00 гривень, 31.12.2013 в сумі 3 600,00 гривень).

Фактичне існування заборгованості також підтверджено актом звіряння розрахунків станом на 24.07.2015 року підписаним між позивачем і відповідачем та скріпленим відбитками печаток сторін. (а.с. 74).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

На виконання вимог пункту 2.5 договору позивачем була направлена вимога про сплату заборгованості в розмірі 9 808,70 гривень.

У відповіді на претензію відповідач повідомив про неможливість своєчасного та повного виконання зобов'язання за договором підряду № 70 від 20.12.2012 у зв'язку з відсутністю фінансування, як державної (бюджетної) установи, з Державного бюджету України.

Аналогічні посилання відповідача містяться у відзиві на позовну заяву, у зв'язку з чим останній не кваліфікує свої дії як порушення зобов'язання.

За змістом відзиву на позовну заяву відповідач визнає наявність заборгованості та зобов'язується сплатити її після надходження відповідних коштів.

Щодо посилань відповідача на неналежне бюджетне фінансування суд зазначає, що викладені факти не звільняють відповідача від оплати вартості виконаних позивачем робіт, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов'язання.

Так, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності .

Згідно зі ст.610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що з вини відповідача було допущено прострочення виконання боргових зобов'язань, він має нести відповідальність за порушення умов договору щодо своєчасної оплати виконаних робіт

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон», враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року та приписи статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань», господарський суд дійшов висновку, що здійснений позивачем розрахунок вірний.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Беручи до уваги, що позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені і відповідачем не спростовані, вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок саме його неправильних дій.

На підставі ст.ст. 526, 510, 610, 614, 625, ч.1 ст.837, 854 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СМУ 4» до Комунального лікувально-профілактичного закладу «Пологовий будинок» про стягнення 10 108,13 гривень - задовольнити.

Стягнути з Комунального лікувально-профілактичного закладу «Пологовий будинок» (84112, Донецька область, місто Слов'янськ, вулиця Леніна, будинок 15; код ЄДРПОУ - 01991151; відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СМУ 4» (84175, Донецька область, Слов'янський район, смт. Андріївка, вулиця Октябрська, будинок № 143; код ЄДРПОУ - 37155214; відомості про рахунки в установах банків відсутні) 9 808,70 гривень боргу, 43,53 гривень 3% річних, 255,89 гривень інфляційних втрат, 1 827,00 гривень судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту підписання повного тексту. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 03.09.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 07.09.2015.

Суддя О.В. Овсяннікова