УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "15" вересня 2015 р. Справа № 906/1110/15
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Прядко О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - довір. від 11.06.2015;
від відповідача: ОСОБА_2 - довір. від 09.09.2015 вих. № 899
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа" (м. Коростень, Житомирська область)
до публічного акціонерного товариства "Коростенський хлібзавод" (м. Коростень, Житомирська область)
про стягнення 36233,96 грн
Позивач подав до суду позов про стягнення з відповідача 48242,73 грн заборгованості за договором купівлі-продажу № 24/12 від 24.12.2014.
В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 24/12 від 24.12.2014 в частині оплати поставленого товару на суму 40000,43 грн.
Ухвалою від 03.08.2015 господарський суд прийняв зменшення заявлених позивачем вимог (з урахуванням штрафних санкцій) до 36233,96 грн.
11.09.2015 до господарського суду надійшла зустрічна позовна заява ПАТ "Коростенський хлібозавод" до ТОВ "Альфа" про стягнення 15600,00 грн заборгованості по оплаті послуг за розміщення на додаткових місцях продажу в торговій мережі холодильників, морозильників тощо, наданих на підставі договору про маркетингове обслуговування № 203 від 01.03.2015.
Ухвалою від 11.09.2015 господарський суд відмовив у прийнятті зустрічної позовної заяви ПАТ "Коростенський хлібозавод" від 02.09.2015 вих. № 874 до спільного розгляду з первісним позовом, оскільки дійшов висновку, що первісні позовні вимоги та вимоги, заявлені у зустрічному позові, не є пов'язаними між собою, в т. ч. поданими заявником доказами.
В судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, надав клопотання про долучення до матеріалів справи бухгалтерської довідки про заборгованість відповідача станом на 15.09.2015 та актів звірки взаєморозрахунків з доказами направлення останніх відповідачу (а. с. 96 - 101).
Представник відповідача згідно з наданим в засіданні суду відзивом на позовну заяву від 14.09.2015 вих. № 909 позовні вимоги визнає лише частково в сумі 14400,43 грн, в частині стягнення штрафних санкцій просить суд відмовити в повному обсязі. Обґрунтовуючи мотиви задоволення позову на вище вказану суму боргу, відповідач зазначає, що за його розрахунком позивач не доплатив йому 15600,00 грн за послуги згідно з договором про маркетингове обслуговування № 203 від 01.03.2015, пунктом 4.4 якого визначено, що у випадку існування взаємної заборгованості (замовника по сплаті суми вартості наданих послуг згідно з даним Договором) виконавець вправі застосовувати залік зустрічних однорідних (платіжних) вимог, тобто одноособово зменшувати суму, що належить до оплати замовнику за товар на суму вартості послуг, на підставі надісланої замовнику заяви. При цьому в судовому засіданні представник відповідача пояснив, що з моменту виникнення взаємної заборгованості сторін спору, жодних заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог, що виникли по договору купівлі-продажу № 24/12 від 24.12.2014 та договору про маркетингове обслуговування № 203 від 01.03.2015, ним до позивача у 10-денний термін, як-то передбачено п. 4.4 договору про маркетингове обслуговування, надіслано не було.
Поряд з цим, відповідачем було надано заяву від 14.09.2015 вих. № 910, згідно якої в зв'язку з проведеними розрахунками просив позивача уточнити позовні вимоги (а. с. 102 - 108). Суд відмовив в задоволені вищевказаної заяви з огляду на положення ст. 22 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-
ВСТАНОВИВ:
24.12.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа" (постачальник/позивач) та публічним акціонерним товариством "Коростенський хлібзавод" (покупець/відповідач) було укладено договір купівлі-продажу № 24/12 (далі - договір, а. с. 9), за п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти і оплатити товар згідно накладних, що є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 договору доставка товару до покупця здійснюється транспортом постачальника та за рахунок постачальника. Факт передачі товару постачальником і прийняття товару покупцем підтверджується підписом відповідального представника покупця на відповідній накладній на товар, а також печаткою або штампом покупця.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору купівлі-продажу № 24/12, за період 22.05.2015 - 03.06.2015 позивач поставив, а відповідач прийняв товару на загальну суму 41934,99 грн, що підтверджується видатковими накладними (а. с. 31 - 64).
Судом встановлено, що станом на 22.05.2015 за відповідачем вже рахувалась заборгованість по поставці товару на суму 52062,84 грн, внаслідок чого загальна сума поставок товару, придбаного відповідачем на підставі договору купівлі-продажу № 24/12, склала 93997,83 грн (41934,99 + 52062,84).
За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що покупець здійснює оплату відвантаженого йому товару на протязі 14 календарних днів з моменту поставки товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий постачальника або шляхом внесення готівки в касу постачальника.
Наявними в матеріалах справи банківськими виписками підтверджується, що відповідач частково розрахувався за отриманий товар на загальну суму 32284,34 грн, а саме: 22.05.2015 на суму 8895,90 грн, 27.05.2015 - 7800,00 грн та 29.05.2015 - 15588,44 грн (а. с. 74, 76. 77).
Таким чином, станом на 03.06.2015 заборгованість відповідача перед позивачем за неналежне виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу № 24/12 склала 61713,49 грн (93997,83 - 32284,34), доказом чого є підписаний та скріплений представниками обох сторін акт звірки взаєморозрахунків від 09.06.2015 (а. с. 10, 11).
15.06.2015 з метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості на суму 61713,49 грн (а. с. 13, 14).
У відповідь на претензію відповідач листом від 26.06.2015 вих. № 550 повідомив позивача, що 15.06.2015 та 18.06.2015 ним було зроблено дві проплати на суму 14912,47 грн та відповідно 6800,59 грн, внаслідок чого заборгованість відповідача не відповідає сумі заборгованості зазначеної в претензії (а. с. 15).
Наданими позивачем до матеріалів справи банківськими виписками (а. с. 78, 79) підтверджено сплату відповідачем на рахунок позивача боргу у розмірі 21713,06 грн (14912,47 + 6800,59).
Окрім того, згідно з банківських виписок 14.07.2015 та 21.07.2015 відповідачем було додатково сплачено позивачу за поставку товару 10000,00 грн (а. с. 81, 83), в результаті чого сумарний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за неналежне виконання зобов'язань по договору купівлі-продажу № 24/12 від 24.12.2014 склав 30000,43 грн (61713,49 - 21713,06 - 10000,00).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. ст. 525, 526 ЦК України.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про правомірність заявлення до стягнення з відповідача суми заборгованості за несвоєчасно сплачені ним кошти за поставку товару у розмірі 30000,43 грн.
У зв'язку з тим, що прострочення в оплаті за поставлений товар склало більше двадцяти одного дня, позивач, керуючись п. 6.3 договору, заявив до стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20 % від сум боргу у сумі 30000,43 грн, що складає 6000,09 грн.
Статтею 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 549 ЦК України штрафом - є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 6.3 договору сторони погодили, що за прострочення платежу на строк понад 21 день покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % від суми неоплаченого товару.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафних санкцій, суд встановив, що він проведений правомірно, тому вважає вимогу про стягнення з відповідача 6000,09 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача інфляційних та 3% річних, господарський суд враховує, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до наявного в матеріалах справи уточненого розрахунку (а. с. 27), позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 120,01 грн за період з 19.06.2015 по 03.08.2015, а також 113,43 грн 3% річних за аналогічний період.
Перевіривши проведені позивачем нарахування 3 % річних, господарський суд встановив, що їх суми обґрунтовані та вірні.
Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат у сумі 120,01 грн, слід зазначити, що відповідно до роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999 № 02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми.
За визначенням ст. 1 Закону України В«Про індексацію грошових доходів населенняВ» від 03.07.1991 № 1282-XII, індекс споживчих цін (називається ще індексом інфляції) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які придбаває населення для невиробничого споживання.
Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (зокрема, у газеті В«Урядовий кур'єрВ» ). Ці показники, повідомлені засобами масової інформації з посиланням на Держкомстат України, є офіційними та можуть використовуватися для проведення перерахунків грошових сум.
Відповідно до рекомендації Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №6.2.-97р. від 04.04.1997, у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
З розрахунку базового індексу споживчих цін, здійсненого Держкомстатом України в цілому по країні на основі Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги), вбачається, що сукупний індекс інфляції за зобов'язаннями червня, липня 2015 року на суму 30000,43 грн склав мінусове значення, оскільки у червні індекс інфляції становив 1,004, а у липні 2015 року відбулася дефляція (0,990).
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, враховуючи вказаний позивачем період їх нарахування - по 03.08.2015, проаналізувавши наданий позивачем розрахунок суми, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів, при здійсненні їх нарахування, суд дійшов висновку, що позивачем не було враховано дефляційних процесів, які мали місце в липні 2015 року, а тому в даному випадку у позивача відсутнє право на стягнення інфляційних нарахувань.
Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач доказів сплати суми боргу у розмірі 30000,43 грн станом на день вирішення спору не надав. При цьому, суд вважає безпідставними посилання відповідача на необхідність зменшення суми основного боргу за договором купівлі-продажу № 24/12 від 24.12.2014 на суму заборгованості позивача перед ним за договором про маркетингове обслуговування № 203 від 01.03.2015, з огляду на не проведення між сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв'язку з не використанням відповідачем свого права шляхом надіслання на адресу позивача відповідної заяви, що виключає пов'язаність цих договорів в частині проведення розрахунків станом на дату вирішення справи в суді.
Враховуючи вище викладене, суд вважає, позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 03.08.2015) обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 36113,95 грн, з яких: 30000,43 грн основного боргу, 113,43 грн 3 % річних та 6000,09 грн 20 % штрафу. У стягненні 120,01 грн інфляційних нарахувань суд відмовляє.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Коростенський хлібзавод" (11508, Житомирська область, м. Коростень, вул. Шолом-Алейхема, буд. 62, код ЄДРПОУ 00377791) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа" (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Шатрищанська, буд. 69, код ЄДРПОУ 13579496):
- 30000,43 грн основного боргу,
- 113,43 грн 3 % річних,
- 6000,09 грн 20 % штрафу,
- 1820,95 грн судового збору.
3. У іншій частині в позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 16.09.15
Суддя Прядко О.В.
Віддрукувати:
1 - в справу
2,3 - сторонам - рек.
Суд | Господарський суд Житомирської області |
Дата ухвалення рішення | 15.09.2015 |
Оприлюднено | 24.09.2015 |
Номер документу | 50649536 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Житомирської області
Прядко О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні