Рішення

від 22.12.2014 по справі 906/1476/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" грудня 2014 р. Справа № 906/1476/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.04.14)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 29.01.14), ОСОБА_3 (довіреність б/н від 29.01.14)

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український торговий дім "Стар"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат"

про стягнення 314103,72 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 314103,72 грн. заборгованості за договором поставки №78 від 21.06.12., з яких: 309734,64 грн. - основний борг, 3900,98 грн. - пеня, 468,10 грн. - 3% річних.

25.11.14 від відповідача надійшов письмовий відзив №273 від 25.11.14 на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує проти позовної вимоги по сумі основного боргу в розмірі 309734,64 грн., оскільки станом на 21.11.14 борг повністю погашено (а.с.40).

08.12.14 до суду надійшла заява №170 від 03.12.14, якою позивач уточнив позовні вимоги збільшивши їх розмір та просить стягнути з відповідача 306286,24грн. боргу, який виник по накладним №671 від 16.09.14 та №714 від 06.10.14; 5069,68грн. пені; 919,86грн. 3% річних (а.с.64).

Статтею 22 ГПК України, не передбачено права позивача на подання заяви про уточнення позовних вимог.

Суд розцінює вказану заяву як зміну підстави та предмету, тобто як подання іншого позову, який може бути заявлено окремо.

У судовому засіданні 08.12.14 оголошувалась перерва до 22.12.14, відповідно до ст.77 ГПК України.

22.12.14 до суду надійшов відзив №302 від 22.12.14 на позовну заяву та заяву позивача про уточнення позовних вимог, в якій відповідач зазначає про повне погашення боргу зазначеного у позовній заяві (а.с.85). Відповідач заперечує можливість зміни предмету та підстави позову про що йдеться у заяві позивача, оскільки позивач фактично додав до даного позову новий позов про стягнення боргу, що виник по накладних №671 від 16.09.14 та №714 від 06.10.14. Оскільки частина товару була повернута позивачу, відповідач надав контррозрахунок сум річних та пені (а.с.105).

Представник позивача у судовому засіданні підтвердив факт погашення боргу відповідачем та часткового повернення товару. Погодився з розрахунком пені та річних, який наданий відповідачем.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав викладене у відзивах на позовну заяву №273 від 25.11.14 та №302 від 22.12.14.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

21 червня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кейсинг" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" (Покупець) укладено договір поставки № 78, згідно з умовами п.1.1. якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця (поставити) у зумовлені договором строки товар: кишкова сировина (надалі по тексту - товар), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму за умовами цього договору. Пунктом 1.2. даного договору передбачено, що вид, асортимент, ціна за одиницю товару, кількість, загальна вартість товару - зазначаються у видатковій накладній на кожну партію товару. Сторони визначили в пункті 1.4., що право власності на товар та ризик садкової загибелі товару переходить до Покупця з моменту фактичного отримання товару та підписання його представниками видаткової накладної (а.с.10).

Відповідно до Протоколу від 08 серпня 2013 року за №3 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кейсинг", 21 серпня 2013 року відбулася зміна найменування підприємства з ТОВ "Торговий Дім "Кейсинг" на ТОВ "Український торговий дім "СТАР" (а.с.26).

На виконання договору поставки №78 від "21" червня 2012 року, за період з червня 2014 року по 09 вересня 2014 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Український торговий дім "СТАР" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" товар на загальну суму 393 091,20 грн., що підтверджується видатковими накладними №406 від 02.06.14, №423 від 06.06.14, №453 від 18.06.14, №503 від 08.07.14, №564 від 05.08.14, №578 від 11.08.14, №580 від 12.08.14, №584 від 13.08.14, №640 від 04.09.14, №655 від 09.09.14 (а.с.12-21).

Пунктом 3.1. даного договору передбачено, що оплата здійснюється Покупцем безготівковим розрахунком у національній валюті України, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 50 (п'ятдесяти) календарних днів з моменту отримання Покупцем партії товару.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, строк оплати товару поставленого по останній накладній сплив 29.10.14.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару виконав частково, внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду перед позивачем існувала заборгованість в розмірі 309734,64грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Після подачі позову до суду (30.10.14), за період з 03.11.14 по 21.11.14, відповідач погасив суму боргу в розмірі 309734,64грн., шляхом оплати та часткового повернення товару позивачу, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.41-47) та видатковими накладними (а.с.89-90) та не заперечується представниками сторін.

Відповідно до ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у справі в частині вимоги про стягнення з відповідача 309734,64грн. боргу підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.8.2 договору просить стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку позивача становить 3900,98 грн.(а.с.5).

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.8.2 договору, за порушення термінів оплати покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, від суми боргу за кожний день прострочки.

Відповідач надав контррозрахунок суми пені, згідно якого пеня становить 3513,68грн., який проведений з урахуванням п.3.1 договору та часткових проплат (а.с.105).

Представник позивача у судовому засіданні погодився із розміром пені, який визначений відповідачем.

Суд, перевіривши розрахунок пені відповідача, вважає його таким, що виконаний правильно, тому дана вимога позивача підлягає задоволенню в розмірі 3513,68грн.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить 468,10грн.

Відповідач подав контррозрахунок суми річних, згідно якого річні становлять 421,63грн.

Представник позивача у судовому засіданні погодився з порядком розрахунку та розміром суми річних визначеного відповідачем.

Суд, перевіривши розрахунок річних відповідача, вважає його таким, що виконано правильно, тому дана вимога позивача підлягає задоволенню в розмірі 421,63грн.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 3935,31грн., з яких: 3513,68грн. пені, 421,63грн. річних. В частині вимоги про стягнення 309734,64грн. боргу провадження у справі підлягає припиненню за відсутністю предмету спору. В частині вимоги про стягнення 387,30грн. пені та 46,47грн. річних слід відмовити за безпідставністю.

Витрати, пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі правомірно заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Припинити провадження у справі в частині вимоги про стягнення 309734,64грн. боргу.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат"(10025, м.Житомир, вул.Баранова,127; код 32122069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український торговий дім "Стар" (01010, АДРЕСА_1; код 35196835) - 3513,68грн. пені, 421,63грн. річних, 6273,39 грн. судового збору.

4.Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 387,30грн. пені та 46,47грн. річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу