Постанова

від 14.03.2012 по справі 1-55/12

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 1-55/12

Провадження № 1/1805/55/2012

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2012 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого -судді Бурда Б.В.

при секретарі -Хілько Ю.А.

з участю прокурора -Рекуненко Б.П.

захисника -ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Суми матеріали про застосування заходів медичного характеру відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, проживаючого у ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого вироком Зарічного районного суду м. Суми від 25.06.2011 року за ч. 1 ст. 186 КК України до громадських робіт строком 240 годин.

якій обвинувачується у вчиненні суспільно-небезпечного діяння передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України , -

В С Т А Н О В И В:

22.06.2010 року близько 11:00 годин ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 приїхав до ЦРЛ, що знаходиться по вул. М. Вовчок 13 в м. Суми, для того щоб останній отримав консультацію хірурга за станом свого здоров'я. Знаходячись біля кабінету хірурга ЦРЛ ОСОБА_2, з метою заволодіння мобільним телефоном Нокіа 5230 ОСОБА_3, використовуючи довірливе відношення до себе з боку потерпілого, діючи повторно, в ході розмови з потерпілим, шляхом переконання та повідомлення неправдивих відомостей, попросив ОСОБА_3 дати йому свій мобільний телефон, щоб здійснити декілька дзвінків та одночасно сходити до магазину за цигарками, в дійсності не збираючись повертати мобільний телефон. ОСОБА_3, будучи впевненим в добросовісності дій ОСОБА_2, віддав йому свій мобільний телефон Нокіа 5230 та зайшов до кабінету хірурга. У такій спосіб ОСОБА_2 діючи повторно, шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_3, заволодів його майном на суму 1442 грн., а саме: мобільним телефоном Нокіа 5230 вартістю 1299 грн. з сім картою оператора мобільному зв'язку «МТС»вартістю 15 грн. на рахунку якої перебувало 18 грн., картою пам'яті на 4 Gb вартістю 110 грн.. З викраденим майном ОСОБА_2 з місця вчення злочину зник та розпорядився ним на власний розсуд.

Вчинення суспільно-небезпечного діяння ОСОБА_2 наведених вище обставин підтверджуються дослідженими під час судового слідства доказами.

Поясненнями потерпілого ОСОБА_3 під час проведення досудового слідства у справі з яких вбачається, що 22.06.2011 біля 10:30 він в центрі міста зустрівся з ОСОБА_2 та разом з ним поїхав до ЦРЛ, щоб отримати консультацію у лікаря хірурга. Коли їхали в маршрутному таксі, то ОСОБА_2 просив у нього кілька разів подзвонити з його мобільного телефону тому, як на його рахунку номера не було грошей. Коли приїхали до лікарні, то чекали свою чергу біля кабінеті хірурга. В той час ОСОБА_2 знову попросив у нього мобільний телефон, щоб подзвонити. Він спочатку не погоджувався й сказав, що зможе дати телефон, коли вийде від лікаря. ОСОБА_4 наполягав на тому, щоб він дав телефон, пояснюючи тим, що поки він буде перебувати в кабінеті хірурга, ОСОБА_4 сходить за пиріжкам і цигарками й знову повернеться. На вимогу ОСОБА_4 він погодився та віддав йому свій мобільний телефон, знаючи про те, що він давно знайомий, знає його місце мешкання та є мобільний телефон його матері. Після того як вій увійшов до кабінету хірурга то в кабінеті пробу близько семи хвилин. Коли вийшов від хірурга то на території лікарні він ОСОБА_4 не знайшов. В подальшому він пробував телефонувати з телефонів своїх знайомих на свій номер, але номер був вимкнений. В наступні дні з ОСОБА_4 він більше не бачився. 25.06.2011 з письмовою заявою він звернувся до міліції та дав свої письмові пояснення за даним фактом. (а.с. 31-33)

Поясненнями свідка ОСОБА_5 під час проведення досудового слідства у справі з яких вбачається, що 22.06.2011 року приблизно в першій половині дня, точного часу вона не пам'ятає, їй на мобільний телефон подзвонив ОСОБА_2 і запита де вона знаходиться. На той час вона перебувала в с. Угроїди. В розмові з ним вони домовились зустрітись в смт. Краснопілля в районі автовокзалу. При зустрічі ОСОБА_2 був зі своїм знайомим. Між собою ОСОБА_2 його називав ОСОБА_2. Крім цього ОСОБА_2 при собі мав мобільний телефон Нокіа чорного кольору. Раніше в його користуванні вона такого телефону не бачила. С того телефону ОСОБА_2 комусь дзвонив. Потім вона поцікавилась звідки у нього той телефон. ОСОБА_2 пояснив, що цей телефон він узяв у свого знайомого на ім'я ОСОБА_3, який мешкає в с. Песчане. Через деякий час після зустрічі, вона разом з ОСОБА_2 та його знайомим сіли в маршрутне таксі та поїхали в м. Суми. В маршрутному таксі ОСОБА_2 по мобільному телефону який він узяв у ОСОБА_3, слухав музику. Коли приїхали в центр міста Суми, то вона з ОСОБА_2 розсталася. Іншого їй не відомо. (а.с. 35-36)

Поясненнями свідка ОСОБА_6 під час проведення досудового слідства у справі з яких вбачається, що 23.06.2011 ранком вона перебувала у себе вдома. У той час додому до неї прийшов ОСОБА_7. Він є братом її чоловіка. 15.07.2011 він поїхав у Москву на заробітки й коли повернеться їй не відомо. Коли ОСОБА_7 зайшов до неї додому, то попросив її йому допомогти. Здати в ломбард мобільний телефон його знайомого, який очікує його на вулиці, на її паспорт, тому що його паспорт перебував у с. Жовтневе за місцем проживання. Телефон потрібно було здати, тому що його друг повинен йому гроші. На його пропозицію вона погодилася. Також ОСОБА_7 їй показав мобільний телефон, який потрібно було здавати в ломбард. То був мобільний телефон Нокіа 5230 чорного кольору із сенсорним екраном. Взявши паспорт вона разом із ОСОБА_7 вийшла на вулицю. На вулиці перебував хлопець якого вона бачила в перше, той хлопець представився ОСОБА_2. Зі слів брата, ОСОБА_2 проживає на «тепличному». Потім вони разом пішли в ломбард «Скарбниця», що знаходиться біля міні ринку по вул. Інтернаціоналістів. У ломбарді вона зайшла разом із ОСОБА_7, Іван у той час чекав її й ОСОБА_7 на вулиці. У ломбарді їй ОСОБА_7 передав мобільний телефон і на свій паспорт вона його заклала на два тижні, тобто до 03.07.2011. За телефон вона одержала 450 грн. Отримані гроші вона віддала ОСОБА_7 й на вулиці він віддав їх ОСОБА_2. Зі слів ОСОБА_2 й ОСОБА_7, вони надалі збиралися викуповувати вище зазначений мобільний телефон. Але тому що ОСОБА_7 повинен був виїхати з міста, то повинен був залишити ОСОБА_2 її мобільний телефон, щоб 03.07.2011 ОСОБА_2 зміг викупити свій телефон. 03.07.2011 вона подзвонила ОСОБА_7 й нагадала йому, що необхідно викупити мобільний телефон з ломбард, який був зданий на її паспорт. Тому що у ОСОБА_7 викупити грошей не було, то він попросив її замість нього віддати гроші в ломбард. Взявши свої гроші вона викупила той телефон. (а.с. 37-38)

Поясненнями свідка ОСОБА_8 під час проведення досудового слідства у справі з яких вбачається, що 22.06.2011 близько 17:00 їй на мобільний телефон подзвонив знайомий її сина ОСОБА_3, який розказав, що її син ОСОБА_2 взяв у нього мобільний телефон та не повернув та попросив її щоб вона передала ОСОБА_2, щоб той повернув йому мобільний телефон. (а.с. 39-40)

Поясненнями свідка ОСОБА_9 під час проведення досудового слідства у справі з яких вбачається, що в середині червня 2011, точної дати він не пам'ятає, у денний час до нього на центральний ринок м. Суми прийшов його знайомий ОСОБА_3. В розмові з ним йому стало відомо, що йому знайомі хлопці біля озера за місцем мешкання спричинили тілесні ушкодження. Під час розмови ОСОБА_3 попросив у нього мобільний телефон, щоб зателефонувати. Взявши телефон ОСОБА_3 з ним відійшов у сторону. Дзвонив він по телефону чи не дзвонив, він не бачив та як не звертав на нього увагу, тому як був зайнятий. (а.с. 41-42)

Протоколом виїмки мобільного телефону Нокіа 5230 з серійним номером ІМЕІ 355965041725008 від 22.07.2011 року (а.с. 14)

Висновком товарознавчої експертизи № 1784 від 08.07.2011 року щодо вартості викраденого майна (а.с. 26-28)

Проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов до висновку, що вищенаведені докази об'єктивно підтверджують , що ОСОБА_2 вчинив суспільно-небезпечне діяння передбачене ч.2 ст. 190 КК України, оскільки він повторно заволодів чужим майном шляхом обману та зловживання довірою.

З висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи (а.с. 154-156) вбачається, що ОСОБА_2О виявляє ознаки хронічного душевного захворювання у формі шизоафективного розладу змішаного типу, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними і в період часу , коли вчинив суспільно-небезпечне діяння передбачене ч. 2 ст. 190 КК України також не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Сукупність наведених доказів свідчить про те, що ОСОБА_2 суспільно-небезпечне діяння вчинив в стані неосудності і відповідно з вимогами ч.2 ст.19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності, а потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні зі звичайним наглядом.

Враховуючи характер та тяжкість захворювання ОСОБА_2, тяжкість вчиненого діяння, та з урахуванням ступеня небезпечності для себе та інших осіб, суд вважає, що у відповідності з вимогами ст.94 КК України до нього необхідно застосувати примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатрічної лікарні зі звичайним наглядом.

На підстави наведеного та керуючись ст.ст. 419-421 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Застосувати до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 примусовий захід медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні зі звичайним наглядом.

Постанова суду може бути оскаржена до апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд протягом п'ятнадцяти діб з дня її винесення.

Суддя