Рішення

від 15.09.2010 по справі 2-1542/2010

БУРИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2-1542/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2010 року

Справа №2-1542/2010

15 вересня 2010 року Буринський районний суд Сумської області

у складі: головуючого судді Міщенка В.М.

при секретарі Ключник О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Буринь справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Буринському районі про стягнення недоплаченої соціальної допомоги "Дітям війни",

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в районний суд з позовом до Управління Пенсійного фонду Vкраїни у Буринському районі Сумської області, в якому просив суд зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, не нараховану та несплачену щомісячну державну соціальну допомогу (або доплату до пенсії) за 2007, 2008, 2009 роки та за січень-серпень 2010 року в сумі 5340 гри. 40 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він є пенсіонером та має статус "Дитини війни", а отже у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, але отримує її частково з 2008 р. по цей день у розмірі лише 10 %.

Відповідач, всупереч Рішенню Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

В судове засідання сторони не з'явились хоча про час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, однак надали до суду Іаяви про розгляд справи без їх участі.

Позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі і просить їх задовольнити.

Відповідач надав заперечення на позов, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити. Вважає, що рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не має. а тому на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Крім того, відповідач вважає свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу на який покладено обов’язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, неврегульованість за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. Вважає необгрунтованим застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом І частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.

Суд, у відповідності до ст. 169 ЦПК України, вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів про правовідносини сторін та встановив наступні обставини, які не заперечуються сторонами:

Позивач знаходиться на обліку в Управлінні пенсійного фонду України має статус «Дитини війни» та отримає пенсію за віком, що підтверджується також паспортом та пенсійним посвідченням позивача, а також довідкою про розмір отримуваної надбавки та запереченням відповідача.

Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст. 6 Закону України „Про

2

соціальний захист дітей війни" починаючи з 01.01.2006 року, має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Із заперечень та довідки УПФУ Буринському районі Сумської області встановлено, що відповідач взагалі не здійснював позивачеві зазначених виплат протягом 2006-2007 р.р., посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку надбавок до пенсії громадянам, які мають статус дітей війни, та тому, що не було встановлено, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищення до пенсії.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9. 12, 13,14, 23, 29. 30. 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71. Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням сі'. 111 цього Закону. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. *

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України суд вважає, що УПФУ в Буринському районі Сумської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Отже, відповідач з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року мав діяти згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а саме нараховувати та здійснювати позивачу доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Ще* стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому у 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обгрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

з

Відповідно до п.14 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії підвищується на 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З І січня 2008 року позивачу нараховувалося та виплачується зазначене підвищення, але у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, замість ЗО % мінімальної заробітної плати встановлених законом, що вбачається з довідки Управляння пенсійного Фонду №663/03-39.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", а рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що у відповідності до ч.2 ст. 152 Конституції України, з дати ухвалення рішення Конституційного суду України, тобто з 22.05.2008 року УПФУ в Буринському районі Сумської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів.

Отже позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають, а підлягають задоволенню вимоги позивача за період 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. включно, але з урахуванням фактично проведених виплат.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому у 2009-2010 роках щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обгрунтованими, виходячи з наступного.

Враховуючи, що Законами України "Про державний бюджет України на 2009 рік" та "Про державний бюджет України на 2010 рік" не зупинена дія Закону України "Про соціальний захист дітей війни", то у 2009-2010 роках позивачу, як дитині війни, слід було б виплачувати, доплату до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком протягом всього часу, але йому було виплачено лише 10% у відповідності до ГЖМУ № 530 від 28.05.2008 року.

Тобто стягненню на користь позивача з 1 січня 2009 р. по 31 серпня 2010 року включно підлягає надбавка до пенсії, як дитині війни, в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком, але з урахуванням фактично проведених виплат.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.

Схронами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необгрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.З ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів

4

пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивача конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п,15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війниВ» покладено на УПФУ в Буринському районі Сумської області, за місцем проживання позивача.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав. Згідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз.ї п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади на який покладено обов’язок що догпризначення пенсії; підготовки документів для її виплати та забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України. Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але він не вчинив жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що він не виконав своїх повноважень без поважних причини.

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно- правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обгрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань перед позивачем.

За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність бездіяльності відповідача, зокрема, щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії, як дитині війни у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей-війни» у період з 9 липня 2007 року по грудень 2007 року включно, з 22 травня 2008 року по грудень 2008 року включно, з 1 січня 2009 року по 31 серпня 2010 року включно, оскільки відповідачем було порушено права позивача, щодо підвищення його пенсії як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тобто його право на отримання державної соціальної підтримки, як дитини війни.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з УПФУ в Буринському районі Сумської області доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому

5

надані такі повноваження.

За таких обставин суд вважає, що Управління пенсійного фонду України в Буринському районі слід зобов’язати провести нарахування та виплату позивачу державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війниВ» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 року по грудень 2007 року включно. В період з 22 травня 2008 року по грудень 2008 року включно, з 1 січня 2009 року по 31 серпня 2010 року включно також у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, але з урахуванням фактично проведених виплат. В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн. І компенсувати позивачу за рахунок держави судовий збір в розмірі 8 грн. 50 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 19, 46. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. З, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 6. 10........11, 57-60, 84, 88, 208, 209, 212-215,

218, 223, 292, 294 ЦПК України, суд -

В И Р 1 III И В :

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Буринському районі Сумської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну надбавку до пенсії, як дитині війни у розмірі 30% за 2007 рік та 30% (з урахуванням фактично проведених виплат) за 2008-2010 роки від мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.І ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхуванняВ» та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, за 2008 рік з 22 травня 2008 року по Зі грудня 2008 року включно, за 2009-2010 роки починаючи з 1 січня 2009 року по З і серпня 2010 року включно.

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Буринському районі на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 37 грн., компенсувати позивачу за рахунок держави судовий збір в розмірі 8 грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Сумської області через Буринський районний суд протягом 10 днів з дня йото проголошення, а особами, які не бул%присутні під час проголошення