Рішення

від 07.09.2015 по справі 908/3903/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/96/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2015 Справа № 908/3903/15

За позовом Концерну В«Міські теплові мережіВ» в особі Філії Концерну В«Міські теплові мережіВ» Орджонікідзевського району, (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 4)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма В«ЗапоріжспецекологіяВ» , (69057, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, буд. 86, офіс. 7)

про стягнення 215639,32 грн. вартості безпідставно набутої теплової енергії

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2А, довіреність №144/20-19 від 05.05.2015 р.;

від відповідача - ОСОБА_3, довіреність № б/н від 08.09.2014 р.;

СУТЬ СПОРУ:

30.06.2015 р. до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн В«Міські теплові мережіВ» в особі Філії Концерну В«Міські теплові мережіВ» Орджонікідзевського району, м. Запоріжжя, з позовною заявою до відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма В«ЗапоріжспецекологіяВ» , м. Запоріжжя - про стягнення 215639,32 грн. вартості безпідставно набутої теплової енергії.

Ухвалою від 30.06.2015 р. порушено провадження у справі № 908/3903/15, справі присвоєно номер провадження 4/96/15, судове засідання призначено на 03.08.2015 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

Ухвалою від 03.08.2015 р. продовжено строк розгляду справи до 14.09.2015 р., судове засідання відкладено на 07.09.2015 р.

В судовому засіданні 07.09.2015 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст. ст. 322, 387, 1212, 1213 ЦК України, Законі України «Про теплопостачання», Правилах користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198 і полягають в тому, що основним предметом діяльності позивача є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій і її збут. Відповідно до вимог чинного законодавства користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору. Позивачем був підготовлений проект відповідного договору, два примірники якого були направлені 25.06.2012 р., 24.09.2012 р., 03.01.2013 р. та 09.04.2014 р. на адресу відповідача з вимогою один підписаний примірник договору повернути на адресу Концерну «МТМ». Відповідач підписаний примірник договору на адресу позивача не повернув. Володіючи приміщеннями за адресою м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 86, приміщення 19; вул. 40 років Радянської України, буд. 92, приміщення 33 відповідач отримував від позивача теплову енергію безпідставно. Обмежити постачання теплової енергії на спірні об'єкти позивач не мав можливості, так як зазначені приміщення є вбудованими та не відокремлюються від загальної системи теплопостачання багатоповерхових будинків. Отже, за період з січня 2012 року по квітень 2012 року; з жовтня 2012 року по квітень 2013 року; з жовтня 2013 р. по квітень 2014 р.; жовтня 2014 р. по квітень 2015 р. відповідачем отримано від позивача теплову енергію на загальну суму 215639,32 грн. Вказаний розрахунок позивачем виконано відповідно до величини розрахованого теплового навантаження на об'єкти відповідача та діючих тарифів на послуги позивача. Позивачем на адресу відповідача за спірний період направлялися акти приймання-передачі теплової енергії, які відповідачем позивачу повернуті не були, та рахунки на оплату за спожиту теплову енергію. Крім того, 27.05.2015 р. позивачем відповідачу разом з листом вих. № 656/09 від 27.05.2015 р. з вимогою про погашення 215639,32 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію повторно були направлені акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки на оплату спожитої теплової енергії за спірний період. Відповідачем зазначений лист був залишений без відповіді та задоволення. Враховуючи викладене, позивач просить суд, із посиланням на ст., ст. 1212, 1213 ЦК України, стягнути з ТОВ НВФ «Запоріжспецекологія» 215639,32 грн. вартості безпідставно спожитої теплової енергії.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що підприємство не отримувало проектів договорів купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, які ніби то 25.06.2012 р., 24.09.2012 р., 03.01.2013 р., 09.04.2014 р. були направлені на його адресу позивачем. У поштових відправленнях містилися лише листи, а проектів договорів не було. Належними та допустимими доказами того, що позивач направляв відповідачу проекти договорів, могли б бути лише описи вкладеного до цінного листа, які в матеріалах справи відсутні. Зазначає, що позивач не вжив усіх необхідних дій для укладення договору на постачання теплової енергії, а тому він не має права посилатись на ст. 1212 ЦК України та стягувати грошові кошти. Вказує на те, що позивач суперечить сам собі, оскільки майже по кожному щомісячному розрахунку посилається на договір № 203587.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізької міської ради № 17 від 11.01.2002 р. «Про створення комунальних підприємств теплових мереж» створено Концерн «Міські теплові мережі».

Відповідно до п. 2.1 Статуту Концерну «Міські теплові мережі» в третій редакції, зареєстрованій 12.04.2013 р. за № 1101050064000104, основною метою діяльності Концерну «МТМ» (позивача у справі) є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією.

Згідно з пунктом 2.2 Статуту Концерну «МТМ» предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут.

На виконання своєї мети Концерн «МТМ» здійснював постачання теплової енергії в приміщення, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 86, приміщення 19; вул. 40 років Радянської України, буд. 92, приміщення 33.

Зазначені нежитлові приміщення є вбудованими, система опалення приміщень є централізованою та не відокремлюється від загальної системи теплопостачання будинків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач займає нежитлові приміщення № 19 по вул. 40 років Радянської України, буд. 86, та приміщення № 33 по вул. 40 років Радянської України, буд. 92 в м. Запоріжжі, які належать йому на підставі права власності, що підтверджується Договором купівлі-продажу приміщення від 13.12.2011 р., посвідченим ОСОБА_4, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу за р. № 5371, та Договором купівлі-продажу приміщення від 13.12.2011 р., посвідченим ОСОБА_4, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу за р. № 5372.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення вартості безпідставно набутого майна у вигляді використаної теплової енергії.

Спірні правовідносини у даному випадку регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 р. № 2633-ІV, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 р. № 1875-ІV, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198 (далі за текстом - Правила).

Пунктом 3 ст. 179 ГК України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Цим же Законом встановлено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу (п. 4 ст. 19 Закону).

Основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії, що закріплено в ст. 24 Закону України «Про теплопостачання».

Стаття 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що відношення між учасниками договірних відношень у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних началах.

Приписами ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України унормовано, що постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу без оформлення відповідних договорів не допускається.

Відповідно до п. 4 Правил № 1198 користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Абзацом 5 пункту 5 зазначених Правил встановлено, що теплопостачальна організація укладає договори з власниками (балансоутримувачами) теплових мереж на транспортування теплової енергії за тарифами, встановленими відповідно до законодавства.

До обов'язків споживача теплової енергії, зокрема, належить вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил ( абз. 6 п. 40 Правил).

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що наявність договірних відносин між сторонами у даному випадку є обов'язковою та такою, що встановлена Законом.

Матеріали справи свідчать, що позивачем був підготовлений проект відповідного договору, два примірники якого були направлені 25.06.2012 р., 24.09.2012 р., 03.01.2013 р. та 09.04.2014 р. на адресу відповідача з вимогою один підписаний примірник договору повернути на адресу Концерну «МТМ». Відповідач підписаний примірник договору на адресу позивача не повернув.

Крім того, позивач звертався до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача з позовною заявою про визнання договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 203587 від 01.04.2014 р. укладеним. Однак, Концерну В«Міські теплові мережіВ» в особі Філії Концерну В«Міські теплові мережіВ» Орджонікідзевського району було відмовлено у задоволенні позову, оскільки проект договору не відповідав Типовому договору, не містив ряд істотних умов договору на надання житлово-комунальних послуг, а також у зв'язку з тим, що позивачем неправильно було обрано спосіб захисту.

Отже, питання щодо укладення обов'язкового у силу Закону договору між Концерном «МТМ» та ТОВ НВФ «Запоріжспецекологія» не було врегульовано відповідно до приписів, передбачених ст. ст. 179, 181, 184 ГК України, в спірний період договірні правовідносини між сторонами відсутні.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, а згідно ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» плата за надані послуги вноситься щомісячно.

При цьому, ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» та ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що розмір плати за надані житлово-комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (відповідно до договорів та стандартів).

З матеріалів справи судом встановлено, що за період з січня 2012 року по квітень 2012 року; з жовтня 2012 року по квітень 2013 року; з жовтня 2013 р. по квітень 2014 р.; жовтня 2014 р. по квітень 2015 р. позивачем було відпущено відповідачу в приміщення, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 86, приміщення 19, вул. 40 років Радянської України, буд. 92, приміщення 33, теплову енергію на загальну суму 215639,32 грн. Нарахування за теплову енергію, у зв'язку з відсутністю укладеного договору, проводилось на особовий рахунок відповідача № 203587 згідно з розрахунком теплового навантаження та за тарифами за спожиту теплову енергію, встановленими постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Позивачем на адресу відповідача за спірний період направлялися акти приймання-передачі теплової енергії, які відповідачем позивачу повернуті не були, та рахунки на оплату за спожиту теплову енергію. Факт направлення зазначених актів і рахунків підтверджується реєстрами відправленої кореспонденції за спірний період, які скріплені відбитками календарних штемпелів відділення підприємства поштового зв'язку.

Крім того, 27.05.2015 р. позивачем відповідачу разом з листом вих. № 656/09 від 27.05.2015 р. з вимогою про погашення 215639,32 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію повторно були направлені акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки на оплату спожитої теплової енергії за спірний період. Відповідачем зазначений лист був залишений без відповіді та задоволення.

Оскільки відповідач не виконував свої обов'язки по оплаті за спожиту теплову енергію, станом на час вирішення спору судом у відповідача утворилася заборгованість за спожиту теплову енергію за спірний період у розмірі 215639,32 грн.

Оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача 215639,32 грн. вартості безпідставно спожитої теплової енергії є обґрунтованою і підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Позовні вимоги у даній справі про оплату вартості безпідставно спожитої теплової енергії обґрунтовані посиланням на приписи ст. ст. 387, 1212, 1213 ЦК України.

У відповідності до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати свої майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За приписом ч., ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, вищевказана норма права встановлює підстави виникнення зобов'язання повернути безпідставно придбане майно або відшкодувати його вартість, якими є сукупність наступних умов:

- є набуття або збереження майна, що означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

- мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

- обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених статтею 11 ЦК України.

Статтею 1213 ЦК України встановлено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається у момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно з ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що у поштових відправленнях, направлених на його адресу позивачем 25.06.2012 р., 24.09.2012 р., 03.01.2013 р., 09.04.2014 р., містилися лише листи, а проектів договорів не було, а також про те, що позивач не вжив усіх необхідних дій для укладення договору на постачання теплової енергії, а тому він не має права посилатись на ст. 1212 ЦК України та стягувати грошові кошти, зважаючи на наступне.

Наказом Мінбуду України № 4 от 22.11.2005 р. «Про порядок відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води» зі змінами, внесеними Наказом Мінжитлокомунгоспу за № 169 від 06 жовтня 2007 року, визначено процедуру надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання (далі - ЦО і ГВП) житлового будинку при відмові споживачів від ЦО і ГВП.

Внесені Наказом № 169 від 06 жовтня 2007 року зміни унеможливлюють відключення від теплопостачання окремих приміщень багатоквартирному будинку і передбачають можливість відключення від теплопостачання будинку в цілому за рішенням загальних зборів всіх власників (уповноважених осіб власників) приміщень у житловому будинку (гуртожитку).

Відключення окремих приміщень від мереж централізованого теплопостачання неодмінно вплине на безперебійну роботу інженерного устаткування житлового будинку (гуртожитку) в цілому й на санітарно-гігієнічні умови інших квартир (кімнат) та суміжних приміщень, адже порушується гідравлічний і тепловий режими. Важливою й непереборною властивістю вже наявного централізованого теплопостачання є технічна нероздільність системи, у якій робота кожного елемента системи теплопостачання кожного споживача гідравлічно впливає на роботу всіх елементів системи. Будь-яке втручання в неї шляхом зміни гідравлічного опору (від'єднання від системи централізованого теплопостачання) погіршує роботу загальної системи, чим порушує права інших мешканців, що є недопустимо відповідно до Цивільного кодексу України та Конституції України. Відключення теплопостачання в окремому приміщенні значною мірою порушить вимоги СНиПу (Строительных норм и правил), а саме вплине на якість теплопостачання до інших житлових та нежитлових приміщень будинку (гуртожитку).

В цілях недопущення порушення конституційного права громадян в користуванні теплом і забезпечення збереження їх здоров'я, позивач змушений був постачати відповідачу теплову енергію і в приміщення за адресами: м. Запоріжжя, вул. 40 Років Радянської України, буд. 86, приміщення 19; вул. 40 Років Радянської України, буд. 92, приміщення 33.

Про подачу теплоносія до будинку № 86 по вул. 40 років Радянської України та будинку № 92 по вул. 40 років Радянської України в м. Запоріжжя, а в тому числі й до приміщень відповідача (про початок опалювальних сезонів 2011 - 2012 р.р., 2012 - 2013 р.р., 2013-2014 р.р., 2014 - 2015 р.р.) свідчать:

· графік включення опалення по ЖЕУ № 5;

· реєстр про запуск опалення тепла по ПП КП «ВРЕЖО № 1» станом на 30.10.2012 р.;

· реєстр подачі теплоносія по житловим будинкам, що знаходяться на балансі Центрального Територіального Відділення МКП «Основаніє» від котельних філіалу «Міські теплові мережі» за 2013 р.;

· реєстр подачі теплоносія по житловим будинкам, що знаходяться на балансі Центрального Територіального Відділення МКП «Основаніє» від котельних філіалу «Міські теплові мережі» за 2014 р.;

· Розпорядження Запорізького міського голови № 641р від 17.10.2011 р.;

· Розпорядження Запорізького міського голови № 165р від 05.04.2012 р.;

· Рішення Запорізької міської ради № 388 від 25.10.2012 р.;

· Розпорядження Запорізького міського голови № 93 р від 02.04.2013 р.;

· Рішення Запорізької міської ради № 433 від 04.10.2013 р.;

· Рішення Запорізької міської ради № 123 від 07.04.2014 р.;

· Рішення Запорізької міської ради № 289 від 21.10.2014 р.;

· Акт № 339 готовності до опалювального періоду (2014 - 2015 р.р.) від 19.08.2014 р. будинку 86 по вул.. 40 років Радянської України в м. Запоріжжі;

· Паспорт готовності до роботи в опалювальний період 2014 - 2015 р.р. будинку 86 по вул. 40 років Радянської України в м. Запоріжжі;

· Акт № 344 готовності до опалювального періоду (2014 - 2015 р.р.) від 19.08.2014 р.;

· Паспорт готовності до роботи в опалювальний період 2014 - 2015 р.р. будинку № 92 по вул. 40 років Радянської України. № 123 від 07.04.2014 р.;

· Рішення Запорізької міської ради № 289 від 21.10.2014 р.;

· Акт № 339 готовності до опалювального періоду (2014 - 2015 р.р.) від 19.08.2014 р. будинку 86 по вул.. 40 років Радянської України в м. Запоріжжі;

· Паспорт готовності до роботи в опалювальний період 2014 - 2015 р.р. будинку 86 по вул. 40 років Радянської України в м. Запоріжжі;

· Акт № 344 готовності до опалювального періоду (2014 - 2015 р.р.) від 19.08.2014 р.;

· Паспорт готовності до роботи в опалювальний період 2014-2015 р.р. будинку № 92 по вул. 40 років Радянської України.

На підставі вище зазначеного, приймаючи до уваги положення Закону України «Про теплопостачання» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якими унормовано, що теплова енергія може споживатися лише на підставі договору, а матеріалами справи доведено, що теплова енергія у спірний період була отримана відповідачем без відповідного договору, тобто безпідставно, і в силу властивостей теплової енергії повернення її в натурі не є можливим, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма В«ЗапоріжспецекологіяВ» , відповідно до приписів ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України, повинно відшкодувати позивачу вартість цієї теплової енергії.

Крім того, основним обов'язком саме споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії, що закріплено в пункті 1 частини 3 статті 24 Закону України «Про теплопостачання» від 2 червня 2005 року N 2633-IV.

Суд відхиляє усне клопотання відповідача, заявлене в судовому засіданні 07.09.2015 р., про застосування строку позовної давності, обґрунтоване тим, що позивачем заявлено вимоги про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії за період з січня 2012 р. по квітень 2015 р., а позов подано 30.06.2015 р. Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Про зміну власника спірного приміщення позивач дізнався у червні 2012 р., про що свідчать лист ПАТ «ЕРКО+Запоріжжя» вих. № 5 від 05.06.2012 р. (вх. № 240 від 05.06.2012 р.) (Т. 1, а.с. 24) та службова записка від 21.06.2012 р. (Т. 1, а.с. 85), належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи, після чого Концерн В«Міські теплові мережіВ» звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір на теплопостачання на належні йому приміщення (листи № 09/838 від 22.06.12) (Т. 1, а.с. 38).

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ТОВ НВФ «Запоріжспецекологія» на користь Концерну «МТМ» 215639,32 грн. вартості безпідставно спожитої теплової енергії є документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступень вини кожної із сторін, судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача на користь позивача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 22, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району, м. Запоріжжя, до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «Запоріжспецекологія», м. Запоріжжя, про стягнення 215639,32 грн. вартості безпідставно спожитої теплової енергії задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «Запоріжспецекологія» (69057, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, буд. 86, офіс. 7, код ЄДРПОУ 37891323) на користь Концерну «Міські теплові мережі», (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 у філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 215639 (двісті п'ятнадцять тисяч шістсот тридцять дев'ять) грн. 32 коп. вартості спожитої теплової енергії та 4312 (чотири тисячі триста дванадцять) грн. 79 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "15" вересня 2015 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.