Рішення

від 19.09.2011 по справі 19/29

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 19/29 19.09.11 За позовом Приватного підприємства «Галс-Транс»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскордія-Київ»

Про стягнення заборгованості 46 446,46 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 (довіреність № 1 від 01.11.2011р.)

від відповідача ОСОБА_2 (за дов. № б\н від 05.08.2011 р.)

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного підприємства В«Галс-ТрансВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскордія-Київ» про стягнення боргу в розмірі 46 446,46 грн.

Спір у даній справі виник у зв'язку з простроченням відповідачем взятого на себе грошового зобов'язання з оплати наданих перевізником послуг з перевезення вантажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.11р. порушено провадження у справі № 19/29 та призначено розгляд справи на 08.08.2011 р.

08.08.2011 р. та 26.08.2011р. по справі оголошено було перерву.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав наведених у відзиві.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 19.09.11 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач зазначає, що 09.07.2008 року Приватне підприємство В«Галс-ТрансВ» прийняло від ТОВ «Діскордія Київ» транспортну Заявку на перевезення вантажу в міжнародному сполученні № б\н за маршрутом Німеччина-Україна.

Відповідно до транспортної заявки Перевізник (ПП В«Галс - ТрансВ» ) взяв на себе зобов'язання з перевезення плівки вагою 6 382,2 кг, а Організатор (ТОВ «Діскордія Київ») зобов'язався оплатити зазначені послуги з перевезення.

Згідно зазначеної транспортної заява, сторонами погоджена сума фрахту у розмірі 2 000 євро з умовою оплати замовником наданих послуг з перевезення -протягом 12 банківських днів після отримання оригіналів документів.

Згідно зі ст.. В«Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1956, яка набрала чинності для України 17.05.2007 на підставі Закону України В«Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажівВ» від 01.08.2006, договір перевезення встановлюється накладною.

З міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 192986 від 11.07.2008 вбачається, що на виконання умов Заявки позивач здійснив міжнародне перевезення та 24.07.2008 року вантаж був отриманий ТОВ «Знак», вартість перевезення склала 2000 євро, що згідно курсу НБУ станом на 24.07.2008 р. еквівалентно 15 239,49 грн., що підтверджується рахунком № СФ-0000008.

Відповідач в добровільному порядку відмовляється від виконання взятих зобов'язань щодо оплати послуг з перевезення, станом на день розгляду заборгованість відповідача з урахуванням індексу інфляції, пені та 3 % річних складає 46 446,46 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, представника відповідача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язується доставити ввірений йому відправником вантаж до пункту призначення, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Ч. 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Отже зазначенням позивачем, що між сторонами мав факт укладання правочину на перевезення вантажу автомобільним транспортом на підставі Заявки на перевезення вантажу в міжнародному сполученні № б\н від 09.07.2008 року ґрунтується на нормах діючого законодавства, оскільки заявка підписана обома сторонами, скріплена печатками, містить найменування та відомості про кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором ( ст.. 903 ЦК України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п. 15 Заявки у випадку порушення своїх зобов'язань за договором Організатор несе відповідальність, за своєчасну оплату транспортних послуг.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 13 200,14 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 13 200,14 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу у урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 31248,99 грн., 3% річних - 1997,33 грн., а всього в сумі 33 246,32 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 58, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІСКОРДІЯ-КИЇВ»(03035, м. Київ, площа Солом»янська, 2 офіс 604; код ЄДРПОУ 30488825, р\р 260060105846 в ЗАТ В«ПроКредитБанкВ» м. Київ, МФО 320984) на користь Приватного підприємства В«ГАЛС-ТРАНСВ» (02232, АДРЕСА_1; р/р 260083010321 в відділенні № 8451 Державного ощадного банку України Деснянське, код ЄДРПОУ 32203535, МФО 320230) суму боргу в розмірі 23 101 (дванадцять три тисячі сто одна) грн. 20 коп., пеню в розмірі 13 200 (тринадцять тисяч двісті) грн.. 14 коп., 3 % річних у розмірі 1 997 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 33 коп., інфляційні втрати в ромі зір 8 147 (вісім тисяч сто сорок сім) грн.. 79 коп., 464 (чотириста шістдесят чотири) грн. 46 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Є.Ю. Шаптала

Дата складання повного рішення: 20.09.11 р.