Рішення

від 27.08.2015 по справі 910/15594/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2015Справа №910/15594/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім

"ПОЛІМЕРКОНСАЛТІНГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛАВЧЕВ" (відповідач 1); Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА ГРУПА

"ПОЛІМЕРКОНСАЛТІНГ" (відповідач 2);

про стягнення 145 667,10 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: Григор’єва К. Є., представник, довіреність № 17 від 17.04.2015 р.;

Від відповідача 1: не з'явилися;

Від відповідача 2: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача-1 71 543,36 грн. основного боргу, 40 914,44 грн. інфляційної складової боргу, 3 333,02 грн. трьох відсотків річних, 28 876,25 грн. пені, також стягнути з відповідача 2 суму заборгованості у сумі 1 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2015 року порушено провадження у справі № 910/15594/15, розгляд справи призначено на 07.07.2015 року.

У зв'язку з нез'явленням у судове засідання 07.07.2015 року представників відповідача 1 та відповідача 2, ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2015 року відкладено розгляд справи до 27.08.2015 року.

У судовому засіданні 27.08.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач 1 та відповідач 2 були належним чином повідомлені про час, день і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями, які повернулися на адресу суду і підтверджують факт отримання ухвал господарського суду представниками відповідачів.

Відповідач 1 та відповідач 2 не направили в судове засідання своїх повноважних представників, про причину неявки суд не повідомили, письмові відзиви на позовну заяву не надали, а також не заперечили позовні вимоги по суті.

З огляду на неявку представників відповідача 1 та відповідача 2 в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників відповідачів не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТГ «ПОЛІМЕРКОНСАЛТІНГ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Главчев» (покупець) 02.01.2013 року було укладено договір поставки № СП-02/01/2510 (далі-договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у кількості, асортименті та по цінам, вказаним у видаткових накладних постачальника.

На виконання умов договору постачальником було поставлено, а покупцем прийнято товар на загальну суму 144 609,59 грн., що підтверджується видатковою накладною № 2078 від 26.04.2013 року., підписаною представниками сторін та скріпленими печатками юридичних осіб.

14 жовтня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТГ «ПОЛІМЕРКОНСАЛТІНГ» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «ПОЛІМЕРКОНСАЛТІНГ» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, згідно якого первісний кредитор (постачальник) відступає, а новий кредитор (позивач) набуває право вимоги боргу у сумі 138 855, 83 грн., належне первісному кредиторові у відповідності з договором СП-02/01/25Ю від 02 січня 2013 року, укладеним між первісним кредитором та ТОВ «Главчев» (відповідач) .

Згідно п. 1.2. договору відступлення права вимоги, новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі, визначеному в п. 1.1. договору.

На виконання п. 4.2. договору відступлення права вимоги, відповідачу 1 було надіслано повідомлення про відступлення права вимоги № 1410-16 від 14.10.2013 року та висунуто вимогу до 31.10.2013 року сплатити борг.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що на підставі договору відступлення права вимоги відповідачем-1 лише частково було сплачено заборгованість за договором поставки у розмірі 66 312,47 грн., внаслідок чого, на дату подання позовної заяви, сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 72 543,39 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Оскільки доказів належної оплати заборгованості за поставлений товар суду не надано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 основної заборгованості за договором поставки в розмірі 71 543,36 грн. підлягають задоволенню.

З метою забезпечення виконання відповідачем 1 зобов'язань за договором поставки постачальник (первісний кредитор) уклав із ТОВ «Торгова група «Полімерконсалтінг» (поручитель, відповідач 2) договір поруки № СП- 02/01/25ІО/ПОР від 14 жовтня 2013 року (далі - договір поруки), предметом якого є зобов'язання поручителя перед кредитором солідарно відповідати за виконання ТОВ «Главчев» за зобов'язаннями перед кредитором за договором поставки № СП-02/01/251 О від 02 січня 2013 року (основний договір), а саме:

- зобов'язання боржника перед кредитором по сплаті за поставлену продукцію у кількості, асортименті, по ціні та в строки, передбаченими положеннями основного договору;

- зобов'язання боржника перед кредитором по сплаті пені і штрафних санкцій відповідно п. 7.1, 7.2 основного договору.

Поручитель відповідає солідарно за зобов'язаннями боржника перед кредитором, що витікають з основного договору. Але в будь-якому випадку розмір відповідальності не повинен перевищувати розміру забезпечуваного зобов'язання, зазначеного в п. 3 цього договору (п.2.1 договору поруки).

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань боржником, згідно основного договору у сумі, що дорівнює 1 000,00 грн. (п. 3.1 договору поруки).

Приписами ст. 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З огляду на те, що відповідач 1 не виконав свої грошові зобов'язання за договором поставки, позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав шляхом стягнення з відповідачів заборгованості, яка виникла в останніх на підставі договору поставки та договору поруки, в межах їх зобов'язань за вказаними правочинами.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, з урахуванням такого.

За приписами, встановленими частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Приписами ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

З огляду на те, що відповідач 1 своїми діями порушив зобов'язання за договором поставки (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Розглядаючи спір в частині позовних вимог про застосування до відповідача 1 господарської санкцій у вигляді пені і відповідальності, встановленої 625 ЦК України, суд виходить з такого.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2. договору поставки, у випадку порушення покупцем термінів оплати, на нього покладається оплата штрафних санкцій у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь період прострочення.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи, що відповідачем 1 допущено порушення у зобов'язанні за договором поставки, господарський суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 1 пені в сумі 28 876,25 грн, 3 % річних в сумі 3 333,02 грн. та 40 914,44 грн. інфляційних втрат є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача 1, як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛАВЧЕВ" (65009, м. Одеса, вул. Гагарінське плато, 5; код ЄДРПОУ 34674977) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ПОЛІМЕРКОНСАЛТІНГ" (04074, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 21, офіс 621; код ЄДРПОУ 38443713) 71 543 (сімдесят одну тисячу п'ятсот сорок три) грн. 36 коп. основної заборгованості, 28 876 (двадцять вісім тисяч вісімсот сімдесят шість) грн. 25 коп. пені, 40 914 (сорок тисяч дев'ятсот чотирнадцять) грн. 44 коп. інфляційних втрат, 3 333 (три тисячі триста тридцять три) грн. 02 коп. трьох процентів річних та 2 913 (дві тисячі дев'ятсот тринадцять)грн. 35 коп. судового збору. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Група "ПОЛІМЕРКОНСАЛТІНГ" (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 71; код ЄДРПОУ 38777439) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ПОЛІМЕРКОНСАЛТІНГ" (04074, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 21, офіс 621; код ЄДРПОУ 38443713) заборгованість в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. Видати наказ

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 09.09.2015 р.