Рішення

від 08.09.2015 по справі 910/17534/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2015Справа №910/17534/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Белексім»

про стягнення 69 488, 34 доларів США, що еквівалентно 1 460 297, 31 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Поклад А.О. за довіреністю № 351 від 17.08.2015 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Белексім» (далі - відповідач) про стягнення 69 488, 34 доларів США, що еквівалентно 1 460 297, 31 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідач в порушення умов Кредитного договору № 61593-44.7 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 10.07.2013 р., не повернув позивачу кредитні кошти, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за кредитом в сумі 66 500, 00 дол. США (що еквівалентно 1 396 847, 06 грн.), заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами 2 732, 87 дол. США (що еквівалентно 57 404, 53 грн.). За порушення вказаних зобов'язань позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 159, 53 дол. США (що еквівалентно 4 030, 48 грн.), 30 % річних в розмірі 95, 94 дол. США (що еквівалентно 2 015, 24 грн.).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.07.2015 р. порушено провадження у справі № 910/17534/15, її розгляд призначено на 04.08.2015 р.

28.07.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать відповідачу, у розмірі 1 460 297, 31 грн. та обліковуються на рахунках в банківських установах.

Представник позивача в судовому засіданні 04.08.2015 р. підтримав подану 28.07.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.

Суд відклав розгляд означеної заяви до встановлення фактичних обставин справи.

В судовому засіданні 04.08.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 04.08.2015 р. не з'явився, про причини неявка суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2015 р. розгляд справи було відкладено на 08.09.2015 р.

26.08.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

Представник відповідача в судове засідання 08.09.2015 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Так, оскільки сторонам було надано можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 08.09.2015 р. судом було розглянуто заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову та вирішено в його задоволенні відмовити в силу необґрунтованості.

Так, відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

У судовому засіданні 08.09.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2013 р. між позивачем (банк) та відповідачем (позичальник) було укладено Кредитний договір № 61593-44.7 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (під заставу майнових прав за договором банківського вкладу) (далі - Кредитний договір), за яким банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію та надав кредитні кошти в загальній сумі 66 500, 00 дол. США для поповнення обігових коштів із кінцевою датою повернення кредиту 9 липня 2014 року, з процентною ставкою за користування кредитом у розмірі 11,0 (одинадцять) процентів річних. Для надання кредиту та обліку нарахованих відсотків були відкриті відповідні рахунки. Банк виконав зобов'язання за Кредитним договором та надав позичальнику кредитні кошти в повному обсязі.

09.07.2014 р. сторони уклали Договір про внесення змін № 1 до Кредитного договору, яким виклали останній в новій редакції та зокрема передбачили, що кінцевий термін повернення кредиту - 20.07.2015 р.

Пунктом 4.1. Кредитного договору було передбачено, повернення Кредиту Позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок.

Остаточне повернення Кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій Позичальник зобов'язаний здійснити не пізніше кінцевого терміну поверненні Кредиту, визначеного п. 1.1.2 Договору.

У випадку порушення Позичальником встановлених пунктом 4.1. Договору строків повернення Кредиту, сума несплаченої в строк заборгованості за Кредитом вважається простроченою та наступного робочого дня переноситься Банком на рахунки для обліку простроченої заборгованості Позичальника за Кредитом (п. 4.2. Кредитного договору).

Згідно з п. 4.3. Кредитного договору проценти за користування Кредитом нараховуються Банком з дня надання Кредиту по дату Кінцевого терміну повернення Кредиту, зазначену в п. 1.1.2. Договору. Проценти нараховуються на суму фактичної заборгованості за Кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році (метод факт/факт).

Відповідно до п. п. 4.4., 4.5. Кредитного договору нарахування банком процентів здійснюється щомісячно за період з 26 числа попереднього місяця по 25 число звітного місяця включно та у день остаточного повернення Кредиту. День повернення кредитних коштів у часовий інтервал при розрахунку процентів не включається. Сплата Позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 25-го числа по останній робочий день поточного місяця на рахунок № 2068590011 в ПАТ «Банк «Київська Русь», код банку (МФО) 319092, виходячи з фактичної заборгованості за кредитом.

Проценти нараховані за останній (неоплачений) період користування Кредитом, сплачуються позичальником одночасно з остаточним поверненням Кредиту.

У випадку порушення позичальником встановлених цим пунктом Договору строків сплати процентів, сума несплачених в строк процентів вважається простроченою та переноситься банком на рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів не пізніше наступного робочого дня після встановленого строку сплати процентів.

Пунктом 4.6. Кредитного договору було визначено, що сплата позичальником пені/штрафів (за їх наявності) здійснюється позичальником на рахунок № 6397791138 в Броварському відділенні ПАТ «Банк «Київська Русь», код Банку (МФО) 319092.

Згідно із п. 6.1.3. та п. 6.1.4. Кредитного договору позичальник прийняв на себе .зобов'язання своєчасно повернути Кредит, своєчасно сплачувати проценти за користування Кредитом та винагороди Банку в порядку, передбаченому Договором; достроково повернути всю заборгованість за Договором, а саме: повернути всю суму Кредиту, сплатити усі нараховані проценти, винагороди Банку, штрафні санкції (за наявності), а також сплатити всі інші платежі, передбачені Договором, у випадках, строки та в порядку, передбачених п. п. 9.1., 9.2. Договору. Невиконання позичальником зобов'язань, передбачених цим пунктом, є підставою для здійснення Банком договірного списання суми заборгованості позичальника за Договором та/або примусового стягнення (в тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно) суми заборгованості за Договором.

Відповідно до п. п. 8.1., 8.2. Кредитного договору у випадку порушення строків (термінів) повернення Кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або винагороди банку позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення. Пеня сплачується в національній валюті України. Сума пені розраховується за офіційним курсом гривні до валюти на Кредиту, встановленого НБУ на дату сплати.

У випадку порушення позичальником строків (термінів) повернення Кредиту та/або процентів, позичальник зобов'язаний сплатити суму заборгованості за Кредитом, нарахованими процентами та іншими платежами згідно з Договором з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми, за весь час прострочення.

Позивач виконав прийняті на себе зобов'язання та надав відповідачу грошові кошти у погодженій сумі, підтвердженням чого є меморіальні ордер № 1517 від 07.08.2013 р. на загальну суму 46 500, 00 дол. США та № 8286 від 30.07.2013 р. на суму 20 000, 00 дол. США.

Оскільки відповідачем не виконувались належним чином умови Кредитного договору та були порушені терміни сплати відсотків за користування кредитними коштами, у нього станом на 29.04.2015 р. виникла заборгованість за кредитом в сумі 66 500, 00 дол. США, заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами 612, 16 дол. США. За порушення вказаних зобов'язань позивачем було нараховано відповідачу пеню в розмірі 29, 18 дол. США, 30 % річних в розмірі 14, 59 дол. США.

Пунктом 9.2. Кредитного договору визначено, що Банк має право зупинити подальше кредитування позичальника та/або вимагати дострокового повернення Кредиту, сплати процентів, винагород, штрафних санкцій та інших платежів, що передбачені Договором, а також відшкодування збитків, завданих Банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або поручителями (заставодавцями, гарантами) умов Договору та/або Договорів забезпечення, а позичальник зобов'язаний протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати надіслання Банком відповідної вимоги, або в інший строк, встановлений у відповідній вимозі Банку, повернути суму заборгованості за Кредитом, що залишилась, сплатити проценти, винагороди Банку, інші платежі за Договором та штрафні санкції, а також відшкодувати збитки, завдані Банку.

ПАТ «Банк «Київська Русь» 30.04.2015 р. звернулось до ТОВ «Белексім» з повідомленням про відкликання кредиту - лист за № 3581/20 від 30.04.2015р. та вимогою про повернення суми заборгованості за Кредитом в строк протягом 5 календарних днів.

Вказаний лист (ШКІ 0407122515713) був повернутий поштовим відділенням позивачу з огляду на закінчення строків зберігання, оскільки відповідач не з'явився до відділення для його отримання.

Враховуючи невиконання вимог позивача щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, пені та 30 % річних, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Вимоги позивача полягають у достроковому поверненні кредиту та сплаті боргу щодо нарахованих процентів.

Розглядаючи питання щодо дострокового повернення кредиту у зв'язку з простроченням позичальником свого обов'язку щодо повернення позики, слід враховувати, що відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати, зокрема, дострокового повернення частини позики, що залишилася.

У такому разі, дострокове повернення кредиту не має ознак одностороннього припинення договірних зобов'язань, а свідчить лише про зміну умов договору в частині строку його виконання та відповідає способу захисту порушеного матеріального права.

Отже, з урахуванням умов Кредитного договору та встановлених обставин справи слід вважати термін повернення кредиту та сплати процентів на дату звернення позивача до суду у повному обсязі таким, що настав, а заявлені позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 66 500, 00 дол. США та заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами 2 732, 87 дол. США, - обґрунтованими.

Що стосується вимог про стягнення пені в розмірі 159, 53 дол. США та 30 % річних в розмірі 95, 94 дол. США, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 8.1. Кредитного договору сторони погодили, що у випадку порушення строків (термінів) повернення Кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або винагороди банку позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення. Пеня сплачується в національній валюті України. Сума пені розраховується за офіційним курсом гривні до валюти на Кредиту, встановленого НБУ на дату сплати.

Позивач нарахував пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 159, 53 дол. США за період з 01.04.2015 р. по 30.06.2015 р., що в еквіваленті на дату написання ним позовної заяви склала 4 030, 48 грн.

Перевіряючи розрахунок пені, суд відзначає, що позивач, розраховуючи пеню в іноземній валюті, не врахував, що чинним законодавством України Національному банку України не надано повноважень на встановлення облікової ставки для іноземної валюти, з огляду на що, у випадку вираження основного грошового зобов'язання в іноземній валюті пеня має розраховуватись шляхом попереднього переведення суми боргу в грошову одиницю України - гривню з подальшим нарахуванням пені в розмірі, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ за період прострочення.

Так, відповідно до правової позиції Верхового Суду України в постанові № 3-29гс15 від 01.04.2015 р. у справі № 909/660/14, визначено, що максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України; оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Здійснивши вірний розрахунок пені за обраний позивачем період, суд встановив, що вона має складати: = 4 258,67 грн. ((14 355, 99 грн. / 100 х 60 / 365 х 91) + (14 264, 49 грн. / 100 х 60/ 365 х 61) + (13 805.32 грн. / 100 х 60/ 365 х 30)).

Оскільки визначений судом розмір пені перевищує гривневий еквівалент, визначений позивачем, з огляду на відсутність клопотання про вихід за межі позовних вимог, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача в цій частині в розмірі визначеного ним гривневого еквіваленту пені.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Як зазначалось вище, відповідно до п. 8.2. Кредитного договору сторони погодили, що у випадку порушення позичальником строків (термінів) повернення Кредиту та/або процентів, позичальник зобов'язаний сплатити суму заборгованості за Кредитом, нарахованими процентами та іншими платежами згідно з Договором з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми, за весь час прострочення.

Позивач нарахував відповідачу 95, 94 дол. США 30 % річних, розрахунок яких є вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що позичальник неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки за спірним Кредитним договором, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням наведеного.

Як наголошено в п. 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/369 від 29.06.2010 р. «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» законом прямо не передбачено обов'язку господарського суду зазначати в резолютивній частині рішення про стягнення заборгованості в іноземній валюті еквівалент такої суми в гривнях. Якщо ж у відповідних випадках позивач просить зазначити в резолютивній частині судового рішення зі спору, пов'язаного зі стягненням суми заборгованості в іноземній валюті, також і гривневий еквівалент (за офіційним курсом Національного банку України) або лише гривневий еквівалент, то суд з урахуванням конкретних обставин справи може задовольнити будь-яке з таких клопотань.

При цьому, як на тому наголосив Пленум Верховного Суду України в постанові № 14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі» у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

З урахуванням зазначеного, суд відзначає, що на користь позивача підлягає стягненню з відповідача заборгованість за кредитом в розмірі 66 500, 00 дол. США (що на дату прийняття рішення еквівалентно 1 470 818, 67 грн.), заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 2 732, 87 дол. США (що на дату прийняття рішення еквівалентно 60 444, 45 грн.), пеня в розмірі 4 030, 48 грн., 30 % річних в розмірі 95, 94 дол. США (що на дату прийняття рішення еквівалентно 2 121, 96 грн.).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приймає до уваги, що відповідно до пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звільняється від сплати судового збору у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Таким чином, з відповідача судовий збір підлягає стягненню до Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Белексім» (02002, місто Київ, вулиця Марини Раскової, будинок 19, офіс 318; код ЄДРПОУ 37035751) на користь Приватного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (04071, місто Київ, вулиця Хорива, 11а; код ЄДРПОУ 24214088) заборгованість за кредитом в розмірі 66 500 (шістдесят шість тисяч п'ятсот) дол. США 00 центів (що на дату прийняття рішення еквівалентно 1 470 818 (один мільйон чотириста сімдесят тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 67 коп.), заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 2 732 (дві тисячі сімсот тридцять два) дол. США 87 центів (що на дату прийняття рішення еквівалентно 60 444 (шістдесят тисяч чотириста сорок чотири) грн. 45 коп.), пеню в розмірі 4 030 (чотири тисячі тридцять) грн. 48 коп., 30 % річних в розмірі 95 (дев'яносто п'ять) дол. США 94 центів (що на дату прийняття рішення еквівалентно 2 121 (дві тисячі сто двадцять одна) грн. 96 коп.).

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Белексім» (02002, місто Київ, вулиця Марини Раскової, будинок 19, офіс 318; код ЄДРПОУ 37035751) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 29 205 (двадцять дев'ять тисяч двісті п'ять) грн. 95 коп.

5. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.09.2015 р.

Суддя В.С. Ломака