Рішення

від 08.09.2015 по справі 910/17653/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2015Справа №910/17653/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 301 імені Ярослава Мудрого з поглибленим вивченням англійської мови Деснянського району м. Києва

про стягнення 1 409 050, 16 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Кучкова Ю.В. за довіреністю № 91/2014/12/26-11 від 26.12.2014 р.;

від відповідача: Зюзін М.І. за довіреністю № 303 від 07.09.2015 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 301 імені Ярослава Мудрого з поглибленим вивченням англійської мови Деснянського району м. Києва (далі - відповідач) про стягнення 1 409 050, 16 грн., з яких 935 547, 02 грн. основного боргу, 447 526, 45 грн. інфляційних втрат та 25 976, 69 грн. 3% річних. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати щодо сплати судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору на постачання теплової енергії він поставив відповідачу теплову енергію, за яку останній в порушення взятих на себе зобов'язань в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.07.2015 р. порушено провадження у справі № 910/17653/15, її розгляд призначено на 04.08.2015 р.

30.07.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 217 006, 65 грн., стягнути з відповідача 718 540, 37 грн. основного боргу, 447 526, 45 грн. інфляційних втрат та 25 976, 69 грн. 3% річних.

Суд відклав вирішення питання про прийняття означеної заяви до розгляду до встановлення фактичних обставин справи.

03.08.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано заперечення на позовну заяву, виходячи зі змісту яких частина боргу в сумі 217 006, 65 грн. за 2012 рік була сплачена 08.06.2015 р., і на даний час сума основного боргу складає 718 540, 37 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 08.09.2015 р.

У судовому засіданні 08.09.2015 р. від представників сторін надійшли додаткові документи у справі.

Судом було розглянуто заяву позивача про уточнення позовних вимог, відповідно до якої він просить припинити провадження у справі щодо вимог про стягнення 217 006, 65 грн. основного боргу.

При цьому, встановлено, що на підставі платіжного доручення № 106 від 05.06.2015 р. відповідач перерахував позивачу 414 025, 77 грн. з призначенням платежу: «спл. за теплову енергію, акт звірки № 2 від 25.05.15 р., Дог. № 1640312 від 04.03.2015 р.».

Листом від 22.07.2015 р. за № 257 відповідач звернувся до позивача з проханням зарахувати перераховані кошти наступним чином: 217 006, 65 грн. - в погашення основного боргу у справі № 910/17653/15 згідно ухвали господарського суду; 197 019, 12 грн., як поточну оплату за споживання теплової енергії у гарячій воді.

Таким чином, з наведеного вбачається, що після порушення провадження у справі відповідач погасив основний борг на суму 217 006, 65 грн., що є підставою для припинення провадження у цій частині.

Так, як на тому наголошено в п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Таким чином, позовні вимоги розглядаються в редакції заяви позивача про уточнення позовних вимог.

У судовому засіданні 08.09.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.02.2012 р. між позивачем (учасник) та Спеціалізованою середньою школою № 301 Деснянського району м. Києва (замовник) було укладено Договір № 1640312, відповідно до п. 1.1. якого учасник зобов'язується надати замовнику послугу, зазначену в п. 1.2. Договору, а замовник - прийняти і оплатити таку послугу в порядку і строки згідно з цим Договором.

Найменування послуг - постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодагентами) (код згідно ДКПП 016-97: 40.30.1) (далі - послуги). Послуги за цим Договором передбачають поставку теплової енергії замовнику за допомогою технічних засобів передачі та розподілу гарячої води та пари. Одиницею виміру теплової енергії є 1 Гкал (п. 1.2. Договору).

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що теплова енергія постачається замовнику згідно з Додатком 1 до цього договору.

Відповідно до п. 1.4. Договору обсяги закупівлі теплової енергії у гарячій воді (парі) можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Згідно з п. 3.1. Договору ціна цього Договору становить 1 638 350, 00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 327 670, 00 грн., разом 1 966 020, 00 грн. та складається із суми очікуваної вартості обсягів місячних поставок теплової енергії протягом вказаного у п. 10.1. строку дії Договору.

За умовами п. 4.2. Договору розрахунки проводяться щомісячно шляхом оплати замовником вартості спожитої теплової енергії протягом 3-х діб після пред'явлення учасником рахунка на оплату товару або після підписання сторонами акта приймання-передавання товарної продукції за звітний період згідно з Додатком 4.

До рахунка учасником додаються: облікові картки за звітний період, акти приймання-передавання товарної продукції за звітний період та акти звіряння розрахунків на звітну дату (п. 4.3. Договору).

06.02.2012 р. сторони уклали Додаткову угоду до Договору, якою визначили, що ціна цього Договору становить 1 195 250, 00 грн., крім того ПДВ 239 050, грн.., а всього 1 434 300, 00 грн.

Також вищевказаною Додатковою угодою до Договору сторони визначили, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 р.

13.12.2012 р. сторони уклали Додаткову угоду до Договору, якою змінили преамбулу договору та виклали її в наступній редакції:

«ПАТ «Київенерго» в особі заступника директора СВП «Київські теплові мережі» ПАТ «Київенерго» Мучнікова В.А., що діє на підставі довіреності від 01.10.2012 р. № 93/2012/10/01-25 та Положення про СВП «Київські теплові мережі» ПАТ «Київенерго» (далі - учасник) з однієї сторони, та Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 301 імені Ярослава Мудрого з поглибленим вивченням англійської мови Деснянського району м. Києва (далі - замовник), в особі директора школи Оленич Т.О., що діє на підставі Статуту, з іншої сторони, разом - сторони, уклали цей Договір про таке:».

Крім того, вищевказаною Додатковою угодою сторони змінили розділ ХІІІ Договору.

Пунктом 2 Додаткової угоди від 13.12.2012 р. передбачено, що замовник визнає та підтверджує заборгованість за договором від 06.02.2012 р. № 1640312 станом на 01.12.2012 р. сумою 548 698, 41 грн.

26.12.2013 р. сторони уклали Угоду № 076-13, згідно з п. 1 якої боржник визнає та підтверджує заборгованість перед кредитором за договорами щодо постачання теплової енергії у гарячій воді, зазначеними в реєстрі (Додаток № 1), який є невід'ємною частиною цієї угоди, станом на 01.12.2013 р. загальною сумою 1 159 464, 01 грн.

Відповідно до Додатку № 1 до Угоди, заборгованість відповідача за Договором № 1640312 складає 1 159 464, 01 грн.

Пунктом 2 Угоди передбачено, що боржник зобов'язується сплатити зазначену у п. 1 цієї угоди суму заборгованості протягом січня-серпня 2014 року щомісячними платежами не менше 144 933, 00 грн. до 25 числа кожного місяця.

Згідно з п. 3 Угоди боржник разом із сплатою суми, зазначеної у п. 1 цієї угоди, зобов'язується оплачувати поточне споживання згідно з договором на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до п. 4 Угоди при проведенні сплати заборгованості, зазначеної у п. 1 цієї угоди, боржник зобов'язується посилатися в реквізитах «призначення платежу» платіжного документа на цю угоду та зазначати № договору, за яким здійснює оплата боргу. За відсутності чіткого формулювання призначення платежу отримані кредитором кошти зараховуються в першу чергу як оплата поточного споживання енергії, а залишок коштів (за наявності) - на виконання цієї угоди.

Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання по сплаті заборгованості належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворився борг в сумі 935 547, 02 грн.

З огляду на те, що відповідач повністю так і не розрахувався за поставлену позивачем теплову енергію у гарячій воді, останній вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

При цьому, як зазначалось вище, на підставі платіжного доручення № 106 від 05.06.2015р. відповідач перерахував позивачу 414 025, 77 грн. з призначенням платежу: «спл. За теплову енергію, акт звірки № 2 від 25.05.15 р., Дог. № 1640312 від 04.03.2015 р.».

Листом від 22.07.2015 р. за № 257 відповідач звернувся до позивача з проханням зарахувати перераховані кошти наступним чином: 217 006, 65 грн. - в погашення основного боргу у справі № 910/17653/15 згідно ухвали господарського суду; 197 019, 12 грн., як поточну оплату за споживання теплової енергії у гарячій воді.

Таким чином, станом на момент розгляду цього спору по суті основний борг складає 718 540, 37 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором енергопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач взяв на себе зобов'язання з оплати поставленої позивачем теплової енергії, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю її вартості, позовні вимоги на суму боргу, яка існує на момент вирішення спору в суді в сумі 718 540, 37 грн. є законними та обґрунтованими.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 25 976, 69 грн. 3 % річних та 447 526, 45 грн. інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Основною метою визначення інфляційних втрат є встановлення розміру компенсації, яку боржник зобов'язаний в порядку ст. 625 ЦК України сплатити кредитору для усунення наслідків знецінення грошових коштів, що не були вчасно повернуті внаслідок порушення грошового зобов'язання.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Так, відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що, як на тому наголошено в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України № 23/466 від 05.04.2011 р. та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» № 62-97р від 03.04.1997 р.).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 447 526, 45 грн. та 3 % річних в сумі 25 976, 69 грн., суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості поставленої позивачем теплової енергії, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням зазначеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, в тому числі в частині, відносно якої припинено провадження, оскільки спір щодо таких вимог виник з вини відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині розгляду позовних вимог про стягнення 217 006 (двісті сімнадцять тисяч шість) грн. 65 коп. основного боргу.

2. Позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 301 імені Ярослава Мудрого з поглибленим вивченням англійської мови Деснянського району м. Києва (02232, місто Київ, проспект Маяковського, будинок 93-В; код ЄДРПОУ 22934708) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; код ЄДРПОУ 00131305) на рахунок № 260303020201, відкритий у філії ГУ по м. Києву та Київській області АТ «Державний ощадний банк України» (МФО 322669), 718 540 (сімсот вісімнадцять тисяч п'ятсот сорок) грн. 37 коп. основного боргу.

4. Стягнути з Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 301 імені Ярослава Мудрого з поглибленим вивченням англійської мови Деснянського району м. Києва (02232, місто Київ, проспект Маяковського, будинок 93-В; код ЄДРПОУ 22934708) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; код ЄДРПОУ 00131305) на рахунок № 26000306201, відкритий у філії ГУ по м. Києву та Київській області АТ «Державний ощадний банк України» (МФО 322669), 447 526 (чотириста сорок сім тисяч п'ятсот двадцять шість) грн. 45 коп. інфляційних втрат, 25 976 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн. 69 коп. 3 % річних та 28 181 (двадцять вісім тисяч сто вісімдесят одну) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.09.2015 р.

Суддя В.С. Ломака