Рішення

від 08.09.2015 по справі 910/15990/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2015Справа №910/15990/15 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Плюс"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Плаза"

про повернення грошових коштів в розмірі 67 601,85 грн.

Представники сторін:

від позивача: Шевченко О.В. - представник за довіреністю № б/н від 17.06.2015 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Плюс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Плаза" про повернення грошових коштів в розмірі 67 601,85 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним з товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Плаза" в усній формі погоджено, що відповідач зобов'язується здійснити продаж та поставку товару, а позивач в свою чергу прийняти та оплатити такий товар.

Відповідачем виставлено рахунок на оплату №112 від 13.05.2015 року на суму 67 496,44 грн., який оплачений позивачем.

Проте, відповідачем товар не поставлений.

У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогою про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 67 601,85 грн., з яких 67 496,44 грн. - неповернуті грошові кошти за непоставлений товар, 105,41 грн. - 3% річних від неповернутих грошових коштів.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.06.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.07.2015 року.

В судове засідання 27.07.2015 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 24.06.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Суд задовольнив клопотання позивача про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Представник позивача виконав вимоги ухвали суду від 24.06.2015 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.07.2015 року відкладено розгляд справи на 08.09.2015 року.

В судове засідання 08.09.2015 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 24.06.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Як вбачається з повернутих конвертів №01030 32011563 з направленням ухвали про порушення провадження у справі від 24.06.2015 року та №01030 32014260 з направлення ухвали про відкладення розгляду справи, вони повернулися в суд у зв'язку з закінченням встановлено строку зберігання.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03186, м. Київ, вулиця Авіаконструктора Антонова, будинок 5, офіс 712, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 24.06.2015 у є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Представник позивача виконав вимоги ухвали суду від 24.06.2015 року.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес Плюс" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Метал-Плаза" (постачальник) в усній формі погоджено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Метал-Плаза" зобов'язується здійснити продаж та поставку товару, а товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес Плюс" прийняти та оплатити товар.

Відповідач надіслав на електронну пошту позивача рахунок на оплату №112 від 13.05.2015 року.

З рахунку №112 від 13.05.2015 року вбачається, що відповідач повинен поставити позивачу труби та порізку на загальну суму 67 496,44 грн.

Позивач сплатив 67 496,44 грн. відповідачу з призначенням платежу «оплата за продукцію зг.рах. №112 від 13.05.2015 року», що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням « 3460 від 28.05.2015 року.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.2 статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Позивачем оплачений виставлений відповідачем рахунок, не укладаючи з відповідачем окремого договору.

Враховуючи те, що відповідач виставив рахунок на оплату, а позивач оплатив його, то суд вважає, що сторони уклали договір поставки у спрощений спосіб.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

У відповідності зі статтею 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 538 ЦК України передбачено, що якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

09.06.2015 року позивачем направлено відповідачу лист-вимогу вих. №76 від 09.06.2015 року, в якому зазначив, що ним виконано свої зобов'язання у повному обсязі, проте постачальником товар не поставлений. У зв'язку з чим, вимагав протягом семи календарних днів з моменту отримання даного листа: здійснити постачання товару у повному обсязі або повернути сплачені покупцем грошові кошти у розмірі 67 496,44 грн.

Даний лист-вимога направлений 09.06.2015 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи описом та фіскальним чеком від 09.06.2015 року.

Як вбачається з результатів пошуку відстеження пересилання поштових відправлень здійснених на сайті http://services.ukrposhta.ua/bardcodesingle/ дані про відправлення за номером 4906401148772 - про направлення відповідачу листа-вимоги повернено за зворотною адресою: за закінченням встановленого терміну зберігання (11.07.2015 року).

В силу приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позивачем здійснено попередню оплату згідно усного договору, а відповідачем не поставлено товар а також те, що останньому направлено лист-вимогу, тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 67 496,44 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 105,41 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, даною статтею визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей.

Оскільки, відповідно до домовленості сторін позивач зобов'язався перерахувати кошти (грошове зобов'язання), а відповідач - поставити товар (не грошове зобов'язання), тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 105,41 грн. з 29.05.2015 року (з моменту сплати коштів по рахунку) по 16.06.2015 року є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Плаза" (03186, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Антонова, будинок 5, офіс 712, код ЄДРПОУ 39227877) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Плюс" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Маяковського, будинок 3 А, код ЄДРПОУ 32887470) грошові кошти в розмірі 67 496 (шістдесят сім тисяч чотириста дев'яносто шість) грн. 44 коп., та судовий збір в розмірі 1 824 (одна тисяча вісімсот двадцять чотири) грн. 08 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 16.09.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий