Рішення

від 11.09.2015 по справі 911/3781/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2015 р. Справа № 911/3781/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Жаворонок»

про стягнення 4 187 135,77 грн

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. № 451 від 23.02.2015);

від відповідача не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Жаворонок» (далі - відповідач) про стягнення 4 187 135,77 грн заборгованості, з яких: 2 668 185,63 грн боргу за процентами, 548 104,24 грн пені та 970 845,90 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором відновлювальної кредитної лінії № 84 від 12.12.2007.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.08.2015 порушено провадження у справі № 911/3781/15 та призначено розгляд справи на 11.09.2015.

Згідно п.п. 1, 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»» № 01-06/745/2014 від 05.06.2014 неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, повинна бути підтверджена відповідною довідкою (листом) підприємства зв'язку. Форму відповідного документа законодавчо не визначено. Отже, ним може бути будь-який документ, виданий (надісланий) будь-якому адресатові підприємством зв'язку за підписом керівника (заступника керівника, іншої уповноваженої особи) такого підприємства, що свідчив би про неможливість пересилання поштової кореспонденції до Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. Учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1 - 4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції».

Відповідно до підпункту 1 п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі «Новини та події суду») офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис. Якщо господарським судом вжито відповідних заходів щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 111-10 ГПК.

Представник відповідача в судове засідання 11.09.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи роздруківкою з офіційного веб-сайту господарського суду, де міститься інформація про призначення справи № 911/3781/15 до розгляду у судовому засіданні 11.09.2015.

У судовому засіданні 11.09.2015 представник позивача підтримав позов повністю.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

12.12.2007 між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (Кредитор) та Приватним підприємством «Жайворонок», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Жаворонок» (Позичальник) укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 84, за умовами якого кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов'язався: погасити кредитору в повному обсязі кредит в строк, встановлений в п.п. 1.1.1., 3.3.15. договору; сплачувати кредитору проценти та комісії в строки, встановлені в п. 2.4., 2.5. договору; сплачувати кредитору неустойку (пеню, штраф) в строк, встановлений у п. 2.6. договору.

Згідно п. 1.1. договору надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами (транш), а у сукупності - «транші», зі сплатою 14 процентів річних в перший рік кредитування, а в подальшому зі сплатою 14,5 % процентів за кредитом та комісій, в розмірі та в порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться в Додатку 1 до договору, який є невід'ємною складовою частиною договору, надалі - «тарифи», в межах максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом, в сумі 5 000 000 грн за визначеним сторонами графіком зниження максимального ліміту заборгованості.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

Відповідно до п. 2.5. договору нарахування та сплата комісій за користування кредитом здійснюється в порядку, сумі та в строки, що встановлені тарифами.

Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до виконання сторонами належним чином і у повному обсязі всіх своїх зобов'язань за договором (п. 7.3. договору).

03.09.2008 та 27.01.2011 між позивачем та відповідачем було укладено додаткові угоди № 1 та № 2 до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 84 від 12.12.2007, згідно яких сторони домовились встановити по кредитному договору відсоткову ставку в розмірі 18 % річних, у разі виконання позичальником умов п. 3.4.3. та внести зміни до договору, у зв'язку із зміною назви відповідача з Приватного підприємства «Жаворонок» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Жаворонок».

Згідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд встановив, що позивач свої зобов'язання за договором відновлювальної кредитної лінії № 84 від 12.12.2007 виконав належним чином, на виконання п. 1.1. договору перерахував на рахунок відповідача 4 665 000 грн в якості суми кредиту, відповідач кредитні кошти позивачу не повернув, у зв'язку з чим відповідач неналежно виконав свої зобов'язання за договором та після закінчення терміну кредиту не погасив існуючу заборгованість, у зв'язку з чим позивач змушений був звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Вказані обставини встановлені рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.09.2012 у справі № 5002-28/2240-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Жаворонок» про стягнення 5 423 762,88 грн, яким позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 4 665 000 грн заборгованості за кредитом, 62 329,58 грн поточної заборгованості за відсотками по кредиту, 656 857,91 грн простроченої заборгованості за відсотками по кредиту, 39 575,39 грн пені за несвоєчасне погашення відсотків та 64 380 грн судового збору.

Суд встановив, після прийняття вказаного судового рішення відповідач не виконує свої зобов'язання перед позивачем щодо сплати процентів за користування кредитом, що підтверджується довідкою ПАТ «Укрсоцбанк» від 09.09.2015 (а.с. 41), внаслідок чого станом на момент прийняття судового рішення борг відповідача перед позивачем по сплаті процентів складає 2 668 185,63 грн.

Предметом позову є вимоги про стягнення 2 668 185,63 грн боргу за процентами, 548 104,24 грн пені та 970 845,90 грн інфляційних втрат.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (п. 1 ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд встановив, що після прийняття рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.08.2012 у справі № 5002-28/2240-2012 відповідач не виконує свої зобов'язання перед позивачем щодо сплати процентів за користування кредитом, що підтверджується довідкою ПАТ «Укрсоцбанк» від 09.09.2015 (а.с. 41), внаслідок чого станом на момент прийняття судового рішення борг відповідача перед позивачем по сплаті процентів складає 2 668 185,63 грн.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 2 668 185,63 грн боргу за процентами є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання зі сплати процентів по кредиту за договором відновлювальної кредитної лінії № 84 від 12.12.2007, позивачем за період з 14.01.2015 по 14.07.2015 нарахована пеня в сумі 548 104,24 грн, зокрема: 36 623,69 грн за період з 14.01.2015 по 05.02.2015 на суму боргу 2 047 287,06 грн, 57 665,25 грн за період з 06.02.2015 по 03.03.2015 на суму боргу 2 047 287,06 грн та 453 815,30 грн за період з 04.03.2015 по 14.07.2015 на суму боргу 2 047 287,06 грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У разі прострочення позичальником строків погашення кредиту та/або сплати процентів, комісій, зазначений у п.п. 1.1.1., 3.3.15., 3.3.17., 2.4., 2.5. договору, позичальник сплачує кредитору пеню в національній валюті в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період невиконання зобов'язань за договором, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня за днем прострочення (п. 4.1. договору).

Приймаючи до уваги вищенаведене, а також періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому розрахунку пені (а.с. 21) та відсутність заяв про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 14.01.2015 по 14.07.2015, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання зі сплати процентів за кредитом складає загалом 540 595,97 грн, зокрема: 36 122 грн за період з 14.01.2015 по 05.02.2015 на суму боргу 2 047 287,06 грн, 56 875,32 грн за період з 06.02.2015 по 03.03.2015 на суму боргу 2 047 287,06 грн та 447 598,65 грн за період з 04.03.2015 по 14.07.2015 на суму боргу 2 047 287,06 грн. Відтак, вимога про стягнення 548 104,24 грн пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 540 595,97 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання зі сплати процентів по кредиту за договором відновлювальної кредитної лінії № 84 від 12.12.2007, позивачем за період з 01.07.2014 по 30.06.2015 нараховано 970 845,90 грн інфляційних втрат.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування інфляційних втрат, що вказані позивачем в поданому розрахунку інфляційних втрат (а.с. 21-22), арифметично вірний розмір інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.07.2014 по 30.06.2015 становить 970 845,90 грн інфляційних втрат. Відтак, вимога про стягнення 970 845,90 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 2 668 185,63 грн боргу за процентами, 540 595,97 грн пені та 970 845,90 грн інфляційних втрат є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Жаворонок» (98637, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Більшовистська, буд. 33; ідентифікаційний код 20728502) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (03150, м. Київ, Голосіївський район, вул. Ковпака, буд. 29; ідентифікаційний код 00039019) 2 668 185 (два мільйони шістсот шістдесят вісім тисяч сто вісімдесят п'ять гривень) 63 коп. боргу за процентами, 540 595 (п'ятсот сорок тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять гривень) 97 коп. пені, 970 845 (дев'ятсот сімдесят тисяч вісімсот сорок п'ять гривень) 90 коп. інфляційних втрат та 72 948 (сімдесят дві тисячі дев'ятсот сорок вісім гривень) 95 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 15.09.2015

Суддя П.В.Горбасенко