Рішення

від 16.09.2015 по справі 922/3653/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

16 вересня 2015 року Справа № 922/3653/15

Провадження № 34/913/332/15

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Зернотрейд", м. Волноваха Донецької області

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селекція-АгроВ»

с. Металіст Слов'яносербського району Луганської області

про стягнення 96412,93 коп.

Суддя Іванов А.В.

секретар судового засідання Антонова І.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - не прибув;

від відповідача - представник не прибув.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Зернотрейд" (далі - ТОВ "Зернотрейд", позивач у справі) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селекція-Агро" (далі - відповідача у справі) про стягнення з останнього 96412 грн. 93 коп., з яких:

- 68390 грн. 00 коп. - заборгованість зобов'язаннями за договором про надання транспортного експедирування № 070814/1 від 07.08.2014;

- 20025 грн. 98 коп. - інфляційні втрати за період прострочення з 13.10.2014 року по 31.03.2015 року;

- 1157 грн. 95 коп. - процентна ставка за користування коштами у розмірі 3% річних за період прострочення з 13.10.2014 року по 31.03.2015 року;

- 6839грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за період прострочення з 13.10.2014 року по 31.03.2015 року

(згідно п.4.1 договору).

Позивач, з посиланням на норми статей 11-16, 202, 258, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 929-932 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 7, 193, 218, 265, 316 Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по оплаті послуг транспортного експедирування товару у період з 12.08.2014 по 15.08.2014 на підставі відповідних товарно - транспортних накладних, Акту № ОУ-1170 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунку-Фактуру №1170 від 19.08.14 на загальну суму 78390,00 грн., з яких частина коштів (10000 грн.) були оплачені відповідачем 13.08.14 згідно з випискою по банківському рахунку Позивача. З урахуванням вищезазначеного загальна сума заборгованості за надання послуг експедирування товару становить - 68390,00 грн.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" роз'яснено, що учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1-4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" (у редакції Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14). Так, учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов:

1) Якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому слід мати на увазі, що згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

2) У разі коли учасник судового процесу не значиться у згаданому реєстрі, - якщо названу ухвалу господарським судом надіслано поштою за адресою, яку зазначено в заяві (скарзі), або за місцем проживання фізичної особи, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи (коли заяву пов'язано з його діяльністю).

3) Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).

4) За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Листом від 16.03.2015 №511-30-100 УДППЗ "Укрпошта" повідомляє, що відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014 № 875/2014 "Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 "Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" (зі змінами), органи поштового зв'язку тимчасово не здійснюють пересилання поштових відправлень до вказаного населеного пункту.

Суд не здійснював повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання шляхом надсилання ухвали електронною поштою оскільки, у витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не міститься електронної адреси відповідача .

Разом з тим, оскільки відповідач у справі знаходиться на території проведення АТО, то інформація про час і місце судового засідання також була два рази розміщена на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), про що свідчить роздрукована сторінка з мережі Інтернет.

Таким чином, судом вжито відповідні заходи щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, тому у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 111 10 ГПК (аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14).

Крім того, відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, яка затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 N 28, на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селекція-АгроВ» (далі - ТОВ "Селекція - Агро") відповідач у справі, не забезпечив участь повноважного представника у судове засідання, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, що перешкоджає вирішенню спору по суті у даному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою суду від 01.09.2015 року суд попереджав сторони, що у разі не з'явлення їх представників у судове засідання та не надання витребуваних судом документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами та за відсутністю представників сторін.

Таким чином, враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті та дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Селекція-Агро", як клієнт, та товариством з обмеженою відповідальністю «Зернотрейд», як експедитор, 07.08.2014 було укладено договір про надання транспортного експедирування № 070814/1 (далі за текстом - договір, а.с. 14-16).

Відповідно до п.п. 1.1 та п.п. 1.2. договору, предметом є правовідносини, за якими постачальник (позивач у справі) зобов'язується надати певні транспортно-експедиторські послуги передбачені договором, а клієнт (відповідач у справі), зобов'язується своєчасно оплатити транспортні послуги експедитора.

Пунктами 1.2.1 - 1.2.3 договору встановлено, що предметом договору є транспортне експедирування товару .

Умовами пункту 3.1 договору встановлено, що кінцевий розрахунок проводиться за фактом відвантаження автотранспорту, згідно виставлених рахунків і актів про надання послуг, також пунктом 2.1.8. договору встановлено, що клієнт зобов'язаний оплатити рахунки на протязі 3-х банківських днів з моменту пред'явлення їх експедитором (позивачем).

Позивач виконав умови договору і транспортував продукцію відповідача до пункту призначення на загальну суму 68390,00 грн., що підтверджується накладними (а. с. 19-26,) і рахунком-Фактури №1170 від 19.08.2014 (а.с. 27).

Відповідач грошові зобов'язання з оплати за одержану продукцію виконав частково, оплативши суму у 10000 грн. з загальної суми боргу у 78390,00 грн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманого товару за ним станом на день подачі позову до суду утворився борг.

У зв'язку з викладеним, позивач звернувся за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів до суду.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України В«Про транспортно-експедиторську діяльністьВ» від 1 липня 2004 року :

· транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

· експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

· клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;

· перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником;

· учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об'єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Згідно приписів ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Також пунктом 3 цієї статті зазначено ,що умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 931 Цивільного кодексу України визначено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 611, 612 Цивільного кодексу України).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Крім того, частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, як неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням вказаної події.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт виконання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань на загальну суму 78 390,00 грн. 23 коп. (З яких 10 000 грн. було сплачено відповідачем 13.10.2014 року згідно рахунку-Фактуру №1170 від 19.08.2014).

Позивач не зміг надіслати претензію відповідачу поштою, оскільки УДПП3 В«УкрпоштаВ» не здійснює пересилання пошти до району місцезнаходження відповідача (с. Металіст, Слов'яносербський район, Луганська обл.) Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. № 1085-р В«Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткненняВ» (а.с. 34).

Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів виконання зобов'язань, на підставі яких заявлено позовні вимоги, не надано.

За період з 13.10.2014 по 06.05.2015 року позивачем нарахована пеня у сумі 6839 грн.

Згідно із п. 4.1 та п. 4.2 договору за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець на вимогу постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше ніж 10% від простроченої суми. А також відповідно до ст. 625 ЦК України сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та сплачує 10% річних з простроченої суми.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення пені в сумі 6839 грн., оскільки відповідний розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору сторін. Тому, позовна вимога щодо стягнення пені підлягає задоволенню повністю.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1157 грн. 95 коп. за період прострочення зобов'язання з 13.10.2014 по 06.05.2015 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, суд, перевіривши розрахунок позивача згідно п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», дійшов обґрунтованого висновку про вірність розрахунку і належності суми 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат позивачем зроблений розрахунок та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 20025 грн. 98 коп., які нараховані за несвоєчасну сплату заборгованості в розмірі 68390 грн. за період 13.10.2014р. - 31.03.2015р., суд, перевіривши розрахунок, дійшов висновку, що такий розрахунок відповідає діючому законодавству, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю та з відповідача на користь позивача слід стягнути 96412 грн. 93 коп. 68390 грн. 00 коп. заборгованість за отримані послуги за договором про надання транспортного експедирування № 070814/1 від 07.08.2014, 1157 грн. 95 коп. 3 % річних , 20025 грн. 98 коп. інфляційних втрат, 6839 грн. пеню.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід покласти на відповідача в сумі 1928 грн. 25 коп.

Згідно із ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Зернотрейд" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селекція-АгроВ» про стягнення боргу задовольнити повністю. 2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селекція-АгроВ» (93733, вул. Жовтнева 14, с. Металіст, Слов'яносербський район, Луганська область, ідентифікаційний код 35629071) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Зернотрейд", 85700, вул. Шевцової, 11-А, м. Волноваха Донецької області, ідентифікаційний код 32745802) заборгованість в сумі 68390 грн. 00 коп., 3 % річних в сумі 1157 грн. 95 коп., інфляційні втрати в сумі 20025 грн. 98 коп., пеню в сумі 6839 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 1928 грн. 25 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 16.09.2015.

Суддя А.В. Іванов