Рішення

від 08.09.2015 по справі 917/1457/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2015 р. Справа №917/1457/15

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", інтереси якого представляє Миргородський район газопостачання, вул.Шишацька, 84, м. Миргород, Полтавська область, 37604

до 1. Петрівцівської сільської ради Миргородського району, с.Петрівці, Миргородський район, Полтавська область, 37600

2. Миргородської районної ради, вул. Гоголя,120, м. Миргород

про стягнення грошових коштів у розмірі 15 551,23 грн.

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1.Відділ освіти Миргородської РДА (вул. Незалежності, 20/17, м. Миргород, 37600); 2.Миргородська районна рада ( вул. Гоголя,120, м. Миргород).

Суддя Киричук О.А.

Представники:

від позивача : ОСОБА_1, довіреність № 31 від 22.04.2015р.;

від відповідача1. : ОСОБА_2, довіреність б/н від 17.07.2015р.

від відповідача 2. : ОСОБА_3, довіреність 281 від 03.09.2015р.

від третіх осіб: 1.не з"явився; 2.Вовк О.Д., довіреність 281 від 03.09.2015р.

Розглядається позовна заява про стягнення 15 551,23 грн., з яких: 9 832,24 грн. - сума основного боргу за договором на постачання природного газу № 330 від 01.01.2015р., 111,52 грн. - 3% річних, 3 529,77 грн. - інфляційні втрати, 2 077,70 грн. - пеня.

Позивач в обгрунтування позову вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

В судове засідання 11.08.2015 року позивачем через канцелярію суду надано письмові пояснення до позовної заяви. (вх. № 11442 від 11.08.2015р.).

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням наведеним у позовній заяві.

Відповідач 1 у відзиві проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до приписів закону України "Про державний бюджет на 2015 рік" від 28 грудня 2014 року до складу сільських рад у 2015 році не входять заклади освіти, тому дитсадочок "Сонечко" як юридична особа, був переданий до спільної власності територіальних громад сіл і селищ Миргородського району в особі Миргородської районної ради.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, зазначених у відзиві.

Ухвалою від 11.08.2015р.суд за клопотанням відповідача 1 залучив до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1.Відділ освіти Миргородської РДА; 2.Миргородську районну раду.

Третя особа - Відділ освіти Миргородської РДА - у письмових поясненнях за вх. № 12078 від 25.08.2015р. пояснила, що Петрівцівська с/р передала в строкове платне користування приміщення для розташування дитячого навчального закладу за зобов"язала самостійно оплачувати комунальні послуги прийнятого приміщенням, уклавши відповідні договори. З позивачем такий договір був укладений 19.02.2015р.

Третя особа - Миргородська районна рада - у письмових поясненнях за вх. № 11766 від 17.08.2015р. пояснила, що відповідач 1 не може оплатити вартість спожитого дитсадком "Сонечко" природного газу за січень 2015р., оскільки до ст. 89 Бюджетного Кодексу України внесені зміни, відповідно до яких фінансування закладів соціальної сфери передано з 01 січня 2015 року із сільських бюджетів до районного бюджету. При цьому, Миргородська районна рада у письмових поясненнях зазначила, що готова сплатити вартість отриманого природного газу та те, що відповідачем у даній справі має бути Відділ освіти Миргородської РДА (як розпорядник коштів) чи Миргородська районна рада (як власник дитсадка та коштів).

25.08.2015р. відповідно до ст. 24 ГПК України суд за своєю ініціативою залучив до участі у справі іншого відповідача - Миргородську районну раду.

Відповідач 2 - Миргородська районна рада - у відзиві повідомив, що незважаючи на відсутність договірних відносин між ним та позивачем у січні 2015р., фактично він, а не відповідач, отримав природний газ, вартість якого просить позивач стягнути.

В судовому засіданні представник відповідача визнав позов в частині суми основного боргу, в іншій частині позову просив суд відмовити.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд, встановив:

Між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» (надалі по тексту - позивач, постачальник) та Петрівцівською сільською радою Миргородського району (надалі по тексту - відповідач 1, споживач) було укладені договори на постачання природного газу за регульованим тарифом № 330 від 01.01.2015 року та № 330 від 27.01.2015р., відповідно до яких постачальник зобов'язувався постачати споживачу природний газ в порядку та обсягах визначених договором для потреб споживача, а споживач зобов'язувався оплатити вартість газу та наданих послуг у розмірах, строках , порядку та на умовах цього договору (п. 1.1 Договору).

Згідно поясненнь позивача (вх. № 11442 від 11.08.2015р.) чинним є договір № 330 від 27.01.2015р. (далі - Договір) і саме по ньому проводилися розрахунки за спожитий відповідачем природний газ у період з січня по червень 2015р.

При цьому, сторони умовами договору узгодили, зокрема, наступне:

- договірні обсяги постачання газу споживачу наводяться в додатку № 2 до Договору (п. 2.1. Договору);

- послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку № 1 до Договору (п. 2.6 Договору);

- постачальник до 5-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника (п. 2.6 Договору);

- споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання передачі газу.

У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку.

До прийняття рішення судом обсяг та вартість послуг з постачання газу встановлюється відповідно до даних постачальника (п. 2.8 Договору);

- облік обсягів газу, що постачається на умовах договору, здійснюється згідно з Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005р. № 618, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26.01.2006 р за №67/11941 (п.3.2 Договору);

- на підставі результатів вимірювання обсягу газу вузлами обліку складаються щомісяця акти приймання-передачі газу (п.3.2 Договору);

- розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами визначеними, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка № 2 до Договору. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи із ціни на газ на наступний розрахунковий період та відповідно її величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації та відповідної інформації про ціну на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, яка діяла у попередньому місяці. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 5-го числа наступного за місяцем поставки газу (п. 4.1 та п. 4.6 Договору);

- у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла в період за який нараховується пеня, від простроченої суми платежу за кожний день прострочення (п. 6.2.2 Договору);

- цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє в частині постачання природного газу з 01.01.2015р. по 31.03.2015р. включно (п. 10.1 Договору).

Позивач вказує, що свої зобов'язання згідно даного договору виконав, поставив відповідачу 1 у січні 2015 року природний газ в загальному обсязі 2265 куб. м. на загальну суму 17466,68 грн.

В підтвердження виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки газу споживачу позивач надав акт приймання-передачі природного газу № У0000002818 від 31.01.20015р. (за січень) з визначенням обсягу природного газу - 2265 м.куб. на суму 17 466,68 грн.

Наданий позивачем акт підписаний лише позивачем та скріплені його печаткою.

З матеріалів справи вбачається, що акт прийому-передачі газу направлений відповідачу 04.02.2015р. Позивач вказує, що будь-яких претензій щодо визначення об'ємів використаного природного газу від споживача не надходило.

За даними позивача, в порушення умов Договору, відповідачем проведено оплату вартості отриманого ним природного газу не в повному обсязі, зокрема, 30.01.2015р. сплачено 7 634,44 грн.

Відповідач 1 у відзиві вказує, що відповідно до умов договору позивачем у січні 2015р. поставлено 990 куб.м. природного газу.

В підтвердження виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки газу споживачу у об"ємі 990 куб.м. природного газу відповідач 1 надав акти приймання-передачі природного газу б/н та № У0000000983 від 31.01.20015р. (за січень) з визначенням обсягу природного газу - 990 м.куб. на суму 7 634,44 грн.

Надані відповідачем 1 акти підписані сторонами та скріплені їх печатками.

За даними відповідача, ним за спожитий природний газ у січні проведено оплату у повному обсязі, зокрема, 30.01.2015р. сплачено 7 634,44 грн. (платіжне доручення № 9 від 29.01.2015р.).

Відповідач 2 у відзиві вказує, що різниця даних позивача і відповідача 1 виникла у зв"язку з тим, що позивачем у обсяг спожитого відповідачем природного газу включено природний газ, спожитий дитсадком "Сонечко", який перебуває на балансі відділу освіти РДА, та повинен утримуватися за рахунок районного бюджету відповідно до вимог бюджетного законодавства.

Відповідач 2 вказує, що у січні природний газ для дитсадка "Сонечко" позивачем відпускався без належного оформлення договірних відносин між позивачем і відділом освіти РДА, а включення обсягу газу на споживання дитячим навчальним закладом в рамки договору з Петрівцівською сільською радою є "нав"язаним" з боку позивача як монополіста в сфері постачання газу.

Третя особа - відділ освіти РДА - повідомила, що згідно з рішенням другого засідання 36 сесії 6 скликання Миргородської РР від 23.01.2015р. було прийнято у спільну власність територіальних громад сіл, селищ району дошкільні навчальні заклади. За договором оренди № 1 від 27.01.2015р. відділ освіти РДА отримав у строкове платне користування приміщення для розташування дитячого садка "Сонечко" і зобов"язався самостійно оплачувати комунальні послуги прийнятого приміщенням, уклавши відповідні договори. З позивачем на постачання природного газу для дитячого садка "Сонечко" договір був укладений 19.02.2015р.за № 317.

Відповідач 2 вказує, що, не зважаючи на відсутність договірних відносин між ним та позивачем, визнає факт отримання дитячим садком "Сонечко" у січні 2015р. газу на загальну суму 9832,24 грн. і просить суд покласти обов"язок по його відшкодуванню за рахунок районного бюджету.

Позивач, вважаючи свої права порушеними відповідачем 1, як особою, що підписала договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 330 від від 27.01.2015р., звернувся до суду з позовом про стягнення з нього 9 832,24 грн. основного боргу, 111,52 грн. 3% річних, 3 529,77 грн. інфляційних втрат, 2 077,70 грн. пені.

При вирішенні спору, суд приймає до уваги наступне.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем 1 у справі виникли зобов'язання з договору постачання, за яким в силу ст. 712 ЦК визначено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Матеріалами справи, зокрема актами приймання-передачі природного газу б/н та № У0000000983 від 31.01.20015р., підтверджено факт постачання відповідачу 1 обсягу природного газу - 990 м.куб. на суму 7 634,44 грн. та оплату 7 634,44 грн. відповідачем 1 платіжним дорученням № 9 від 29.01.2015р. 7 634,44 грн. вартості отриманого ним газу за договором № 330 від 27.01.2015р.

Акт приймання-передачі природного газу № У0000002818 від 31.01.20015р. (за січень) з визначенням обсягу природного газу - 2265 м.куб. на суму 17 466,68 грн., на який посилається позивач в підтвердження позовних вимог, підписаний лише позивачем та скріплені його печаткою.

Інших доказів, які б свідчили про споживання саме відповідачем 1 природного газу у обсязі, визначеному Актом приймання-передачі природного газу № У0000002818 від 31.01.20015р., суду не надано.

При цьому, і сторони, і третя особа у поясненнях і відзивах повідомили суд, що заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу є вартістю спожитого, та неоплаченого, дитсадком "Сонечко" природного газу.

Відповідно до ч.1 ст.89 Бюджетного кодексу до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать видатки на освіту, дошкільну освіту, позашкільну освіту.

Відповідно до рішення другого засідання 36 сесії 6 скликання Миргородської РР від 23.01.2015р. Миргородської РР у спільну власність територіальних громад сіл, селищ району прийнято дошкільні навчальні заклади, у тому числі дитячий садок "Сонечко". За договором оренди № 1 від 27.01.2015р. відділ освіти РДА отримав у строкове платне користування приміщення для розташування дитячого садка "Сонечко" і зобов"язався самостійно оплачувати комунальні послуги прийнятого приміщенням, уклавши відповідні договори. З позивачем на постачання природного газу для дитячого садка "Сонечко" договір був укладений 19.02.2015р.за № 317.

В січні 2015р. Миргородська РР (відповідач 2), на утримання якої з 01.01.2015р. передано дитсадок "Сонечко", отримала від позивача природний газ для цього дитячого садка без оформлення договірних відносин.

З огляду на зазначене вище, з врахуванням визнання відповідачем 2 боргу на суму 9832,24 грн., що заявлена позивачем до стягнення як вартість поставленого природного газу об"єкту газоспоживання - приміщення дитячого садку с.Петрівці, вимоги про стягнення 9832,24 грн. підлягають задоволенню з Миргородської районної ради.

Крім того, позивач у позові ставить вимогу про стягнення 111,52 грн. 3% річних, 3 529,77 грн. іінфляційних втрат, 2 077,70 грн. пені.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

З огляду на відсутність між Миргородською РР (відповідач 2) та позивачем в січні 2015р. належного оформлення договірних відносин з приводу постачання природного газу на утримання дитсадку "Сонечко", суд не має змоги визначити дату порушення зобов'язання, а отже і період прострочення.

За даних обставин, позовні вимоги щодо стягнення 111,52 грн. 3% річних, 3 529,77 грн. іінфляційних втрат, 2 077,70 грн. пені є такими, що задоволенню не підлягають.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У пункті 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" висловлено правову позицію згідно якої зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Згідно вказаної вище правової позиції, суд дійшов висновку про те, що спір виник, в тому числі внаслідок неправильних дій Петрівцівської сільської ради Миргородського району, у зв'язку з чим судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов до Миргородської районної ради задовольнити частково.

2. Стягнути з Миргородської районної ради (вул. Гоголя, 120, м.Миргород, 37600, код ЄДРПОУ 21051438) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (вул. В.Козака, 2-а, м. Полтава, 36020, ідентифікаційний код юридичної особи 03351912) 9832,24 грн., 913,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Стягнути з Петрівцівської сільської ради Миргородського району ( с.Петрівці, Миргородський район, Полтавська область, 37600, код ЄДРПОУ 24832840) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (вул. В.Козака, 2-а, м. Полтава, 36020, ідентифікаційний код юридичної особи 03351912) 913,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено _____.2015р.

Суддя Киричук О.А.