Рішення

від 07.09.2015 по справі 916/3090/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" вересня 2015 р.Справа № 916/3090/15

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Зайцев Ю.О.

при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.

За участю представників сторін:

Від позивача : ОСОБА_1, довіреність від 15.06.2015р.

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Торговий Дім УкрполімерконструкціяВ» до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«АБ-ГРУПВ» про стягнення 185 654,81 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Суть спору : 24.07.2015р. ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Торговий Дім УкрполімерконструкціяВ» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«АБ-ГРУПВ» про стягнення 185654,81 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.07.2015р. за вказаним позовом порушено провадження з призначенням справи до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідач засідання суду призначені на 10.08.2015р. та 07.09.2015р. не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області від 24.07.2014р. та від 10.08.2015р. були направлені за належною адресою, зазначеною в позовній заяві, та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 20.07.2015р. та отримані відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення (вх. №35821/15 від 13.08.2015р. та вх. №36905/15 від 20.08.2015р.).

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 В«Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на адресу відповідача зазначеною в позовній заяві та підтвердженою витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 20.07.2015р. та отриманні останнім, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

07.09.2015р. в судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив:

28 травня 2013 року між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Укрполімерконструкція» (надалі - постачальник) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АБ-Груп» (надалі - покупець) було укладено договір поставки № 05/13-05 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується постачати протягом строку дії цього Договору, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати труби поліетиленові та фасонні вироби (надалі - ОСОБА_3) партіями в кількості, асортименті та за цінами відповідно до рахунків-фактур, виписаних Постачальником на ім'я Покупця, та/або узгодженими Сторонами у специфікаціях, та/або додаткових угодах до цього Договору.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що якщо інше не погоджено у відповідній додатковій угоді та/або специфікації до цього Договору, Покупець здійснює передоплату за продукцію у розмірі 100% (ста відсотків) від вартості Партії ОСОБА_3 шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до п.7.3. Договору в разі порушення Покупцем термінів оплати ОСОБА_3, Покупець, на вимогу Постачальника, сплачує йому штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від суми простроченого платежу.

Відповідно до п.7.4. Договору у разі невиконання Покупцем умов та строків оплати вартості ОСОБА_3, зазначених в цьому Договорі, рахунку-фактурі, специфікації та/або додатковій угоді до цього Договору, Постачальник має право вимагати від Покупця сплати (крім суми заборгованості) пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі рахунку-фактури №ТД - 0001659 від 28.05.2013р. Позивачем був переданий на користь Відповідача ОСОБА_3 на загальну суму 169 585,70 грн. Вказаний ОСОБА_3 був отриманий Відповідачем без зауважень, що підтверджується видатковою накладною № ТД--000419 віл 05.06.2013 р. та довіреністю № 2 від 04 червня 2013 р.

Згодом, на підставі рахунку-фактури № ТД- 0002968 від 24.07.2013 р. Позивачем був переданий на користь Відповідача товар на загальну суму 9 891,42 грн. Вказаний ОСОБА_3 був отриманий Відповідачем без зауважень, що підтверджується видатковою накладною № ТД- 000719 від 25.07.2013 р. та довіреністю № 3 від 24 липня 2013 р

Таким чином, всього Позивачем було поставлено на користь Відповідача ОСОБА_3 на суму 179 477,12 грн.

Між сторонами було підписано Специфікацію № 1 від 28.05.2013 р. до Договору, відповідно до якої, сторони узгодили, що оплата першої партії товару здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки ОСОБА_3 (п.4).

Отже, зобов'язання по оплаті першої партії ОСОБА_3 мало бути виконане до 05.07.2013 р. включно. За аналогією, зобов'язання по оплаті другої партії товару мало бути виконане до отримання покупцем товару, тобто до 25.07.2013 р. включно.

Однак, відповідачем була частково оплачена вартість товару з порушенням строку, лише 13.08.2014р., та перераховано на користь позивача 100 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 13.08.2014р.

У зв'язку із неповним погашенням заборгованості відповідачем за поставлений товар, 20 квітня 2015 р. позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості та штрафних санкцій за вих.№3 від 20.04.2015р.

Проте, вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді.

З наведених підстав ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Укрполімерконструкція» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АБ-Груп» про стягнення 79 477,12 грн. основного боргу, 17 947,71 грн. - штрафу, 12 003,73 грн. - пені, 68 055,35 грн. -інфляційних збитків та 8 170,90 грн. - 3% річних.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.ст. 626, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Судом встановлено, що правовідносини сторін по справі виникли на підставі укладеного між ними договору поставки №05/13-05 від 28.05.2013р.

За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 2 ст.640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст. 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві, відповідачем в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства України та договору - зобов'язання щодо оплати решти вартості отриманого від позивача товару - не виконані, внаслідок чого за відповідачем утворилася стійка заборгованість, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума боргу за отриманий товар, встановлена судом в розмірі 79 477,12 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 17 947,71 грн.

Відповідно до п.7.3. Договору в разі порушення Покупцем термінів оплати ОСОБА_3, Покупець, на вимогу Постачальника, сплачує йому штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від суми простроченого платежу.

Судом встановлено, що відповідачем було прострочено зобов'язання по оплаті товару, оскільки оплата за першу партію мала бути виконана до 05.07.2013 р. включно. За аналогією, зобов'язання по оплаті другої партії товару мало бути виконане до отримання покупцем товару, тобто до 25.07.2013 р. включно. Натомість, відповідачем була частково оплачена вартість товару з порушенням строку, лише 13.08.2014р., та перераховано на користь позивача 100 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 13.08.2014р.

Перевіривши розрахунок позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 17 947,71 грн., судом встановлено, що його здійснено вірно, у зв'язку із чим стягненню з відповідача підлягає 17 947,71 грн. штрафу.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача, за прострочення зобов'язанння з оплати вартості товару 12 003,73 грн. - пені, 68 055,35 грн. -інфляційних збитків та 8 170,90 грн. - 3% річних., суд зазначає наступне.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Право на неустойку, як зазначено у ст. 550 Цивільного кодексу України, виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до п.7.4. Договору у разі невиконання Покупцем умов та строків оплати вартості ОСОБА_3, зазначених в цьому Договорі, рахунку-фактурі, специфікації та/або додатковій угоді до цього Договору, Постачальник має право вимагати від Покупця сплати (крім суми заборгованості) пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором про надання послуг.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Перевіривши розрахунок пені, 3% річних у сумі та інфляційних витрат наданий позивачем, суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв'язку з чим дані позовні вимоги підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Рішення прийнято на підставі наданих доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судових витрат, а саме 3 893,77 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 32,33,34,38,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Торговий Дім УкрполімерконструкціяВ» до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«АБ-ГРУПВ» про стягнення 185 654,81 грн. - задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«АБ-ГРУПВ» (68355, Одеська область. м. Вилкове, вул. Кірова, буд. 27; код ЄДРЮО та ФОП 37484738) на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім УкрполімерконструкціяВ» (07500, Київська обл. смт. Баришівка, вул. Торф'яна, буд.28; код ЄДРПОУ 33126404) суму основного боргу в розмірі - 79 477 /сімдесят дев'ять тисяч чотириста сімдесят сім/ грн. 12 коп., штраф в розмірі - 17 947 /сімнадцять тисяч дев'ятсот сорок сім/ грн. 71 коп., пеню в розмірі - 12 003 /дванадцять тисяч три грн. 73 коп., інфляційне збільшення суми боргу в розмірі - 68 055 /шістдесят вісім тисяч п'ятдесят п'ять/ грн. 35 коп., три проценти річних в розмірі 8 170 /вісім тисяч сто сімдесят/ грн. 90 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі - 3 893 /три тисячі вісімсот дев'яносто три/ грн. 77 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 14 вересня 2015 р.

Суддя Ю.О. Зайцев