Ухвала

від 17.01.2011 по справі 11/46

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" січня 2011 р. Справа № 11/46

За позовом ОСОБА_1

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю - фірма "КОДЕСТ"

про зобов'язання вчинити дії

Представники:

від позивача : ОСОБА_1;

від відповідача : ОСОБА_3 (довіреність б/№ від 13.01.2011 року)

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю - фірма «Кодест», у якій просить зобов'язати відповідача визначити вартість частини майна товариства з обмеженою відповідальністю -фірми «Кодест»пропорційну частці ОСОБА_1 у статутному (складеному) капіталі та частину прибутку, одержаного відповідачем у 2008 році до дня виходу позивача з числа учасників відповідача, які належать до виплати позивачу. В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав в повному обсязі, зазначивши, що позивачем невірно обрано спосіб захисту.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить зобов'язати відповідача визначити вартість частини майна товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «Кодест» пропорційну частці ОСОБА_1 у статутному (складеному) капіталі та частину прибутку, одержаного відповідачем у 2008 році до дня виходу позивача з числа учасників відповідача, які належать до виплати позивачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вимога позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити розрахунок частки має ознаки способу захисту цивільного права, який передбачено п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦПК України - примусове виконання обов'язку в натурі, але за своєю юридичною природою не є таким з огляду на нижче наведене.

Примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у тих випадках, коли відповідач зобов'язаний був вчинити певні дії по відношенню до позивача, але відмовився або уникає можливості виконати свій обов'язок. Тобто цей засіб захисту застосовується за наявності зобов'язальних правовідносин між позивачем та відповідачем. Так, він може мати місце при невиконанні обов'язку сплатити кошти за виконану роботу (за договором підряду), передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, поставки, дарування з обов'язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послуги (за договорами про виконання робіт та надання послуг).

Відповідно до п.3. ч.2 ст. 148 ЦК України (на який посилається позивач), порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Слід зазначити, що положеннями статуту ТОВ «Кодест»та положеннями Закону України «Про господарські товариства»не встановлено обов'язку товариства з обмеженою відповідальністю здійснювати розрахунок вартості частки учасника, що виходить з товариства.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно зі ст.5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»суб'єктами оціночної діяльності є:

суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», сертифікат суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (далі - сертифікат) є документом, що засвідчує право суб'єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб'єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені.

З вищенаведених норм Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»вбачається, що визначення вартості частини майна товариства в Україні здійснюється суб'єктами оціночної діяльності, які мають сертифікат суб'єкта оціночної діяльності державного зразка.

Відповідно до ч.1 ст.54 Закону України «Про господарські товариства», при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Зі змісту вищенаведеної статті можна зробити висновок, що обов'язок товариства з обмеженою відповідальністю при виході учасника полягає у виплаті вартості частини майна товариства та затвердженні звіту за рік.

У тексті позовної заяви позивач вказує на обов'язок відповідача виплатити їй суми, належні до сплати у зв'язку з її виходом з товариства, але разом з тим задоволення даного позову не стане обов'язковою підставою для відповідача здійснити таку виплату, позаяк таку вимогу не заявлено у позовній заяві.

Варто зазначити, що відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відтак ОСОБА_1 не позбавлена права звернутись до господарського суду з позовом до ТОВ «Кодест»про зобов'язання виплатити вартість частини майна товариства, пропорційну частці позивача у статутному (складеному) капіталі товариства.

Оскільки позивачем всупереч положенням ст.16 Цивільного кодексу України невірно обрано спосіб захисту цивільних прав та інтересів суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.49, ст..ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити

Суддя Мамченко Ю. А.

Повний текст рішення суддею підписано «21» січня 2011 року