Ухвала

від 22.02.2011 по справі 5019/190/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" лютого 2011 р. Справа № 5019/190/11

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Грандмайстер»

до відповідача ОСОБА_1 підприємства «Транс-АС»

про стягнення 123891 грн. 66 коп.

Суддя Мамченко Ю. А.

Представники:

від позивача : представник ОСОБА_2 (довіреність №1 від 31.01.2011 року);

від відповідача : представник не з’явився

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грандмайстер»звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 підприємства «Транс-АС»про стягнення 119822,61 грн. основного боргу, 3409,20 грн. пені та 659,85 грн. відсотків річних за прострочення в оплаті поставленого товару. В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав. Надіслане на адресу ОСОБА_1 підприємства «Транс-АС»поштове повідомлення про призначення справи до розгляду, направлене відповідачу за адресою: АДРЕСА_1, повернулось до господарського суду Рівненської області з довідкою відділення підприємства зв’язку: «за закінченням терміну зберігання».

Чинним законодавством до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах. В разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

За таких обставин, керуючись ст.75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, вивчивши подані ним письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ

23.04.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грандмайстер»(далі -Виконавець) та ОСОБА_1 підприємством «Транс-АС»(далі - Замовник) укладено Договір поставки і монтажу інженерних систем №23/04-09 (далі - Договір), згідно з умовами якого виконавець зобов’язався поставити обладнання та здійснити монтаж систем вентиляції, кондиціювання та опалення на об’єкті відповідача ОСОБА_3 центр »по вул.Гагаріна, 26 в м.Рівне, а замовник зобов’язався прийняти та оплатити це замовлення згідно з умовами Договору.

Відповідно до п.2.1. Договору на підставі представлених замовником вихідних даних, технологічних умов та проекту Виконавець визначає об’єми та терміни виконаних робіт і складає кошторис (Додаток №1), який затверджується Замовником і є невід’ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.п.3.1., 3.2. Договору загальна сума даного Договору визначається кошторисом. Остаточна вартість цього Договору визначається як сума вартості Актів приймання виконаних робіт та видатково-прибуткових накладних/актів приймання-передачі обладнання, за якими здійснюється поставка необхідного обладнання.

Відповідно до п.п.3.4., 3.5. Договору розрахунки здійснюються в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів з поточного рахунку Замовника на поточний рахунок Виконавця. Перший авансовий платіж становить 20000,00 грн.. Графік платежів наведений в Додатку №2 до договору. Будь-які платежі по договору здійснюються відповідно до графіка на основі виставленого Виконавцем рахунка протягом 3-х банківських днів з дати виставлення такого рахунку.

Відповідно до п.4.3. Договору Замовник зобов’язався своєчасно та в повному об’ємі провести оплату виконаних робіт відповідно до Акту приймання-передачі виконаних робіт.

На виконання умов договору позивач поставив товар та виконав роботи на загальну суму 5618322,61грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість підрядних робіт. Відповідачем частково оплачено виконані роботи за Договором в розмірі 5520000,00 грн..

01.07.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грандмайстер»(далі -Виконавець) та ОСОБА_1 підприємством «Транс-АС»(далі - Замовник) укладено Договір поставки і монтажу секційних гаражних воріт №01/07-09 (далі - Договір поставки), згідно з умовами якого виконавець зобов’язався поставити та здійснити монтаж секційних гаражних воріт на об’єкті відповідача ОСОБА_3 центр »по вул.Гагаріна, 26 в м.Рівне, а замовник зобов’язався прийняти та оплатити це замовлення згідно з умовами договору.

Відповідно до п.2.1. Договору поставки на підставі представлених замовником вихідних даних, технологічних умов та проекту Виконавець визначає об’єми та терміни виконаних робіт, який затверджується Замовником і є невід’ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.3.2. Договору поставки остаточна вартість цього Договору визначається як сума вартості Актів приймання виконаних робіт та видатково-прибуткових накладних/актів приймання-передачі обладнання, за якими здійснюється поставка необхідного обладнання.

Відповідно до п.п.3.4. Договору поставки розрахунки здійснюються в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів з поточного рахунку Замовника на поточний рахунок Виконавця.

Відповідно до п.4.3. Договору поставки Замовник зобов’язався своєчасно та в повному об’ємі провести оплату виконаних робіт відповідно до Акту приймання-передачі виконаних робіт.

На виконання умов Договору позивач поставив товар та виконав роботи на загальну суму 188006,14 грн., що підтверджується видатковими накладними та актами прийому-передачі виконаних робіт. Відповідачем частково оплачено виконані роботи за Договором в розмірі 166506,00 грн..

Позивачем на адресу відповідача 19.10.2010 року надіслано претензію №01/357 з вимогою оплатити товар. Відповідачем відповіді на претензію не надано, зобов'язання по оплаті отриманого товару не виконано. На момент розгляду справи борг відповідача за вказаними договорами становить 119822,61 грн., в матеріалах відсутні докази оплати заборгованості.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч. 1 ст.193 ГК України зазначає, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищевказане суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар та виконані роботи в розмірі 119822,61 грн. стверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Відповідно до п.5.3. Договорів Покупець несе відповідальність за прострочення платежів по даному Договору у вигляді пені в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, що суперечить нормам ст.232 ГК України. Згідно з розрахунком наданим позивачем пеня обрахована в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України від суми заборгованості в розмірі 119822,61 грн. за кожен день прострочення за період з 22.11.2010 року по 27.01.2011 року складає 3409,20 грн. 62 коп.. Розрахунок перевірено судом та визнано вірним.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

За порушення строків оплати, відповідно до ст.625 ЦК України, позивачем на суму боргу в розмірі 119822,61 грн. за період з 22.11.2010 року по 27.01.2011 року нараховано три відсотки річних в розмірі 659,85 грн.. Розрахунок перевірено судом та визнано вірним.

21.02.2011 року позивачем подано до суду заяву, в якій просить також стягнути з відповідача судові витрати, в т.ч.4000 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Витрати позивача на оплату послуг адвоката в сумі 4000 грн. підтверджені Договором про надання правової допомоги №4 від 20.01.2011 року, свідоцтвом ОСОБА_2 про право на заняття адвокатською діяльністю №351, виданим Рівненською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 29.10.2002 року та платіжним дорученням №2919 від 17.02.2011 року.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача119822,61грн. основного боргу, 3409,20 грн. пені, 659,85 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита, витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу та витрат на оплату послуг адвоката.

Керуючись ст.49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства «Транс-АС»(33028, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 33615905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандмайстер»(33009, м.Рівне, вул.Боярка, 40-а, код ЄДРПОУ 356515905) 119822,61грн. основного боргу, 3409,20 грн. пені, 659,85 грн. 3% річних, витрати на оплату державного мита в розмірі 1238,92 грн., витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп. та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 4000,00 грн..

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю. А.

Повний текст рішення суддею підписаний «28»лютого 2011 року.