Ухвала

від 01.02.2011 по справі 11/181

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" лютого 2011 р. Справа № 11/181

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго»

до відповідача ОСОБА_2 підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3

про стягнення 8799 грн. 63 коп. заборгованості по розрахунках, пені, інфляційних втрат та 3% річних

За зустрічним позовом ОСОБА_2 підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго»

про визнання недійсним договору на відпуск теплової енергії №914

Суддя Мамченко Ю.А.

Представники:

від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго»: представник ОСОБА_4 (довіреність №03-05/11 від 04.01.2011 року);

ОСОБА_3 особисто

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго»звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення 8799,63 грн. заборгованості по розрахунках за послуги теплопостачання згідно укладеного договору з урахуванням індексу інфляції, відсотків річних та пені.

ОСОБА_2 підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, при цьому зазначив, що між сторонами не існує жодних договірних відносин, оскільки приміщення загальною площею 145,90 кв.м. за адресою: м.Рівне, вул.Київська, 17 відключене від мережі центрального опалення.

01 грудня 2010 року відповідач по справі СПД ОСОБА_3 до початку розгляду справи по суті подав зустрічну позовну заяву до позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго»про визнання недійсним договору на відпуск теплової енергії №914 від 11.11.2009 року для спільного розгляду з первісним позовом. Позовні вимоги мотивовані наступним: між СПД ОСОБА_3, як власником приміщення, що по вул. Київській, 17 та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго»не існує жодного чинного правочину, який би регулював відносини щодо постачання теплової енергії з боку ТОВ «Рівнетеплоенерго». Позивач за зустрічним позовом стверджує, що приміщення загальною площею 145,90 м. кв. за адресою м.Рівне, вул. Київська, 17 відключене від мережі центрального опалення, відповідно послуги постачання теплової енергії постачальником не надаються, що стверджується витягом з протоколу № 3 від 24.04.2007 року, в якому вбачається, що постійно діючою міжвідомчою комісією з розгляду питань, пов'язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання прийнято рішення про надання СПД ОСОБА_3 дозволу на відключення нежитлового приміщення житлового будинку на вул. Київській, 17 від центральної системи опалення і виготовлення технічних умов відповідними організаціями для розробки проекту індивідуального (автономного) опалення і гарячого водопостачання з влаштування; технічними мовами на відключення від централізованої системи теплопостачання №05 від 04.06.2008 року, затверджених директором КТП «Комуненергія»Рівненської міської ради; актом про відключення від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП від 18.02.2010 року.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що вищевикладені обставини виключають предмет договору, зазначений в договорі №914, оскільки у відповідності до ст.638 Цивільного кодексу України та ч.ч.2,3 ст.180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

На думку СПД ОСОБА_3, Договір №914 укладено без його згоди, та не відповідає п.3 ст.203 Цивільного кодексу України. Окрім того, договір не підписаний, а відповідно не має форми, що є обов'язковою вимогою при укладанні договорів, оскільки Договір №914 не підписаний та не скріплений печатками сторін.

За правилом ст.60 ГПК України, відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Зустрічна позовна заява від 30.11.2010 року пов'язана з первісною, оскільки стосується одного договору на відпуск теплової енергії, заява за формою відповідає вимогам ст.ст.54-57 ГПК України, - заявником подано докази направлення копії іншій стороні, докази сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі та докази сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, до зустрічного позову додано завірені копії документів..

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 01.12.2010 року у справі №11/181 зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (вх.№2700 від 01.12.2010 року) та додані до неї матеріали прийнято до розгляду спільно з первісним позовом.

У відзиві на зустрічну позовну заяву ТОВ «Рівнетеплоенерго»позовні вимоги СПД ОСОБА_3 не визнало в повному обсязі, зазначивши наступне:

17 лютого 2010 року уповноваженими представниками ТОВ «Рівнетеплоенерго»проведено обстеження нежитлового приміщення відповідача (магазин «Ліноліум»), яке знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Київська, 17. Як встановлено згідно складеного акту, система центрального опалення не порушена та функціонує в нормальному режимі. Представник відповідача від підпису акта відмовився та не довів до відома уповноважених осіб про намір відключитися від мережі централізованого опалення.

Враховуючи наведене, відповідачу вручено лист №02-05/316 від 17.02.2010 року з пропозицією з'явитись в десятиденний термін для укладення договору на відпуск теплової енергії. Листом від 02.03.2010 року №01-06/424 позивач повторно запропонував відповідачу укласти договір та направив два примірники договору для розгляду та підписання.

ПП ОСОБА_3 надані пропозиції залишив без відповіді та реагування, внаслідок чого порушив приписи п.3, 4 ст.181 Господарського кодексу України, в яких визначено, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті (у формі єдиного документу) і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Крім цього, слід зазначити, що згідно п.3 ст.179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно вимог ст.19, 22, 24 ЗУ «Про теплопостачання», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до п.4 Правил користування тепловою енергією затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року №1198, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією.

Окрім цього, відповідно до ст.24 ЗУ «Про теплопостачання», ст.20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Керуючись наведеним, ТОВ «Рівнетеплоенерго»звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до ПП ОСОБА_3 про спонукання до укладення договору на відпуск теплової енергії №914 від 11.11.2009 року. Судом доводилось до відома відповідача про розгляд даної справи, зокрема, за місцем його реєстрації: м.Рівне, вул.Грушевського, 75/20 та за адресою знаходження магазину «Лінолеум», однак відповідач своїм правом участі в судовому процесі не скористався, хоча був повідомлений належним чином.

Рішенням від 22.06.2010 року позов задоволено в повному обсязі, відповідача зобов'язано укласти договір №914 в редакції від 11.11.2009 року. Рішення набрало законної сили та не оскаржувалось в апеляційному порядку.

Нормами статті 187 ГК України врегульовано питання стосовно того, що моментом укладення спірного договору є день набрання законної сили рішенням господарського суду.

Таким чином, на думку ТОВ «Рівнетеплоенерго», твердження позивача за зустрічним позовом про те, що ним не підписаний договір на теплопостачання відповідає вимогам закону є передчасними, оскільки такий договір укладений за рішенням суду, а відтак у відповідача виникають зобов'язання по оплаті за спожиту теплову енергію.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що первісний позов підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ

Рішенням господарського суду Рівненської області від 22.06.2010 року у справі №19/54 позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго»задоволено в повному обсязі, зобов'язано Приватного підприємця ОСОБА_3 (33023, м.Рівне, вул. Грушевського, 75/20) укласти договір на відпуск теплової енергії №914 від 11.11.2009 року. На умовах зазначених в рішенні. Рішення набрало законної сили та не оскаржувалось в апеляційному порядку.

Відповідно до положень ч.2 ст.187 Господарського кодексу України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Згідно з ч.2 статті 187 ГК України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішений переддоговірний спір, вважається днем укладення відповідного договору, якщо рішенням суду не визначено інше. Таким чином, у законі прямо вказано на умову (день, який вважається днем укладення договору), яка має бути зазначена в рішенні, а її незазначення тягне за собою існування договору із дня набрання чинності рішенням. Більш детально зміст судового рішення у такій справі передбачений ч. 3 ст. 84 ГПК України: у спорі, що виник при укладенні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

У разі якщо підставою судового розгляду спору стали не розбіжності щодо умов договору, а відмова від укладення договору, а за результатом розгляду прийнято рішення, згідно з яким договір вважатиметься укладеним, суду визначає умови такого господарського договору із урахуванням вимог ст.180 ГК щодо встановлення всіх істотних умов відповідно до закону.

Рішення у справі із вирішення переддоговірного спору не потребує виконання, адже згідно з ч.2 статті 180 ГК договір вже вважається укладеним, тобто рішенням встановлюється факт існування договору і породжених ним зобов'язань. У подальшому можливе звернення сторони такого договору до суду з підстав порушення (у тому числі невиконання) вже існуючого договору.

У рішенні господарського суд Рівненської області від 22.06.2010 року у справі №19/54 зазначена дата укладення договору 11.11.2009 року, відтак з вказаної дати виникли зобов'язання сторін за Договором на теплопостачання. Слід зазначити, що договір, укладений за рішенням суду не потребує підписання сторонами.

СПД ОСОБА_3 зазначає, що приміщення за адресою: м.Рівне, вул.Київська, 17 відключене від центральної системи теплопостачання.

В матеріалах справи наявні наступні документи:

- ОСОБА_4 з Протоколу №3 від 24.04.2007 року, відповідно до якого Постійно діюча комісія з розгляду питань, пов'язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання прийняла рішення про надання дозволу на відключення нежитлового приміщення житлового будинку на вул.Київській, 17 від центральної системи опалення і виготовлення технічних умов відповідними організаціями для розробки проекту індивідуального (автономного) опалення і гарячого водопостачання з влаштуванням електроопалення;

- Технічні умови №05 від 04.06.2008 року на відключення від централізованої системи теплопостачання приміщень магазину «Лінолеум»по вул. Київській, 17 в м.Рівне, затверджене директором КТП «Комуненергія»Рівненської міської ради;

- Акт про відключення квартири (секції, під'їзду) від внутрішньо будинкових мереж ЦО та ГВП від 18.02.2010 року, який підписаний представником обслуговуючої житловий будинок організації, представником монтажної організації та ОСОБА_3, проте вказаний акт не містить підпису представника теплопостачаючої організації. Крім того, акт не затверджений Рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж ЦО та ГВП.

Надання послуг теплопостачання регулюється Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року (далі - Правила).

Відповідно до п.п.24-27 Правил Споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання»схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Витрати, пов'язані з відключенням від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води, а також встановленням індивідуальних (автономних) систем опалення, відшкодовуються споживачами відповідно до калькуляції, складеної виконавцем.

Відповідно до п. 34 Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 р. N 1497, споживач не має права самовільно, з порушенням проектних рішень переобладнати і використовувати не за призначенням та псувати санітарно-технічне обладнання житлових будинків і житлових приміщень.

Дозвіл на відключення споживача від користування послугами із централізованого опалення та гарячого водопостачання надається органами місцевого самоврядування.

Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 року за №1478/11758 (далі -Порядок відключення), який визначає процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (далі - ЦО і ГВП) житлового будинку при відмові споживачів від послуг ЦО і ГВП.

Відповідно до п.2.5. Порядку відключення відключення приміщень від внутрішньо-будинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи. Роботи з відключення будинку від мереж ЦО і ГВП виконуються у міжопалювальний період.

Відповідно до п.2.6. Порядку відключення по закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП (додаток 4) і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.

Відповідно 2.7 Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Наданий Приватним підприємцем ОСОБА_3 Акт про відключення квартири (секції, під'їзду) від внутрішньо будинкових мереж ЦО та ГВП від 18.02.2010 року не містить підпису представника теплопостачаючої організації. Крім того, акт не затверджений Рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж ЦО та ГВП.

Отже, лише після закінчення робіт складається акт про відключення, який подається відповідній комісії для затвердження і є єдиною підставою для зняття з обліку та припинення нарахувань за Договором на теплопостачання .

Приватний підприємець ОСОБА_3 не надав суду доказів відключення від мережі централізованого опалення з дотримання відповідної процедури, що передбачена чинним законодавством, відтак ТОВ «Рівнетеплоенерго»правомірно здійснено нарахування за Договором на відпуск теплової енергії №914 від 11.11.2009 року.

За приписами статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до пункту 1 статті 215 зазначеного Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання їх недійсними та настання відповідних наслідків, а саме відповідність змісту договору вимогам закону, моральним засадам суспільства, правоздатність сторін договору, у чому конкретно полягає неправомірність та інші обставини, що є істотними для правильного вирішення спору.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до положень ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено суду наявність підстав для визнання недійсним Договору на відпуск теплової енергії №914 від 11.11.2009 року, а саме не надано доказів того, що укладений між сторонами договір містить всіх істотних умов та не відповідає вимогам закону.

Приватним підприємцем ОСОБА_3 не надано суду належних та допустимих доказів, що стверджують недійсність Договору на відпуск теплової енергії №914 від 11.11.2009 року, відтак в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Згідно п.1.1 укладеного Договору ТОВ «Рівнетеплоенерго»(далі - Постачальник) зобов'язався надавати СПД ОСОБА_3 (далі - Споживач) теплову енергію, а відповідач в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами та в терміни передбачені договором. Відповідно до п. 5.4. договору Споживач зобов'язався в строк до 10 числа наступного за звітним місяця - оплачувати спожиті послуги.

Відповідно до п.5.3. Договору споживач проводить оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підприємства, при цьому Споживач самостійно отримує рахунок.

Згідно з п.5.4. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Підприємство протягом грудня 2009 року - жовтня 2010 року надало споживачу послуги опалення приміщення по вул.Київській, 17 у м.Рівне, що стверджується матеріалами справи. Станом на 08.11.2010 року,виставлені Постачальником рахунки Споживач не оплатив в розмірі на загальну суму 7844,72 грн.., що стверджується наявними в матеріалах справи оборотами по платнику (а.с.21).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно Закону України від 02.06.2005 року «Про теплопостачання» теплопостачальна організація має право укладати договори на відпуск теплової енергії із споживачами. В свою чергу, ч.6 ст.19 даного Закону та п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»зобов'язують споживача послуг щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 21 липня 2005 року №630 та «Правил користування тепловою енергією», затверджених постановою Кабінету міністрів України від 03 жовтня 2007 року №1198, послуги надаються споживачеві тільки на підставі договору, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію. (чч. 6. 7 ст.275 ГК України.). Аналогічні положення щодо договору про надання послуг містять ст.ст. 901, 903 ЦК України.

З огляду на вищевказане позовна вимога про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_3 заборгованості за поставлену теплову енергію в розмірі 7844,72 грн. підлягає задоволенню

За умовами п.6.3.3 договору сторонами погоджена відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату товару у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а також 3% річних від простроченої суми та сплата основного боргу з урахуванням індексу інфляції. Оскільки прострочення платежів має місце, є підставною і підлягає задоволенню згідно зі ст.ст.230-232 ГК України та умовами договору вимога позивача про стягнення пені в сумі 368,97 грн., обрахованій за період з 11.12.2009 року по 01.05.2010 року - за обгрунтованим розрахунком позивача (а.с.7).

Відповідно до ст.625 ЦК України та п.6.3.3 договору заборгованність підлягає сплаті із урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних з простроченої суми за весь час прострочення. З урахуванням вищенаведених обставин позовна вимога про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції 437,51 грн. та трьох відсотків річних в сумі 148,43 грн. обрахованих за період прострочення з 11.12.2009 р по 08.11.2010 року, підлягають задоволенню - за обґрунтованими розрахунками позивача (а.с.3).

З огляду на вищевказане та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не оплачений, його розмір підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Рівнетеплоенерго" є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Керуючись ст.ст.33, 35, 43, 46-49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго»задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м.Рівне, вул.Київська, 17, ідентифікаційний код. №2232304438) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго»(м.Рівне, вул.Д.Галицького, 27, код ЄДРПОУ 36598008) 7844,72 грн. заборгованості по розрахунках за послуги теплопостачання, 368,97 грн. пені, 437,51 грн. інфляційних втрат, 148,43 грн. 3% річних, 102,00 грн. витрат на оплату державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю. А.

Повний текст рішення суддею підписаний «07»лютого 2011 року.