Рішення

від 20.09.2011 по справі 5019/1761/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"20" вересня 2011 р. Справа № 5019/1761/11

За позовом Приватного підприємства В«Сантехбуд КВ»

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «гвнеградбудВ»

про стягнення в сумі 117 353 грн. 82 коп.

суддя Павлюк І.Ю.

Представники:

від позивача - ОСОБА_2, представник (дов. № 1 від 10.08.2011р.);

від відповідача - ОСОБА_3, представник (дов. № 02 від 15.08.2011р.).

Суть спору: Позивач -Приватне підприємство В«Сантехбуд КВ» - звернувся до господарського суду з позовом до відповідача -ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «гвнеградбудВ» про стягнення 96 000 грн. 00 коп. заборгованості по розрахунках, 16 320 грн. збитків, завданих внаслідок інфляції та 5 033 грн. 82 коп. 3% річних.

20.09.2011р. відповідач подав відзив на позов, в якому, з підстав зазначених в останньому, заперечує проти позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 20.09.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги, а представник відповідача заперечив проти позовних вимог.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

26.01.2009р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено договір № 21 на виконання робіт (а.с. 10, надалі - Договір), відповідно до умов якого виконавець взяв на себе зобов'язання виконати для замовника будівельні роботи і здати їх у строк до 28.12.2009р. (пункт 3.1. Договору).

У відповідності до пунктів 2 Договору вартість усіх робіт, які доручаються виконавцю, за даним Договором орієнтовно складає 300 000 грн. 00 коп..

Пунктами 5.2. та 5.3. Договору визначено, що замовник зобов'язаний прийняти виконані виконавцем роботи згідно з додатком до даного Договору протягом трьох днів та оплатити виконання робіт згідно актів прийому-здачі на протязі трьох днів.

На виконання умов Договору позивач виконав обумовлені договором роботи на загальну суму 96 000 грн. 00 коп., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2009 року (а.с. 11-14) та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2009 року (а.с. 15).

Відповідач, в свою чергу, не виконав взяті на себе зобов'язання по договору та не оплатив позивачу виконанні роботи.

Таким чином, на час розгляду справи в суді, заборгованість відповідача перед позивачем становить 96 000 грн. 00 коп.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивач за прострочення виконання грошового зобов'язання нарахував 16 320 грн. 00 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції за період листопад 2009р. - червень 2011р. та 5 033 грн. 82 коп. 3% річних за період з 01.11.2009р. по 31.07.2011р.

Відповідач, не погоджуючись з вимогами позивача, подав відзив на позов, в якому заперечує проти позовних вимог, вказуючи зокрема на те, що сторони при укладенні договору не погодили всіх істотних умов договору, а тому останній є неукладеним.

Суд вважає вказані твердження відповідача не обґрунтованими та безпідставними з огляду на таке.

Представник відповідача у відзиві на позов та в усних поясненнях, даних в судовому засіданні 20.09.2011р. не заперечує факт підписання директором ТО «гвнеградбудВ» ОСОБА_4 договору № 21 на виконання робіт від 26.01.2009р. та скріплення останнього відтиском печатки ТО «гвнеградбудВ» , що свідчить про факт укладення вищевказаного договору.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди; договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

З аналізу вищевикладеної статті вбачається, що укладення договору є процесом досягнення згоди з усіх істотних умов договору, водночас досягнення згоди з усіх істотних умов тягне за собою факт укладення договору, який є юридичним фактом. Пункт перший статті апелює до понять В«належна формаВ» , В«усі істотні умовиВ» , В«досягнення згодиВ» . Говорячи про те, що сторони мають досягти згоди у належній формі щодо істотних умов, слід врахувати три питання. По-перше, у належній формі сторони мають визначити коло усіх істотних умов. По-друге, у належній формі досягти згоди з усіх істотних умов. По-третє, надати результату досягнення згоди належної форми. Йдучи від останнього питання можна зазначити, що надання належної форми результату досягнення згоди з усіх істотних умов є надання належної форми самому договору. Поняття В«належна форма договоруВ» і поняття В«належна форма досягнення згоди з усіх істотних умов договоруВ» не є тотожними. Законодавець не визначає поняття В«належна форма досягнення згодиВ» , а лише зазначає, що договір укладається у наступному порядку: пропозиція укласти договір (оферта) має передувати прийняттю пропозиції (акцепту) другою стороною. Очевидно, що момент досягнення згоди з усіх істотних умов, і момент укладення договору, є одномоментними. З практичної точки зору, можна констатувати, що надання належної форми договору, тобто результату досягнення згоди з усіх істотних умов, і є належною формою досягнення згоди з усіх істотних умов. У аспекті другого питання слід зазначити, що належна форма досягнення згоди, не лише торкається питання надання договору належної форми, а і питання належної форми самого порядку (процесу) укладення договору. У першу чергу порядок укладення договору стосується вимог до оферти (ст. 641 ЦК України), та акцепту (ст. 642 ЦК України), як документів з однієї сторони, так і вимог щодо надання оферті і акцепту, як діям сторін майбутнього договору, юридичного значення. Так, прийняття пропозиції щодо укладення договору може відбутися не шляхом направлення акцепту у вигляді листа (документу, що відображає повне і безумовне погодження, зазначених та відображених у оферті, істотних умов), а шляхом вчинення дії (дій) з боку акцептанта, зміст та характер якої (яких) відповідає умовам пропозиції укласти договір (ч. 2 ст. 642 ЦК України). Відповідність названих дій (дії) умовам, що відображені у пропозиції укласти договір, і надає названій дії юридичне значення, що дозволяє говорити про юридичне значення факту укладення договору в цілому. Факт укладення договору може відбутися не лише шляхом обміну листами, мається на увазі офертою і акцептом, а і шляхом складання одного документу - під назвою договір, що водночас не констатує, що не відбулася пропозиція укласти договір і прийняття даної пропозиції. Коли договір укладається шляхом складання одного документу, чи обміну листами, виникають питання залежності констатації факту укладення договору від реквізитів названих документів, наявність або відсутність яких посвідчує або навпаки заперечує волевиявлення його сторін щодо досягнення ними згоди з усіх істотних умов. Мова може йти про підпис та печатку, зокрема у разі коли договір укладається за участю юридичної особи. Підпис на листі (оферті, акцепту) чи договорі, як документу, відображає волевиявлення сторони. Печатка, у разі її необхідності, є доказом дійсності підпису. У разі відсутності печатки при наявності самого підпису, наприклад у випадку коли підпис здійснений особою, що має статус органу юридичної особи, не можна у категоричній формі констатувати, недійсність названого підпису. Водночас юридична особа, у даному випадку, буде змушена у іншому порядку (наприклад судовому), доводити дійсність підпису органу юридичної особи, що не скріплений печаткою юридичної особи.

Крім того, відповідач також вказує, що підпис навпроти відтиску печатки ТО «гвнеградбудВ» на акті приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2009 року не відповідає підпису директора ТО «гвнеагробудВ» ОСОБА_4 При цьому, господарський суд зазначає наступне.

Печатка, згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, є обов'язковим реквізитом правочину та підтверджує повноваження особи на вчинення правочину.

Пунктом 3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 1999 року N17 встановлено, що відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах.

Матеріали справи не містять доказів звернення керівника відповідача з заявою про викрадення або втрату печатки до органів Внутрішніх справ України, на питання головуючого судді в судовому засіданні 20.09.20011р. факт втрати або крадіжки печатки представник відповідача заперечив, а тому, враховуючи положення ч. 3 ст. 92 ЦК України, відповідно до яких орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень, суд дійшов висновків, що наявність відбитку печатки ТО «гвнеградбудВ» на акті приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2009 року спростовує доводи відповідача про незаконність дій невідомої особи при підписані цього акту.

У відповідності до статтей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

Аналогічно ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. (ч.2 ст.625 ЦК України).

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 96 000 грн. 00 коп. заборгованості, 16 320 грн. 00 коп. інфляційних збитків та 5 033 грн. 82 коп. 3% річних стверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Доказів сплати боргу відповідач суду не подав.

Позов обґрунтований і підлягає задоволенню в сумі 117 353 грн. 82 коп. На відповідача покладаються витрати по сплаті держмита та судові витрати на підставі частин першої та п'ятої ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «гвнеградбудВ» , яке знаходиться в с.Варковичі Дубенського району Рівненської області, вул. Шевченка, 36 (код ЄДРПОУ 35505106) на користь Приватного підприємства В«Сантехбуд КВ» , яке знаходиться в м. Рівне, вул. Гагаріна, 29 (код ЄДРПОУ 35504893) 96 000 грн. 00 коп. заборгованості по розрахунках за виконані роботи, 16 320 грн. 00 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції, 5 033 грн. 82 коп. 3% річних, 1 173 грн. 54 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. плати за послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.Ю. Павлюк

Рішення підписане суддею "20" вересня 2011 р.