Постанова

від 22.09.2010 по справі 14/88-1710(12/227-3233)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"22" вересня 2010 р.Справа № 14/88-1710(12/227-3233) 10:15 год.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Махнач Р.В.

Розглянув справу

За позовом Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції вул. Білецька, 1, м.Тернопіль

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерія" п-т 40-річчя Жовтня, 100/2, м.Київ 127

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Сім-Сім", вул. Промислова, 9, с.Острів, Тернопільський район

про визнання господарського зобов'язання недійсним.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 20448/7/10-015 від 06.04.06 р.

відповідача-1: не з'явився;

відповідача 2 : ОСОБА_2, довіреність від 16.09.2010р.

Суть справи:

Тернопільська об`єднана державна податкова інспекція звернулася до господарського суду Тернопільської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Астерія" надалі відповідач-1, ТОВ "Сім-Сім" - відповідач-2 про визнання недійсним господарського зобов'язання по реалізації майна - ягід чорниці, що виникло і виконане за договором № ЦСС-000039 від 27.07.2004р., застосувавши до його контрагентів наслідки передбачені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог, підтриманих в судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на пояснення засновників ТОВ «Астерія», які надані ними при вирішенні спору Голосіївським районним судом м. Києва у справі № 2-6088/11 від 14.11.2005р., відповідно до яких вони визнали свою вину в тому, що були використані при реєстрації підприємства без їх волі та мети здійснювати підприємницьку діяльність.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні просить провадження у справі в частині вимог визнання недійсним господарського зобов'язання на підставі п. 5, ч. 1, ст. 157 КАС України закрити, оскільки відповідач 1 згідно ОСОБА_3 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 26.07.2010р. припинив свою діяльність, а в частині вимог про застосування наслідків передбачених ч. 1 ст. 208 ГК України в позові відмовити зважаючи на скасування судових актів, які слугували підставою для звернення контролюючим органом із даною вимогою до суду.

В процесі вирішення спору, розгляд справи відкладався, з підстав викладених у відповідних ухвалах.

Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до ст.41 КАС України проводилась технічна фіксація судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представників сторін судом встановлено наступне.

За результатами проведеної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Сім-Сім»з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за період з 01.07.2004р. по 31.07.2004р., посадовими особами контролюючого органу 22.05.2006р. складено акт за № 10850/23-124/31021570.

За наслідками дослідження документів встановлено, що 27.07.2004р. між відповідачами укладено договір № ЦСС-000039 про закупівлю ягоди свіжої, на виконання умов якого згідно податкової накладної № 20071-086 від 20.07.2004р. ТОВ «Сім-Сім»придбано ягід чорниці на суму 90950.40 грн., в т. ч. ПДВ 15158.40 грн.. Розрахунки за придбаний товар проведені в повному обсязі на підставі платіжних доручень №40 від 22.07.2004р. та №43 від 22.07.2004р.

Поряд із цим позивачем з"ясовано, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14.11.2005р. у справі №6088/11 визнано недійсним статутний договір та статут ТОВ «Астерія»з моменту його реєстрації - 07.05.2003р. та свідоцтво про реєстрацію ПДВ № 37060568 з моменту внесення його до реєстру платників ПДВ - 11.06.2003р.

Зважаючи на наведені обставини податковим органом констатовано порушення ТОВ «Сім-Сім»пп.7.2.1, пп.7.2.3 і пп.7.2.4, п. 7.2, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент вчинення порушення), а саме завищення податкового кредиту за липень 2004р. в сумі 15158.40 грн. ПДВ внаслідок включення до податкового кредиту витрат, які не підтверджені податковою накладною, а саме № 20071-086 від 20.07.2004р.

Враховуючи наведені вище обставини податковий орган звернувся із відповідним позовом до суду, посилаючись на те, що одна із сторін договірних відносин, а саме ТОВ «Астерія»мала намір і умисел, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає з огляду на наступне.

Порядок ліквідації юридичної особи встановлений ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», ст. 91 Господарського кодексу України, ст.ст. 110 - 111 Цивільного кодексу України.

Відповідно до наведених нормативно-правових актів юридична особа припиняється, в тому числі в результаті її ліквідації за рішенням суду, з моменту внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 06.08.2010р. слідує що товариство з обмеженою відповідальністю «Астерія»(і. к. 32423089, м. Київ, п-т. 40-річчя, 100/2) провело державну реєстрацію припинення юридичної особи у зв'язку із визнанням його банкрутом , про що внесено запис 17.01.2007р.

В силу пп.5 п.1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо підприємство, яке виступало стороною у спірних правовідносинах і є стороною у справі ліквідовано.

З огляду на наведене та враховуючи припинення державної реєстрації ТОВ «Астерія», яка була як стороною спірних правовідносин так і учасником спору у даній справі, суд закриває провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача 1 на підставі ч. 5 п.1 ст. 157 КАС України.

З приводу вимог до відповідача 2 суд констатує наступне.

За статтею 208 ГК правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

У силу частини 2 статті 215 цього Кодексу визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

З наведеного слід зробити висновок, що позови податкових органів про визнання правочину (господарського зобов'язання) недійсним розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, які вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення.

Слід зазначити що аналогічні за змістом правові позиції з даного приводу неодноразово висловлювались як Вищим адміністративним судом України ( Довідка про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15 квітня 2010 року, інформаційний лист від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10) так і Верховним Судом України (копія постанови від 09.02.10 р. у справі).

Згідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога про визнання недійсним господарського зобов"язання, як такого що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не може бути предметом позову, а отже провадження у справі підлягає закриттю.

Щодо застосування до відповідача 2 наслідків передбачених ч.1 ст.208 ГК України суд звертає увагу контролюючого органу на те, що передбачені даною правовою нормою санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Таким чином, санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Наявність даного умислу контролюючий орган обгрунтовує фактами. які встановлені Голосіївським судом м. Києва при вирішенні спору у справі № 2-6088/11.

Поряд із цим судом встановлено, що вказаний вище судовий акт законної сили не набрав, оскільки був скасований апеляційним судом м. Києва, а справа № 2- 6088/11направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

В свою чергу, за результатами нового розгляду Голосіївським районним судом м. Києва позовної заяви ДПА у м. Києві до ТОВ «Астерія», ОСОБА_4, ОСОБА_3 І, треті особи ТОВ «Єврохотелсістем», ТОВ «Терекс», Голосіївська районна у м. Києві адміністрація про визнання недійсними установчих та реєстраційних документів ТОВ «Астерія»23.10.2007р. ухвалено, позов залишити без розгляду .Ухвала суду в порядку визначеному процесуальним законодавством набрала законної сили.

З наведеного та враховуючи, що рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14.11.2005р. у справі №6088/11 скасоване, обставини , які у ньому викладені до уваги братись не можуть, а відтак і твердження контролюючого органу про незаконну господарську діяльність товариства є безпідставним.

При цьому суд констатує, що в силу ст. 71 КАС України на податковому органі лежить обов'язок доказування факту наявності правопорушень контрагентами договору. Всупереч вказаних норм, належних та допустимих доказів, які б підтверджували протиправні дії з боку відповідачів державною податковою інспекцією суду не представлено, обставини, з якими закон пов'язує нікчемність і настання певних юридичних наслідків для сторін, у встановленому порядку позивачем не доведено, а відтак в позові контролюючому органу у цій частині слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 1, 2, 72, ч.1 та 5 п.1 ст. 157, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

1. В частині позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Астерія" провадження у справі закрити на підставі п. 5 ч. 1 ст. 157 КАС України.

2. В частині позовних вимог про визнання недійсними господарських зобов"язань що виникли і виконані за договором № ЦСС-000039 від 27.07.2004 року провадження по справі закрити на підставі ч. 1 п. 1 ст. 157 КАС України.

3. В частині вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Сім-Сім" про застосування до нього наслідків передбачених ч.1 ст. 208 ГК України в позові відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя О.В. Руденко