Ухвала

від 25.07.2014 по справі 3/110-1205

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"25" липня 2014 р.Справа № 3/110-1205

УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В. розглянув заяву Тернопільського національного економічного університету № 126-22/1720 від 26.06.2014р. про видачу дублікату наказу та поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання по справі:

за позовом: Тернопільського національного економічного університету вул. Львівська,11, м. Тернопіль

до відповідача: Сільськогосподарського ТзОВ „Поділля” вул. С.Бандери, 26, смт. В. Березовиця, Тернопільського району, Тернопільської області

про стягнення 31 322 грн.

за участю представників сторін:

позивача (стягувача): не з'явився.

відповідача (боржника): не з'явився.

У відповідності до ст. 81-1 господарського процесуального кодексу України, технічна фіксація (звукозапис) судового засідання не здійснювалася за відсутності представників сторін.

Суть справи: 02.07.2014р. на адресу господарського суду від стягувача надійшла заява про видачу дублікату наказу від 25.02.2010р. та поновлення пропущеного строку для пред'явлення останнього до виконання.

Заява мотивована втратою виконавчого документа в процесі його примусового виконання.

Розгляд заяви відкладався з підстав викладених в ухвалі суду від 16.07.2014 на 25.07.2014р.

Представник заявника в судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав. Водночас, звернувся до суду із заявою від 24.07.2014р. про відкладення розгляду заяви, через його зайнятість у розгляді іншої цивільної справи.

При цьому, суд враховує, що в силу ст. 33 ГПК України, обов'язок у доведенні обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог, покладається на позивача. Зважаючи на дату звернення із заявою, суд констатує, що у навчального закладу було достатньо часу для виконання вимог суду. Більше того, за наявності в університеті юридичного підрозділу, участь одного із його працівників в розгляді інших справ, не може слугувати перешкодою для належного представництва стягувача у даній справі.

В свою чергу, невиконання учасником судового процесу покладених на нього процесуальним законодавством обов'язків, як і не бажання останнього реалізувати в повному обсязі свої процесуальні права, в силу ст. 119 ГПК України, підставою для відкладення розгляду заяви не являється.

За таких обставин, зважаючи на неподання навчальним закладом витребуваних судом документів, заява розглядається за правилами ст.75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідач участі в судовому засіданні повноважного представника не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до вимог ст.ст. 64, 87 ГПК України та пункту 3.9. постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року № 18.

Розглянувши подану заяву, оцінивши докази, надані на її обґрунтування, дослідивши норми чинного законодавства, суд вважає, що така до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 10.05.2005р., залишеним в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2009р., позовні вимоги Тернопільської академії народного господарства задоволено та присуджено до стягнення з Сільськогосподарського ТОВ „Поділля” 31 322 грн. боргу за матеріальні цінності, 313 грн. 22 коп. в повернення витрат по оплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг.

На примусове виконання рішень судів першої та апеляційної інстанцій було видано відповідний судовий наказ №3/110-1205 від 25.01.2010р.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області 25.02.2010р. по справі № 3/110-1205 здійснено процесуальне правонаступництво: замінено позивача у справі Тернопільську академію народного господарства на його правонаступника – Тернопільський національний економічний університет, наказ господарського суду Тернопільської області від 25.01.2010р. визнано таким, що втратив чинність та, у відповідності ст. 116 ГПК України, видано новий наказ від 25.02.2010р.

02.07.2014р. Тернопільський національний економічний університет звернувся до господарського суду Тернопільської області із заявою № 126-22/1720 від 26.06.2014р. про видачу дублікату наказу та поновлення пропущеного строку для пред'явлення його до виконання.

Відповідно до ч.1 ст.120 ГПК України у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.

Частина 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлює право господарського суду відновити пропущений строк для пред'явлення наказу до виконання. Відновлення пропущеного процесуального строку передбачено також і статтею 53 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, у п. 8 Інформаційного листа від 06.08.2008р. № 01-8/471 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)" Вищий господарський суд роз'яснив, що у застосуванні ч. 1 ст. 53 ГПК України господарський суд повинен у кожному випадку з урахуванням конкретних обставин пропуску процесуального строку оцінити доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Тобто, клопотання про відновлення строку має бути підтверджене належними доказами у справі, відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України та оцінюватись відповідно до норм ст. 43 ГПК України.

Із матеріалів справи вбачається, що наказ господарського суду № 3/110-1205 від 25.02.2010р. дійсний для пред'явлення в Державну виконавчу службу до 25.02.2013р. В той же час, як стверджує навчальний заклад у своїй заяві, вказаний виконавчий документ перебував на виконанні ВДВС Тернопільського РУЮ та повернутий стягувачу 01.03.2011р. на підставі п.5 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження". Однак, вказаний акт на адресу Тернопільського національного економічного університету не надходив.

Приписами ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" передбачені підстави переривання строку давності пред'явлення виконавчого документу до виконання. Однією з таких підстав є пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Даною нормою також встановлено, що після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

З аналізу вказаної правової норми слідує, що перебіг строку давності пред'явлення до виконання наказу № 3/110-1205 від 25.01.2010р. слід вважати поновленим з дати його повернення ВДВС Тернопільського РУЮ, тобто з 01.03.2011р. Таким чином, даний судовий акт дійсний до пред'явлення в Державну виконавчу службу до 01.03.2014р.

В заяві № 126-22/1720 від 26.06.2014р. позивач стверджує, що з приводу виконання наказу він письмово звернувся до виконавчої служби 01.04.2014р., проте, із ухвали господарського суду Тернопільської області від 10.04.2013р. та листа заявника від 01.04.2014р. вбачається, що про втрату виконавчого документа навчальний заклад дізнався ще в березні 2013р. у зв'язку з чим він, в порядку ст. 12 ЗУ "Про виконавче провадження", звернувся до державного виконавця із проханням про виготовлення та надіслання дублікату судового акту.

Таким чином, з моменту звернення із заявою до органу ДВС до звернення із відповідною заявою в суд пройшло більше року. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази звернення університету до виконавчої служби з метою отримання інформації щодо розгляду заявлених вимог. Більше того, університетом не наведено жодних обставин, які б перешкоджали реалізації останнім своїх прав, шляхом звернення до суду із заявою про видачу дублікату наказу у встановлені чинним законодавством строки.

Слід також зазначити, що заявником не надано інформації щодо звернення до органу ДВС про хід виконання наказу в період протягом якого, на думку стягувача, судовий акт перебував на виконанні.

При цьому суд враховує правову позицію Вищого Господарського Суду України викладену у п. 9.7. Постанови Пленуму від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за приписами якого, стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

Жодних інших обставин, які б об'єктивно були непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та були пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для встановлення поважності причин пропуску строку позивач суду не навів, як і не надав доказів на існування таких обставин.

З наведеного суд констатує, що матеріали справи не містять належних доказів, в розумінні ст.ст. 33-34 ГПК України, які б свідчили про поважність пропуску навчальним закладом процесуального строку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність поважних підстав пропуску процесуального строку, а відтак заява стягувача № 126-22/1720 від 26.06.2014р. в частині вимоги про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу від 25.02.2010р. до виконання задоволенню не підлягає.

Поряд з цим, навчальним закладом заявлена вимога про видачу дублікату наказу у справі № 3/110-1205. З приводу вказаної вимоги суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України у випадку втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. Про видачу дубліката наказу виноситься ухвала.

Підставою для видачі дублікату наказу є подана заява з документами, які підтверджують факт втрати наказу. ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дублікату наказу з мотивів її необґрунтованості. Водночас, у видачі дубліката наказу може бути відмовлено, якщо до заяви про видачу дубліката не додано документів, передбачених частиною 3 зазначеної статті, зокрема: довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу.

Незважаючи на це, довідки складеною у встановленому порядку повноважним на те органом, до заяви стягувача долучено ним не було. При цьому суд враховує, що за змістом ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Таким чином, у задоволенні заяви про видачу дублікату судового наказу суд також відмовляє.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43 86, 87, 115, 119, 120 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні Тернопільського національного економічного університету № 126-22/1720 від 26.06.2014р. про видачу дублікату наказу та поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання – відмовити.

2. Ухвалу направити сторонам по справі.

Суддя                                                             О.В. Руденко