Рішення

від 24.01.2011 по справі 45/334-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2011 р. Справа № 45/334-10

вх. № 10282/5-45

Суддя господарського суду Хачатрян В.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 666 від 16.12.2010 року

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН", м. Миколаїв

до ТОВ "Надежда", с. Ватутіне

про стягнення 10702350,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з відповідача 10702350,99 грн. збитків, мотивуючи порушення з боку відповідача умов укладеного між сторонами договору складського зберігання зерна № 48 від 01 грудня 2008 року та втратою зерна кукурудзи та зерна пшениці 6-го класу, що належить позивачу. Також до стягнення заявлено державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує свої позовні вимоги в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач в призначене засідання суду не з'явився, відзив на позов та витребувані судом докази по справі не надав, про причини неявки суду не повідомив.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 грудня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством "Нібулон" (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Надежда" (відповідач) було укладено договір складського зберігання зерна № 48.

Згідно з умовами договору складського зберігання зерна, товариство з обмеженою відповідальністю "Надежда" прийняло на зберігання від ТОВ СП "Нібулон" зерно кукурудзи врожаю 2008 року у кількості 8258,854 тонни та зерно пшениці 6-го класу врожаю 2008 року у кількості 1806,368 тонни.

Факт передачі від ТОВ СП "НІБУЛОН" на зберігання відповідачу зерна кукурудзи у кількості 8258,854 тонни та зерна пшениці 6-го класу у кількості 1806,368 тонни підтверджується складськими квитанціями на зерно № 247 від 03.02.2009р (бланк серії АН № 037910), № 249 від 05.02.2009р. (бланк серії АН № 037913), № 255 від 11.02.2009р. (бланк серії АН № 037919), № 260 від 19.02.2009р. (бланк серії АН № 037921), а також витягами з Реєстру складських документів на зерно № 86 від 26.10.2010р., № 87 від 26.10.2010р., № 88 від 26.10.2010р., № 89 від 26.10.2010р., № 90 від 26.10.2010р., виданих Державним підприємством "Держреєстри України", які підтверджують факт виписки відповідачем складських квитанцій № 225 від 04.12.2008р. (бланк серії АН № 037896), № 252 від 12.02.2009р. (бланк серії АН № 037916), № 263 від 24.02.2009р. (бланк серії АН № 037923), № 264 від 11.03.2009р. (бланк серії АН № 037930), № 266 від 12.03.2009р. (бланк серії АН № 037926).

Відповідно до ст.ст. 37, 43 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» та статті 961 Цивільного кодексу України складські квитанції на зерно № 247 від 03.02.2009р (бланк серії АН № 037910), № 249 від 05.02.2009р. (бланк серії АН № 037913), № 255 від 11.02.2009р. (бланк серії АН № 037919), № 260 від 19.02.2009р. (бланк серії АН № 037921) та виписка складських квитанцій на зерно № 225 від 04.12.2008р. (бланк серії АН № 037896), № 252 від 12.02.2009р. (бланк серії АН № 037916), № 263 від 24.02.2009р. (бланк серії АН № 037923), № 264 від 11.03.2009р. (бланк серії АН № 037930), № 266 від 12.03.2009р. (бланк серії АН № 037926) є належними в розумінні частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України доказами передачі товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством "Нібулон" зерна кукурудзи в кількості 8258,854 тонни, та зерна пшениці 6-го класу у кількості 1806,368 тонни на зберігання ТОВ "Надежда".

Згідно з пунктом 11 статті 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», зберігання зерна - це комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.

Відповідно до положень статті 32 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

Положеннями статті 35 цього Закону встановлено, що зерновий склад зобов'язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно.

12.03.2009 року позивачем на адресу відповідача направлено вимогу № 1809/1-4-7 про відвантаження в період з 23.03.2009 року по 12.04.2009 року 4258,85 тонни зерна кукурудзи власності ТОВ СП "НІБУЛОН".

Однак, в порушення вимог статті 35 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» товариством з обмеженою відповідальністю "Надежда" відвантажено лише частину зерна кукурудзи власності ТОВ СП "НІБУЛОН", у кількості 1698,800 тонни, що підтверджується накладними на маршрут або групу вагонів № 44090662, № 44090663, № 44090664, № 44090665, № 44090666, № 44090667, № 44090668, № 44090669.

23 квітня 2009 року позивачем направлено вимогу № 3337/1-4-7 про відвантаження 1806,368 тонн зерна пшениці 6-го класу власності ТОВ СП "НІБУЛОН".

Проте, відповідачем відвантажено лише частину зерна пшениці 6-го класу у кількості 1358,00 тонн, про що свідчать накладні на маршрут або групу вагонів № 44090677, № 44090678, № 44090679, № 44090680, № 44090682.

З метою повернення зерна кукурудзи у кількості 6 559,917 тонни та зерна пшениці 6-го класу у кількості 448,268 тонни, позивач звернувся до ТОВ "Надежда" з вимогою № 407/02-34 від 14.01.2010 року та вимогою № 1200/03-25 від 04.02.2010 року про відвантаження залишку зерна кукурудзи та залишку зерна пшениці 6-го класу, власності ТОВ СП "Нібулон".

Однак, товариство з обмеженою відповідальністю "Надежда" законні вимоги ТОВ СП "Нібулон" не виконало, чим порушило статтю 35 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні».

Актом позапланової виїзної ревізії з окремих питань фінансово-господарської діяльності ТОВ "Надежда" за період з 01.01.2008 року по 15.04.2010 року від 04.10.2010 року, складеного контрольно-ревізійним управлінням у Харківській області встановлено, що на зберіганні відповідача повинно знаходитися 448,268 тонни пшениці 6-го класу врожаю 2008 року та 6559,917 тонни зерна кукурудзи врожаю 2008 року, власності ТОВ СП "Нібулон" та зафіксовано відсутність зазначеного зерна на зберіганні зернового складу відповідача.

Таким чином, внаслідок втрати зерна кукурудзи та зерна пшениці 6-го класу власності ТОВ СП "Нібулон", відповідачем порушено вимоги статті 24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» та приписи пункту 6.1.8 Технічного регламенту зернового складу, чим завдано товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарському підприємству "Нібулон" значну матеріальну шкоду.

Відповідно до положень статті 33 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», зерновий склад несе відповідальність за втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання.

Статтею 34 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» встановлено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою чи нестачею зерна, відшкодовуються зерновим складом - у розмірі вартості втраченого або такого, що його не вистачає, зерна.

З метою відшкодування завданої шкоди, позивач звернувся до ТОВ "Надежда" з вимогою від 04.11.2010 року № 13064/02-27 про відшкодування збитків, яка відповідачем не виконана.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна.

Частиною 2 статті 225 Господарського кодексу України встановлено, що при визначенні розміру збитків враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Згідно з довідкою Регіональної ОСОБА_2 Миколаївської області від 21.10.2010р. № 26-96 ціна зерна кукурудзи на внутрішньому ринку України складає 1440 - 1620 грн. за 1 тонну, ціна зерна пшениці 6-го класу складає 1420 - 1550 грн. за 1 тонну.

Враховуючи той факт, що залишок зерна кукурудзи 3-го класу власності ТОВ СП "Нібулон", переданого на зберігання ТОВ "Надежда" складає 6 559,917 тонни, та залишок зерна пшениці 6-го класу складає 448,268 тонни, розмір завданих відповідачем збитків за втрату зерна кукурудзи 3-го класу становить 10 036 673,01 грн., та зерна пшениці 6-го класу в сумі 665 677,98 грн. Загальний розмір збитків завданих товариством з обмеженою відповідальністю "Надежда" позивачу складає 10702350,99 грн.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів.

Статтею 6 Господарського кодексу України до загальних принципів господарювання в Україні віднесений рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання.

Таким чином, враховуючи всі обставини справи та дослідивши всі наявні докази суд прийшов до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Надежда" (63240, Харківська область, Нововодолазький район, с. Караван, вул. Леніна, 40, код ЄДРПОУ 30773924) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" (54002, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1, код ЄДРПОУ 14291113) збитки, завдані втратою зерна кукурудзи та зерна пшениці 6-го класу, у розмірі 10702350,99 грн., державне мито у розмірі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Хачатрян В.С.

Повний текст судового рішення підписано 31.01.2011 року.