Постанова

від 15.09.2015 по справі 910/6425/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2015 р. Справа№ 910/6425/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Руденко М.А.

Калатай Н.Ф.

при секретарі Квятківська Н.А.

за участю представників:

від позивача: Табурова А.А.

від відповідача: Афанасиїва Н.В.;

розглянувши Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросленд"

апеляційну скаргу

на рішення

господарського суду міста Києва

від 04.06.2015 року

у справі № 910/6425/15-г (суддя: Домнічева І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Каркат Фешн"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросленд"

про витребування майна з чужого незаконного володіння

та відшкодування збитків у розмірі 425572,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2015 року позов задоволено частково.

Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросленд" (65005, м. Одеса, вул. Михайлівська, буд.44, код ЄДРПОУ 34443746) майно (товар та обладнання), що перебуває в незаконному володінні та передати його в розпорядження Товариству з обмеженою відповідальністю "Каркат Фешн" (02222, м.Київ, вул. М. Лаврухіна, буд.4, 3 поверх, код ЄДРПОУ 38403026).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросленд" (65005, м. Одеса, вул. Михайлівська, буд.44, код ЄДРПОУ 35553746) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Каркат Фешн" (02222, м.Київ, вул. М.Лаврухіна, буд.4, 3 поверх, код ЄДРПОУ 38403026) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гросленд" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2015 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову ТОВ "Каркат Фешн" до ТОВ "Гросленд" про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування збитків у розмірі 425 572,52 грн. в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 р. апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2015 року прийнято до провадження та призначено до розгляду.

В судове засідання 01.09.2015 року представники сторін з'явились.

Представником відповідача подано клопотання про продовження строку розгляду справи. Розгляд справи було відкладено на 15.09.2015 року та продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

Розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 25.02.13р. між ТОВ "КАРКАТ ФЕШН", ТОВ "ГРОСЛЕНД" (орендодавець), ТОВ "Мелон фен Україна" (орендар) укладено Додаткову угоду б/н про заміну сторони (надалі - Додаткова угода про заміну сторони) у Договорі суборенди №441-КО від 31.01.2013р.(надалі - Договір суборенди б/н). Як випливає з п.1. Додаткової угоди, всі права та обов'язки попереднього Суборендаря, які були викладені в Договорі суборенди №441-КО від 31.01.2013р.(надалі - Договір суборенди) перейшли до нового Суборендраря, тобто до ТОВ "КАРКАТ ФЕШН".

Відповідно до п. 1.1. Договору суборенди, орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти у тимчасове платне користування (суборенду) частину нежитлових приміщень в будівлі Громадсько-торгівельного комплексу "Аркадія", розташований за адресою: м. Київ, вул.Дніпровсько набережна, буд. 33, на умовах передбачених цим договором.

Як вбачається з п.1.4. Договору суборенди перелік та асортимент продукції товару, а саме: спідня жіноча, одяг, та інші аксесуари, а також найменування торгової марки, під якою реалізується товар в суборендованому приміщенні визначається в окремому додатку № 1 до договору суборенди та є невід'ємною частиною останнього.

Пункт 1.5. Договору суборенди наголошує на тому, що орендоване приміщення передається Орендарем в суборенду Суборендарю без будь-якого устаткування, технічного обладнання та інвентарю.

У абзаці 4 п.3.1.1. Договору суборенди передбачено, що "автоматичне продовження строку дії договору та/або автоматичне поновлення/переукладання договору на таких самих умовах не допускається.

Вищевикладене було враховано Сторонами при пролонгації Договору суборенди шляхом укладання Додаткової угоди №1 від 31 січня 2014р. (надалі - Додаткова угода №1).

Останній абзац п.12.5 Договору суборенди, викладений в новій редакції в Додатковій угоді №1 зазначає, що Орендар має право в односторонньому порядку відмовитись від Договору та розірвати Договір з будь-яких інших підстав, ніж зазначені в цьому пункті, або без зазначення підстав - в цьому разі Договір буде вважатись розірваним зі спливом двомісячного строку.

Як стверджує позивач, TOB "КАРКАТ ФЕШН" вирішив зменшити кількість торговельних точок (нежитлових приміщень/магазинів) в яких відбувалась реалізація товарів. У зв'язку з чим, ТОВ "ГРОСЛЕНД" як Орендарю було надано листа - повідомлення № 288 від 21.08. 2014р. (надалі - листі) про розірвання Договору суборенди за згодою сторін з 22 вересня 2014р. Не отримавши позитивної відповіді на лист 1, ТОВ "КАРКАТ ФЕШН" направив листа № 289 від 27.08.2014р. (надалі - лист 2) про дострокове розірвання Договору суборенди з 28 жовтня 2014р. У відповідь на даних лист 2 ТОВ "КАРКАТ ФЕШН" отримало від ТОВ "ЕРОСЛЕНД" листа за вих. № б/н від 28.08.2014р. (надалі - лист 3). Як вбачається зі змісту листа 3, Орендар не заперечував аби Суборендар звільнив приміщення у зазначену у листі2 дату, але натомість підкреслив, що розірвання Договору суборенди за 2 (два), а не за 3 (три) календарних місяці з моменту повідомлення про заплановане дострокове розірвання, тягне за собою відповідну штрафну санкцію - сплату Суборендарем грошової суми, що була внесена на поточний рахунок Орендаря у якості плати за останній місяць суборенди. ТОВ "ГРОСЛЕНД" у своєму листі 3 просив ТОВ "КАРКАТ ФЕШН" визначитися з остаточною датою розірвання Договору суборенди та припинити подальше листування.

ТОВ "КАРКАТ ФЕШН" сплативши орендну плату за вересень місяць 2014 р., маючи депозит у якості плати за останній місяць, 47794,94 грн., продовжував використовувати приміщення за його прямим цільовим призначенням.

22.09.2014 р. вхід у приміщення магазину був закритий "опечатаний" наліпкою адміністрації ГТК "Аркадія".

Підтвердженням права власності позивача на вилучений товар та обладнання, які утримується відповідачем в приміщенні за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Дніпровська набережна,буд. 33, Громадсько - торгівельний комплекс "Аркадія" , є наступні документи, а саме:

Договір поставки №3 від 01.08.2013року, укладений між ТОВ "КАРКАТ ФЕШН" та "Cortefiel Commercial S.A.".

Законність переміщення майна (товарів) через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, митне оформлення, нарахування податків, зборів та інших платежів підтверджується: вантажно - митними деклараціями №100270000/2013/177605, №100270000/171845, №100270000/2013/174209, №100270000/2013/175587, №100270000/2013/166809, №100270000/2013/17440, №100270000/2013/177605, №100270000/2013/176538, №100270000/2013/233458, №100270000/2013/183240, іншими уніфікованими адміністративними документами, зокрема УАД та форма МД-2.

Оплата за поставлене майно підтверджується платіжними дорученнями (інвойсами):№ 26299 від 04.09.2013р., № 25769 від 17.07.2013 p.,№ 25984 від 05.08.2013р., №26072 від 14.08.2013р., № 25458 від 06.06.2013р., № 26391 від 13.09.2013р., № 26299 від 04.09.2013р., № 26200 від 26.08.2013р„ № 26781 від 23.10.2013 р.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Щодо вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Каркат Фешн" про витребування майна з чужого незаконного володіння колегія суддів зазначає наступне.

Глава 83 ЦК України регулює набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

За приписами ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужою незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Підставами виникнення права власності слугують юридичні факти, перелік яких міститься у главі 24 ЦК України.

Згідно зі ст. 387 ЦК України, власник майна має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (ст. 1213 ЦК України).

Предметом віндикаційного позову виступає вимога власника, який не володіє майном, до особи, яка незаконно заволоділа цим майном, про повернення індивідуально визначеного майна із чужого незаконного володіння. Важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобовязально-правових відносин щодо спірного майна.

Відповідно до ч. 1 ст.190 ЦК України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

За визначенням ст. 179 ЦК України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною (ст. 184 ЦК України).

За приписами статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії. які не суперечать закону.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 387 Цивільного кодексу України унормовано, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.

Таким чином, вказані позивачем у позовній заяві підстави повинні підтверджувати його право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном (безтитульний статус його володіння).

Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребування майна з чужого незаконного володіння він повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його право на вказане майно. Отже, умовами задоволення такого позову є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності спірного нерухомого майна на праві власності позивачу.

Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують право позивача на спірне майно.

Сторони не заперечують наявність у позивача права власності на майно, що знаходиться у відповідача.

Колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції вважає за необхідне також відзначити, що ТОВ «КАРКАТ ФУШН» у прохальній частині позовної заяви, не визначено індивідуальних ознак витребовуваного з чужого незаконного володіння майна (речей), що, за визначенням ст. 184 ЦК України, вирізняють ці речі з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи їх. Вказана обставина, в свою чергу, не дає можливості щодо ідентифікації витребовуваного майна серед інших речей з такими ж родовими ознаками. Водночас, позивачем не надано належних доказів на під твердження перебування саме спірного майна (з відповідними індивідуальними ознаками) у відповідача. Вказана обставина залишена поза увагою суду першої інстанції.

Відповідно п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» зміна предмета або підстав позову за заявою позивача допустима лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та якщо при цьому не порушено процесуальних прав відповідача, передбачених статтями 22 і 23 ГПК, і відповідачеві було надано можливість подання доказів щодо нового предмета або підстав позову та наведення його доводів у судовому засіданні. Волевиявлення позивача повинно викладатись у письмовій формі.

Про зміну предмета або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви. При цьому у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог.

Відповідно п.3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» . Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Приписи частини четвертої статті 22 ГПК не застосовуються під час розгляду справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій. Передбачені нею права можуть бути використані позивачем також під час нового розгляду справи в першій інстанції після скасування рішення і передачі у встановленому порядку справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Якщо розгляд справи здійснюється спочатку, то позивач також вправі змінити підставу або предмет позову до початку повторного розгляду справи по суті.

ТОВ «Каркат Фешн» звернулось до Господарського суду м. Києва з з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросленд" про витребування майна (товар та обладнання), що перебуває в незаконному володінні та передачі його в розпорядження позивача. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача збитки в розмірі 483868,84 грн.

Позивачем 24.04.2015 року подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення, відповідно до якої просив стягнути з відповідача збитки у розмірі 425572,52 грн.

Суд першої інстанції прийняв до розгляду зменшені позовні вимоги.

Тобто, позивач не просив суд першої інстанції витребувати у відповідача конкретно визначене майно і не зазначав місце його знаходження.

Ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Перелік способів захисту прав визначений у ст. 16 вказаного нормативно-правового акту та ст. 20 Господарського кодексу України.

Попри це, обраний спосіб захисту чи відновлення порушеного права повинен бути пов'язаний з реальним відновленням даного права чи охоронюваного законом інтересу.

Суд першої інстанції фактично виніс рішення про витребування у відповідача на користь позивача невизначеного майна в невизначеній кількості без встановлення місця знаходження такого майна.

Позовна вимога позивача з переліком витребуваного майна та з зазначенням місця його знаходження, зазначене у відзиві на апеляційну скаргу залишається колегією суддів без розгляду, оскільки приписи ч. 4 ст. 22 ГПК України не застосовуються під час розгляду справи в суду апеляційної інстанції.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Суть позову, поданого ТОВ «КАРКАТ ФЕШН» до ТОВ «ГРОСЛЕНД», полягає в витребуванні з володіння ТОВ «ГРОСЛЕНД» майна (товарів та обладнання), яке знаходилось в нежитловому приміщенні площею 108,72 кв.м. секції 205, розташованої на другому рівні будівлі (осі 11/12 ряди А/Г) громадсько-торгівельного комплексу «Аркадія» по вул. Дніпровській набережній, 33 в м. Києві. Зазначене приміщення ТОВ «КАРКАТ ФЕШН» використовувало на підставі укладеної між позивачем та відповідачем Додаткової угоди б/н від 25.02,3013 р. про заміну сторони у Договорі суборенди № 441-КО від 31 січня 2013 року. Цей договір був укладений строком до 31 січня 2014 року, та в подальшому був пролонгований.

З метою провадження господарської діяльності (реалізація товарів під торговою маркою «Women Secret») позивачем було завезено до орендованого приміщення продукцію та товари: спідня жіноча, одяг, аксесуари, а також основні засоби (обладнання), необхідні для функціонування магазину.

Внаслідок порушення позивачем зобов'язань за договором, доступ до орендованого приміщення з 22.09.2014 року було обмежено відповідачем шляхом опечатування з зовнішньої сторони дверей в зв'язку з застосуванням оперативно-господарських санкцій, передбачених п. 10.11. договору суборенди.

Зважаючи на те, що позивач не приймав заходів щодо виконання своїх зобов'язань за договором суборенди, в тому числі - щодо звільнення орендованого приміщення в зв'язку з припиненням договору суборенди, відповідач вимушений був власними силами звільнити приміщення від майна позивача, провести інвентаризацію та переміщення на його склад.

В теперішній час майно позивача, що перебувало в опечатаному приміщенні на 06.02.2015 року, знаходиться на складі відповідача.

Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій, як визначено у ст. 237 ГК України, є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.

Пунктом 10.11. договору суборенди сторонами погоджено підстави та детальний порядок застосування оперативно-господарських санкцій, в тому числі - й шляхом опечатування орендованого приміщення, як це передбачено ч. 2 ст.235 ГК України.

У відзиві на позовну заяву та запереченнях на додаткові пояснення позивача ТОВ «ГРОСЛЕНД» зазначив, що застосування оперативно-господарських санкцій до позивача було викликане двома чинниками: невиконанням ТОВ «КАРКАТ ФЕШН» своїх грошових зобов'язань за зазначеним договором суборенди та ненаданням Довідки про суму доходу Орендаря (ТОВ «КАРКАТ ФЕШН») за серпень 2015 року для розрахунку другої частини орендної плати за серпень 2015 року.

Листом № 2/378 від 10.09.2014 р. (направлено Укрпоштою рекомендованим листом) в зв'язку з ненаданням Довідки про суму доходу орендаря за серпень 2014 року.

Листом № 1/374 від 16.09.2014 р. в зв'язку з наявною заборгованістю, зазначений лист вручено під підпис працівника Позивача, який вчинено в реєстрі дебіторської заборгованості станом на 16.09.2014 р. Зазначений реєстр є внутрішнім документом ТОВ «ГРОСЛЕНД», який фіксує наявність заборгованості Орендарів перед підприємством на визначену дату та факт попередження про необхідність погашення заборгованості та можливість застосування оперативно-господарських санкцій.

Фактично дія договору суборенди №441-КО від 31 січня 2013р. припинилась 28 жовтня 2014 року на підставі листа ТОВ «КАРКАТ ФЕШН» № 289 від 27.08.2014р. відповідно до п.12.5 цього договору - розірвання договору Орендарем в односторонньому порядку. ТОВ «ГРОСЛЕНД» погодилось з вимогою про дострокове розірвання договору листом № 2/378 від 10.09.2014 року, що відповідає вимогам ч. 2, 3 ст. 188 ГК України.

Розглядаючи вимоги позивача щодо стягнення збитків в сумі 425572,52 грн. суд першої інстанції помилково встановив, що вимоги позивача складаються з суми депозиту (плати за останній місяць оренди) 47 794,94 грн., частини орендної плати за вересень 2014 року в сумі 10 501,38 грн., якими на думку позивача незаконно заволодів відповідач, та вартості основних засобів й товару, що знаходиться в незаконному володінні відповідача, яка становить 425 572,52 грн. Фактично позовні вимоги щодо стягнення завданих збитків в якості упущеної вигоди в розмірі 425 572,52 грн. складаються лише з вартості основних засобів та товару, які витребує позивач. Зазначене підтверджується заявою про зменшення позовних вимог, яка подана позивачем через канцелярію суду 24.04.2105 року, та додатковими письмовими поясненнями позивача від 22.05.3015 року. Про прийняття заяви про зменшення позовних вимог до розгляду та вирішення спору виходячи з нової ціни позову вказано в описовій частині рішення суду.

Всі товарно-транспортні накладні, долучені Позивачем до матеріалів справи разом з додатковими письмовими поясненнями від 05.05.2015 року лише підтверджують переміщення до ТГК «Аркадія» великої кількості речей, визначених родовими ознаками, в 2013-12014 роках.

Надані Позивачем до матеріалів справи товарно-транспортні накладні не індивідуалізують кожну витребувану річ, а лише підтверджують - речей з однаковими признаками (назва, артикул, розмір) може бути будь-яка кількість (більше, ніж одна).

В судовому рішенні відсутній повний та вичерпний перелік майна, яке підлягає поверненню ТОВ «КАРКАТ ФЕШН», з вказанням на індивідуальні ознаки кожної конкретної речі.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення збитків у розмірі 425572,52 грн. Загальна сума збитків, які підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача становить вартість основних засобів та товару, що знаходиться в незаконному володінні відповідача в розмірі 425572,52 грн. У зв'язку з незаконним заволодінням відповідачем чужим майном та не можливістю його реалізації позивачем було понесені витрати стягнення збитків у розмірі 425572,52 грн.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

У відповідності до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 ЦК України).

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства (ст. 225 ЦК України).

В силу ст.ст. 610, 611, 614, 1166, 1192 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди (збитків); наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою винної особи та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Однак, позивачем не доведено існування (наявність) всіх складових правопорушення, за вчинення якого він просить відшкодувати збитки, не доведено вини, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками.

Заперечення відповідача до уваги не приймаються з підстав їх необґрунтованості та спростовується вищенаведеним.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення збитків у розмірі 425572,52 грн.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про часткове скасування рішення суду першої інстанції та відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2015 року у справі №910/6425/15-г скасувати частково та прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каркат Фешн" (02222, м.Київ, вул. М.Лаврухіна, буд.4, 3 поверх, код ЄДРПОУ 38403026) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросленд" (65005, м. Одеса, вул. Михайлівська, буд.44, код ЄДРПОУ 35553746)) на користь 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

3. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

4. Справу № 910/6425/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді М.А. Руденко

Н.Ф. Калатай

Повний текст постанови складено 17.09.2015 року.