Постанова

від 14.09.2015 по справі 910/10839/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2015 р. Справа№ 910/10839/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Федорчука Р.В.

Андрієнка В.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 14.09.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2015 (повне рішення складено 24.06.2015)

у справі №910/10839/15 (суддя Домнічева І.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Нові технології»

до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

про стягнення 221 559,08 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.06.2015 у справі №910/10839/15 позов задоволено повністю. Стягнуто з державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Нові технології» 153 180,00 грн. заборгованості, 21 489,39 грн. пені, 1 378,80 грн. 3% річних, 45 510,89 грн. інфляційних та 4 431,18 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ДТГО «Південно-Західна залізниця» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2015 у справі №910/10839/15 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В своїх доводах скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 22.07.2015 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Федорчук Р.В., Лобань О.І. прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/10839/15 у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

Відповідно до розпорядження заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 у зв'язку з перебуванням судді Лобаня О.І. на лікарняному, змінено склад судової колегії на: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Федорчук Р.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою від 14.09.2015 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: Майданевич А.Г., судді Федорчук Р.В., Андрієнко В.В. прийнято до свого провадження апеляційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2015 у справі №910/10839/15.

Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Нові технології» на підставі ст. 96 Господарського процесуального кодексу України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу ДТГО «Південно-Західна залізниця» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2015 у справі №910/10839/15 - без змін.

Представник позивача брав участь в судовому засіданні, надавав пояснення, заперечував щодо доводів апеляційної скарги, просив рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2015 у справі №910/10839/15 залишити без змін, апеляційну скаргу ДТГО «Південно-Західна залізниця» - без задоволення.

Представник відповідача брав участь в судовому засіданні, підтримував доводи апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу ДТГО «Південно-Західна залізниця» задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2015 у справі №910/10839/15 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у позові відмовити.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.12.2014 між державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Нові технології» укладено договір №ПЗ/Т-142347/НЮ, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар відповідно до специфікації (додаток №1), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору.

Згідно з п. 1.2. договору найменування, кількість та асортимент товару визначений у специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 5.2. договору визначено, що покупець здійснює оплату поставленого товару, на підставі виставлених рахунків, протягом 30 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акта прийому-передачі товару або накладної.

За умовами п. 9.2. договору у разі порушення строків сплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 14.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов договору ТОВ НВФ «Нові технології» поставлено, а ДТГО «Південно-Західна залізниця» отримано товар на загальну суму 273 180,00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою №НТ-000027 від 05.12.2014, актом прийому передачі товару №5 від 05.12.2014, накладною №05 від 05.12.2014, довіреністю №504 від 04.12.2014, рахунком-фактурою №НТ-000028 від 25.12.2014, актом прийому-передачі товару №6 від 25.12.2014, накладною №06 від 25.12.2014, довіреністю №551 від 25.12.2014, копії яких містяться в матеріалах справи (а. с. 20-29).

Однак, згідно з твердженнями позивача відповідач оплату поставленого товару здійснив частково, у зв'язку з чим у квітні 2015 року ТОВ НВФ «Нові технології» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ДТГО «Південно-Західна залізниця» про стягнення 153 180,00 грн. боргу, 21 489,39 грн. пені, 1 378,80 грн. 3% річних та 45 510,89 грн. інфляційних втрат.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655, 692 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару виконав належним чином, що підтверджується копіями актів прийому-передачі товару, накладних, довіреностей та рахунків-фактури, які містяться в матеріалах справи, однак, відповідач не здійснив у повному обсязі оплату за товар у визначений договором №ПЗ/Т-142347/НЮ від 03.12.2014 строк.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, позовні вимоги про стягнення 153 180,00 грн. заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку з оплати поставленого товару не виконав, прострочивши виконання грошового зобов'язання, позивач здійснив розрахунок пені у розмірі 21 489,39 грн., 1 378,80 грн. 3% річних та 45 510,89 грн. інфляційних нарахувань.

Київський апеляційний господарський суд провівши перерахунок пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, дійшов висновку, що розрахунок який здійснено позивачем та перевірено господарським судом міста Києва, є арифметично вірним, а тому судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 21 489,39 грн. пені, 1 378,80 грн. 3% річних, 45 510,89 грн. інфляційних.

Твердження скаржника про те, що судом першої інстанції під час прийняття рішення не враховано вимоги ч. 3 ст. 83 ГПК України, не надано оцінку заявленому відповідачем клопотанню про застосування ст. 233 ГК України і зменшення розміру штрафних санкцій, судова колегія вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з п. 3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З наведеного вище вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідач в обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій посилається на скрутний фінансовий стан. Проте, відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження скрутного фінансового становища та наявності виняткових обставин для зменшення розміру неустойки.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2015 у справі №910/10839/15 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2015 у справі №910/10839/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ДТГО «Південно-Західна залізниця» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2015 у справі №910/10839/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2015 у справі №910/10839/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/10839/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді Р.В. Федорчук

В.В. Андрієнко