Постанова

від 16.09.2015 по справі 910/7132/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2015 р. Справа№ 910/7132/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Рудченка С.Г.

при секретарі судового засідання:

за участю представників сторін:

від позивача - Курилюк Ю.Л. (рішення №1 від 29.05.2002 року);

від відповідача - не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

на рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2015 року

у справі №910/7132/15-г (суддя Л.В. Прокопенко)

за позовом Приватного підприємства "Центурі", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", м. Київ

про стягнення 108 466,81 грн. та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Приватне підприємство "Центурі" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення 108 466,81 грн. та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2015 року позовні вимоги задоволено повінстю. Зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" виконати платіжні доручення позивача № 074 від 17 грудня 2014 на суму 9 119,53 доларів США, № 075 від 08 січня 2015 на суму 8 500,00 доларів США, № 076 від 26 грудня 2014 на суму 4 710,81 доларів США, № 077 від 26 грудня 2014 на суму 10 000,00 доларів США, №078 від 08 січня 2015 на суму 7 500,00 доларів США, № 079 від 14 січня 2015 на суму 3 000,00 доларів США, № 080 від 19 січня 2015 на суму 10 000,00 доларів США, № 081 від 19 січня 2015 на суму 8 000,00 доларів США. Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на користь Приватного підприємства "Центурі" пеню в розмірі 108 466, 81 грн., судовий збір в розмірі 13 131, 34 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано неналежне виконання умов договору в частині виконання платіжних доручень. Враховуючи встановлений факт порушення відповідачем умов договору, судом першої інстанції стягнуто з відповідача пеню.

Не погодившись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якому просить частково скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2015 року по справі №910/7132/15-г в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" пені у розмірі 108 466, 81 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянт зазначає, що норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» не застосовуються до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем, а тому, в силу п.32.2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» стягнення пені з банку є незаконним.

Також, до апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" додано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2015 року у справі №910/7132/15-г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2015 року клопотання Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2015 року у справі №910/7132/15-г задоволено; відновлено пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги; прийнято апеляційну скаргу до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Рудченко С.Г. та призначено розгляд справи на 16.09.2015 року.

07.09.2015 року до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив приватного підприємства «Центурі» на апеляційну скаргу, у відповідності до якого останній просив відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги.

В судове засідання, призначене на 16.09.2015 року, з'явився представник позивача, надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду, не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання, причини неявки суд не повідомив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 року).

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 28.01.2013 року між приватним підприємством "Центурі" (далі за текстом - клієнт) та публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (в особі начальника відділення №43 філії "Центральне РУ АТ "Банк "Фінанси та Кредит") (далі за текстом - банк) було укладено договір на розрахунково-касове обслуговування №32825 (далі за текстом - договір) (а.с. 10-13), у відповідності до п.1.1. якого банк відкриває клієнту поточні рахунки №26004417214301 в гривнях; №260034117214302 в доларах США; банк зобов'язується здійснювати його (їх) розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку відповідно до тарифів банку на розрахунково-касове обслуговування рахунків в порядку і на умовах, визначених договором.

Пунктом 2.1 договору визначено, що банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунків в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.

Спір у справі, на думку позивача, виник у зв'язку з тим, що банком, в порушення умов договору та норм чинного законодавства України, грошові перекази проведені не були.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Судом першої інстанції встановлено, з чим погоджується колегія суддів, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором банківського рахунка.

Статтею 1066 Цивільного кодексу України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Отже, за усіх обставин позивач є власником грошових коштів на рахунку, яким він володіє, і його право власності в силу ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України є непорушним.

Частиною 1 ст. 1068 Цивільного кодексу України визначено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

У відповідності до ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до п. 1.4. Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого Постановою Правління НБУ 28.07.2008 N 216 (далі - Положення) клієнтом надіслані банку платіжні доручення в іноземній валюті у формі електронного розрахункового документа засобами програмно-технічного комплексу "клієнт-банк", а саме №074 від 17.12.2014 року на суму 9119,53 доларів США, №075 від 08.01.2015 року на суму 8 500,00 доларів США, №076 від 26.12.2014 року на суму 4 710,81 доларів США, №077 від 26.12.2014 року на суму 10 000,00 доларів США, №078 від 08.01.2015 року на суму 7 500,00 доларів США, №079 від 14.01.2015 року на суму 3 000,00 доларів США, №080 від 19.01.2015 року на суму 10000,00 доларів США, №081 від 19.01.2015 року на суму 8 000,00 доларів США.

Загальна сума списаних банком з поточного рахунку клієнта валютних коштів з 26.12.2014 року по 21.01.2015 року становить 60 830,34 доларів США.

Всупереч умов договору та норм чинного законодавства України, відповідачем вказані перекази виконані не були.

Наведене підтверджується SWIFT повідомленнями про переказ валютних коштів від 26.12.2014 року на суму 9 119,53 дол. США (а.с. 35), від 30.12.2014 року на суму 10 000,00 дол. США (а.с. 36), від 08.12.2015 року на суму 8 500,00 дол. США (а.с. 37), від 09.01.2015 року на суму 7 500,00 дол. США (а.с. 38).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України; безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 (далі - Інструкція), встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків.

Відповідно до п. 1.3 Інструкції її вимоги поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, та обов'язкові для виконання ними.

Пунктом 1.7 Інструкції визначено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Відповідно до п. 1.15 Інструкції доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, установлений законодавством України.

Як встановлено абзацом першим п. 2.19 Інструкції, розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині зобов'язання відповідача виконати платіжні доручення позивача №074 від 17 грудня 2014 на суму 9119,53 доларів США, №075 від 08. січня 2015 на суму 8500,00 доларів США, №076 від 26 грудня 2014 на суму 4710,81 доларів США, №077 від 26 грудня 2014 на суму 10000,00 доларів США, №078 від 08 січня 2015 на суму 7500,00 доларів США, №079 від 14 січня 2015 на суму 3000,00 доларів США, №080 від 19 січня 2015 на суму 10000,00 доларів США, №081 від 19 січня 2015 на суму 8000,00 доларів США.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 108 466,81 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Умовами договору, а саме пунктом 5.1 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові, у разі порушення боржником зобов'язання. Підставою для сплати неустойки є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України, відповідно до якої, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, (неналежне виконання).

Згідно ст. 1092 Цивільного кодексу України, у разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

Відповідно до п. 32.2. ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ, цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.

З аналізу наведеної статті слідує, що у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ, банк зобов'язаний сплатити платнику пеню.

Враховуючи порушення відповідачем строків виконання платіжних доручень, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про стягнення з відповідача пені у сумі 108 466,80 грн.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2015 року у справі №910/7132/15-г.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2015 року у справі №910/7132/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2015 року у справі №910/7132/15-г залишити без змін.

3. Справу №910/7132/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

С.Г. Рудченко