Ухвала

від 15.09.2015 по справі 804/19255/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 вересня 2015 рокусправа № 804/19255/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Клінтек» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клінтек»

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «Клінтек» у листопаді 2014 року звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0006192203 від 28 жовтня 2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у період з 30.09.2014 по 01.10.2014 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Клінтек» під час здійснення взаємовідносин з ПП «Стрікс» за липень 2014 року, ПП «ВКФ «Авента» за липень 2014 року, за результатами якої складено Акт № 3488/22-03/32861729 від 01.10.2014.

На підставі висновків акту відповідачем 28 жовтня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006192203, яким ТОВ «Клінтек» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 126493,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 63246,50 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ТОВ «Клінтек» з ПП «Стрікс» та ПП «ВКФ «Авента» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у сумі 126492,56 грн., у тому числі за липень 2014 року на суму 95095,00 грн., за серпень 2014 року на суму 31398,00 грн.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Клінтек» з ПП «Стрікс» було укладено договір про надання послуг (робіт) по комплексному щоденному прибиранню приміщень № 356 від 01.07.2014, на виконання якого були виписані податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання) послуг, рахунки-фактури.

З ПП «ВКФ «Авента» було укладено договір поставки побутової хімії (засоби для миття посуду, підлоги, скла, губки кухонні, серветки, рукавички тощо) № 458 від 01.07.2014, на виконання якого були виписані податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури.

На підтвердження факту оплати наданих послуг та поставленого товару підприємством було надано копії платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, надані позивачем на підтвердження здійснення оподатковуваних операцій первинні документи не підтверджують факт надання послуг ПП «Стрікс» з щоденного прибирання приміщень та придбання позивачем товару у ПП «ВКФ «Авента», оскільки не дають змоги встановити зміст та обсяг господарських операцій, використання отриманих послуг та придбаного товару у власній господарській діяльності, крім того первинні документи містять певні суперечності, що, в свою чергу свідчить про нереальність фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами-постачальниками.

Суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими такі висновки податкового органу з огляду на наступне.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктами 2.1 та 2.2 вказаного Положення встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Судом встановлено, позивачем не спростовано, що надані до перевірки та до суду первинні документи на підтвердження господарських операцій з ПП «Стрікс», скдаені з порушенням вимог закону, оскільки не містять зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції тощо.

Так, додатком № 11 до договору № 356 від 01.07.2014 визначено види та об'єкти прибирання з загальною вартістю надання послуг у розмірі 278165,65 грн. з ПДВ, тоді як акти наданих робіт жодним чином не відображають відомості щодо того, яка саме послуга надавалась, на якому об'єкті, при цьому загальна вартість робіт згідно з останніми становить 301339,90 грн.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не було враховано додатку № 2 до договору № 356 від 01.07.2014, згідно з яким позивач зобов'язувався надати послуги по прибиранню магазину, розташованому у м. Донецьк, проте надання послуг було припинено з липня 2014 року, таким чином різниця між 301339,90 грн. та 278165,65 грн. є сумою, сплаченою за неповний місяць по наданню послуг ПП «Стрікс» з прибирання вказаного магазину.

Проте колегія суддів знаходить необґрунтованими вказані доводи, адже зазначені обставини не підтверджені апелянтом жодними належними доказами, акти наданих послуг не містять жодних відомостей щодо виконання робіт з прибирання магазину, розташованому у м. Донецьк та розрахунку вартості робіт за часткове надання послуг.

Таким чином, факт наявності суперечливої інформації, що міститься в первинних документах, апелянтом належними та допустимими доказами не спростовано.

Також судом встановлено, що надані ПП «Стрікс» послуги по прибиранню приміщень отримувались контрагентами-замовниками позивача.

При цьому судом встановлено, що починаючи з липня 2014 року ТОВ «Клінтек» з громадянами було укладено ряд цивільно-правових угод прибирання приміщень. Також посадовою особою ТОВ «Клінтек» затверджені загальні вимоги щодо організації надання клінінгових послуг, вимоги до персоналу, умови виконання послуг, внутрішні стандарти.

Крім того, перевіркою встановлено, що машини та механізми для прибирання знаходяться на об'єктах надання послуг.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме ТОВ «Клінтек» на об'єктах контрагентів-замовників надавались послуги по прибиранню. Жодних доказів залучення будь-яких засобів ПП «Стрікс» позивачем не надано.

Щодо взаємовідносин з ПП «ВКФ «Авента» колегія суддів зазначає, що відповідно до умов договору № 458 від 01.07.2014 позивачу поставлялась побутова хімія та допоміжні товари.

Проте перевіркою встановлено, що у липні 2014 року контрагентом-постачальником не придбавався зазначений товар.

Також позивачем ані до перевірки, ані до суду не було надано доказів зберігання, перевезення, відвантаження товару відповідно до договору № 458 від 01.07.2014.

Крім того колегія суддів зазначає, що в платіжному дорученні, наданому на підтвердження оплати поставленого ПП «ВКФ «Авента» товару на суму 73690,51 грн. за договором № 458 від 01.07.2014, в призначенні платежу зазначено: оплата хімічних засобів та матеріалів відповідно до договору № 356 від 01.07.2014.

Надані ТОВ «Клінтек» на підтвердження поставки товарів висновки державної санітарно-гігієнічної експертизи, сертифікати відповідності, паспорти якості суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки вказані документи видаються безпосередньо виробником товару (продукції) на підтвердження відповідності продукції певним нормативним вимогам і стандартам якості. Такі документи не можуть вважатися первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та бути підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Спростовуючи доводи апелянта щодо неправомірності висновків, викладених в акті перевірки, оскільки останні ґрунтуються на акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Медіаінвест Груп» щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків за червень-липень 2014 року № 171/14-02-22-01/39200169 від 05.09.2014, колегія суддів зазначає, що вказані висновки не були лише однією з підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та взагалі не були покладені в основу оскаржуваного судового рішення.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у позивача підстав для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару/послуг, до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Встановлені обставини свідчать про обґрунтованість висновків податкового органу та правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Клінтек» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року в адміністративній справі № 804/19255/14 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 18 вересня 2015 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова